Версiя для друку Обговорити в форумi

КОЛИ, НАРЕШТІ, З'ЯВЛЯТЬСЯ В УКРАЇНІ ВІТЧИЗНЯНІ КОМП'ЮТЕРНІ ІГРИ?

Є така каста: геймери. Це ніндзі-мутанти. А є просто люди. І ці "просто" теж затято граються у комп'ютерні ігри. Не виключаючи навіть аспірантів чи студентів консерваторій. Величезна зграя геймерів утворює певну субстанцію-ненажеру, яка вимагає все нової й нової їжі. Вочевидь, західна гейм-індустрія "зашивається", бо до процесу створення комп'ютерних забавок жваво підключилися українські виробники.
І, між іншим, не вчора: ця напівандеграундна у нас тусівка розробників комп'ютерних ігор існує вже років зо п'ять та налічує на сьогодні понад два десятки відомих й абсолютно невідомих команд. За цей приблизно окреслений термін наші "девелопери" (від "developer" - розробник) створили декілька іграшок, які успішно розійшлися світом та навіть принесли декому чималенькі гроші. Й кілька з цих комп'ютерних хітів мають виразне українське обличчя - більш чи менш привабливе.
Наприклад, військова стратегія "Казаки" від команди GSC Game World. Вона стала першою грою, яка одразу ж привернула увагу видавців до вітчизняних розробників. Саме так - "Казаки", через "а". З кубанським, так би мовити, акцентом. Звичайно, дія гри розгортається аж ніяк не у Запорозькій Січі. Та все одно приємно, бо певна історико-культурна належність персонажів наявна. Другий проект, виходу якого з тремтінням очікують геймери, теж відверто української ідентифікації - "інтелектуальний" шуттер ("мочилка" від першої особи) S.Т.А.L.К.Е.R. (працює над ним та сама GSC). Сюжетна лінія розгортається навколо незабутніх подій на Чорнобильській АЕС, але в оригінальній версії. За грою, в Чорнобилі, окрім атомної станції, є величезна антена, випромінювання якої має психоактивний вплив та дає можливість проводити психотропні експерименти. Звісно, на людях. Отже, по аномальній зоні бродять одинаки-сталкери, що полюють на артефакти, які потім продають підпільним торговцям. Розробники підійшли до справи скрупульозно: у грі відтворений реальний ландшафт зони відчуження навколо реактора, задля чого всі текстури ретельно знімали "з натури".
Харківська команда CRAZY HOUSE зараз працює над національно-свідомим квестом - "Вій: історія, розказана знову", за Гоголем. У грі співіснуватимуть "живі" герої (для цього на відео знімали харківських акторів театру, серед яких, як гордо заявили представники "скаженої фірми", є кілька заслужених і, навіть, один народний артист) разом із тривимірними анімованими моделями нечисті. А, наприклад, IRBIS Development Group створює не менш патріотичний проект "Футбольний менеджер: серце тренера", присвячений пам'яті Валерія Лобановського...
Звичайно, мій куций перелік аж ніяк не є спробою проілюструвати патріотичну налаштованість українських розробників комп'ютерних ігор. Бо це, власне, і все. Решта працює над тим, що їм більше до вподоби, тобто цілком уніфікованими комп'ютерними іграми, проте оригінальність ідеї яких заперечувати не варто. Це, зокрема, й показав перший Міжнародний ігровий фестиваль-ярмарок "Ігроград",   який відбувся в Києві.
Нарешті, окрім традиційного та нецікавого комп'ютерного обладнання, на фестивалі велику увагу приділили розробникам комп'ютерних ігор. Згідно з кількістю учасників "Ігрограду", сьогодні в Україні працює близько 20 команд, більш чи менш відомих. ("Маститими" вважаються ті, хто випустив хоча б одну іграшку. Нижче ви зрозумієте, чому це багато і чому цих "героїв" варто знати в обличчя: GSC, TAVEX, DEEP, SHADOWS, BOOLAT). Гадаю, що це на сьогодні майже всі: по-перше, навряд чи хтось і досі сидить у підпіллі, по-друге - оскільки умови участі у цьому поважному зібранні були відверто заохочувальні, сенсу ігнорувати ярмарок просто не було. Бо шанс "засві-титися" вітчизняний девелопер отримує саме на таких акціях.
Між іншим, не так уже безнадійно залишив нас позаду основний реальний конкурент - Росія. Перша і поки що єдина Міжнародна конференція розробників комп'ютерних ігор (КРІ) відбулася в Москві всього місяцем раніше. Щоправда, участь у цьому заході коштувала чимало. Але в наших умовах благородна благодійність ініціаторів "Ігрограду" була вимушеною, а не щирою. Інфраструктури у цій сфері нині не існує, але треба ж із чогось починати. І хоча гейм-індустрія є досить розвиненою у загальних масштабах СНД, в Україні поки що вона кульгає: іграшки постійно вигадують, дехто їх робить, інколи навіть доробляє до кінця; їх купують та у них грають, але гроші на цьому, як ведеться, заробляють в іншому місці. У даному випадку - в основному в Росії, оскільки видавці доморощених комп'ютерних ігор - звідтіля...

(Журнал "ПіК").

(Продовження буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2003 > Тема "З потоку життя"