Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2014
ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКА╢ ПРАВДУ

В сво╖й хат╕ – своя й правда!

Нещодавно в м╕ст╕ Нова Каховка на Херсонщин╕ за сприяння заступника директора ПАТ «Д╕м марочних коньяк╕в «Тавр╕я» Ганни Горкун видано зб╕рник «Голодомор 1932-1933 рок╕в очима св╕дк╕в Ново╖ Каховки».
Книга м╕стить св╕дчення очевидц╕в Голодомору, як╕ на той час мешкали в селах нин╕шньо╖ Новокаховсько╖ м╕сько╖ ради (колишньо╖ зах╕дно╖ частини Каховського району) та ╕нших областях, опов╕дання ╕ в╕рш╕ м╕сцевих автор╕в про трагед╕ю 1932-1933 рок╕в, створен╕ ними на основ╕ реальних под╕й, а також матер╕али про вшанування пам’ят╕ безвинно замучених голодом укра╖нц╕в.
Св╕дчення у 2008 роц╕ з╕брали б╕бл╕отекар╕, вчител╕, волонтери.
Очевидц╕ розпов╕дали, що влада позабирала у людей ╖жу. Внасл╕док цього й стався голод. Багато селян померли голодною смертю. Траплялися й випадки людо╖дства. У Каховському район╕ за пер╕од з 1929 до 1933 року зменшення населення становило в╕д 20 до 24,9%. Голоду не було в Криму, який тод╕ належав Рос╕╖. Але там стояли в╕йська, як╕ не дозволяли вивозити харч╕ в Укра╖ну.
Св╕дчить Роза Бутенко, 1928 року народження: «П╕сля Голодомору у селах к╕лька рок╕в д╕ти не народжувалися взагал╕. Ск╕льки людей померло в той час, н╕хто точно й не зна╓. Але ж весь Союз тод╕ не голодував, ╕ допомогу можна було надати. Резервн╕ запаси ж були завжди. То невже не можна було орган╕зувати допомогу укра╖нцям на державному р╕вн╕?! Думаю, що можна, але комун╕стична влада цього не хот╕ла, ╖й потр╕бн╕ були раби – пок╕рн╕, безсловесн╕, залякан╕. ╤ такими вони робили укра╖нц╕в, винищуючи наш генофонд».
╤ван Дерновий, 1930 року народження, який у 1932-1933 роках жив у сел╕ Копан╕ Запор╕зько╖ област╕, пор╕вню╓: «П╕д час в╕йни голоду не було, н╕мц╕ харч╕ не в╕дбирали. Могли свиню там у когось забрати або дек╕лька курок зловити, але все не забирали. А от коли Червона Арм╕я проходила, особливо тиловики, як╕ за нею йшли, отод╕ забирали все зерно, що знаходили на горищ╕, в комор╕ – казали треба для арм╕╖ ╕ не ц╕кавилися, а як люди будуть виживати. Св╕дком цього я був сам ╕ пам’ятаю, як ходила з ними по хатах м╕сцева актив╕стка Ганна Мозгова, показувала, що, де у кого брати й сама лазила по горищах, вигр╕бала все до останньо╖ зернини. Ця ж╕нка дожила до 90 рок╕в ╕ недавно померла в Копанях. Отакий наш народ – дозволив ц╕й душогубц╕ благополучно доживати в╕ку, незасуджен╕й ╕ непокаран╕й. П╕д час в╕йни з нашого села на фронт╕ загинуло 150 чолов╕к – це оф╕ц╕йна цифра, але не повернулося набагато б╕льше фронтовик╕в – на них приходили пов╕домлення «пропал без вести».
Голод на Наддн╕прянськ╕й Укра╖н╕ був ╕ п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Той же ╤ван Дерновий згаду╓: «Ск╕льки людей померло в той час, я не скажу. Знаю, що сус╕д наш був одинокий л╕тн╕й чолов╕к, фронтовик – помер в╕д голоду. А сус╕дка, вдова, чолов╕к загинув на фронт╕, залишилася з чотирма д╕тьми, найменша д╕вчинка десь пропала, не стало ╖╖ ╕ все – люди говорили, що ╖╖ з’╖ли, що ж╕нка п╕шла на це, щоб врятувати старших в╕д голоду...
А в Радянському Союз╕ голоду не було, в ╕нших республ╕ках були продуктов╕ запаси. Тому деяк╕ наш╕ чолов╕ки по дво╓-тро╓ збиралися ╕ ╖здили за харчами — зокрема, до Груз╕╖...
Грузини — люди доброзичлив╕ й гостинн╕, коли д╕знавалися, як б╕дують укра╖нц╕, заводили ╖х до хати ╕ пропонували брати все, що сам╕ мали, безплатно. Отак, побираючись, чолов╕ки рятували сво╖ с╕м’╖. А ще ╖здили на Зах╕дну Укра╖ну – зв╕дти також харч╕ привозили, там такого голоду не було. Там люди також сп╕вчували ╕ давали продукти».
Сл╕д згадати, що на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ д╕яла УПА, тож Москва побоювалася влаштувати голодомор ╕ там.
Книга м╕стить також житт╓пис письменника Михайла Масютка. В╕н народився 18 листопада 1918 року в сел╕ Чаплинка на Херсонщин╕. Батько був священнослужителем, а мати – вчителькою. На початку 1930-х вони, побоюючись репрес╕й, пере╖хали в м╕стечко Олешки (нин╕ Цюрупинськ). Батьки, рятуючись в╕д голоду, втекли з молодшим сином Вадимом у Крим. Михайло в 1933 роц╕ зак╕нчив семир╕чну школу в Олешках, згодом навчався в Херсонському пед╕нститут╕, зв╕дки був виключений за згадку на студентськ╕й веч╕рц╕ про Голодомор 1932-1933 рок╕в. У 1937 роц╕ Масютка засудили до п’яти рок╕в ув’язнення ╕ в╕дправили на золот╕ копальн╕ на Колиму. Якось Михайло заступився за латиша, якого бив бригадир, ╕ сам зазнав катувань. К╕лька раз╕в лише випадок рятував його в╕д смерт╕.
У 1940 роц╕ в Криму помер батько Михайла. Мати добилася перегляду справи. Вирок було скасовано. З 1942 до 1945 року автоматник Михайло з боями д╕йшов до Берл╕на, був нагороджений медаллю. П╕сля демоб╕л╕зац╕╖ Михайло Масютко повернувся до с╕м’╖ в Крим, у селище Сарабуз. Пот╕м вчителював ╕ вчився на Льв╕вщин╕, Волин╕ ╕ Ки╖вщин╕. Зазнав пересл╕дувань за написання для наукового гуртка роботи, в як╕й доводив, що не ╕сну╓ морал╕ комун╕стично╖ чи яко╖сь ╕ншо╖, ╕сну╓ т╕льки загальнолюдська мораль.
У Львов╕ Михайло Масютко познайомився з Анною Романишин, яка з родиною повернулася ╕з заслання. У 1962 роц╕ вони одружилися, жили то у Феодос╕╖, то у Львов╕. У Феодос╕╖ Масютко збудував хату. Анна Романишин стала його соратницею ╕ над╕йною опорою на всю решту життя.
Масютко, вийшовши на педагог╕чну пенс╕ю, зосередився на л╕тературн╕й прац╕. Зр╕дка друкувався в республ╕канськ╕й, а також обласн╕й прес╕ Криму ╕ Львова. П╕д час Шевченк╕вського юв╕лею 1964 року виступав ╕з бес╕дами про творч╕сть Шевченка на Феодос╕йському рад╕о та Льв╕вському рад╕о й телебаченн╕.
М. Масютко брав активну участь у рус╕ «ш╕стдесятник╕в», написав низку гострих публ╕цистичних статей, як╕ виходили самвидавом, опов╕дання ╕ в╕рш╕. Михайло Савич охарактеризував СРСР як рос╕йську комун╕стичну ╕мпер╕ю, показав облудн╕сть ╕ фальшив╕сть сов╓тських народолюбних гасел, закликав укра╖нц╕в виростити в сво╖х душах Укра╖ну ╕ готувати себе до незалежного життя.
Вл╕тку 1965 року в Криму одночасно в╕дпочивали Михайло та Ольга Горин╕, Дмитро Павличко з дружиною Богданою, ╤ван Драч ╕ Роман ╤ваничук. Масютко влаштував ╖м прогулянку на Кара-Даг. За ними майже в╕дкрито стежили агенти КДБ. Ця прогулянка у матер╕алах сл╕дства ф╕гурувала як «нарада у верхах».
4 вересня 1965 року КДБ╕сти влаштували обшук у хат╕ Масютка в Феодос╕╖. У Михайла Савича вилучили самвидавну л╕тературу ╕ його власний л╕тературний доробок.
У тюрм╕ п╕д час сл╕дства Масютко взяв у б╕бл╕отец╕ твори Лен╕на, написав працю про в╕дхилення в╕д «лен╕нських норм нац╕онально╖ пол╕тики» ╕ в╕д╕слав ╖╖ до презид╕╖ ХХ╤╤╤ з’╖зду КПРС. Льв╕вський обласний суд на закритому зас╕данн╕ засудив Михайла Масютка до 6 рок╕в табор╕в суворого режиму за звинуваченням в антирадянськ╕й нац╕онал╕стичн╕й пропаганд╕ й аг╕тац╕╖. Незважаючи на тяжкий стан здоров’я (виразка дванадцятипало╖ кишки, нещодавно перенесена складна онкооперац╕я в район╕ серця), Масютка змусили працювати вантажником авар╕йно╖ бригади. Внасл╕док цього у в’язня порозходилися п╕сляоперац╕йн╕ шви. Нещасний написав скаргу до Верховно╖ Ради Укра╖ни. У в╕дпов╕дь Масютка звинуватили у «виготовленн╕ й поширенн╕ в табор╕ антирадянських документ╕в» ╕ посадили на ш╕сть м╕сяц╕в у штрафний ╕золятор. У вересн╕ 1971 року Масютко вийшов на свободу. Однак йому не дозволили прописатися в Феодос╕╖ у власн╕й хат╕. Дом╕вку довелося продати. Оселитися у Львов╕ теж не дозволили. Масютко отримав згоду на проживання на предк╕вськ╕й земл╕ в сел╕ Дн╕пряни на Херсонщин╕. Там Михайло Масютко продовжив свою л╕тературну д╕яльн╕сть. У самвидав╕ знову з’являються його статт╕. Наприк╕нц╕ 1980-х – у 90-х роках Масютко в╕в публ╕цистичну д╕яльн╕сть у прес╕, на рад╕о й телебаченн╕. 28 жовтня 1992 року Михайла Масютка реаб╕л╕тували.
9 вересня 1993 року з ╕н╕ц╕ативи багатор╕чного пол╕тв’язня, вчителя ╕ письменника М. С. Масютка та ╕нших дн╕прянц╕в у Дн╕прянах було встановлено та освячено пам’ятний Хрест жертвам репрес╕й ╕ голодомор╕в 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. ╕ 1947 р.
На 83-му роц╕ життя Михайло Масютко, який нездужав, мусив пере╖хати до родич╕в дружини в Луцьк. Борець за незалежн╕сть Укра╖ни М. С. Масютко помер у день свого народження 18 листопада 2001 року.
2003 року брат письменника Вадим Черкас видав книжку його опов╕дань. Проте частина творчо╖ спадщини Михайла Масютка ще чека╓ видання.
Укладач╕ зб╕рника «Голодомор 1932-1933 рок╕в очима св╕дк╕в Ново╖ Каховки» Роза Сидоренко ╕ Людмила Петрова зазначають у передмов╕: «Ця книга ╓ першим оф╕ц╕йним зб╕рником св╕дчень Голодомору на територ╕╖ колишньо╖ зах╕дно╖ частини Каховського району».
Видання адресоване тим, хто шука╓ правду.

Анатол╕й ЗБОРОВСЬКИЙ
м. ╤рп╕нь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14314

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков