Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОР╤ННЕ НАСЕЛЕННЯ ВИТ╤СНЯЮТЬ З КРИМУ
Про це йдеться в допов╕д╕ "Пол╕тичн╕ пересл╕дування в Рос╕╖": ш╕сть м╕сяц╕в 2017 року.


10 МАЛОВ╤ДОМИХ ФАКТ╤В ПРО КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПРАПОР
Блакитний кол╕р прапора означа╓ чистоту, свободу ╕ чесн╕сть


Рустем Скиб╕н, кримськотатарський художник: У ЦЕЙ ДЕНЬ Я ДУМАЮ ПРО НЕВИННО ПОСТРАЖДАЛИХ, ПРО ТЕ, ЯК СКЛАДНО В╤ДНОВИТИ ВТРАЧЕНЕ
- Я думаю про невинних людей, як╕ несправедливо постраждали. Думаю про те, що ми втратили, ╕ як...


ОСОБИСТ╤СТЬ
Якось подумалось, що не завадило б нав╕датися в Бахчисарай. П╕ймала себе на тому, що до сих п╕р...


КРИМСЬКИМ Д╤ТЯМ - В╤Д СВЯТОГО МИКОЛАЯ
А як╕ красив╕ ц╕ д╕тки! Б╕льш╕сть — сироти при живих батьках. Називають сво╖х виховательок...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2014
ЯК УКРА╥НЦ╤ КРИМ РЯТУВАЛИ, ╤ ЗВ╤ДКИ ЧЕКАТИ ПОРЯТУНКУ УКРА╥НЦЯМ КРИМУ

Наприк╕нц╕ жовтня, коли Укра╖на в╕дзначала юв╕лейну, с╕мдесяту р╕чницю визволення сво╖х терен╕в в╕д нацистських загарбник╕в, близька до кримсько╖ окупац╕йно╖ влади газета «Крымская правда» розродилася статтею тако╖ соб╕ Натал╕ Пупково╖ п╕д назвою «Три визволител╕» та з п╕дзаголовком «Як кримчани Укра╖ну рятували, а укра╖нець – п╕востр╕в».
«Тепер це вже не наша кра╖на», – пафосною сентенц╕╓ю почина╓ться матер╕ал. Д╕йсно, заради справедливост╕ сл╕д зазначити, що для «Крымской правды» Укра╖на н╕коли не була «сво╓ю» кра╖ною. Б╕льш н╕ж два десятил╕ття цей часопис, як ╕ безл╕ч ╕нших видань п╕вострова, проводив в╕дверту укра╖нофобську д╕яльн╕сть, на яку влада не звертала уваги.
Зокрема, пан╕ Пупкова «сво╓ю» не вважа╓ ту Укра╖ну, де б╕льше не ╓ знаменною датою день створення Червоно╖ Арм╕╖, яка 70 рок╕в тому зв╕льнила територ╕ю тод╕ ще союзно╖ республ╕ки в╕д нацист╕в, а святковим натом╕сть став день створення УПА, б╕йц╕ яко╖ буц╕мто сп╕впрацювали з фашистами. Та т╕льки нема в╕дпов╕д╕ на запитання, – з якого дива укра╖нц╕ повинн╕ мати за нац╕ональне свято дату бо╖в Червоно╖ Арм╕╖ з н╕мецькими вояками п╕д Псковом ╕ Нарвою 23 лютого 1918 року. Яких, до того ж, не було ╕ бути не могло.
Ну, а що ж стосу╓ться «укра╖нського нац╕онального нацистського свята» 14 жовтня – то навряд чи цей день можна приписати виключно Укра╖нськ╕й повстанськ╕й арм╕╖. Як зазнача╓ льв╕вський письменник ╕ публ╕цист Юр╕й Винничук у матер╕ал╕ «╤гри профес╕йних патр╕от╕в», свято Покрови, яке д╕йсно в╕дзнача╓ться в Укра╖н╕ 14 жовтня, починаючи з Х╤ стор╕ччя, шанували ╕ козаки, ╕ б╕йц╕ УПА, однак жодних даних про те, що УПА було створене на Покрову, нема╓. На думку Винничука, п╕д час цього святкування потр╕бно прид╕ляти увагу вс╕м захисникам укра╖нських терен╕в ус╕х час╕в.
Та поверн╕мося до пан╕ Пупково╖, яка побива╓ться тим, що в Укра╖н╕ зараз «принижують справжн╕х геро╖в, знущаються з пам’ят╕ 9 м╕льйон╕в мирних мешканц╕в – жертв фашизму, а в поки ще м╕стах-героях Ки╓в╕ та Одес╕ проводять ходу неонацист╕в». Хот╕лося б прояснити деяк╕ моменти по пунктах.

Почнемо з теми приниження справжн╕х геро╖в. Як доброзичливо ставляться до них у держав╕, де у в╕дпов╕дь на вс╕ закиди луна╓ «ЗатоКрымНаш», – н╕ для кого не секрет. Скаж╕мо, 27 с╕чня цього року рос╕йська преса урочисто пов╕домила, що до 71-╖ р╕чниц╕ розгрому радянськими в╕йськами н╕мецько-фашистських в╕йськ у Стал╕нградськ╕й битв╕ ╖╖ учасникам видадуть подарунков╕ набори та виплатять аж по тисяч╕ рубл╕в (близько 330 грн.), а удовам ветеран╕в ╕ «д╕тям Стал╕нграда» нададуть одночасну соц╕альну допомогу в розм╕р╕ 500 рубл╕в (близько 160- 170 гривень). Так само по тисяч╕ рубл╕в волгоградським ветеранам об╕цяли до Дня Перемоги. Справд╕, до такого гуманного ставлення до ветеран╕в, коли раз на к╕лька рок╕в виплачу╓ться по пар╕ сотень гривень учасникам доленосних визвольних змагань, «фашистськ╕й» Укра╖н╕ ой як далеко.
╤ про знущання з пам’ят╕ радянських вояк╕в теж знайдеться, що сказати. Нещодавно один з кримських переселенц╕в, який з родиною пере╖хав до Ки╓ва, виклав у соцмережах фотограф╕╖ стели на честь мешканц╕в Житомирщини, загиблих на фронтах Друго╖ св╕тово╖ в╕йни; на пам’ятному знаку ╓ й ╕мена к╕лькох чолов╕к╕в з його роду, як╕ в╕ддали сво╓ життя за волю Укра╖ни. «Пам’ятник пофарбований, навколо загорожа, поруч кв╕ти! А ви ╕ дос╕ вс╕м розпов╕да╓те, що в Укра╖н╕ вс╕ пам’ятники воякам ВВВ зруйнован╕, неонацизм кв╕тне, ╕ тому под╕бне?» – обурено запитував чолов╕к, для пор╕вняння додавши св╕тлини занедбаного пам’ятного знаку на спомин про Другу св╕тову в╕йну, розташованого в його р╕дному м╕ст╕. «Я хочу т╕льки запитати кримських патр╕от╕в Рос╕╖: що вам заважало вшановувати пам’ять жертв в╕йни, коли Крим був укра╖нським? Може, просто руки не зв╕дти ростуть? На що ви здатн╕, велик╕ борц╕ з укра╖нським фашизмом, як╕ н╕коли не пом╕чають, що ко╖ться в них п╕д носом? Т╕льки звинувачувати когось у сво╖й безд╕яльност╕ та недолугост╕», – дор╕кнув кримчанин сво╖м землякам, вже колишн╕м...
Недаремно в╕домий радянський ╕ рос╕йський актор Олег Басилашв╕л╕, який у червн╕ цього року всупереч оф╕ц╕йн╕й державн╕й риториц╕ назвав рос╕йсько-укра╖нську в╕йну неправедною, порадив сво╖м сп╕вв╕тчизникам займатися не загарбанням нових земель, а внутр╕шн╕м облаштуванням кра╖ни. Як д╕╓вий зах╕д в╕н запропонував в╕ддати частину квартир у нових ел╕тних житлових будинках, в яких майже н╕хто сьогодн╕ не живе через шален╕ ц╕ни на квадратн╕ метри, ще живим ветеранам в╕йни. «Хай вони хоча б решту сво╖х рок╕в поживуть у людських умовах. Дайте ╖м пенс╕ю не к╕лька тисяч, а по сто тисяч кожному. ╥х же лишилося вже так мало… Не в╕дда╓те? Що ж вам так шкода? Що ж ви за куркул╕ так╕? Як вам не соромно дивитися на людей, що врятували вас?» – у розпач╕ запиту╓ д╕яч мистецтва...
Ну а що ж стосу╓ться неонацистських марш╕в – достатньо лише задати пошуков╕й систем╕ запит за ключовими словами «Русский марш», аби скласти соб╕ уявлення про те, як╕ д╕йства зазвичай в╕дбуваються 4 листопада, до рос╕йського дня нац╕онально╖ ╓дност╕. На в╕дм╕ну в╕д фашистських перегукувань «Слава Укра╖н╕ – Героям слава», якими 23 роки утискали рос╕йськомовне населення Криму, на маршах лунають так╕ люб╕ серцям ╕ вухам кримчан миролюбн╕ заклики: «Слава России!» або «Слава Руси!», «Конец оккупации – свободу русской нации!», «Мы – Русские! С нами Бог!», «Русские, вперёд!», «Все хотят, и я хочу по е**лу дать хачу», «Севастополь/Бахчисарай/Джанкой (╕ т.д.) – русский город!» тощо.
Але таких др╕бниць пан╕ Пупкова в р╕дному середовищ╕ «русского мира» вол╕╓ не пом╕чати. Нараз╕ вона бере на себе ╕ншу м╕с╕ю (до реч╕, справд╕ поважну ╕ благородну) – нагадати про трьох Геро╖в Радянського Союзу, як╕ презентують три найб╕льш╕ етн╕чн╕ групи Криму: рос╕ян, укра╖нц╕в ╕ кримських татар. Зокрема, ╕м’я Абдуля Тейфука в╕доме дуже багатьом. До рос╕ян авторка зарахувала с╕мферопольця з укра╖нським пр╕звищем – Миколу Розенка.
На початку червня п╕д Керчю пошуковц╕ знайшли рештки чотирьох б╕йц╕в, одному з яких належала медаль «За в╕двагу» № 468465. Власником в╕дзнаки виявився старший сержант ╤лля Якович Яковенко, укра╖нець. Народився в╕н 26 травня 1900 року (за ╕ншими даними 1890 року) в сел╕ Васил╕вка (зараз Гребеник╕вка Сумсько╖ област╕). Воював на П╕вденному, П╕вн╕чнокавказькому фронтах, боронив Крим, дв╕ч╕ був контужений. У листопад╕ 1943 року в склад╕ десанту форсував Керченську протоку, бувши командиром кулеметного п╕дрозд╕лу. В╕дзначився в бою п╕д час розширення плацдарму на п╕вн╕ч в╕д Керч╕ та захоплення висоти Царський Курган. Вбитий 20 листопада 1943 року. У донесенн╕ про остаточн╕ втрати полку навпроти пр╕звища ╤лл╕ Яковенка зазначено: «Залишений на нейтральн╕й територ╕╖»; така ж позначка сто╖ть навпроти ╕мен ╢вгена Макаренка з Донецька та Михайла Куксенка з Одещини. 16 травня 1944 року за геро╖зм п╕д час розширення Кримського плацдарму ╤лл╕ Яковенку посмертно надано звання Героя Радянського Союзу; на його честь у 1948 роц╕ було перейменоване село Киз-Аул Лен╕нського району.
Незважаючи на ц╕каву опов╕дь про нашого геро╖чного сп╕вв╕тчизника, матер╕ал загалом нагаду╓ б╕льше нейрол╕нгв╕стичну ман╕пуляц╕ю, н╕ж ╕сторичну розв╕дку: по дек╕лька раз╕в повторюються репл╕ки на кшталт: «Це вже не наша кра╖на» (щодо Укра╖ни), «Кримчани воювали за Укра╖ну, а укра╖нц╕ – за Крим», «Тод╕ захищали сп╕льну батьк╕вщину», «Тод╕ не д╕лилися на нац╕ональност╕ та земл╕, на сво╖х ╕ чужих» тощо. Шкода, авторка ан╕ словом не натяка╓, що було б тим, хто в 40-в╕ роки ХХ ст. спробував би в╕дмовитися захищати «отечество», чи бодай затнутися про под╕л на нац╕ональност╕ та земл╕ в «╓диному й нед╕лимому СРСР», у кордонах якого мало не кожен клапоть «общей родины» був рясно политий «русской кровью» ╕ в╕дтак проголошувався «исконно русской землей»...
Це т╕льки зараз у «неонацистсько-бандер╕вськ╕й» Укра╖н╕ можна в╕льно марширувати вулицями з прапорами чужо╖ держави, закликати в╕йськову техн╕ку та вояк╕в п╕д цими ж прапорами, проголошувати ╖╖ територ╕ю «искусственно собранным недогосударством» ╕ прищеплювати на ╖╖ т╕ло паразит╕в у вигляд╕ щедро ф╕нансованих терористичних «народних республ╕к», паралельно домовляючись про ╖╖ под╕л з оч╕льниками ╕нших держав... Та й зрештою, чи ж для того укра╖нц╕ стол╕ттями боронили Крим, аби сьогодн╕ на п╕востров╕ ╖хн╕м нащадкам було заказано розмовляти сво╓ю мовою, ходити до сво╖х шк╕л, читати свою пресу, слухати сво╓ рад╕о та дивитися сво╓ телебачення, молитися у сво╖х церквах, в╕дкрито вважати себе частиною свого народу, сво╓╖ держави, ╕стор╕╖, культури? Та й ще щоб ╖м розпов╕дали, що ╖хнього народу на ц╕й земл╕ ╕ сл╕ду н╕коли не було, що нема тут ╖х ╕ зараз, а коли хто назива╓ться укра╖нцем – той провокатор?..
╤ год╕ спод╕ватися на те, що колись-таки кримськ╕ фах╕вц╕ в галуз╕ «укра╖нського неофашизму» бодай словом згадають тих оборонц╕в укра╖нсько╖ державност╕, яких породила кримська земля. Скаж╕мо, генерал-хорунжого В╕ктора Куща – однофам╕льця (а хто зна, чи й не родича) арх╕╓пископа С╕мферопольського ╕ Кримського УПЦ КП Климента, який сьогодн╕ сто╖ть в оборон╕ к╕лькох сотень кримських укра╖нц╕в-християн, гнаних бурев╕ями тепер╕шн╕х под╕й на п╕востров╕...
Народився майбутн╕й укра╖нський в╕йськовик у 1887 роц╕ в С╕мферопол╕. В╕йськову осв╕ту здобув в Одеському п╕хотному училищ╕ 1904 року. В склад╕ 15-го п╕шого полку брав участь у рос╕йсько-японськ╕й в╕йн╕ 1904-1905 рок╕в. За особисту хоробр╕сть нагороджений двома орденами. 1912 року зак╕нчив Микола╖вську академ╕ю генерального штабу. У роки в╕йни був штаб-оф╕цером для доручень штабу 4-го Сиб╕рського арм╕йського корпусу. В укра╖нськ╕й арм╕╖ — з серпня 1918 року. За Гетьманату – начальник в╕дд╕лу 1-го квартирмейстерства Генерального штабу, начальник штабу 13-╖ п╕шо╖ див╕з╕╖. У с╕чн╕ 1919 року – начальник орган╕зац╕йного в╕дд╕лу Генерального штабу, п╕зн╕ше – начальник розв╕дувального в╕дд╕лу Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР, штаб╕в Запор╕зького корпусу, Запор╕зько╖ групи та генерал-квартирмейстерства Головного управл╕ння Генерального штабу. 1920 року став генерал-хорунжим. Був нагороджений Хрестом Симона Петлюри. 1923 року в Кал╕ш╕ налагодив видання журналу «Табор», був його редактором до 1939 року. Сп╕ворган╕затор Укра╖нського в╕йськово-╕сторичного товариства у Польщ╕. Автор багатьох публ╕кац╕й з ╕стор╕╖ Визвольних змагань. Помер 21 листопада 1942 року в в╕ц╕ 55 рок╕в.
Так само, як славетних севастопольських матрос╕в Петра К╕шку та Гната Шевченка, до «русских воинов» у Криму зараховують ╤вана Голубця, укра╖нського хлопця з м╕ста Таганрог, яке з 1920 до 1924 рр. належало до Донецько╖ губерн╕╖ УРСР.
Ск╕нчивши 7 клас╕в, ╤ван працював на Азовському металург╕йному завод╕. У 1937 роц╕ моб╕л╕зований до ВМФ. У 1939 роц╕ ск╕нчив Балаклавську морську прикордонну школу, служив у 1-му та 2-му Чорноморських загонах прикордонних суден. Учасник Друго╖ св╕тово╖ в╕йни з червня 1941 року. Стерновий сторожового катера «СК-0183» (3-й див╕з╕он сторожових катер╕в, Чорноморський флот). 25 березня 1942 року в обложеному вже п’ять м╕сяц╕в Севастопол╕ в╕дбувся обстр╕л Стр╕лецько╖ бухти артилер╕╓ю супротивника. Коли в машинному в╕дд╕ленн╕ сторожового катера виникла пожежа, ╤ван Голубець взявся до ╖╖ гас╕ння. В╕д влучання другого набою на катер╕ вибухнули бензоцистерни, став вибухати артилер╕йський бо╓запас. Виникла загроза вибуху запасу глибинних бомб ╕ знищення суден, що перебували в затоц╕. Усв╕домлюючи небезпеку, в╕дчайдушний вояк в╕дкочував за борт палаючого катера бомби, доки не стався вибух. Жертвуючи собою, 26-р╕чний старший матрос-прикордонник врятував десятки людських житт╕в ╕ бойов╕ катери. Звання Героя Радянського Союзу ╤ванов╕ Голубцю надано 14 червня 1942 року посмертно. На м╕сц╕ загибел╕ було споруджено погруддя Героя, а його ╕м’я дов╕чно занесене до списк╕в частини. ╤м’ям ╤вана Голубця названо вулиц╕ в Севастопол╕ та С╕мферопол╕, а також у Канев╕ на Черкащин╕.
А чи багато кримчан знають, хто першим встановив прапор над Сапун-горою п╕д час штурму Севастополя? Хто згада╓ ╕м’я ╤вана Яцуненка ╕з села Оженк╕вка на Дн╕пропетровщин╕, якому судилося стати Геро╓м Радянського Союзу?..
Народжений у селянськ╕й родин╕, ╤ван Яцуненко ск╕нчив 7 клас╕в, п╕сля чого працював трактористом в одному з кримських радгосп╕в. Був моб╕л╕зований у 1940 роц╕. На фронт╕ п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни — з серпня 1941 року; пораненим потрапив у полон, з якого вт╕к; з березня 1944 року – знову на фронт╕. У бою 7 травня 1944 року п╕д Севастополем одним з перших ув╕рвався на Сапун-гору, що була в тактичному план╕ ключовою позиц╕╓ю на п╕дходах до м╕ста. Невдовз╕ п╕д час вибуху м╕ни д╕став важке поранення й потрапив до шпиталю. Тривалий час вважався загиблим – на гран╕тному пам’ятнику полеглим героям штурму Сапун-гори було викарбуване його пр╕звище. Звитягу ╤вана Яцуненка змальовано на реал╕стичному полотн╕ д╕орами «Штурм Сапун-гори». Наказом Презид╕╖ Верховно╖ Ради СРСР в╕д 4 червня 1954 року Яцуненко д╕став звання Героя Радянського Союзу ╕з врученням ордена Лен╕на та медал╕ «Золота З╕рка». Жив у Севастопол╕, де й помер 10 лютого 1983 року ╕ був похований на цвинтар╕ селища Дергач╕.
Мало хто згаду╓ ╕м’я ще одного укра╖нця – Василя Мус╕йовича Кулинича, який у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в Ялт╕ та околицях був б╕льше в╕домий як «дядя Вася». Сам в╕н родом ╕з села Остапа Вересая, до Криму пере╖хав 1922 року. За його спогадами, стар╕ кримчани знали ╕ добре розум╕ли укра╖нську мову, сп╕вали укра╖нськ╕ п╕сн╕, глибоко шанували ╕ сприймали кобзарське мистецтво. Культуролог, винах╕дник, годинниковий майстер був також кадровим в╕йськовим, який пройшов дв╕ св╕тов╕ в╕йни. Василь Мус╕йович, який очолював штаб Ялтинського партизанського загону, власноруч застрелив у бою на Яйл╕ н╕мецького коменданта Ялти Б╕тнера, оф╕цера, нагородженого з рук Адольфа Г╕тлера двома зал╕зними хрестами; по смерт╕ того в цинков╕й домовин╕ в╕дправили на л╕таку ховати в Берл╕н╕.
Восени 1941 року г╕тлер╕вц╕ почали перевозити Ай-Петринським шляхом до обложеного Севастополя в╕йськову техн╕ку та в╕йська. Про це д╕зналися в Ялтинському партизанському загон╕, який д╕яв тод╕ в район╕ Ай-Петринського перевалу. Група сапер╕в-партизан╕в на чол╕ з Василем Кулиничем п╕д╕рвала шосе, п╕сля чого протягом окупац╕╖ Криму н╕мц╕ не могли користуватися ним.
А ще Василь Кулинич вправно грав на скрипц╕, волод╕в оперним басом, виконував рол╕ в укра╖нських виставах, режисерував. Був директором клубу промкооперац╕╖ та держторг╕вл╕, який мав 152 актори-аматори, що утворювали зм╕шаний хор, ╕ драматичний колектив, який ставив п’╓си «Дай серцю волю, заведе в неволю» та «Невольник» Кропивницького, «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» Котляревського. Та т╕льки кому зараз у Криму потр╕бн╕ так╕ «компрометуюч╕» подробиц╕?..
╤ однозначно не п╕ддаватиметься розголосу в Криму ╕м’я ще одного укра╖нця, Володимира Шарафана, який брав участь у зв╕льненн╕ Севастополя, простим вояком геро╖чно бився за Сапун-гору, Сахарну Головку, Малах╕в Курган, де в бою був тяжко поранений.
За доносом 4 липня 1944 року у в╕йськовому госп╕тал╕ Алушти був заарештований, у грудн╕ засуджений до вищо╖ м╕ри покарання з конф╕скац╕╓ю майна, ╕ «вдячною Батьк╕вщиною» 12 лютого 1945 року розстр╕ляний. Т╕льки в 1993 роц╕ у незалежн╕й Укра╖н╕ п╕сля звернення до в╕йськово╖ прокуратури Одеського в╕йськового округу вдалося д╕знатися правду.
В арх╕вах НКВС знайшлося к╕лька том╕в справи Володимира Шарафана, п╕сля вивчення яких в╕н був виправданий зг╕дно ╕з законом «Про реаб╕л╕тац╕ю жертв пол╕тичних репрес╕й». Причиною була його участь в... ОУН. Саме так, в Орган╕зац╕╖ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, жертвам яко╖ у С╕мферопол╕ вже к╕лька рок╕в сто╖ть пам’ятник. Щоправда, у Криму нечисленн╕ ОУН╕вц╕ сам╕ були жертвами як н╕мецьких, так ╕ радянських каральних орган╕в – причому дуже часто через доноси колишн╕х рос╕йських б╕логвард╕йц╕в, як╕ п╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ Криму повернулися на п╕востр╕в ╕, об╕йнявши пров╕дн╕ посади в кер╕вних м╕сцевих органах, «в╕дбудовували вс╕╓ю силою матушку Рас╓ю», як писав у сво╓му репортаж╕ з Криму ОУН╕вець «Яр» у червн╕ 1942 року.
╤вана Осадчука, районного пров╕дника укра╖нських повстанц╕в, у грудн╕ 1941 року гестап╕вц╕ заарештували в ╢впатор╕╖, а згодом розстр╕ляли. У лютому 1942 року гестапо заарештувало 14 повстанц╕в Джанкойського загону на чол╕ з Романом Бардах╕вським та його пом╕чниками Наконечним, Степаном Вонкевичем ╕ Михайлом Любаком; ус╕х ╖х н╕мц╕ розстр╕ляли у протитанкових ровах за м╕стом, разом з м╕сцевими ╓вреями. До ╖хнього знищення були причетн╕ б╕логвард╕йц╕-рос╕яни, перекладач╕ гестапо, що втекли до Джанкоя з Керч╕, взято╖ червоноарм╕йцями.
Що ж стосу╓ться Володимира Шарафана – до того, як бути моб╕л╕зованим до Червоно╖ Арм╕╖, в╕н, в╕домий також як «Усач» ╕ «Друг Ша», об╕ймав одну з кер╕вних посад Кримсько╖ обласно╖ ОУН, взявшися за управл╕ння п╕дп╕льною мережею, яка працювала в жорстких умовах окупац╕╖ та серйозно╖ консп╕рац╕╖. Незважаючи на пропагован╕ антиукра╖нськими псевдо╕сториками дан╕, укра╖нськ╕ повстанц╕ у Криму в бойових д╕ях участ╕ не брали. Основним ╖хн╕м завданням була матер╕альна ╕ моральна допомога укра╖нському населенню Криму та оборона його прав на культурний розвиток.
З ц╕╓ю метою у 1942 роц╕ в С╕мферопол╕ було створено «Бюро допомоги укра╖нцям»; невдовз╕ були заснован╕ укра╖нськ╕ початков╕ школи, а в деяких районах ╕ «семир╕чки». Зрештою, в С╕мферопол╕ було орган╕зовано Укра╖нську православну церкву. П╕дп╕льники започаткували два п╕дпри╓мства – капелу бандурист╕в, з яко╖ за дек╕лька м╕сяц╕в розвинувся укра╖нський театр, та споживчо-торговельний кооператив «Укра╖нський консум», за допомогою якого було орган╕зовано забезпечення харчами укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ Криму, яка найгостр╕ше в╕дчувала голод. До слова, мало кому в╕домий той факт, що с╕мферопольськ╕ ОУН╕вц╕ фактично врятували в╕д голодно╖ смерт╕ видатного укра╖нського митця Миколу Самокиша, який не евакуювався з радянською арм╕╓ю з п╕вострова.
Не згадають добрим словом у Криму й Володимира Чермошенцева. Етн╕чний рос╕янин, народжений у 1927 роц╕ в нижньому Поволж╕, в сел╕ Лихоман╕вка Саратовсько╖ област╕, 1933 року з мат╕р’ю ╕ т╕ткою, рятуючись в╕д голоду, пере╖хав до Укра╖ни, п╕сля чого родина подалася до Криму. Зак╕нчивши початкову школу в сел╕ Поштовому Бахчисарайського району, Володимир був чабаном. 1942 року на вулиц╕ С╕мферополя схоплений н╕мецьким патрулем ╕ вивезений на роботи до Н╕меччини у таб╕р у Ватенштедт╕, де коксували вуг╕лля. П╕сля того, як Володимиров╕ на ногу впала грудка розпеченого вуг╕лля, його в╕дправили на л╕кування у 24-й таб╕р, зв╕дки в╕н ут╕к, подавшися п╕шки в Укра╖ну. Був сп╕йманий вояками УПА, п╕сля чого командир Дубенсько╖ сотн╕ Юр╕й (Георг╕й) Чуйковський взяв його сво╖м ординарцем. Чермошенцев брав участь у боях з н╕мцями, власовцями, поляками, в╕йськами НКВС. Мав поранення ╕ контуз╕ю. П╕д час одн╕╓╖ з операц╕й потрапив у полон до НКВС, де його катували, вибиваючи ╕нформац╕ю про решту б╕йц╕в: ламали ребра, руки, к╕нц╕ пальц╕в, вибили к╕лька зуб╕в. Чермошенцев зум╕в утекти, д╕стався до Криму, жив без документ╕в на нелегальному становищ╕ в матер╕, яка вже к╕лька рок╕в оплакувала сина. Зрештою, невдовз╕ в╕н потрапив до рук м╕л╕ц╕╖ на крад╕жц╕ винограду. Засуджений на 10 рок╕в ВТТ (додаткова провина – ухиляння в╕д служби в арм╕╖). В╕дбував покарання в ГУЛАГу, на л╕соповал╕ в К╕ровськ╕й (тепер В’ятськ╕й) област╕, аж до смерт╕ Стал╕на валив л╕с. П╕сля зв╕льнення отримав паспорт. Про його перебування в УПА м╕л╕ц╕╖ не було в╕домо, ╕накше йому загрожував би розстр╕л. П╕сля зв╕льнення повернувся до Бахчисарая. Навесн╕ 2014 року ви╖хав до Тернополя, де нин╕ дожива╓ в╕ку в гер╕атричному панс╕онат╕ – з «рос╕йського» Криму рос╕янина Володимира Чермошенцева вижили через те, що в╕н воював за «бандер╕вц╕в»...
...У сво╓му роман╕ «Записки укра╖нського самашедшого» в╕дома укра╖нська письменниця Л╕на Костенко вустами головного героя промовила – «У Штатах у День пам’ят╕ вс╕х полеглих у вс╕х в╕йнах за Америку ставлять прапорц╕ на могилах, моляться. Повчитися б тим, чи╖ м╕зки залубен╕ли у формал╕н╕ радянсько╖ ╕деолог╕╖. Вони не здатн╕ вшанувати вс╕х полеглих – т╕льки виб╕рково: хто правильно пол╕г, хто неправильно. Кровних сво╖х ворог╕в, нацист╕в, ладн╕ простити, а укра╖нськ╕ хлопц╕, що боролися зразу проти двох нелюдських систем, для них вороги, нац╕онал╕сти».
╤ ось 28 жовтня 2014 року Президент Укра╖ни Петро Порошенко нарешт╕ поставив крапку в 23-р╕чному под╕л╕ захисник╕в ╕ визволител╕в Укра╖ни на «таких» ╕ «нетаких» у зверненн╕ з нагоди 70-╖ р╕чниц╕ зв╕льнення Укра╖ни в╕д н╕мецьких загарбник╕в, подякувавши вс╕м захисникам Укра╖ни в╕д фашизму – як давн╕м (укра╖нським повстанцям ╕ червоноарм╕йцям), так ╕ сьогочасним (б╕йцям АТО).
Хочеться в╕рити, що ми вже таки помалу вчимося не д╕литися на сво╖х ╕ чужих. Та т╕льки навряд чи це зрозум╕ють т╕, хто 23 роки прикидався «сво╖ми», ╕ слушно╖ мит╕ зненацька п╕дступно вдарив нам у спину, оголосивши нас сво╖ми ворогами...

Василь ПОРОХ,
кримський оглядач
(«Крим.Реал╕╖»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14331

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков