Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2014
ЧИ БУВ У КРИМУ УКРА╥НСЬКИЙ ТЕАТР?

Повертаючись до надрукованого

Три року тому ця стаття в «КС» вийшла з дещо ╕ншою назвою — «ЧИ ╢ в Криму укра╖нський театр?». Тод╕ ще була ╕ назва, ╕ вив╕ска, ╕ нав╕ть апелювати було до кого. А тепер... Можемо лише констатувати: якби театр д╕йсно в╕дпов╕дав назв╕ — простою зам╕ною вив╕ски його так просто не знищили б! Можливо, саме про це й намагалися тод╕ докричатися автори публ╕кац╕╖, яку сьогодн╕ повторю╓мо...

Не знаю, чи говорити ще раз, а чи мовчати, але ж «душа болить, а серце плаче» — сп╕ва╓ться у п╕сн╕, те ж ╕ з╕ мною щось под╕бне д╕╓ться. Укра╖нський театр у Криму ╓ чи нема╓? Що може кримський глядач п╕знати про укра╖нство, про його долю, його ╕стор╕ю, побут, звича╖, врешт╕, укра╖нський гумор, — в╕дв╕давши театр п╕д назвою укра╖нський, що на площ╕ Лен╕на в С╕мферопол╕.
Час уже чесно заявити. Такого театру у Криму нема╓. ╢ прим╕щення для театральних зустр╕чей, парт╕йних збор╕в, концерт╕в та ярмарк╕в — усе це ма╓ назву укра╖нський, ну то ж хоч слово «театр» прибер╕ть з вив╕ски.
Тому що не т╕льки М. Кропивницький, але й К. Стан╕славський у могил╕ перевернувся би, якби побачив под╕бний глум. Хто може бути задоволений таким театром? Ну х╕ба що консул РФ в АРК, для якого укра╖нська мова — «это смерть».
Насправд╕ ж, розумн╕ люди знають: «Мова — це невичерпне джерело розумового розвитку, скарбниця знань». Саме мова вихову╓ у д╕тей патр╕отичн╕ почуття, адже в н╕й, у мов╕, в╕дбива╓ться життя вс╕╓╖ нашо╖ Батьк╕вщини. Чому ж театр не викону╓ сво╓╖ м╕с╕╖? Чому ж не соромиться бути недолугим?
Причепивши брилик «укра╖нський», театр викону╓ роботу масовика-зат╕йника. Невже справа т╕льки в грошах? ╤ вс╕ засоби хорош╕, аби т╕льки були грош╕? При так╕й ╕деолог╕╖ — хлопц╕, ви вселилися не туди. Театр — це зовс╕м ╕нший жанр. А можливо, тут якась ╕нша причина?
Прочитавши в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» за 28.10.11 зам╕тку театрознавця Ольги Б╕ляченко «Хул╕ганське в╕дкриття» про те, як в╕дкрив Кримський академ╕чний укра╖нський музичний театр св╕й 57-й театральний сезон ╕ що в репертуар╕ театру на жовтень «нема╓ нав╕ть натяку, що театр все ж таки укра╖нський: лише балет та рос╕йськомовн╕ вистави», я звернув увагу на той оптим╕зм, яким автор завершувала свою зам╕тку: «Без над╕╖, але спод╕ва╓мось, що Кримський академ╕чний укра╖нський музичний театр таки стане Укра╖нським».
Очам сво╖м не пов╕рив, невже в Криму ще залишились люди, як╕ в╕рять у в╕дродження укра╖нського театру в С╕мферопол╕? Тому вир╕шив зустр╕тись з Ольгою Б╕ляченко, щоб почути ╖╖ думку про те, що або хто заважа╓ в╕дродженню цього театру ╕ чи укра╖нський в╕н сьогодн╕?

Ольга Б╕ляченко: — Де-юре укра╖нський, де-факто рос╕йський, нав╕ть радянський. Цей театр не п╕шов у ногу з часом. У Криму ще за радянсько╖ доби говорили: у нас ╓ рос╕йський драматичний, нав╕що ще один...
З нагоди 50-р╕ччя цього театру одному виданню його директор В. Загурський говорив: «Ми прагнули в м╕ру сил надолужувати в╕дсутн╕сть у Криму справжньо╖ опери, балету, оперети, театру для д╕тей та юнацтва».
Олександр Польченко: — А в╕дсутн╕сть у Криму укра╖нського театру хто буде надолужувати — «дядя»?
О. Б. — Кримський укра╖нський у сво╓му прагненн╕ до ел╕тарних мистецтв дуже нагаду╓ Проню Прокоп╕вну, в яко╖ т╕льки «сигаретка шкварчить»... Б╕льш як за 30 рок╕в експеримент╕в театр обминули св╕тов╕ творч╕ процеси трансформац╕╖ форм ╕ жанр╕в сучасних хореограф╕чного, вокального, театрального мистецтв. Театр просто став заручником пол╕тичних ╕гор. Та на кожну д╕ю ╓ своя протид╕я.
О. П. — Здоровий глузд п╕дказу╓, що поряд з рос╕йським та кримськотатарським театром у Криму повинен ╕снувати повнокровний укра╖нський театр з укра╖номовним репертуаром, щоб кримчани та гост╕ Криму могли не т╕льки пор╕внювати, але й учитись толерантност╕, як писав Т. Шевченко — «╕ чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Нав╕що в кримському укра╖нському театр╕ заварили цю «сурогатну кашу»?
О. Б. — В ус╕ часи театральне мистецтво було сильною ╕деолог╕чною збро╓ю. У Криму створили в╕дпов╕дно театр з вив╕скою «укра╖нський», щоб кожного дня, на кожн╕й вистав╕ доводити, що н╕якого укра╖нського мистецтва нема╓. Хоча люди хочуть бачити справжн╓ укра╖нське мистецтво. Глядач у театр╕ хоче почувати себе комфортно, в╕дчути свою г╕дн╕сть. У Стан╕славського театр почина╓ться з «в╕шалки», а в когось — з дзв╕нка, з програмки, з буфету... В цьому театр╕ зам╕сть буфету — ксерокс, а буфет — на виносних столиках. Н╕ ф╕л╕жанки запашно╖ кави, н╕ богемного духу! Про пост╕йн╕ ярмарки в хол╕ театру я писала не один раз. Не знаю, кому належить «Дом╕нанта», що по черз╕ розпрода╓ або в укра╖нському театр╕, або в к╕нотеатр╕ «С╕мферополь» то б╕лоруський трикотаж, то турецьк╕ дублянки. У театр╕ ма╓ дом╕нувати мистецтво!
О. П. — Ви написали, на прес-конференц╕╖ директор театру заявив, що «нин╕ театр перебува╓ у стан╕ творчого п╕днесення». Думаю, не про театр тут ╕деться, що таке справжн╓ мистецтво там не багатьом в╕домо. А йдеться про шмат сала, на якому вони сидять.
О. Б. — Ск╕льки про це пишу, та результат зворотний. ╤нколи додають певне означення до само╖ назви театру, яке зб╕льшу╓ грошов╕ потоки, але художн╕й р╕вень в╕д цього кращим не ста╓, навпаки — пог╕ршу╓ться. Театр ста╓ нав╕ть агресивно антиукра╖нським, бо вже зовс╕м не луна╓ з╕ сцени укра╖нське слово.
Нещодавно я подивилась виставу «Верона, заложники любви», автор п’╓си А. Крим — укра╖нський драматург, пише укра╖нською. Театрознавець Л. Барабан зауважу╓: «Дуже часто говорять про брак укра╖нсько╖ драматург╕╖, ╖╖ пост╕йну неяк╕сн╕сть, ╖╖ прим╕тив, тому театри змушен╕ вдаватись до заруб╕жно╖ п’╓си або до ╕нсцен╕зац╕й в╕тчизняно╖ прози, поез╕╖ ╕ нав╕ть публ╕цистики. А тим часом ╕снують високохудожн╕, ╓вропейського р╕вня п’╓си обдарованого драматурга А. Крима». ╤ що я бачу в кримському укра╖нському театр╕: обдарованого укра╖номовного драматурга А. Крима ставлять у рос╕йськомовному вар╕ант╕. Чотири трупи — ╕ мюзикл. До реч╕, л╕брето — головного режисера театру Ю. Федорова, в╕н додав туди ╕ сво╖ в╕рш╕. А постановка його посередня: танцювальна складова вигляда╓ дивертисментом, вокальна — вставними концертними номерами, сценограф╕я просто повторю╓ ремарку драматурга, акторськ╕ роботи скерован╕ кожна на св╕й образ... Ус╕ складов╕ вистави не сконцентрован╕ на надзавдання. П╕сля вистави одна глядачка зробила висновок: «Н╕чого зачитуватися класикою — довше проживеш!». Отже, в театр╕ т╕льки де-юре ╓ св╕й головний режисер.
О. П. — Ольго, не т╕льки Вас турбу╓ стан, в якому перебува╓ театр, кримськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ також занепоко╓н╕ ситуац╕╓ю з укра╖нським театром у Криму. Колись були п╕кети, ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ вимагали в╕д дирекц╕╖ театру укра╖номовного репертуару. Цього року, 9 листопада, саме в День укра╖нсько╖ писемност╕ та мови громадськ╕ орган╕зац╕╖ направили в╕дкрите звернення м╕н╕стру культури АРК Альон╕ Плак╕д╕. Подаю текст звернення.
«Ми, представники громадських орган╕зац╕й АРК, науковц╕, журнал╕сти, митц╕, зверта╓мо Вашу увагу на те, що вже протягом 20 рок╕в Кримський академ╕чний укра╖нський театр не в╕дпов╕да╓ сво╓му статусу ╕ не викону╓ завдання, як╕ покладен╕ на цей заклад у сфер╕ розвитку державност╕ та укра╖нського мистецтва. Кожного року громадськ╕сть Криму порушувала питання щодо належного виконання сво╖х обов’язк╕в кер╕вництвом театру. Неодноразово було наголошено, що в репертуар╕ театру б╕льш н╕ж 90% рос╕йськомовних вистав. Свого часу ще за радянських час╕в важливою под╕╓ю у культурному житт╕ укра╖нц╕в стало в╕дкриття у м. С╕мферопол╕ Укра╖нського музично-драматичного театру.
Укра╖нський театр за задумом, нав╕ть тогочасного компарт╕йного кер╕вництва, створювався: «З метою повного ╕ всеб╕чного ознайомлення трудящих област╕ з театральним мистецтвом укра╖нською мовою...».
Тож тепер╕шн╕м батькам-реформаторам варто пам’ятати, що укра╖нський театр не ╓ в╕дгалуженням рос╕йського театрального закладу. Йому необх╕дно повернути нац╕ональне обличчя та високий профес╕йний авторитет, витворений патр╕отичним колективом у 60-70-х роках. Ми ц╕лком под╕ля╓мо думку м╕н╕стра культури Укра╖ни Михайла Кулиняка, котрий нещодавно заявив: «Держава зобов’язана п╕дтримувати серйозне мистецтво», ╕ пооб╕цяв вивчити реальну ситуац╕ю: «Я вам об╕цяю, що ми разом ╕з м╕н╕стром культури Криму, а театр п╕дпорядкований м╕сцев╕й влад╕, перев╕римо, який насправд╕ стан у цьому заклад╕».
Тому просимо Вас перев╕рити реальний стан справ у театр╕ щодо функц╕онування ╕ розвитку укра╖номовного репертуару. Адже вистави укра╖нською прагнуть бачити в багатокультурному Криму вс╕ нац╕ональност╕, оск╕льки державною мовою ╓ укра╖нська, тобто вс╕ нац╕ональност╕ повинн╕ мати можлив╕сть ознайомлюватися з ╕сторичною спадщиною укра╖нського народу. ╤ саме через культуру ми можемо передати т╕ духовн╕ надбання, як╕ формувалися тисячол╕ттями.

Голова громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Кримський центр д╕лового та культурного сп╕вроб╕тництва «Укра╖нський Д╕м» Щекун А. С.,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕мен╕ Т. Шевченка Вольвач П. В.,
голова Всекримського товариства «Просв╕та» ╕мен╕ Т. Шевченка Савченко С. М.,
голова громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Укра╖нська громада Криму» Хмеловський В. Г.»

Як би Ви прокоментували лист громадських орган╕зац╕й до м╕н╕стра культури АРК?
О. Б. — Я пом╕чаю законом╕рн╕сть, що м╕н╕стр╕в у нас часто м╕няють, як рукавички. Перш╕ — це т╕, кого треба бити, а всю пол╕тику роблять друг╕ ╕ трет╕... Ще у 2003 роц╕ я зверталась до тод╕шнього м╕н╕стра культури АРК Т. Ароново╖ з под╕бним запитанням ╕ отримала в╕дпов╕дь, що вона б ╕з задоволенням хот╕ла бачити гарний укра╖нський театр, т╕льки нехай спочатку М╕н╕стерство культури Укра╖ни вид╕лить об╕цян╕ кошти — 4 млн. гривень на реконструкц╕ю сцени. Та не сцену треба реконструювати, а всю театральну систему в самому театр╕. Я запитала директора театру В. Загурського на прес-конференц╕╖, як╕ укра╖номовн╕ вистави побачить глядач у цьому театральному сезон╕? На мо╓ здивування, п╕сля цього запитання представники рос╕йськомовно╖ преси один за одним почали виходити ╕з зали, та згортати свою апаратуру... Разом з ними ретирувався ╕ головний режисер.
О. П. — Це ╓дине досягнення цього театру, за роки зрос╕йщення ╕ зм╕ни статусу привчили пресу ╕ глядач╕в, що укра╖нське — це теж рос╕йське, т╕льки набагато г╕рше. Як можна працювати в такому театр╕, наперед знаючи, що все, що ти робиш, — це антигуманно. Це як у радянськ╕ часи говорили: «Ми говоримо Лен╕н, а розум╕╓мо парт╕я», так ╕ в цьому театр╕ вони говорять укра╖нський, а мають на уваз╕ рос╕йський.
О. Б. — В. Загурський тод╕ сказав, нехай т╕ дядьки, як╕ п╕д в╕кнами з плакатами вимагають укра╖номовного репертуару, зроблять нам державне замовлення на укра╖нську виставу. Тод╕ виника╓ запитання, а сьогодн╕ вони отримують кошти не на укра╖номовн╕ вистави? Виходить, за кошти укра╖нського глядача вони роблять антиукра╖нський театр.
О. П. — Я думаю, щоб нав╕ть з назви театру зробити посм╕ховисько.
Виника╓ запитання: кому виг╕дно, щоб у такому принизливому стан╕ був укра╖нський театр у Криму? У мене склада╓ться враження, що кер╕вництво Кримського академ╕чного музичного театру ще й сьогодн╕ викону╓ Емський указ про заборону укра╖номовних вистав.
О. Б. — Але в той час, коли ╕снував Емський указ, наш╕ укра╖нськ╕ митц╕ перекладали французькою мовою укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕ ╕ сп╕вали ╖х, щоб народ пам’ятав, за мелод╕╓ю вп╕знавав свою р╕дну п╕сню.
Укра╖нського глядача театр пооб╕цяв у новому роц╕ порадувати одн╕╓ю укра╖номовною прем’╓рою — виставою «Орг╕я» за однойменною п’╓сою Лес╕ Укра╖нки.
О. П. — Як кажуть: «Ми це вже проходили ╕ не раз». Одна вистава з барського плеча. Знову для того, щоб зробити галочку ╕ в╕дзв╕тувати, що театр на кримськ╕й земл╕ викону╓ свою м╕с╕ю.
Думаю, знайдеться режисер-аматор, якому кер╕вництво театру доручить поставити «Орг╕ю», щоб пот╕м ╖╖ засунути в арх╕в, заявивши «нав╕ть на вашу ген╕альну Л. Укра╖нку глядач у Криму не хоче йти». Що зм╕нилося в цьому театр╕ з час╕в корифея укра╖нсько╖ сцени Марка Кропивницького, який писав, що «доводилось працювати в трупах, якими керували антрепренери-пройдисв╕ти, спекулянти», що ставили перед артистами, як згаду╓ Марко Лукич, таку вимогу: «Хочеш ╖сти — валяй дурня». У мене склада╓ться таке враження, що цей театр давно приватизований, тому ╕ використову╓ться не за призначенням?
О. Б. — Це дуже сумно, в театр╕ творч╕сть ма╓ правити бал!
О. П. — Кому ╕ що б Ви хот╕ли побажати у новому роц╕?
О. Б. — Я б хот╕ла побажати вс╕м у новому роц╕ постаратись ╕ти не в ногу з часом, а на крок попереду. Театру — стати справд╕ укра╖нським, ╕ через маг╕ю укра╖нського слова сцен╕чно матер╕ал╕зувати творчу думку, бути вишукано художн╕м, образно ф╕лософським, рац╕онально емоц╕йним, у незначному — високо╕дейним, справжн╕м, а не удаваним! Щоденних аншлаг╕в! На справжн╓ мистецтво завжди ╓ попит. А державним службовцям, як╕ тримають у сво╖х руках долю Кримського укра╖нського театру, бажаю мати сов╕сть. Глядачам — дивитися т╕льки високохудожн╕ талановит╕ вистави, як╕ б ставали для них катарсисом, в╕дкриттям, под╕╓ю у житт╕, поживою для розуму ╕ душ╕, естетичною насолодою!
О. П. — А я б побажав м╕н╕стру культури АРК А. Плак╕д╕ дати в╕дпов╕дь громадським орган╕зац╕ям на той лист, який вони над╕слали (за законом час уже сплив), ╕ ще одне побажання — Альоно Олександр╕вно, в новому 2012 роц╕ треба ф╕нансувати т╕льки укра╖нськ╕ вистави театру або скасуйте цей Емський указ!
А на завершення — трохи л╕рики. У 1896 роц╕ великий рос╕йський художник ╤. Р╓п╕н, з нагоди двадцятил╕ття сцен╕чно╖ д╕яльност╕ корифея укра╖нського театру Марка Лукича Кропивницького, намалював в╕нь╓тку, на як╕й зображено човен, що його залива╓ гр╕зна хвиля розбурханого моря. Ледве видно на човн╕ гребц╕в-запорожц╕в, ╖х захлюпу╓ дев’ятий вал, дехто вже опустив ╕з рук весло. Т╕льки отаман не розгубився, в╕н твердо сто╖ть на човн╕ ╕ мужньо трима╓ кермо. В його постат╕ можна п╕знати М. Л. Кропивницького.
Свою автоб╕ограф╕ю Марко Лукич розпочина╓ такими словами: «Я щоразу мусив зц╕плювати м╕цно вуста, силкуючись усе присунутись ближче, хоч на один ступ╕нь, до т╕╓╖ рисочки св╕тла, що й зараз миготить ген там, у далечин╕, на затуманен╕м небосхил╕ незм╕рного простору».
Ц╕каво, якими словами розпочнуть сво╖ автоб╕ограф╕╖ т╕, хто знищував ╕ продовжу╓ знищувати укра╖нський театр у Криму?

Записав
Олександр ПОЛЬЧЕНКО
(«КС» № 47-49, 23 грудня 2011 р.)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14335

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков