Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....


З ГОЛОВИ НА НОГИ
«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х...


РОЗ╤РВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ СТОСУНК╤В ╤ ВИВАЖЕН╤СТЬ Д╤Й ВЛАДИ
Чи не про нашу мудру владу кажуть: «С╕м л╕т минуло, як музика грала, а в╕н ще й тепер...


ЩО ПОВ'ЯЗУ╢ ЗАКРИТТЯ МИКОЛА╥ВСЬКОГО СУДНОБУД╤ВНОГО ЗАВОДУ ╤ ТЕРАКТИ, ЯК╤ СТАЮТЬ ВСЕ ЧАСТ╤ШИМИ
Така вже була влада. А що ж нин╕шня, революц╕йна? Чого в╕дда╓ перевагу жебранню збро╖ в...


МОВН╤ ПРИСТРАСТ╤, АБО У СВ╤Т╤ ПОВАЖАЮТЬ СИЛЬНИХ
Не вщухають бурхлив╕ дискус╕╖ навколо ст. 7 Закону «Про осв╕ту», прийнятого Верховною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2014
А ВАС «УКУСИВ» ТЕЛЕВ╤ЗОР?

╤нформац╕йний прост╕р

Б╕дна Ванга! Чи думала болгарська ясновидиця, що через 18 рок╕в п╕сля сво╓╖ смерт╕ ╖й доведеться п╕арити нин╕шнього рос╕йського президента? Навряд чи. Та якщо вже використан╕ вс╕ власн╕ п╕ар-можливост╕, то чому б не звернутися до образу людини, як╕й дов╕ряли ╕ дов╕ряють у св╕т╕, ╕ яка вже н╕чого не зможе заперечити? Не буду анал╕зувати моральний аспект ц╕╓╖ обставини, особливо враховуючи те, що за життя Ванга була чесною ╕ справедливою, вона нав╕ть стежила, щоб до не╖ на прийом потрапляли люди, зг╕дно з чергою, не роблячи винятку ╕ для тих, перед ким негайно розчинялися всюди ╕ вс╕ двер╕.
Сутт╓ва частина життя ясновидиц╕ пройшла перед телекамерами, що да╓ ╖й можлив╕сть ╕ сьогодн╕ нав╕дуватися до телеглядач╕в, а нам бути в курс╕ щодо ╖╖ останньо╖ вол╕ ╕ пророцтв. ╤ раптом – «Рос╕йськ╕ сенсац╕╖», зг╕дно з якими щойно розшифровано записи Ванги, звернен╕ у майбутн╓, як╕ вона чомусь намагалася ута╓мничити. Й жодного слова н╕ про те, хто ╖х розшифрував та ╕ як саме, н╕ про те, де вони збер╕галися, н╕ про хоча б найменш╕ гарант╕╖, що вони були взагал╕ ╕ що прац╕вники телебачення оголосили д╕йсно пророцтва Ванги, а не вигадали ╖х напередодн╕ або ж не прочитали з пап╕рця пол╕ттехнолог╕в. Та ╕ як╕ можуть бути гарант╕╖ того, чого просто не могло бути, бо, аби щось приховувати, треба мати для того вагом╕ причини, пов’язан╕ з╕ значущ╕стю ╕нформац╕╖. В тому ж, що з помпою пов╕домили тележурнал╕сти, не було геть н╕чого сакрального. ╤ прозвучало сказане приблизно так: «Все розтане, розсиплеться ╕ лише залишиться слава Володимира». А ще слова про те, що саме Рос╕я вряту╓ св╕т в╕д третьо╖ св╕тово╖ в╕йни.
Ще за життя н╕бито говорила Ванга ╕ про укра╖нський Майдан, ╕ про под╕╖ на сход╕ Укра╖ни, т╕льки чомусь, окр╕м рос╕йських журнал╕ст╕в, н╕хто цього не чув, отже, укра╖нц╕ ╕ гадки не мали, до чого сл╕д готуватися. Про майбутн╕ под╕╖ в Укра╖н╕ знали й ╕нш╕ екстрасенси, але под╕лилися з рос╕йськими ЗМ╤ сво╖ми знаннями чомусь задн╕м числом, коли це вже не було секретом ╕ для школяр╕в молодших клас╕в. Допов╕ли ясновидц╕ ╕ про небезпечн╕ дн╕ для «найвпливов╕шо╖ людини у св╕т╕», бо ворог не др╕ма╓. Нав╕ть одн╕╓ю ╕з верс╕й загибел╕ малайз╕йського «Бо╖нга-777» рос╕йськ╕ ЗМ╤ висунули ту, що укра╖нц╕ його сплутали з «бортом № 1», який в╕з рос╕йського президента, щоправда, не тод╕ ╕ не над територ╕╓ю Донбасу.
А ось перед╕ мною стаття ╕з газети «Новый Крым» п╕д назвою «Эпоху Путина россияне назвали расцветом демократии». Тут все «достеменно», як ╕ у пророцтв╕ Ванги, нав╕ть наводиться статистика в╕д Фонду громадсько╖ думки, де на запитання, коли демократ╕╖ в Рос╕╖ було найб╕льше, 27% опитаних заявило, що саме за третьо╖ каденц╕╖ Пут╕на, а 12% — що за попередн╕х його каденц╕й. Вт╕м, за президента Бориса ╢льцина, який, власне, ╕ в╕дчинив двер╕ для нового життя, розкв╕т демократ╕╖ побачило лише 7% опитаних. Що ж до 37% респондент╕в, то запитання виявилося для них надто складним, ╕ це, зважаючи на те, що, як зазначив рос╕йський пол╕толог Г. Добромелов, «громадяни сприймають демократ╕ю трив╕ально, формально вони мають вс╕ права, ╕ ╖м цього достатньо». ╤ наявн╕сть демократ╕╖ в сусп╕льств╕, яке дедал╕ ста╓ апол╕тичн╕шим, не ╓ питанням першочергово╖ важливост╕.
Звичайно, важко полюбити запах кв╕тки, яко╖ н╕коли не тримав у руках, важко закохатися в п╕сню, яко╖ не чув, важко стати громадськи активною людиною, якщо робиться все, аби приспати тво╖ волю, г╕дн╕сть, енерг╕ю, в╕дучити тебе самост╕йно мислити ╕, навпаки, призвича╖ти куштувати лише страви, приготован╕ на президентсько-урядов╕й кухн╕. Там знають, що ╕ як треба посолити, поперчити, а слухнян╕ рос╕йськ╕ ЗМ╤ подадуть ╖х, приправивши сво╓ю фантаз╕╓ю.
Та х╕ба ж не жили ми колись за умов примусового однодумства, при цьому ╖ли, пили, працювали, виховували д╕тей ╕ зневажали дисидент╕в, яким все щось не до вподоби? Правда, жили, але то була соц╕ально зор╕╓нтована держава, до того ж в╕дгороджена «зал╕зним занав╕сом» в╕д усього несхожого св╕ту. Друзями СРСР були лише соц╕ал╕стичн╕ кра╖ни, у Рос╕╖ друз╕в теж не б╕льше. Та ╕ вороги вс╕ на старому м╕сц╕. Щоправда, ╓ ще один, неоголошений, тим не менше, родом теж з Радянського Союзу. Це л╕берал╕зм з притаманними йому свободами. ╤ його не обов’язково заносити до оф╕ц╕йного чорного списку, достатньо почути, яким словом телев╕з╕йн╕ однодумц╕ таврують кожного, чий голос хоч трохи виб’╓ться ╕з ╖хнього хору. Варто було запрошен╕й на телешоу ж╕нц╕ лише провести аналог м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕╓ю дев’яностих рок╕в, коли остання тр╕щала по швах через нац╕онально-визвольний рух, вбивала чеченц╕в, але н╕кого у в╕льне плавання так ╕ не в╕дпустила, та припуститися думки, що под╕бним чином можна вир╕шити й укра╖нськ╕ проблеми, як «зграя» вилаяла ╖╖ «л╕бералкою», ╕ цим самим дискус╕ю було вичерпано.
Та, на щастя, така ситуац╕я до вподоби не ус╕м рос╕янам. У гламурному глянцевому чолов╕чому журнал╕ «MAN» чита╓мо: «Милые люди, с которыми мы вместе ели, пили и любили Цоя и Макаревича, вдруг превратились в зомби, как будто их укусил телевизор». ╤ дал╕ висновок: «Факт в том, что сегодня большинство граждан готовы выкинуть на помойку свободу и демократию – выстраданные ценности нашей цивилизации».
Тож, можливо, намагаючись впрягти «молодших брат╕в» до сп╕льного плуга, «старш╕» д╕йсно бажають ╖м добра, але у сво╓р╕дному розум╕нн╕, а щоб швидше навернути ╖х до сво╓╖ в╕ри, зам╕сть кадила перед собою несуть телев╕зор? Тому захоплення Рос╕╓ю нових територ╕й почина╓ться з узурпац╕╖ рад╕отелеф╕ру.
Водночас автор уже процитовано╖ статт╕ Олександр Маленков зовс╕м не бажа╓ ╕ншим тако╖ дол╕, а свою публ╕кац╕ю завершу╓ так: «И когда носители авторитарного характера станут меньшинством, мы будем гарантированы от новых всенародных шагов навстречу идиотизму».
А тепер про те, як же мен╕ потрапив до рук цей журнал. Бо придбала я його не в к╕оску – так╕ коштують в╕д ста рубл╕в ╕ вище та й поки що в Криму не продаються. Подарувала мен╕ його Ольга Олександр╕вна Долгих, менеджер з роботи ╕з кл╕╓нтами дистриб’юторно-лог╕стичного центру «Прес-Лог╕стик», з якою я познайомилися п╕д час фестивалю рос╕йсько╖ преси.
В╕дбувалася ця под╕я в тому ж самому прим╕щенн╕ Будинку культури профсп╕лок, де 16 рок╕в тому проходило аналог╕чне свято укра╖нсько╖ преси. Тод╕ вс╕ ми жили в Криму, який, за визначенням автора одн╕╓╖ з кримських газет, теж представлено╖ на фестивал╕, «превращали в выцвевшую заплатку никчемного шароварного государства». ╤, даруйте, можливо, д╕йсно таки н╕кчемного, бо укра╖нський фестиваль проводився т╕льки раз за ус╕ 23 роки ╕ об╕йшовся без концерту, без буфету ╕ взагал╕ без будь-яких святкових заход╕в, як ╕ без представництва м╕сцево╖ влади та преси. ╤ н╕хто не подбав, аби кримськ╕ укра╖нц╕ почувалися комфортн╕ше, не соромилися сво╓╖ нац╕ональност╕, у той час, як рос╕яни завжди пишалися собою, пишаються ╕ тепер, коли ╖х засудив увесь св╕т, ╕, збаламутивши його, оголошують себе всезагальними рят╕вниками в╕д третьо╖ св╕тово╖ в╕йни.
Але я не про те. Прив╕тну Ольгу Олександр╕вну зовс╕м не налякало мо╓ м╕сце роботи. Вона охоче розпов╕ла про виставлен╕ на стенд╕ журнали, ╕ я з╕ здивуванням зазначила, що чолов╕чих серед них б╕льше, н╕ж ж╕ночих. Це — «Эль», «Спортивное питание», «Сам», «За рулем», «Популярная механика», «Сам себе мастер», «Советы профессионалов» та ╕нш╕. Тож не випадково в Рос╕╖ ╓ свято тата ╕ нема свята матер╕. Майже вс╕ журнали – в окрем╕й целофанов╕й упаковц╕, текст╕в у них м╕н╕мум, зате величезн╕ глянцев╕ ╕люстрац╕╖, здеб╕льшого рекламного характеру. За рахунок ориг╕нального дизайну, зм╕ни фону, шрифт╕в, ф╕гурних колонок, а то й напис╕в «догори ногами» вони виглядають дуже привабливо, хоча, за великим рахунком, ╖х хочеться не ст╕льки почитати, ск╕льки погортати. В журналах можна знайти не лише додатков╕ брошури (наприклад, про дорогоц╕нне кам╕ння), але ╕ пробн╕ парфуми. Все, що впада╓ в око, св╕дчить про чи╓сь шикарне, витончене, гламурне життя без будь-яких обмежень й виклика╓ бажання хоча б м╕зинчиком доторкнутися до нього, ╕ зовс╕м не схоже на звичну кримську друковану продукц╕ю. Та в чому за кримчанами не угнатися, так це в жовч╕ ╕ демонстративн╕й ненавист╕ до всього, пов’язаного з Укра╖ною. Зразки такого характеру неважко було знайти ╕ на другому поверс╕ Будинку культури профсп╕лок, де в╕дбувався концерт ╕ притулилися кримськ╕ газетяр╕.
Особливо постарався вже згаданий «Новый Крым». Н╕бито розвиваючи тему г╕дност╕, хоча матер╕ал готувався за п╕втора м╕сяця до появи Дня г╕дност╕ ╕ свободи в Укра╖н╕, пан Василь╓в пише в статт╕ «Крымчан продолжают считать баранами?» таке: «О каком самоуважении можно говорить, если центр города марает бюст изменника и русофоба Григоренко, но до сих пор нет памятника Екатерине ╤╤? Сквозь густые каменные брови пялится на крымскую столицу антирусский виршеплет Шевченко, а вот памятника Лермонтову в крымской столице не сыскать».
Якби автор статт╕ мав ширший кругоз╕р, то знав би, що Петро Григоренко зовс╕м не русофоб, жив в╕н у Москв╕ ╕ найближчими його друзями та соратниками в боротьб╕ за права людини були етн╕чн╕ рос╕яни, так╕, зокрема, як Олекс╕й Костер╕н. Та ╕ Тараса Шевченка зараз у Криму част╕ше намагаються показати як рос╕йськомовного, а якщо зважити на те, з ким в╕н товаришував ╕ хто викупив його ╕з кр╕пацтва, звинувачення у русофоб╕╖ до нього теж не дуже кле╖ться. Проте майже вс╕ ╕нш╕ пам’ятники в С╕мферопол╕ пов’язан╕ з рос╕йською ╕стор╕╓ю та л╕тературою, але п. Василь╓в ╖х чомусь не пом╕ча╓. Водночас не шанувати, скаж╕мо, окремо взятого рос╕йськокультурного (чи то рос╕йськобезкультурного?) Василь╓ва ще не означа╓ бути русофобом. Бо, прим╕ром, на концерт╕ я побувала з великим задоволенням, ╕ мен╕ зовс╕м не заважало, що д╕вчата танцювали у рос╕йських нац╕ональних костюмах, як ╕ не завадила бурхливим оплескам «ворожа» мова популярно╖ укра╖нсько╖ п╕сн╕ «Чорнобривц╕».
До реч╕, трохи б╕льше, як за м╕сяць, ма╓ припинитися перере╓страц╕я кримських ЗМ╤. Взагал╕ заре╓стровано ╖х було в Криму близько трьох тисяч. Серед них активно д╕ючих на нин╕шн╕й день – 750. Рос╕я готова прийняти до свого лона лише 250 – найкращих. Себто, треба розум╕ти, здатних без сумн╕в╕в та мук сов╕ст╕ майстерно зомбувати кримчан. П╕втисяч╕ газетярських колектив╕в автоматично поповнять арм╕ю безроб╕тних. Не без суму д╕зналася, що нижня планка виплат з безроб╕ття — 850 руб. на м╕сяць, а верхня — близько чотирьох тисяч. Шкода колег, бо це будуть здеб╕льшого не т╕, кого «укусив» телев╕зор, ╕ хто горить прагненням «кусати» ╕нших.

Тамара ФЕДОРЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14336

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков