Версiя для друку Обговорити в форумi

Валентин БУТ:
«ЩОЙНО ПОБАЧИВ ВІРШ ЕДУАРДА ПОРТЯНСЬКОГО «СЕСТРИ» — ЙОГО ВІДПОВІДЬ, ЯК ВІН ВВАЖАЄ, НА ВІРШ АНАСТАСІЇ ДМИТРУК «НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ». ВІРШ ЙОГО ТАКЕНЬКИЙ СОБІ — МЕНТОРСЬКИЙ ТОН, ПОГАНЕНЬКА РИМА, І ВСІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ ЗВЕДЕНІ ДО ОДНОСТАТЕВИХ СТОСУНКІВ. НЕ ВТРИМАВСЯ, ВСТАВИВ СВОЇ «П’ЯТЬ КОПІЙОК». СПЕРШУ ЧИТАЄМО, ЗВІСНО Ж, ВІРШ НАШОГО «ГЕРОЯ»...

Эдуард ПОРТЯНСКИЙ: «Давно хотел ответить на стих девочки «Никогда мы не будем братьями...»

«СЁСТРЫ»
Никогда мы не будем братьями
Ни по родине, ни по матери.
Мы есть сёстры,
 ибо мы женщины —
Красотою светлы наши образы!
Никогда мы не будем братьями,
Ведь мы сёстры по роду и племени!
Мы Славянского Духа женщины,
А не геи в седьмом поколении.
Европейские чужды нам ценности,
Ведь подмену мужчины
 и женщины —
Извращенность их сексуальную,
Означаем как ложь откровенную.
Философия бисексуальности
Вызывает у нас отвращение.
Мать родила нас чистыми,
 светлыми…
Не такими, как вы – «гомосеками».
Признаём мы свободу сексвыбора
Только между мужчиной
 и женщиной.
Украина, Россия — две женщины.
Страны — сёстры они
 по рождению.
Мать явила на свет нас красивыми,
И живём мы по чести и совести.
Кто забыл, я напомню вам, милые:
Киевской Русью
 все мы крещённые!
Наше общее мировоззрение
Светлым образом,
 жизнью рождённое.
Никогда мы не будем братьями,
Ибо СЁСТРЫ на веки мы вечные!

НА «ВІРШ» Е. ПОРТЯНСЬКОГО
«СЕСТРЫ»

Кажеш, сестри ми? Та ще й рідні?
Кажеш, жити нам треба по совісті?
Але тут же, забувши те повністю,
Гомосєками звеш принагідно?
Едуарде, ти визначся спершу
Хто ти сам – то, наразі, життя.
Трансвеститські твої сприйняття
То проблема, повір, щонайменша.
Кажеш, сестри? Хіба ж то сестра,
Як мене поливаєш ти брудом:
Що не слово – брехня і облуда.
То твоє розуміння добра?
Чи то я нині вдерся в рязані,
На орловщинах нищу міста,
А чи, славлячи всує Христа,
ТИ чортяці складаєш осанну?
То не я – ти прийшов в мою хату
Гвалтувати, тягти, убивати,
Всіх незгідних «мочить и в сортир».
Оце те, що ти звеш «русский мир»?
Руссю зватися маєш хіть?
Русь — це я, це на цих теренах,
Проростаючи в наших генах,
Русь нескорена досі стоїть.
Вам «чужды европейские
 ценности»?
Що ж, то ваші проблеми, сусіде.
Виноград ще зелений, як видно,
В патернально-свідомій
 блаженності.
Ні, не сестри ми – жодна сестра
Не встромляє ножа сестрі в спину,
Не гвалтує її до загину –
То повадки лихого щура.
Або от – хто, скажи, прихистив
Вурдалак, що пили мою крівцю,
Посіпак їх, злодюг і убивців?
Це — сестра моя? Боже, прости…
Тож, одумайтесь, доки не пізно,
Розкиселені власними бідами,
Нам роковано бути сусідами,
Краще добрими, хай і різними.

Валентин БУТ
Чорноморський район, Крим
14 листопада 2014 р.

І насамкінець — вірш Анастасії ДМИТРУК, з якого все й почалося:
НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ

Никогда мы не будем братьями
ни по Родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами
 даже сводными.
Вы себя окрестили «старшими» —
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы — огромные, мы – великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля — слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома «молчанье – золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания, –
а у нас тут огни восстания.
У вас — Царь, у нас — Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2014 > Тема "Душі криниця"