Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно в 3-У (українському) класі Української гімназії м. Сімферополя пройшло чудове свято – День матері. День матері — міжнародне свято. В різних країнах воно припадає на різні дати. Але в більшості країн світу, в тому числі й в Україні, відзначають його в другу неділю травня. В Білорусі, наприклад, – 14 жовтня, в Грузії — 3 березня, у Вірменії — 7 квітня, в Польщі — 26 травня. В Узбекистані та Таджикистані День матері збігається з Міжнародним жіночим днем, його святкують 8 березня.
А от у Криму тепер наші школярі згідно з календарним планом виховних заходів відзначили його, як у Росії, в останню неділю листопада. Втім, ми упевнені, що наші мами заслуговують на те, щоб їх вітали не за календарем — один чи два рази на рік, а якомога частіше. От нашим третьокласникам і випала нагода, звичайно, з допомогою їхньої вчительки Олени Іванівни Михальської, у похмурий осінній день створити для своїх матусь справжнє — душевне, тепле, майже весняне свято!
Увійшовши до святково прибраного класу, матусі одразу помічають на дошці плакат, на якому великими літерами написано: «Наймиліші, найрідніші, найдорожчі в світі!», оглядають зроблені з паперу осінні листочки з прислів’ями про маму, на дитячих малюнках та сімейних фото — упізнають себе, і на їхніх обличчях з’являються усмішки.
— Мама… Це перше слово, яке з радістю, усмішкою вимовляє дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини радості чи смутку. Тільки вслухайтеся: мама, мамуся, мамусечка, матуся, матусенька, матусечка, неня, ненечка, леля, лелечка… можна продовжити цей ряд, але найголовніше – мама подарувала нам життя, мама – це найсвятіше у світі, — звертається до присутніх на святі Олена Іванівна. Попросивши вихователя Ленару Деляверівну увімкнути відео, учителька одразу пропонує мамам пригадати, якою радістю для них були їхні малюки, а дітям — з коротеньких відео, де вони ще зовсім маленькі, впізнати своїх однокласників. Ви не уявляєте, як весело всім було вгадувати когось за усмішкою, когось — за поглядом, а когось — і за поведінкою!
Олена Іванівна запропонувала пригадати діткам те, як приємно їм було засинати, коли їх, маленьких, пригортала мама чи бабуся і співала колискову пісню. А сьогодні діти заспівали колискову «Ой ходить сон…» для своїх рідних матусь і бабусь, віддячуючи за їхню ніжність, любов і ласку.
Чудову пісню про маму заспівала Світланка Осадченко. Група дівчаток, пританцьовуючи, виконали пісню «Чобітки веселі в мене…».
— Дорогі мами, пишайтеся вашими дітьми, пам’ятайте, що вони турбуються про вас так, як і ви про них, і навіть моляться, адже дуже люблять вас, – говорить педагог.
І ось в класі у руках вчителя музики Олени Іванівни Вихристюк тихенько зазвучала бандура. До столика, на якому був простелений вишитий рушничок, стояла ікона Божої Матері, лежала хлібина, підійшли донька та мама.
Мама пояснює своїй донечці, що на небі сяють не зорі, а святі душі – душі тих людей, які прожили своє життя праведно і нікому не робили зла. А донечка просить свою матусю навчити і її так жити, «щоб добро робити вміла і робить не вміла зла».
Мама, Наталія Вишиванюк, повчає далі свою донечку Богдану-Олександру (іменем Олександра дівчинка хрещена у церкві):

Є у кожної дитини матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
розуму навчає.
Є у кожної дитини,
навіть сиротини,
Наша мати солов’їна –
рідна Батьківщина,
І у кожному серденьку є
і буде жити
Божа Мати – наша Ненька,
Мати всього світу!

Потім на екрані з’явилося відео з образами Божої Матері, а Богданка почала читати зворушливу молитву.
Хлопчики Дмитро Свідерський та Іван Павлигін зіграли в класі інсценівку-суперечку «Чия мама краща». Хлопці товаришували і дуже не хотіли посваритися, тому вони зійшлися на тому, що у них обох мами найкращі у світі!
— Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. І, дійсно, кожен скаже: найкраща мама – моя мама! Бо безмежна її любов, ніжність, хто б вона не була… заклопотана турботами домогосподарка чи бізнес-леді, – говорить вчителька і пропонує послухати, якою ж є мама для однієї з її учениць.
На середину класу вийшла дівчинка, вбрана у вишиванку та уквітчана віночком, — Надійка Кононенко, і розказала віршик про свою маму:

Мамо, матусю, рідна, кохана,
Ти – наймиліша, ти – незрівнянна.
Квіточка в лузі, зіронька в небі,
Як би змогла я прожити без тебе?!
Ти і посвариш, і пожалієш,
Ти і підкажеш, все ти умієш.
Ти — і подруга моя, і порадниця,
Ти — моя щира, єдина розрадниця.
Ти і навариш, і приготуєш,
Ти найсмачненьким мене
почастуєш.
Вранці до школи мене проводжаєш,
Спати лягаю – казку читаєш.
А захворію – ти підлікуєш,
Ніби голубка зі мною воркуєш.
Ти — моя радість, сонечко ясне,
Ти — моє щастя світле, прекрасне.
Як же тебе не любити, кохана,
Рідна, найкраща, мамочко Яна.
З святом матусі тебе я вітаю –
Кращого свята в світі немає!

Свої найкращі почуття до мами допоміг Надійці висловити її дідусь — відомий кримський поет Данило Андрійович Кононенко. Надійка так ніжно, щиро і душевно читала вірш, що кожна мама слухала його так, ніби він був написаний для неї, у декого в очах з’явились навіть сльозинки.
Далі вчителька говорила про не менш дорогих нашому серцю людей — бабусь, котрі зазнали в своєму житті стільки горя, труднощів, але змогли лишитись ніжними, добрими, щирими до своїх онучат.
А діти-онучата Ліза Лапіна та Максим Феодосіді постаралися свою любов до бабусі (Інесси Максимівни — бабусі Максима) показати у коротенькій інсценівці:

Бабусю моя дорогенька,
Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку пухову.
Як гарно з тобою малечі,
Бабусю, завжди будь здорова!

Після сценки Олена Іванівна повідомила бабусям, що їхні внучата приготували їм у подарунок цілий танцювальний марафон, який нагадає їм про їхню молодість. Український танок «Несе Галя воду» у стилізованому українському вбранні виконала Ганна Гулякіна. Кримськотатарський танок теж, звичайно, в красивому національному вбранні — Мер’єм Алієва. Запальну румбу неперевершено станцювали Вікторія Левицька та її партнер, учень 3 класу школи № 6 Георгій Єна. Гімнастичний танок подарувала для глядачів Олександра Бердінських.
Звучали на святі вітання і мамам, і бабусям, не залишились без привітання й дівчатка. Вчителька запросила усіх дівчаток стати колом. До них приєдналися хлопчики. Завданням хлопців, як справжніх джентльменів, було сказати дівчаткам якомога більше компліментів. Як радісно усміхалися дівчатка від приємних слів!
Та на цьому свято не скінчилося! «До дошки» сьогодні викликала вчителька наших татусів і запитала, чи приготувалися вони вітати чарівних дам? Тут Олена Іванівна увімкнула татусям караоке і попросила їх подарувати для жінок музичне вітання. Чоловіки не розгубилися, адже хто не знає і не любить нашої знаменитої пісні «Червона рута»?! Звичайно, не втрималися всі і співали разом з татами. А в знак вдячності жінкам за їхню турботу, любов і ласку, за приготовані смачні страви — за все-все чоловіки приготували сюрприз! Поки хлопчики розповідали віршики й дякували своїм мамам, чоловіки тим часом внесли до класу великий святковий торт і багато-багато квітів. У класі звучала зворушлива мелодія пісні «Рідна мати моя», а діти дарували своїм любим матусям квіти. Мами тримали в руках ніжні білі та рожеві трояндочки, усміхалися, на обличчях було видно, що в їхніх душах — справжня весна!
— Нехай завжди усмішки зігрівають ваші серця, як сонце — землю. Будьте щасливими, здоровими, успішними, ви це заслужили — від Божої ласки, бо ви — наймиліші, найрідніші, найдорожчі у світі! – такими словами-побажаннями завершила цей святковий захід Олена Іванівна.
Наостанок зауважу, що хоч в 3-У класі дружно вчаться і українці, і росіяни, і кримські татари — разом у них вийшло свято все ж з українською душею, як і годиться для справжнього українського класу! Ікона Божої Матері, вишитий рушник, хліб, соняхи – одвічні українські символи. Повага та любов до матері, бабусі, жінки, любов до Батьківщини – наші духовні цінності. А як милували очі діти, вбрані у вишиваночки! А як раділо серце від наших українських пісень і танців. Думаю, не одну мене переповнювали такі приємні емоції після цього чудового свята.
Та інакше і не могло бути. Адже підготувала і провела цей захід вчителька, яка народилася в селі Тутовичі на Рівненщині, увібрала від своїх мами та бабусі всі ті духовні українські цінності, якими так багатий наш народ. Згодом, за прикладом матусі стала вчителькою, продовживши родинну династію педагогів (бабуся, тітки, дядьки, брати, сестри — теж усі вчителі!). А ще тому, що все-таки має подарований Богом талант — бути педагогом! Ось уже 10 років О. І. Михальська працює вчителем в Українській гімназії, діти вважають її «другою мамою», бо вона щедро дарує своїм вихованцям не лише знання, а й любов та ласку.
Коли пані Олена брала свій перший клас, її бабуся дала їй напуття:

«Яка неповторна й красива
мета у щасливих людей,
довірила їм Батьківщина
свій скарб найцінніший – дітей!».

«От і крокую своїм педагогічним шляхом, пам’ятаючи ці слова, — каже Олена Іванівна, — «серце віддаю дітям»! А моє життєве кредо: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе».
Як я довідалася, Олена Іванівна, до речі, ще й чудова дружина і мама. Має синочка, якого звати Гліб, йому 5 рочків. На мене Олена Іванівна справила враження щасливої жінки, але все ж я наважилася запитати у неї, про що вона ще мріє?
«Є у мене одна мрія — мати власний затишний будинок (на який, звичайно, навіть найзаслуженішій вчительці у нас не заробити), невеличкий садочок, в якому за великим столом буде збиратися вся родина, щоб у сім’ї усі були здорові!» — відповіла вчителька.
Погодьтеся, яка прекрасна мрія! Дай Боже, щоб вона здійснилася!

Любов СОВИК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 05.12.2014 > Тема ""Джерельце""