"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"
#51 за 19.12.2014
ТРИ ПЕРЕСЕЛЕНСЬК╤ ДОЛ╤. ДОЛЯ ДРУГА: ЛАТВ╤ЙСЬКО-УКРА╥НСЬКА
ДРУГОЮ НАШОЮ ГОСТЕЮ СТАЛА УКРА╥НСЬКА КРИМЧАНКА ПРИБАЛТ╤ЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ ╤НЕТА БУДРЕЙКА, ЯКА БУЛА ЗМУШЕНА ЗАЛИШИТИ Р╤ДНИЙ СЕВАСТОПОЛЬ П╤СЛЯ АНЕКС╤╥ КРИМУ РОС╤╢Ю ╤ ПЕРЕ╥ХАТИ ДО УКРА╥НСЬКО╥ СТОЛИЦ╤
— Як довго Ви мешкали в Севастопол╕? — З п’ятир╕чного в╕ку. Я — з родини в╕йськових; до того, як пере╖хати до Севастополя, ми мешкали в Новоозерному п╕д ╢впатор╕╓ю. Наприк╕нц╕ червня цього року я пере╖хала до Ки╓ва — в Криму мене трохи затримала необх╕дн╕сть скласти державн╕ ╕спити. — Ви ╓ випускницею кримського вишу? — Так, я зак╕нчила Севастопольський нац╕ональний техн╕чний ун╕верситет. Зараз я здобуваю другу вищу осв╕ту в Ки╓в╕, юридичну. — Вам довелося отримати рос╕йський диплом? — Так. Але щойно я при╖хала до Ки╓ва, то одразу звернулася до М╕н╕стерства осв╕ти з проханням видати мен╕ диплом укра╖нського зразка. В листопад╕ я його нарешт╕ отримала, — в╕д Ки╖вського нац╕онального л╕нгв╕стичного ун╕верситету. Якби не веснян╕ под╕╖ в Криму, я була б перекладачем ╕ викладачем ╕ноземно╖ мови, але КНЛУ видав мен╕ лише диплом перекладача. — Що Вам найб╕льше запам’яталося з часу так звано╖ «кримсько╖ весни»? — Я пост╕йно перебувала в «живому щит╕» б╕ля штабу ВМСУ, коли його штурмували «кримчани» без кримсько╖ прописки. З одного боку, — «кримська самооборона» з автоматами, з ╕ншого, — оскажен╕лий натовп з ножами... Був момент п╕д час третього штурму штабу, коли в мене не витримали нерви. Спочатку якась ж╕ночка почала за мною ходити: куди я, туди й вона. За ╖╖ намовою за мною почав стежити ще й якийсь ╖╖ товариш. Але р╕ч не в т╕м. Конкретно в мене здали нерви п╕сля сцени, як╕ бувають лише в ф╕льмах. До штабу при╖хала молода ж╕нка з╕ сво╖м батьком — вони принесли передачу ╖╖ чолов╕ков╕. ╥╖ до нього в штаб не пропустили, але в╕н вийшов на КПП. Ви б бачили цей поц╕лунок — ск╕льки кохання, болю та страждання в ньому було... Я написала пов╕домлення знайомому, щоб в╕н мене забрав, бо на хвост╕ ще були т╕ дво╓. В╕н мене пот╕м довго заспокоював. В╕дверто кажучи, важко згадувати без сл╕з, як наш╕ хлопц╕ тримали оборону без збро╖. Пам’ятаю, як вони нав╕ть прив╕тали нас ╕з 8 Березня — намальованим великим плакатом. Запам’яталося ще в╕дзначення 200-╖ р╕чниц╕ в╕д народження Шевченка, коли в центр╕ Севастополя з╕бралися вс╕ м╕сцев╕ патр╕оти Укра╖ни. Сп╕вали Державний г╕мн, д╕ти читали в╕рш╕, бабус╕ сп╕вали п╕сн╕. А пот╕м — одне авто з триколором, друге... Батьки одразу ж забрали д╕тей. Пот╕м нас почали оточувати представники парт╕╖ «Русский блок». Мене друг одразу забрав зв╕дти, ми в╕дходили дворами. Але згодом там була масштабна сутичка. Як я д╕зналася згодом, дв╕ д╕вчини, що були там, хот╕ли сховатися в машин╕, але «т╕тушки» розбили ╖╖ битами — ╖м було байдуже, що перед ними ж╕нки. — Зв╕дки походить Ваш р╕д? — М╕й батько родом з Латв╕╖, а мама — з Житомирсько╖ област╕. Я ж усе сво╓ св╕доме життя живу в Укра╖н╕, тож Батьк╕вщина в мене одна. — Сво╖ проукра╖нськ╕ погляди Ви успадкували в╕д матер╕? — Мама в мене була довол╕ лояльною — вона не долучалася до пол╕тичних суперечок. Але п╕сля пережитого, коли п╕д приц╕лом були наш╕ р╕дн╕ ╕ близьк╕, — службовц╕ ВМСУ, як╕ тижнями не бували вдома, — вона стала активною патр╕откою. Вона й ран╕ше мала патр╕отичн╕ погляди — просто вона в╕дверто ╖х не демонструвала, як я. П╕д час свого перебування в Севастопол╕ я завжди висловлювала свою позиц╕ю. Нав╕ть у серпн╕ цього року, коли при╖хала на тиждень додому, взяла з собою Державний прапор, зробила з ним невелику фотосес╕ю в м╕ст╕. — Наск╕льки нам в╕домо, Ви належите до римо-католицько╖ церкви? — Так. Ходжу до церкви щонед╕л╕ з 5 рок╕в, в╕дколи родина пере╖хала до Севастополя. — Що Ви можете сказати про ╕снування громади РКЦ у Севастопол╕ до ╕ п╕сля анекс╕╖? — Нам дуже багато рок╕в не можуть повернути буд╕влю костелу. Якщо ран╕ше була над╕я на повернення, то зараз ╖╖ вже нема. Дуже багато римо-католицьких родин Севастополя залишили м╕сто, через це громада зменшилася. В нас служив отець Ян Б╕лецький, в╕домий на всю Укра╖ну священик-екзорцист; в╕н був змушений залишити Крим. Були напади на греко-католицького священика, до нього приходили просто додому. П╕сля цього його параф╕яни допомогли йому ви╖хати на материкову Укра╖ну. — На параф╕╖ не було н╕яких ╕нцидент╕в? — Чесно кажучи, я не в курс╕ — у грудн╕ я взагал╕ була на Майдан╕. — В ун╕верситет╕ не знали про це? — Н╕. Оф╕ц╕йно в мене була сес╕я в Академ╕╖ адвокатури Укра╖ни, де я здобуваю другу вищу осв╕ту. Але який студент не готувався до ╕спит╕в на Майдан╕? — Чого Вам зараз найб╕льше браку╓ з кримського пер╕оду життя? — Футбольно╖ команди. Ран╕ше я пост╕йно в╕дв╕дувала матч╕ за участ╕ ФК «Севастополь». Зараз ц╕╓╖ команди просто не ╕сну╓. — Як╕ улюблен╕ ╕ реал╕зован╕ заняття Ви мали в Криму, ╕ як╕ зараз ма╓те на материку? — Моя близька подруга — фотограф, ми разом з нею часто влаштовували фотосес╕╖. Ще я щороку ходила в гори, якраз за тиждень до Великодня. В Ки╓в╕ ж у мене не так багато друз╕в, на жаль. Тому життя проходить за схемою «робота-д╕м». ╤ ╕нод╕ — футбольн╕ матч╕. — Ви тепер не можете повернутися до Криму? — Не можу. ╤ нав╕ть не маю бажання. ╢дине — я дуже сильно сумую за друзями, яких знаю з дитинства...
Розмовляв Тарас ТИМЧЕНКО («П╕д приц╕лом»)
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14469
|