Версiя для друку Обговорити в форумi

Час немов зімкнувся в одну точку в ретроспективній експозиції Івана Копаєнка, присвяченій його 80-річчю. Творчий ряд розгорнутих у трьох залах Будинку художника Сімферополя близько ста картин і графічних аркушів, виконаних у різні роки, не лише демонструє, як формувалася особистість одного з кращих кримських майстрів акварельного живопису, заслуженого художника України, заслуженого діяча мистецтв Криму, а й є культурною люмінесценцією нашого минулого.
Перед очима глядачів немов відкриваються простори країни, по якій він їздив з етюдником на пленери в складі творчих груп художників. Вражають міражі над водами озера Сиваш, неподалік від якого в селі Першокостянтинівка Чаплинського району Херсонської області народився. Це — перші спогади довоєнного дитинства Івана. Через два місяці після початку війни він потрапив під фашистські бомбові удари на село і був важко поранений. Втративши в 1942 році батька, жив в окупації. Після Перемоги над німецькими загарбниками багато подорожував у пошуках кращого життя: Крим, Кубань, Кавказ. Студентом Кримського художнього училища ім. М. Самокиша, а потім – Московського поліграфічного інституту пішки пройшов увесь Крим до Керчі.
— Я займався тоді туризмом, — згадує І. Копаєнко. – Побачити степ, гори наяву для мене було величезним натхненним явищем, і я малюю їх з того часу все життя.
Людина і природа – основна тема його живописних робіт. Він любить землю, яка допомагає зрозуміти себе, є духовним контекстом у розкритті ідеї гармонійної цілісності навколишнього світу. У циклах «За Полярним колом», «Спогади про Північ», «Башкирські зустрічі», «Полісся» та інших з поглядом художника-патріота природа – його розрада і вчитель, світ, де можна знайти точку опори.
— Коли я бачу ці роботи в суворому стилі 60-х років минулого століття, вони викликають у мене асоціації з іконами, — говорить Микола Моргун, заслужений художник України, голова Спілки художників Криму, в якій І. Копаєнко багато років очолював секцію графіки.
Життєстверджуючими принципами просякнуті цикли на теми православ’я — «Храми в Криму та Росії», «Це я, Господи!», «Дорога до храму».
Кожен мазок його пензля – це ціла подія. Дитячі враження про пережите у війну трансформувалися в серіях «Брестська фортеця», «Була війна», «Переможці», триптиху «Пам’яті Перекопу», картинах «Рубіж», «Ветерани», «Мати. Пам’ять», «Квітень 45-го» у достовірний зріз трагічного часу з відчуттями і переживаннями його жахів.
Яскравою мовою образотворчого мистецтва художник протиставляє фашистській свідомості прості та вічні істини, оспівуючи труд рибалок, пастухів, сплавників лісу (цикли «Рибалки», «Спогади про хліб», «Горянки»). Світ за І. Копаєнком прекрасний не сам по собі, яким би живописним не був. Головне для нього — людина з її постійними пошуками смислу буття і самовдосконалення. І хоч на виставці переважають пейзажі, великий інтерес у відвідувачів викликають портрети.
Це — світ самого художника, в який заходиш і відчуваєш себе затишно. Все його життя пройшло поряд з мольбертом і полотном. А чистий аркуш паперу для нього – найбільша надія: може, цього разу поталанить більше? Нереалізовані сторінки не пригнічують, а тримають на стремені: «От наступного разу я обов’язково достукаюся до істини». І цей постійний поєдинок митця з полотном не дає очам розмитися, потьмяніти.
— Іван навіть будинок свій збудував не заради сім’ї, а заради майстерні. Вона займає в ньому половину, — розповідає дружина Лариса Копаєнко, відома кримська тележурналістка.
Скільки там реалізовано мрій, обговорено при зустрічах з колегами планів! На їхніх очах народжувалися всі його картини. Вадим Роїк, наприклад, на відкритті виставки розповів, що познайомився з І. Копаєнком завдяки своїй мамі, вишивальниці та художниці Вірі Роїк, в 60-х роках минулого століття.
— З того часу ми стали друзями, — говорить він. – І дружба ця пройшла крізь роки. Плече друга, любов до природи, Вітчизни – все це є в його картинах, які зворушують, зачаровують.
Живописець не опускається до побутового рівня в мистецтві, а цілеспрямовано і самовіддано йде своєю дорогою, піднімаючись духом увись, немов ширяє під небесами. І це відчуття дає йому те, заради чого варто жити, і для нього немає нічого неможливого.
Привітати І. Копаєнка з ювілеєм приїхав з Москви внук. Широке коло інтересів художника, відображене більш як за півстоліття творчої праці в експозиції «Моя країна», незабаром буде видано книгою. Її художній макет уже готовий. Залишається лише побажати метру кримської акварелі, роботи якого хотілося б бачити, за словами голови Асоціації музеїв і заповідників Криму В’ячеслава Пересунька, в колекціях усіх 130-ти кримських музеїв, здійснення цих планів.
Живопис Івана Копаєнка з орієнтиром на високу духовність, доповнений музичними картинками у виконанні кримського гітариста Сергія Работягова та вокального ансамблю Сімферопольського музичного училища ім. П. І. Чайковського «Терра Тавріка» під керуванням Олени Прокопець, дав можливість побачити таке буяння барв у природі, красу людських вчинків, від яких отримуєш енергетичний заряд доброти, радості та щастя.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2014 > Тема "Душі криниця"