Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГЕРО╥ УКРА╥НИ: ДОСТОЙНИКИ, НОМЕНКЛАТУРНИКИ ТА НЕГ╤ДНИКИ
А разом ╕з тим Героями Укра╖ни стало чимало номенклатурних д╕яч╕в, грошовитих б╕знесмен╕в,...


УКРА╥НА НЕ Б╤ДНА, А ОБКРАДЕНА ДЕРЖАВА
Коловорот конвертац╕╖ влади у ф╕нансов╕ ресурси ма╓ бути зупинений


П╤СЛЯ СКАЗАНОГО, або «БАРИН ВСЁ НЕ ЕДЕТ…»
Коментар до звернення до Президента Укра╖ни та Генерального прокурора, в╕дправленого ще 5 м╕сяц╕в...


ГАРМИДЕР ╤ СОРОМ НА КОРДОН╤.
ЯК СААКАШВ╤Л╤ ПОВЕРНУВСЯ В УКРА╥НУ


«СПОД╤ВАЮСЯ З ДОПОМОГОЮ СВОГО ЛИСТА ТЕЖ ПРИСЛУЖИТИСЯ УКРА╥Н╤, ╥╥ ОЧИЩЕННЮ В╤Д НЕПРАВДИ ╤ НЕСПРАВЕДЛИВОСТ╤…»
Р╕вно м╕сяць тому А. Щекуну, директору Нац╕онального газетно-журнального видавництва у Ки╓в╕, яке...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 09.01.2015
╢ВРОПЕЙСЬКИЙ ГЕННИЙ КОД» ДОНБАСУ

У дзеркал╕ ╕стор╕╖

Донбас году╓ Укра╖ну. Це — перший ╕ головний постулат добропорядного «дамбасянина» – приб╕чника «русского мира». «Поки Льв╕в танцю╓ – Дамбас працю╓», – проголошу╓ в╕н, перекидаючи до рота чергового стопарика оковито╖. Адже, на його думку, головним джерелом нац╕онального багатства ╓ важка промислов╕сть, а конкретн╕ше – вуглевидобуток, металург╕я, машинобудування. Усе те, чим славився Донецький басейн. Принаймн╕ до того, як в╕н потрапив до рук луганських «комсомольц╕в» та ╕нших, не менш ефективних «проффес╕онал╕в».
П╕д «Львовом» вищеозначений «дамбасянин» розум╕╓ Зах╕дну Укра╖ну загалом, але як правов╕рний адепт «русского мира» в╕н зобов’язу╓ться ненавид╕ти весь розбещений Зах╕д, ╕ ╢вропу ╕накше як «Гейропою» не назива╓. Претенз╕╖ до останньо╖ приблизно так╕ ж, як ╕ до Львова, т╕льки доплюсову╓ться «постулат» щодо обов’язкового гомосексуал╕зму, притаманного, як в╕домо, перес╕чному «гейропейцю». Ц╕й женопод╕бн╕й, розн╕жен╕й та розслаблен╕й ╕стот╕ знову ж таки протиставля╓ться мужн╕й сталевар ╕з довжелезною коцюбою або шахтар ╕з в╕дб╕йним молотком – як ╖х малювали на плакатах ╕ викладали на циклоп╕чних панно в 50-60 роки минулого стол╕ття.
╤ невтямки б╕долаз╕, що якби не ╓вропейц╕, н╕якого Донбасу, – принаймн╕ в тому вигляд╕, в якому в╕н ╓ з к╕нця Х╤Х стол╕ття, – не було би в принцип╕.
Донбас – рег╕он контраст╕в. У тому числ╕ психолог╕чних. Спробуйте сказати луганському «ватнику», що його м╕сто засноване задовго до Катерини II, – ╕ в╕н на вас смертельно образиться. Та ще сильн╕ше в╕н образиться, коли ви заявите, що до появи Луганська доклало рук чимало ╕ноземц╕в. Тим часом, Соф╕я Фредер╕ка Августа Ангальт-Цербстська (в зам╕жж╕ — Катерина Олекс╕╖вна), в Указ╕ яко╖ в╕д листопада 1795-го дозволя╓ться буд╕вництво ливарного заводу на р╕чц╕ Луганц╕, була н╕мкенею «чистих кров╓й». На в╕дм╕ну в╕д чолов╕ка — н╕мця лише наполовину.
Але Катерина – що. Вона всього лише залишила п╕дпис на документ╕, п╕дготовленому канцеляр╕╓ю. Св╕дчень того, чи мала вона взагал╕ уявлення про те, де ж ╓ та Луганка, ╕стор╕я не зберегла. Зате ╖й (╕стор╕╖) добре в╕домо, що будував Луганський завод ╕нший ╓вропе╓ць – шотландець (правда, з французькими «дом╕шками») Карл (Чарльз) Карлович Гаскойн. Його бюст красу╓ться сьогодн╕ б╕ля входу до Кра╓знавчого музею ╕ не виклика╓ у «патр╕отично╖» громадськост╕ м╕ста ан╕найменшого в╕дторгнення (хоча не впевнений, що останн╕м часом у цьому план╕ не в╕дбулося якихось зм╕н).
«Козак Луганський» Володимир Даль народився в селищ╕ Луганський завод на вулиц╕ Англ╕йськ╕й (нин╕ – Даля). Це ╕м’я виклика╓ все в т╕╓╖ ж громадськост╕ розчулення, близьке до ╕стерики. Хоча в жилах Даля не текло жодно╖ краплини слов’янсько╖ кров╕. Батько — датчанин, мати – н╕мкеня (знову ж французького походження). Ут╕м, Володимир ╤ванович селище Луганський завод покинув у чотирир╕чному в╕ц╕, – а тому прямого в╕дношення до становлення м╕ста не ма╓. На в╕дм╕ну в╕д його батька – Йоганна Христ╕ана Матеуса (╤вана Матв╕йовича). В╕н, щоправда, був не ╕нженером, а л╕карем, та якби не завзят╕сть цього ╓вропейця у в╕дстоюванн╕ сан╕тарно-г╕г╕╓н╕чних норм, причому не т╕льки в межах заводсько╖ огорож╕, але й на в╕ддалених «вуг╕льних ломках», ╕стор╕я Луганська ц╕лком могла б п╕ти за якимось ╕ншим сценар╕╓м.
До слова, про «ломки». За в╕домою широким масам верс╕╓ю, першов╕дкривачем вуг╕льних поклад╕в у Донецькому басейн╕ ╓ «рудознавець» Григор╕й Капуст╕н. Ц╕й видатн╕й людин╕ в «колисц╕ Донбасу» — Лисичанську — нав╕ть пам’ятник встановлений. Правда, цифри на в’╖зд╕ в це м╕сто св╕дчать про його заснування у 1710 роц╕, тобто як м╕н╕мум за п’ять рок╕в до того, як Капуст╕н взагал╕ зайнявся пошуком руд. А на Д╕нц╕ в╕н з’явився ще п╕зн╕ше. Причому сво╓ вуг╕лля Капуст╕н знайшов не у Лисяч╕й балц╕, а на р╕чц╕ Кундрюча. Мало того – Берг-колег╕я, досл╕дивши привезене Капуст╕ним вуг╕лля, зробила невеселий висновок: «...И по пробе явилось, что от оного уголья действа никакого не показалось, только оной уголь в огне трещит и только покраснеет, а жару от него никакова нет, и как вынешь из огня, будет черно, как и первой».
Б╕льше рос╕йському рудознавцев╕ пошук╕в вуг╕лля в Донбас╕ не дов╕ряли – цим зайнявся англ╕╓ць Грегор╕ Н╕ксон разом ╕з земляками Джоном Маршаллом, Томасом Крацл╕ном, Томасом Кларком та ╕ншими. У 1724 роц╕ ц╕ хлопц╕ таки знайшли вуг╕лля на р╕чц╕ Б╕леньк╕й (це вже неподал╕к Лисичанська) та в урочищ╕ Скелевате. Капуст╕н теж брав участь в експедиц╕╖, але всього лише на посад╕ п╕дканцеляриста.
Григор╕й Григорович, може, й волод╕в даром пров╕щати поклади руд там, де ╕нш╕ бачили т╕льки багно або кам’янист╕ схили байраку, але в Берг-колег╕╖ зас╕дали посп╕ль вих╕дц╕ з Туманного Альб╕ону, для яких геолог╕я була наукою. Ось ця наука й зробила Донбас одним ╕з найб╕льш передових ╕ розвинених рег╕он╕в Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖.
А ще сх╕дноукра╖нську територ╕ю на п╕вдень в╕д С╕верського Д╕нця зробили Донбасом зах╕дн╕ кап╕тали. Прим╕ром, знаменитий «Луганськтепловоз» заснував н╕мець за нац╕ональн╕стю ╕ за громадянством – Густав Гартман. «Зате Алчевський меткомб╕нат – твор╕ння рук Олекс╕я Алчевського!» – рад╕сно заперечать «патр╕оти». Хто б сперечався. Але не все так просто.
Олекс╕й Кирилович не був ╓диним власником Донецько-Юр’╖вського металург╕йного товариства («ДЮМО»). Воно тому «товариством» ╕ називалося. Його партнером був Балтазар Герберц. Взагал╕-то, рос╕йський п╕дданий, але пр╕звище якесь... неслов’янське. Знову ж таки: першим директором заводу став Аполлон Мьов╕ус. До реч╕, це — син н╕мця Федора Мьов╕уса, одного з начальник╕в (у 1835-1840 роках) Луганського ливарного заводу. Взагал╕ з луганськими п╕дпри╓мствами пов’язан╕ ╕мена дуже багатьох ╓вропейц╕в. Однак чого це ми зациклилися на одн╕й област╕? Подивимося, як ╕шли справи у «старшого брата». Тобто – в Донеччини.
Хто не зна╓, як називався всесв╕тньо в╕домий тепер Донецьк до 1924 року? Правильно – Юз╕вка. За пр╕звищем засновника м╕ста, валл╕йця Джона Джеймса Х’юза. Валл╕йц╕ – це кор╕нн╕ мешканц╕ Уельсу, столиця якого Кард╕фф – м╕сто-побратим Луганська.
Мар╕уполь заснували греки, переселен╕ сюди з Криму все т╕╓ю ж Катериною, але початок його ╕ндустр╕ально╖ слави заклав металург╕йний завод, який збудувало бельг╕йське товариство «Пров╕данс». Точн╕ше, в Мар╕упол╕ наприк╕нц╕ позаминулого стол╕ття будували паралельно два заводи, практично через паркан. Цей, другий, зат╕яли прус Ротштейн ╕ американець См╕т. Не знаю, кому в╕ддати пальму першост╕, але у м╕ст╕ дос╕ пам’ятають, що «до революц╕╖» завод ╕м. ╤лл╕ча називали «Рос╕йський Пров╕данс».
До реч╕, про бельг╕йц╕в. Донецьк ╕з райцентром Доброп╕лля пов’язу╓ зал╕зниця, яку побудували якраз вони. Там ╕ дос╕ вздовж зал╕знично╖ кол╕╖ стоять вокзальчики нетутешнього «готичного» вигляду: «Доброп╕лля», «Мерцалове», «Солоний», «Чун╕х╕н»...
Однак продовжимо екскурс. Мак╕╖вський металург╕йний з’явився стараннями француз╕в. Певний час в╕н мав назву «Ун╕он». ╢нак╕╖вський металург╕йний завод робили знову ж бельг╕йц╕. Старокраматорський машинобуд╕вний – справа рук швейцарця Конрада Ампера... Заводи з виробництва скла, х╕м╕чний, керам╕чний та зал╕зопрокатний у Костянтин╕вц╕ звели бельг╕йц╕. Машинобуд╕вний у сус╕дн╕й Дружк╕вц╕ – французи. ╤ так дал╕, й таке ╕нше...
Певну к╕льк╕сть промислових «г╕гант╕в» та «флагман╕в», д╕йсно, було збудовано в радянськ╕ часи, переважно в 30-т╕ роки. Але – за зах╕дними технолог╕ями, з зах╕дним устаткуванням ╕ за участ╕ зах╕дних ╕нженер╕в. Або тих «радянських» ╕нженер╕в, хто отримав потужний досв╕д роботи на заводах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖.
Коли з╕йшло нан╕вець це ╖хн╓ покол╕ння й покол╕ння ╖хн╕х учн╕в, технолог╕чний та техн╕чний р╕вень виробництва на «флагманах» швидко почав повертатися до того, що був досягнутий ще при Гартман╕ та Олекс╕╖ Алчевському. Через те й малювали на плакатах металург╕в та шахтар╕в-стахановц╕в у вигляд╕ класичних Геракл╕в, що працювати ╖м доводилося переважно м’язами, а не головою.
У вас ще не виробився комплекс неповноц╕нност╕ перед всемогутн╕м Заходом? У мене – н╕. Тому що ╓вропейц╕ ╖хали сюди не як завойовники ╕ колон╕затори, а – кажучи нин╕шн╕м сленгом – як ╕нвестори. Наш╕ прад╕ди усп╕шно переймали у них досв╕д. Наст╕льки усп╕шно, що випускников╕ Дрезденського пол╕техн╕чного ╕нституту ╢вгенов╕ Патону («тому самому», батьков╕ нин╕шнього президента НАНУ), – аби отримати ╕нженерну посаду в Рос╕╖, довелося р╕к доучуватися в ╤нститут╕ ╕нженер╕в шлях╕в сполучення. ╤накше в╕н до р╕вня м╕сцевих фах╕вц╕в не дотягував.
Все вищеописане стосу╓ться так звано╖ важко╖ промисловост╕. Що, зрозум╕ло, ╓ горд╕стю Донбасу. Але ж не т╕льки вуг╕ллям та металом жили мешканц╕ суворого краю. Були часи, коли Донбас – як от ╕ сьогодн╕ – вважався прифронтовим. Поряд простягалися земл╕ Кримського ханства ╕, власне, Оттомансько╖ ╕мпер╕╖. В╕д наб╕г╕в мирне населення захищав, серед ╕нших «н╕мц╕в», ╕спанський ╕дальго Хосе де Р╕бас. У 1785-му в╕н був призначений командиром Мар╕упольського 4-го гусарського полку, який усього за два роки до того називався Луганським п╕к╕нерним.
Попри те, у Луганську, на жаль, нема Дерибас╕всько╖ вулиц╕ (наск╕льки мен╕ в╕домо, в Мар╕упол╕ тако╖ теж нема╓). Осипа Михайловича уславили одесити, в╕дтак пам’ять про нього тепер ц╕лком «належить» П╕вденн╕й Пальм╕р╕. ╤ це ще одна в╕дм╕нн╕сть справжнього дамбасянського «патр╕отизму» – не знати власно╖ ╕стор╕╖ аж наст╕льки, щоб геть забути про власних геро╖в.
Та й як ╖х розглед╕ти за териконами?

Михайло БУБЛИК
м. Луганськ
(www.ukrinform.ua)

ШЕНДЕРОВИЧ РОЗПОВ╤В, ЧОМУ ПУТ╤Н НЕ ДА╢ СПОКОЮ ДОНБАСУ

Якщо Володимир Пут╕н програ╓ на Донбас╕, йому стане н╕ про що говорити, тому при Пут╕н╕ в╕йна на Донбас╕ не зак╕нчиться н╕коли. Таку думку в ╕нтерв’ю ZN.UA висловив рос╕йський публ╕цист ╕ правозахисник В╕ктор Шендерович.
«У Пут╕на зараз головне завдання — пошук громов╕двод╕в, як у л╕така, який випуска╓ теплов╕ кул╕, аби уникнути ракет. ╤ водночас пост╕йно новий порядок денний. Тому при Пут╕н╕ н╕коли не зак╕нчиться Донбас. Бо якщо в╕н програ╓ це, йому стане просто н╕ про що в╕дкривати рот. ╤ ╓дина ном╕нац╕я, в як╕й в╕н ще ма╓ шанс, — це «русский мир», ╕мпер╕я, скрепи, священна Корсунь...» — каже В. Шендерович.
В╕н додав, що за технолог╕╓ю це легко поясню╓ться ╕ зрозум╕ло на приклад╕ ╕стор╕╖ Великого терору. «Де ╓ Стал╕н, де потр╕бно л╕кв╕дувати К╕рова, очистити машину в╕д старих б╕льшовик╕в ╕ залишитися при влад╕. Це — конкретне адм╕н╕стративне завдання. Запуска╓ться механ╕зм, який дал╕ почина╓ працювати сам», — зазначив публ╕цист.
На запитання про те, що чека╓ Рос╕ю в майбутньому, в╕н в╕дпов╕в, що при Пут╕н╕ н╕чого принципово нового бути вже не може. «Коридор можливостей дуже вузький. Економ╕ка руйну╓ться, ╕ вих╕д назовн╕ можливий лише п╕сля Пут╕на. При Пут╕н╕ Рос╕я продовжить гинути», — п╕дкреслив В. Шендерович.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14549

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков