"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Резонанс"
#1 за 09.01.2015
ЧИ ПОТР╤БНЕ УКРА╥Н╤ М╤Н╤СТЕРСТВО ╤НФОРМАЦ╤╥?
Кримський Майдан
Слухала нещодавно частину передач╕ ╢вгена Кисельова, присвячену дуже важлив╕й тем╕: «Чи потр╕бне Укра╖н╕ М╕н╕стерство ╕нформац╕╖?». Учасник╕в диспуту найб╕льше хвилювало, що утворення такого м╕н╕стерства може призвести до введення цензури, яка вбивала всяку живу думку в СРСР. Зв╕сно, цензура — це погано, та ще г╕рше, коли людина не ма╓ в соб╕ власного цензора ╕ говорить чи пише все, що ╖й спаде на думку. Не буду анал╕зувати те, що там говорили, бо я не так слухала, як намагалась сама соб╕ дати в╕дпов╕дь на поставлене запитання. Укра╖на 300 рок╕в про╕снувала в цупких об╕ймах нашого п╕вн╕чного сус╕да. Весь цей час Рос╕я писала (саме писала, а не творила) свою ╕стор╕ю, прив’язуючи ╖╖ до славетно╖ ╕стор╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕. Ц╕каво, що при цьому сама Ки╖вська Русь помаленьку перетворювалась в окра╖ну Великорос╕╖, хоч тако╖ н╕коли в природ╕ не ╕снувало, а було соб╕ невеличке Московське царство, в╕чно голе ╕ голодне, яке весь час когось завойовувало, руйнувало, знищувало ╕ при╓днувало до себе. Як жилося укра╖нцям в ц╕й новоявлен╕й держав╕? Так, як живеться рабам. Сама суц╕льно неграмотна, Рос╕я зробила ╕ ╖х неписьменними, примушуючи навчатися в церковно-приходських школах чужою для д╕тей ╕ ╖хн╕х батьк╕в рос╕йською мовою. Наша ж мова пост╕йно заборонялась. Ми не мали права мати сво╓╖ ╕стор╕╖, ╕ не т╕льки в царськ╕й Рос╕╖, а й в СРСР. ╤ ось розпад Союзу ╕ створення Незалежно╖ Укра╖нсько╖ Держави. Чи все населення Укра╖ни рад╕сно сприйняло цей факт? На жаль, н╕. У Прибалт╕йських республ╕ках — так, але ж вони прожили в СРСР менше рок╕в, для них рос╕яни завжди були окупантами. Я побувала у 70-80-т╕ роки в ус╕х Прибалт╕йських республ╕ках, була св╕дком ╖хнього нац╕онального в╕дродження, ╕ СРСР змушений був з цим миритися. Таблички з назвами вулиць нац╕ональними мовами, меню в кафе теж по-╖хньому. Чистота ╕ порядок на вулицях. Чудов╕ траси з м╕сцями для в╕дпочинку турист╕в ╕ нав╕ть з╕ скляними телефонними будками прямо в л╕с╕, б╕ля траси. Взуття й одяг можна просто купити в магазинах (це було ╕ в Б╕лорус╕╖), а не десь «д╕ставати», як у нас, в Укра╖н╕ ╕ в Криму, де я не могла нав╕ть просто╖ куртки купити сво╖м д╕тям, бо вся промислов╕сть Укра╖ни працювала на арм╕ю, на озбро╓ння в╕йськово╖ машини СРСР. Можна багато писати про реал╕╖ нашого життя в умовах «розвинутого соц╕ал╕зму», але як все-таки бути з тим М╕н╕стерством ╕нформац╕╖ в Незалежн╕й Укра╖н╕? Потр╕бне воно чи н╕? Якось обходились ми без нього 23 роки, то, може, й зараз об╕йдемось? Не знаю, як щодо м╕н╕стерства, а от ╕нформац╕я ╕ ╖╖ поширення серед людей вкрай необх╕дне. Населення Укра╖ни, яке так звикло до комун╕стично╖ пропаганди, що безперервним потоком лилася з рад╕о- ╕ телеприймач╕в, до щотижневих пол╕тзанять, пол╕т╕нформац╕й, де людям втовкмачували л╕н╕ю парт╕╖, яка була «умом, честю ╕ сов╕стю нашо╖ епохи», раптом опинилося в умовах ╕нформац╕йного патр╕отичного вакууму, а то й неприкрито╖ антиукра╖нсько╖ ╕стер╕╖. Демократ╕я перетворилася в повний «беспредел». Укра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖, як╕ намагались вести роботу з ознайомлення людей з╕ справжньою ╕стор╕╓ю Укра╖ни, повернути нам ╕мена наших геро╖в, не отримували в╕д держави н╕ морально╖, н╕ матер╕ально╖ п╕дтримки. Вони не мали сво╖х прим╕щень, де б можна було проводити якусь роботу, де могли б просто поговорити з людьми, дати ╖м газету, книжку чи журнал, з яких люди могли б почути щось про перспективи розвитку нашо╖ р╕дно╖ неньки-Укра╖ни. Ми нав╕ть ре╓стрували громадськ╕ орган╕зац╕╖ на наш╕ домашн╕ адреси, сам╕ оплачували телефонн╕ розмови, за сво╖ м╕зерн╕ пенс╕╖ п╕дтримували наш╕ газети, передплачуючи ╖х, посилали сво╖ дописи про нашу роботу, не чекаючи за це н╕яких гонорар╕в. Не мала державно╖ п╕дтримки укра╖нська преса. Ми так хутенько вир╕шили перейти на кап╕тал╕стичн╕ рейки, що в╕дразу почали впроваджувати «хозрасчёт», тобто госпрозрахунок. Не купують люди укра╖нськ╕ газети, книжки, бо ╖м легше рос╕йською читати, — то й не треба, надруку╓мо рос╕йською! Як гриби п╕сля дощу, почали народжуватись ╕ процв╕тати антиукра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖, особливо у нас, в Криму. «Русская община» так наполегливо цькувала нас, укра╖нц╕в, нашу «Просв╕ту», п╕д╕гр╕ваючи антиукра╖нськ╕ настро╖ жител╕в Криму, що ми в╕дчували себе тут упосл╕дженими, приниженими, не захищеними сво╓ю державою. Обираючи н╕бито нашого р╕дного, укра╖нського Президента Ющенка, ми так спод╕валися, в╕рили, що в╕н будуватиме укра╖нську Укра╖ну, але в╕н так захопився боротьбою з Ю. Тимошенко, так бездарно дозволив зм╕нити Конституц╕ю, позбавивши себе будь-яких прав, так завзято нагороджував наших ворог╕в у Криму... Саме при ньому наша р╕дна «Кримська св╕тлиця» волала про допомогу, виходила з чорною стр╕чкою, бо н╕як не знаходилось кошт╕в, щоб ╖╖ п╕дтримати. Ситемно╖, ц╕леспрямовано╖ ╕нформац╕╖ про Укра╖ну, укра╖нц╕в, нашу славну ╕стор╕ю, про плани на майбутн╓ в╕д держави, ╖╖ оч╕льник╕в населення не отримувало. Поодинок╕ патр╕отичн╕ видання вс╕ роки нашо╖ Незалежност╕ били на сполох, бачачи, що держава н╕чого не робить, щоб цю Незалежн╕сть п╕дтримати ╕ захистити… ╤ ось зараз йде в╕йна, а перед в╕йною був Майдан, ╕ тут народ наш вже не м╕г б╕льше терп╕ти того, що держава наша не готова себе захищати. Народ прозр╕в, народ об’╓днався, щоб захистити свою Укра╖ну. Дуже важливо зараз не збити хвилю любов╕ народу до сво╓╖ р╕дно╖ укра╖нсько╖ земл╕. Не послав би Пут╕н сво╖х бандит╕в насаджувати на Донбас╕ якусь «Новорос╕ю», захищати «русскоязычных», якби ╖х було менше, якби вони за 23 роки вивчили укра╖нську мову, полюбили ╖╖ красу, д╕знались про нашу славетну ╕стор╕ю, про Трип╕льську культуру, про те, що наш╕ предки мали високу культуру не одну тисячу рок╕в тому. Щоб ознайомилися з м╕фотворч╕стю укра╖нц╕в (днями побачила в одн╕й б╕бл╕отец╕ три велик╕ книги на цю тему, т╕льки не встигла ╖х проглянути, тепер дуже боюся, щоб ╖х не вилучили з б╕бл╕отек Криму, як вже вилучили вс╕ книги про голодомори в Укра╖н╕). Але цю хвилю любов╕ до р╕дно╖ земл╕ ма╓ п╕дтримати саме держава, а не лише громадськ╕ актив╕сти, тож, можливо, саме М╕н╕стерство ╕нформац╕╖ могло б очолити цю велику ╕ таку потр╕бну справу. Досить вже нам бути ╤ванами, як╕ не знають свого роду й кор╕ння. З рашизмом треба боротись, як ╕ з фашизмом, якщо хочемо жити у в╕льн╕й, незалежн╕й, багат╕й ╕ щаслив╕й держав╕ щасливих людей.
Алла ОСАДЧА, м. Феодос╕я
СОСЕД
Мне обидно, что я был прав, неприятно, что знал давно. Что живут они в наших домах, что соседи мои ... . Жил с тревогой, когда был мир, когда ели они мой плов. Я ведь чувствовал, предадут, они хуже бездомных псов. Не хотелось верить, что так, ведь другое время пришло. И сосед мне совсем не враг, и не носит в кармане зло. Что былое нужно забыть, отпустить на их предков месть. Но щемило ночами в груди, грохотала душа, как жесть. Говорили мне даже свои, что не нужно с обидой жить. Говорили, что надо простить, что простившего Бог простит. Забывался и жил, как все, строил дом и детей растил, даже детям своим объяснял: «Не печальтесь, устроен так мир». Но история, сделав круг, по спирали своей прошла. И вернулась, не предупредив, в дом без стука бедой зашла. Я не верил, все, как в кино, будто не Крым, а Ближний Восток. Автоматы, танки кругом, и меняется цветом флагшток. Детям радость, в школу нельзя, сам на взводе, включен «АТР», а под окнами «слава» кричат, и российский стоит БТР. Легкой паникой бросило в пот, горечь в горле — я знал давно, что соседи меня предадут, что соседи мои ... . Дверь проверил, нашел топор, если что — не дамся легко. А за окнами брызжет капель, стало явью чужое кино. А за окнами пир чумной, «за Россию» — держи автомат, и сосед мой, одев камуфляж, крепко держит «АК» за приклад. Гордо мимо меня прошла свора пьяниц, сейчас они — взвод. И у каждого изо рта — перегаром — «Россия, вперед!». Когда слабым становится лев, каждой шавке за честь — укусить. Когда болен бесстрашный тигр, обезьяний удел — дразнить. Мне обидно, что я был прав, неприятно, что знал давно. Но я горд, что не стал, как сосед, что не скажут, что я ... .
Эрнест АБКЕЛЯМОВ
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14560
|