Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 09.01.2015
«П╤Д СП╤ЛЬНИМ ДАХОМ»: ЧИТАЙМО Й П╤ЗНАВАЙМО СВ╤Т РАЗОМ

Джерела

Про роль б╕бл╕отеки у формуванн╕ естетичних смак╕в та уподобань ми вже неодноразово розпов╕дали нашим читачам. Як заохотити д╕тей та юнацтво до читання? Як зробити так, аби книжка залишалася конкурентоспроможною в умовах розвитку ╕нформац╕йних технолог╕й? У кожного б╕бл╕отекаря – сво╖ виховн╕ «родзинки», як╕ перетворюють читання на процес захопливо╖ мандр╕вки св╕том книг. Чимало б╕бл╕отекар╕в переконан╕: найкращий спос╕б залучити дитину до читання – це самому якомога част╕ше ц╕кавитися л╕тературою. ╤, як вважа╓ орган╕затор «Книжково╖ толоки» у Микола╓в╕ та Стрию Любов Хомчак, в╕дкриття нових ╕мен – справа надзвичайно потр╕бна. «Засмучу╓, коли автор ма╓ змогу себе прорекламувати, а коли почина╓ш читати, в╕дразу розчарову╓шся, — говорить Любов Хомчак. – Тому прагнемо в╕дкрити нов╕ ╕мена, орган╕зувати зустр╕ч╕ з читачами, представити творч╕сть молодих письменник╕в». Завдяки такому творчому тандему, в якому зад╕ян╕ письменники та орган╕затори книжкових толок, в╕дбуваються ц╕кав╕ зустр╕ч╕, а на книжковому небосхил╕ з’являються нов╕ ╕мена. ╤ велику роль у так╕й творч╕й сп╕впрац╕ в╕д╕грають саме б╕бл╕отеки – духовн╕ остр╕вц╕, де працюють в╕ддан╕ сво╖й справ╕ фах╕вц╕.

У Львов╕ добре в╕дома адреса дитячого центру розвитку й дозв╕лля «П╕д сп╕льним дахом», що на вулиц╕ Симоненка, 10. Чому центр назива╓ться с╕мейним? У чому його в╕дм╕нн╕сть в╕д традиц╕йно╖ б╕бл╕отеки? «Коли майже р╕к тому, у лютому, ми в╕дкривалися, ставили перед собою завдання перетворитися на центр розвитку громади, де б ц╕каво було ╕ дорослим, ╕ д╕тям», — говорить зав╕дувачка центру Лариса Муращик. Зрештою, кожен в╕дв╕дувач може переконатись у тому, що центр «П╕д сп╕льним дахом» кардинально в╕др╕зня╓ться в╕д традиц╕йного уявлення про б╕бл╕отеку. По-перше, вража╓ величезна площа (близько 1000 кв. м), а це означа╓, що не треба десь шукати куточок для усам╕тнення, аби почитати книжку. Хоча ремонт б╕бл╕отеки № 19 (на баз╕ яко╖ створили центр) тривав упродовж п’яти рок╕в, на д╕яльност╕ закладу це не позначилося. «На ремонтн╕ та оздоблювальн╕ роботи, закуп╕влю мебл╕в були скерован╕ кошти з бюджету Льв╕всько╖ м╕сько╖ ради, — поясню╓ Лариса Муращик п╕д час екскурс╕╖ просторими залами б╕бл╕отеки. – Комп’ютерна техн╕ка з’явилася завдяки наш╕й перемоз╕ у програм╕ «Б╕бл╕ом╕ст». Нин╕ у центр╕ д╕ють послуги, як╕ можна назвати новаторськими. Це ╕ незвичний teenager-серв╕с «М╕няю все»; до найменших в╕дв╕дувач╕в завжди посп╕ша╓ «Б╕бл╕оняня»; батьки можуть скористатися розсилкою «Б╕бл╕о-mail».
Разом з Ларисою Степан╕вною мандру╓мо просторими к╕мнатами. За комп’ютерами працюють школярики, готують домашн╕ завдання та реферати. На жаль, не вс╕ д╕ти мають задов╕льн╕ житлов╕ умови, аби спок╕йно п╕дготуватися до занять вдома. Якщо у невеличк╕й квартир╕ мешка╓ багатод╕тна родина, то про належну п╕дготовку не може йтися. У такому раз╕ на допомогу приходить б╕бл╕отека, у б╕бл╕отечних залах – зручно й комфортно працювати. А для тих, хто стомився ╕ прагне в╕дпочинку, створено релакс-зону. Тут дитина може усам╕тнитися, в╕двол╕ктися в╕д повсякденних клопот╕в. Зрештою, спок╕йно почитати, а в раз╕ потреби – зустр╕тися з психологом. Довол╕ незвичною послугою ╓ гра… у тен╕с. Вл╕тку, коли надвор╕ спека, можна усам╕тнитися у б╕бл╕отерас╕ – зон╕, де вл╕тку розм╕щу╓ться читальний зал. Лариса Муращик зверта╓ увагу на те, що б╕бл╕отека под╕лена на ╕нновац╕йн╕ територ╕╖, так зван╕ зони. «Ма╓мо зони д╕лового читання, ╤нтернет-зону. До нас приходять старш╕ люди, як╕ прагнуть знань у поважному в╕ц╕. Завдяки програм╕ «Щасливий в╕к» пенс╕онери навчаються комп’ютерн╕й грамотност╕, користуються ╤нтернетом. Охоплю╓мо сво╓ю увагою в╕д найстарших до найменших. Обслугову╓мо малят в╕д двох до шести рочк╕в, адже завдяки «Дружн╕й родин╕» вони навчаються читати, писати, рахувати. Тож, як бачимо, завдяки ╕нновац╕ям ма╓мо змогу забезпечити в╕дв╕дувачам ц╕каве та як╕сне дозв╕лля».
П╕дсумовуючи, можна сказати, що центр розвитку й дозв╕лля «П╕д сп╕льним дахом» — це конструктивне сп╕лкування у дружньому кол╕; ╕нтелектуальний в╕дпочинок для вс╕╓╖ с╕м’╖. ╤ то не лише рекламний слоган, а справжн╕ конкретн╕ д╕╖. Творча сп╕впраця центру та учн╕в Навчально-виховного комплексу ╕м. Василя Симоненка стала можливою завдяки активн╕й робот╕ б╕бл╕отекар╕в. Адже саме шк╕льн╕ б╕бл╕отекар╕ залучають д╕тей до читання, ╕ роблять це не з примусу, а за покликом серця. «Зустр╕ч╕ з письменниками орган╕зову╓мо часто, — поясню╓ Лариса Муращик. – Д╕ти, звикл╕ до сп╕лкування, тому й вимоги до л╕тератор╕в довол╕ висок╕». Справд╕, як зац╕кавити юних читач╕в, аби вони оц╕нили ваш «л╕тературний шедевр»? Як побудувати зустр╕ч, аби вона залишила сл╕д у дитячому серц╕? Ц╕ запитання ╓ часто риторичними для мо╖х колег-письменник╕в, кожен з яких ма╓ власний рецепт усп╕шного сп╕лкування. Зрештою, кожна зустр╕ч ╕з юними читачами – ориг╕нальна, ╕ не можна заздалег╕дь спрогнозувати, якою вона буде. Наше сп╕лкування з учнями в╕дбулося п╕д знаком л╕тературних читань. Зав╕дувачка молодшого в╕дд╕лу Уляна Голяка в╕дразу налаштувала д╕тей на ц╕каву розмову, вона звернула увагу д╕тей на такий штрих у мо╖й творч╕й б╕ограф╕╖, який може буде повчальним для тих початк╕вц╕в, як╕ лише торують л╕тературну стежину.
…«За урок – чотири», — вчителька укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури, яка завжди голосно зачитувала мо╖ шк╕льн╕ твори, раптом здивувала мене сво╓ю оц╕нкою. Це тим б╕льше було дивним, адже гуман╕тарн╕ предмети завжди були у мене «на висот╕». Похнюплено мовчу, обм╕рковую соб╕: «Щось було не так? Що саме?». Зрештою, засмучувала не сама оц╕нка, а те, чому саме так вир╕шила вчителька. Адже ще вчора вона зачитувала м╕й тв╕р про ос╕нь ╕ схвально кивала головою: «Молодець, знайшла влучн╕ слова, як╕ торкнулися найпота╓мн╕ших струн людсько╖ душ╕. Може, саме в цьому ╕ ╓ найвища та╖на слова?». Коли пролунав дзвоник, наважилася п╕д╕йти до вчительки. Вона, пом╕тивши мо╓ хвилювання, усм╕хнулася: «Не хвилюйся… Якщо оц╕нювати з позиц╕╖ техн╕ки, все було гаразд… Це, як у ф╕гурному катанн╕. Зда╓ться, обов’язкова програма виконана бездоганно, адже спортсмени в╕дкаталися техн╕чно грамотно, без помилок. Складн╕ п╕дтримки, бездоганно виконан╕ стрибки. Але в очах глядача нема╓ захвату! Зал не п╕дхоплю╓ться у захопленн╕, не завмира╓ у передчутт╕ небезпеки, коли ф╕гуристка викону╓ найскладн╕ший стрибок. Так само ╕ в л╕тератур╕: можна доладно скомпонувати слова, грамотно побудувати речення ╕ розставити розд╕лов╕ знаки. Та чи можна назвати це л╕тературою? Чи торкнуться написан╕ без помилок слова наших сердець? Чи завмиратимуть вони у передчутт╕ радост╕ й насолоди? Якщо хочеш писати – пиши саме так!».
Уп╕ймавши м╕й розгублений погляд, вчителька п╕дбадьорливо усм╕хнулася: «Це так, л╕ричний в╕дступ. Порада на майбутн╓, якщо пов’яжеш життя з л╕тературою».
Коли пан╕ Уляна зачитала слова вчительки, д╕тлахи збентежилися. Деяк╕ з них з╕зналися, що теж пробують писати, от т╕льки н╕коли над цим не замислювалися: «Щоб л╕тературний тв╕р торкнувся читацького серця, недостатньо вм╕ло компонувати слова». А що тод╕ потр╕бно? Як стати справжн╕м письменником?
...В╕чну загадку любов╕ все життя розгадував незабутн╕й Григ╕р Тютюнник. Про нього говорили, як про письменника, душа якого «повнилася болем». В╕н залишив нам дивовижн╕ нотатки, як╕ не втратили актуальност╕ в наш прагматично-жорстокий час. «Питають часто, над якою темою працюю, — писав Григ╕р Тютюнник. – Н╕коли не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене ╕ в мен╕». А бува╓ й так, що техн╕чно все виконано бездоганно, а л╕тератури нема. Чому ж так в╕дбува╓ться? «Кому ж зостанеться жаль, що жив у мо╖й душ╕?!» — так риторично запитував Григ╕р Тютюнник. ╤ переконував нас у тому, що «майстерн╕сть, бува╓, приходить, а вм╕ння бачити ╕ хвилюватися покида╓». Як людина, св╕дома високого призначення слова, письменник Григ╕р Тютюнник був категоричним у судженн╕. Був переконаний, що л╕тература, не осяяна внутр╕шн╕м св╕тлом (нехай нав╕ть техн╕чно бездоганна) – то «вже к╕нець; це все одно, що вм╕ти будувати храм ╕ не мати цегли нав╕ть на халупу». Ф╕лософську мудр╕сть цих висловлювань д╕ти, зв╕сно, зможуть осягнути з часом. А от п╕дготуватися до зустр╕ч╕ ╕з «серйозними творами» якраз ╕ допомагають л╕тературн╕ зустр╕ч╕, орган╕зован╕ б╕бл╕отекарями сп╕льно з письменниками.
Разом з юними читачами чита╓мо п’╓си «Стр╕мкий, як в╕тер», «Пластил╕новий хлопчик». А ще д╕ти ц╕кавляться п’╓сами, адресованими доросл╕й аудитор╕╖, ╕ це теж не може не т╕шити. Ми разом м╕рку╓мо над тим, як зробити цей св╕т трохи добр╕шим. ╤ як╕ добр╕ справи залиша╓мо п╕сля себе. Герой рад╕одрами Роман – дитина з обмеженими можливостями. За цим гуманним означенням – б╕ль ╕ самотн╕сть маленько╖ людини, змушено╖ спостер╕гати за навколишн╕м св╕том з висоти ш╕стнадцятого поверху: «Дивлюся на тих людей-комах ╕ уявляю себе казковим велетнем, що спостер╕га╓ за ними з╕ сво╓╖ височини. Кого хоче, того кара╓, кого схоче – помилу╓… Але я – велетень, нога якого н╕коли не торкалася земл╕». Чи не тому люди здаються такими малими й др╕бними? На жаль, такими самими малими й др╕бними часто видаються також ╖хн╕ вчинки. А от Роман, попри ф╕зичний недол╕к, залиша╓ться людиною доброю й гуманною. Попри св╕й юний в╕к, Роман осягнув найвищу мудр╕сть – бути добрим. Чи не тому, познайомившись з дельф╕ном Келл╕, б╕льш за все Роман мр╕╓ повернути йому втрачене в╕дчуття польоту й радост╕? А це можливо лише тод╕, коли Келл╕ опиниться на вол╕!
А от на долю Юрка, головного героя рад╕одрами «Пластил╕новий хлопчик», випали не менш жорстк╕ випробування. Змалку хлопчик скуштував г╕ркого сир╕тського хл╕ба, в╕дчувши свою непотр╕бн╕сть й приречен╕сть. Т╕каючи в╕д жорстокого св╕ту, сирота Юрко, як може, захища╓ св╕й внутр╕шн╕й св╕т в╕д руйнування. В ╕нтернат╕, де виховувався Юрко, звернули увагу на його захоплення пластил╕ном. За л╕пленням Юрка можна застати част╕ше, н╕ж за будь-яким заняттям. Хоча доросл╕ щиро не розум╕ють його захоплення: «Нав╕що тоб╕ це? Адже в╕дтепер тебе оч╕кують дорог╕ реч╕». Ут╕м, Юрко, як ╕ кожна дитина-сирота, мр╕╓ про щасливу родину. ╤ вперто л╕пить пластил╕нов╕ ф╕гурки, як╕ мають зображувати щасливу родину. От т╕льки чи вдасться хлопчин╕ стати щасливим у сво╓му звичайному житт╕?
Питання, що постають перед школярами, змушують замислитися над одв╕чними проблемами нашого буття? Як не втратити себе у цьому складному дорослому в╕ц╕? Як стати щасливим? ╤ як зберегти любов ╕ доброту до ближнього? Не озлобитися, не стати жорстоким? «Мен╕ б хот╕лося прочитати продовження про долю Юрка», — замислено говорить учениця. А допитливий читач Максимко дода╓: «А як склалася подальша доля Келл╕ ╕ чи зд╕йснилася мр╕я Ромчика? Адже в╕н так мр╕яв побачити Келл╕ щасливим!». Диву╓, як д╕ти самост╕йно, без п╕дказки автора, в╕дшукали так╕ важлив╕ для них рядки у текст╕. ╤ кожен зачиту╓, як ум╕╓, але жодна дитина не лиша╓ться байдужою. ╤ це, напевно, один з головних урок╕в доброти, який залишиться у ╖хн╕й пам’ят╕: «Зв╕дки ти прийшов до нас, розумнику? – запитав Роман. – В╕н просп╕вав мен╕ дивовижну п╕сню: прийшов з вол╕, а потрапив у неволю… Але не озлобився проти людей, не став агресивним ╕ злим. В╕н, як ╕ ран╕ше, залиша╓ться в╕дданим, мужн╕м ╕ люблячим. Т╕льки думка його лине, де завжди св╕тить сонце, а морська хвиля б’╓ться так несамовито, що бризки розл╕таються далеко в╕д берега. Як я хочу, щоб тво╖ м╕цн╕ плавники знову розс╕кали поверхню моря. Пливи, Келл╕, ╕ будь стр╕мким, як в╕тер!».
…Урок, орган╕зований у сп╕впрац╕ б╕бл╕отекар╕в ╕ письменник╕в, засв╕дчив головне: под╕бн╕ зустр╕ч╕ потр╕бн╕ ус╕м нам. Без книжки нема╓ ╕ не може бути усеб╕чно розвинуто╖ особистост╕. Власне, про це говорять ╕ сам╕ д╕ти. Стр╕мкий ритм сучасного життя – то не лише комп’ютерн╕ технолог╕╖. Розум╕╓мо, як багато важить гуман╕тарна складова у контекст╕ нац╕онально-патр╕отичного виховання. Тож, без сумн╕ву, за таких умов сп╕впраця б╕бл╕отекаря та письменника набува╓ нового звучання. Адже сп╕льними зусиллями сто╖мо в оборон╕ душ╕ укра╖нсько╖ дитини. ╤ як добре, що на цьому шляху ма╓мо чимало однодумц╕в.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14563

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков