Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧИ СУМ╤СН╤ П╤ДЛ╤СТЬ ╤ «СВ╤ТЛИЧН╤СТЬ»?
Там, де проступа╓ чорними плямами п╕дл╕сть, не може бути «Св╕тлиц╕», сов╕ст╕, душ╕....


КРИМ: БАЖАННЯ БАЧИТИ ПРАВДУ
Починаючи ще з грудня 2013 року, мо╖ “св╕тличн╕” статт╕ були мо╖м намаганням...


УКРА╥НА: ЧАС ЖИТИ
Щонайшвидше усунення в╕д влади сьогодн╕шн╕х нездар, шахра╖в, злодюг ╕ зрадник╕в — найперша...


ЗВЕРНЕННЯ УКРА╥НСЬКИХ ПИСЬМЕННИК╤В ЩОДО ДОЛ╤ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤». ПЕРША РЕАКЦ╤Я ВЛАДИ
Сумно, але вкотре перекону╓мося, що наша влада насправд╕ надто далека в╕д реал╕й.


БОЖЕ, ЯКИЙ ЦИН╤ЗМ-2
Уперше отаке з╕рвалося з уст два тижн╕ тому – у в╕дпов╕дь на запрошення прибути до Ки╓ва на...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 16.01.2015
Шексп╕р: «В ДЕРЖАВ╤ ДАТСЬК╤Й ЗАВЕЛАСЬ ГНИЛИЗНА...»

Прошу слова!

От ╕ минув непростий 2014 р╕к. Народившись з тяжких випробувань, в╕н був сповнений водночас ╕ великих над╕й. Над╕й на те, що ми нарешт╕ припинимо наше безк╕нечне брьохання по колу в смердючому болот╕ давно почило╖ в боз╕ ╕мпер╕╖ зла ╕ виберемося на широку дорогу розвитку, якою йдуть усп╕шн╕ народи. Ми дуже хот╕ли, ми жадали цього. Ми готов╕ були заплатити за це велику ц╕ну ╕ заплатили ╖╖. 98 загиблих на Майдан╕ ╕ значно б╕льше скал╕чених мент╕вськими кийками та кулями були лише початком сплати нашого великого боргу. Про який борг ╕деться, спита╓те? Про борг нетямовитост╕, байдужост╕ та безв╕дпов╕дальност╕, любий читачу. Це за ним ми платимо й дос╕ на полях Донеччини та Луганщини, де л╕к лише забитих перевищив уже за тисячу, ╕ то, не рахуючи безногих, безруких, зниклих безв╕сти, утримуваних у полон╕ наших д╕тей, брат╕в, чолов╕к╕в, батьк╕в наших. Чи була ╕ в╕йна, розв’язана проти нас «братн╕м» народом, насл╕дком т╕╓╖ ж безв╕дпов╕дальност╕? Безсумн╕вно. Адже саме наш╕ з вами нетямовит╕сть, байдуж╕сть та безв╕дпов╕дальн╕сть чверть стол╕ття тому не привели до влади нову генерац╕ю пол╕тик╕в, як╕ в╕дпов╕дали б викликам часу, а залишили натом╕сть стару ╕мпотентну та злод╕йкувату владу, яка протягом ус╕х цих рок╕в, зда╓ться, лиш те й робила, що гвалтувала власний народ, нищила кра╖ну, яка, дозволю нагадати, входила, за даними ООН на 1991 р╕к, у двадцятку економ╕чно найрозвинут╕ших кра╖н св╕ту. Х╕ба не ми мовчали, мов телята, коли нас викидали з завод╕в, фабрик, комб╕нат╕в, коли пускали наш╕ п╕дпри╓мства на металобрухт? Певно ж, ми не усв╕домлювали, що те все насправд╕ належало ан╕ Макаровичу, н╕ Даниловичу, н╕ Андр╕йовичу чи Хведоровичу? Х╕ба не спостер╕гали з байдуж╕стю раб╕в, як нищилась наша арм╕я – друга за потугою в ╢вроп╕, як бездарно в╕ддавали Рос╕╖ Чорноморський флот, який за Б╕ловезькими угодами, нагадаю, безрозд╕льно належав нам, як дерибанили Чорноморське морське пароплавство – найприбутков╕ше пароплавство Союзу, як нищили в╕йськову ав╕ац╕ю, тактичн╕ ракети? Х╕ба не розум╕ли, що насправд╕ в╕дбува╓ться ╕ до чого йдеться, кожн╕ п’ять рок╕в приводячи до влади незм╕нно лише н╕кчемних баз╕к та злод╕╖в? Не розум╕ли, що, не поважаючи – б╕льш того – нищачи себе, ми не можемо оч╕кувати на щонайменшу повагу з боку сус╕д╕в, що той раб у п╕дсв╕домост╕ ╓ насправд╕ дуже пом╕тним ╕ спричиня╓, зрозум╕ло ж, в╕дпов╕дне ставлення з боку сус╕д╕в? А для невр╕вноваженого сус╕ди те безгол╕в’я – то ще й велика спокуса.
То ж чи ма╓мо дивуватися, що амб╕тний «старший брат» був страшенно розчарований, коли телятко, на яке в╕н уже й налигача накинув, у 2004 роц╕ спершу протестуюче забекало, а через десять рок╕в скинуло того налигача ╕ досить ясно дало зрозум╕ти, що до приготованого йому ст╕йла не п╕де?
Про що це я? Про нашу з вами в╕дпов╕дальн╕сть, любий читачу, про те, що з нами в╕дбува╓ться. Мен╕, зв╕сно, можна дор╕кнути, що зам╕сть того, аби апелювати до ╥╖ Величност╕ Королеви Велико╖ Британ╕╖, пана Президента Сполучених Штат╕в Америки чи пана Бога, сл╕зно прохаючи захистити нас вбогих, зам╕сть того, аби закликати громи та блискавиц╕ на голову триклятого путлера за вс╕ наш╕ б╕ди, я натом╕сть продовжую й дал╕ сипати перець на хвоста нашо╖ влади. Чому? Тому, що: а) як на мене, це — ╓дина влада, до яко╖ я маю безпосередн╕й стосунок, – неважливо, здогаду╓ться вона про те чи н╕; б) хв╕ст т╕╓╖ влади як був, так ╕ дос╕ залиша╓ться брудним ╕ смердючим.
Ясна р╕ч, хвалити – то набагато вдячн╕ша справа, ан╕ж вказувати на помилки. Тож н╕чого дивного, що н╕коли не бракувало тих, хто п╕дносить добр╕ справи влади до небес. Чи ╓ добр╕ справи у сьогодн╕шньо╖ влади? Безсумн╕вно, ╓. Вже одного того, що взято р╕шучий курс на ╕нтеграц╕ю до ╓вропейсько╖ демократ╕╖ ╕ кра╖на почала робити хай ╕ невпевнен╕ ще, але усв╕домлен╕ порухи, аби вибратись з╕ смердючого болота безвиход╕, про яке я згадував на початку, досить, аби ця влада ув╕йшла до ╕стор╕╖. Проте, вимовивши «А», хот╕лось би почути й «Б» ╕ так дал╕, до самого «Я». На жаль, для тих, хто за довг╕ роки зжився з роллю ре╓строво╖ опозиц╕╖, влада виявилась тяжким тягарем. Найперше, чого очевидно бракувало (браку╓ дос╕), це усв╕домлення того, що управл╕ння державою, окр╕м при╓мних прав ╕ можливостей, передбача╓ ще й численн╕ обов’язки та необх╕дн╕сть брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть за ухвалення р╕шень, в╕д яких залежить доля кра╖ни, часто перебуваючи в цейтнот╕, за дуже складних обставин. Можливо, я помиляюсь? Давайте пом╕рку╓мо. Чим займалася моя революц╕йна влада в той час, як зелен╕ чолов╕чки захопили Верховну Раду та Будинок уряду АР Крим? Вгадали – д╕лила повноваження. Д╕лила, в╕дпов╕дно до вже усталених у парламент╕ традиц╕й, довго ╕ ╜рунтовно. Так, того дня ВО «Свобода» в╕дстояла свою кандидатуру на м╕н╕стра с╕льського господарства. М╕н╕стр той у подальшому зарекомендував себе наче й непогано, але х╕ба те призначення, як, зрештою, й ╕нш╕, не могли бути в╕дкладеними принаймн╕ на к╕лька дн╕в, аби, сконцентрувавши вс╕ зусилля, в╕дпов╕сти на значно серйозн╕ший виклик? Х╕ба пани, як╕ прийшли до влади в Ки╓в╕, не знали, що на той час (27.02) кримська влада вже тиждень, як в╕дкрито йшла стежкою сепаратизму? Що було зроблено, аби зупинити той рух на самому початку? Вояж п.п. Авакова, Наливайченка та Кун╕цина 24 лютого, коли перших двох не випустили нав╕ть з VIP-зони С╕мферопольського аеропорту, мав би в╕дбутися дн╕в на 2-3 ран╕ше, та й ╖хати до Криму, де вже розкручувався кремл╕вський сценар╕й, варто було б зовс╕м не втрьох, яким би геро╖чним те не виглядало, бо ж ╕шлося про дуже серйозн╕ реч╕, де дубл╕в не бува╓. Першоберезневий в╕зит Петра Олекс╕йовича, попри очевидний вияв в╕дваги тод╕шнього нардепа, який намагався сам-один зустр╕тися з кримськими парламентарями (це п╕сля в╕двертих заяв Кличникова ╕ ╕же з ним!), був явно зап╕зн╕лим ╕ сприймався як красномовний жест безпорадност╕. Все те, об’╓ктивно, лише додало духу кримським сепаратистам. Ма╓мо констатувати, отже, що жодних реальних крок╕в для взяття ситуац╕╖ п╕д контроль, для врегулювання кризи фактично зроблено не було. Можна, звичайно, скинути на те, що довг╕ покол╕ння сучасних укра╖нських пол╕тик╕в не стикалися з под╕бними викликами та загрозами, тим не менш, вперте небажання пана, що назвався Головою парламенту (а, отже, за в╕дсутност╕ Президента об╕йняв пост Головнокомандувача Збройних Сил), взяти на себе в╕дпов╕дальн╕сть дати наказ на застосування п╕дрозд╕л╕в ЗС, розташованих на п╕востров╕, призвело, зрештою, не лише до втрати Криму, втрати ╕м╕джу Укра╖ни, а й до значно серйозн╕ших загроз. Я вже не мовлю про кинуте напризволяще в╕йсько, яке протягом майже м╕сяця просило Ки╖в хоч про якийсь притомний наказ, але так ╕ не дочекалось його. Тепер те в╕йсько намагаються виставити зрадниками. Спроби перекладання сво╓╖ провини на ╕ншого н╕коли й н╕кого не прикрашали. Якщо ж провину в зрад╕ намагаються перекласти на зрадженого, то це вже п╕дпада╓ п╕д визначення п╕длост╕. Давайте поглянемо на факти. Майже двадцятитритисячне кримське угруповання ЗС Укра╖ни, з яких 15 тисяч складали ВМС, жодним чином не можна було розглядати як справд╕ серйозне бо╓здатне в╕йсько. Стараннями вс╕х попередн╕х президент╕в, уряд╕в, ус╕х без винятку м╕н╕стр╕в оборони в╕йсько було приведене в жалюг╕дний стан. Ми вс╕ бачили оч╕ оф╕цера одн╕╓╖ з кримських баз, який, приймаючи з╕бране волонтерами для його частини, з г╕ркотою зазначив, що лише коли вони опинилися в блокад╕, ╖х вперше нормально одягнули й нагодували, ╕ то не держава, а прост╕ громадяни. А що вже говорити про в╕йськов╕ навчання! Б╕льш╕сть в╕йськових корабл╕в майже весь час ╕ржав╕ли б╕ля причал╕в. Виросли покол╕ння в╕йськових моряк╕в, як╕ бачили море лише з берега, в╕йськових п╕лот╕в, як╕ за всю службу мали лише по дек╕лька вильот╕в. Але ж без навчань ан╕ флот, ан╕ ав╕ац╕я, ан╕ арм╕я н╕чого не варт╕.
Свого часу, п╕сля поразки в Перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕, в результат╕ чого Н╕меччин╕ було заборонено мати в╕йськовий флот, н╕мецький уряд в╕дрядив сво╖х ╕нженер╕в-кораблебуд╕вник╕в на верф╕ ╕нших кра╖н, а в╕йськово-морських оф╕цер╕в ус╕ма засобами заохочував продовжувати службу в ╕ноземних флотах. Причому, окр╕м платн╕, яку ╕ т╕, й ╕нш╕ отримували за м╕сцем ново╖ роботи/служби, Н╕меччина, попри тяжку кризу, збер╕гала за ними ╖хню платню ╕ на батьк╕вщин╕. В результат╕, коли Н╕меччина вир╕шила в╕дбудовувати св╕й в╕йськовий флот, фах╕вц╕, як╕ таким чином не втратили сво╓╖ квал╕ф╕кац╕╖, в найкоротший терм╕н створили ╖й один з найкращих на той час флот.
Повертаючись до кримсько╖ зради, хот╕в би наголосити на тому, що: а) ставлення держави до свого в╕йська ма╓ значення; б) попри весь розвал, який панував у в╕йську, в Криму все ж було достатньо бо╓здатних частин, як╕ в раз╕ вчасного отримання в╕дпов╕дних наказ╕в могли ефективно припинити катастроф╕чний розвиток под╕й, взявши п╕д контроль адм╕н╕стративн╕ буд╕вл╕, найважлив╕ш╕ об’╓кти ╕нфраструктури.
Ключов╕ слова тут — «вчасне отримання наказ╕в». Якби реакц╕я в.о. головнокомандувача була вчасною, якби було дано в╕дпов╕дн╕ накази, а в╕йсько, попри те, не виконало ╖х, лише тод╕, на мою думку, можна було б перекласти вину на нього, на в╕йсько.
Через те намагання деяких пол╕толог╕в, журнал╕ст╕в, серед яких ╕ мо╖ давн╕ знайом╕, посилатися на те, що в╕йсько, нав╕ть позбавлене зв’язку з командуванням, ма╓ сво╖ статути, зокрема статут вартово╖ служби, як╕ мають виконуватись, ╓ або не виваженими, або, що г╕рше, намаганням ман╕пулювати фактами.
Справд╕, коли головнокомандувач забороня╓ застосовувати зброю задля уникнення провокац╕й («Стояти й не провокувати!» – пам’ята╓мо майданну тактику, яка ледь не довела до удавлення Революц╕╖ Г╕дност╕?), чи зважиться на те перес╕чний оф╕цер, який ч╕тко розум╕╓ р╕вень сво╓╖ в╕дпов╕дальност╕? Не забуваймо, принципом побудови будь-яко╖ арм╕╖ ╓ ╓диноначальн╕сть – ч╕тка вертикаль влади, де Н╤ЧОГО не робиться без в╕дпов╕дного наказу. ╤ це правильно, бо ╕накше в╕йсько неминуче перетворю╓ться в кращому випадку на партизанщину, в г╕ршому – на банду.
Один з в╕домих пол╕толог╕в якраз у новор╕чну н╕ч, звинувачуючи те в╕йсько у безд╕яльност╕, фактично у зрад╕, наводив приклад н╕мецького крейсера час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни «Емден», який, за його словами, залишившись без командування (це при живому командир╕?) та перебуваючи далеко в╕д бази, тим не менш продовжував виконувати бойове завдання. Пан пол╕толог тут або д╕йсно не розум╕╓ велико╖ в╕дм╕нност╕ одн╕╓╖ ситуац╕╖ в╕д ╕ншо╖, або св╕домо пересмику╓ факти. Легк╕ крейсери призначались, з-пом╕ж ╕ншого, ╕ для створення хаосу на морських комун╕кац╕ях супротивника, для нищення ╖х, тож д╕яли практично завжди далеко в╕д сво╖х берег╕в, далеко в╕д командування, в╕дтак для командира крейсера «Емден», корветтен-кап╕тана фон Мюллера це була загалом штатна ситуац╕я, ╕ йому не були потр╕бн╕ жодн╕ додатков╕ накази з Берл╕на, аби ефективно виконувати один раз отриманий наказ.
Ситуац╕я, в як╕й опинились укра╖нськ╕ в╕йськов╕ у Криму, була геть ╕ншою. Х╕ба можна було оч╕кувати, перебуваючи в здоровому глузд╕, що якийсь ╕з командир╕в вир╕шив би на св╕й страх ╕ ризик взяти п╕д контроль хоча б т╕ ж адм╕н╕стративн╕ буд╕вл╕ АР Крим, якщо ан╕ м╕н╕стр оборони, ан╕ в.о. головнокомандувача не лише не зважились на те, але й продемонстрували свою повну нездатн╕сть до адекватно╖ оц╕нки ситуац╕╖, де фактор часу був визначальним? У цьому контекст╕ ц╕каво було б знати, чи консультувався пан в.о. головнокомандувача з оф╕церами Генштабу ╕ як╕ поради в╕н отримав? Це дуже важливе питання, яке свого часу, я певний того, буде озвучене як В╕йськовою, так ╕ Генеральною прокуратурою Укра╖ни, адже тактика перманентного звол╕кання призвела до блокування корабл╕в ВМС Укра╖ни в ╖хн╕х базах ╕ подальшого ╖хнього захоплення. Якщо наказ вийти на зовн╕шн╕й рейд було дано ╕ його бойкотували командири корабл╕в, то це одна справа, але ж ми були св╕дками того, що багато корабл╕в трималися до останнього, але, заблокован╕ в базах, не мали жодного шансу. Таким чином, у результат╕ бездарно╖ тактики затягування часу, яку по-╕ншому можна квал╕ф╕кувати як злочинна безд╕яльн╕сть, по сут╕, в результат╕ зради, ми втратили найкращ╕ бойов╕ корабл╕, як╕ ув╕йшли тепер до складу рос╕йського флоту. На щастя, флагман ВМС Укра╖ни «Гетьман Сагайдачний» уникнув т╕╓╖ дол╕ ╕ то лише тому, що був на той час у поход╕. Те ж саме стосу╓ться ╕ втрат великого числа ╕ншо╖ бойово╖ техн╕ки, зокрема в╕йськово╖ ав╕ац╕╖, значна частина яко╖ була також полишена ворогов╕.
Недолуга тактика звол╕кань, непротивлення злу насильством не могла не заохочувати агресора. Рос╕я д╕яла р╕вно так, як ╖й те дозволяла укра╖нська влада. Бачачи груб╕ помилки як пол╕тичного, так ╕ стратег╕чного та тактичного характеру, Рос╕я не забарилась використати ╖х на свою користь. Ми можемо ск╕льки завгодно говорити про те, що Пут╕н давно плекав под╕бн╕ плани, але т╕ плани могли ╕ мали залишитися не б╕льше н╕ж планами, якби моя влада д╕яла в╕дпов╕дально та профес╕йно.
Заблокован╕ в гарн╕зонах укра╖нськ╕ в╕йськов╕ п╕дрозд╕ли таким чином були фактично кинут╕ на ласку дол╕, приречен╕ до здач╕. Треба розум╕ти, ╕ найперше — батьков╕ територ╕ального принципу формування в╕йська панов╕ Кузьмуку, який також не втримався в╕д того, щоб не дати ляпаса зрадливим кримським воякам, що на родини укра╖нських в╕йськовослужбовц╕в в╕д самого початку йшов тиск. Чи могли укра╖нськ╕ вояки спок╕йно виконувати сво╖ обов’язки за таких умов? Чи розум╕ло командування те дел╕катне становище? А якщо розум╕ло, то чи було вжито вчасних ╕ д╕╓вих заход╕в для евакуац╕╖ родин в╕йськовослужбовц╕в? В╕дпов╕дь негативна.
В умовах сучасно╖ в╕йни р╕шення мають прийматися дуже швидко. Хвилини – максимум години в╕дд╕ляють поразку в╕д перемоги. Затягування протягом дн╕в, тижн╕в означало одне – програш. Саме тому, виждавши зовс╕м недовго, переконавшись, що спротиву не буде, Пут╕н почав методично насичувати Крим рос╕йськими в╕йськами. Здача Криму в╕дбулася.
Тепер щодо зрадник╕в. На жаль, ╖х виявилося чимало. Так, з 15 тисяч службовц╕в ВМС ЗС Укра╖ни 6 тисяч перейшли на б╕к ворога. Найб╕льший сором у тому, що те зробили не лише контрактники та строковики, якими були переважно м╕сцев╕ кримчани, а й оф╕цери, в тому числ╕ й вищий оф╕церський склад – командири корабл╕в, бригад, див╕з╕он╕в, а ще принаймн╕ один адм╕рал. Як таке могло статися, спита╓те? А х╕ба вищевикладене не поясню╓ до певно╖ м╕ри причин т╕╓╖ ганьби? Жодним чином не захищаючи людц╕в, як╕ збезчестили себе, вкривши ганьбою весь св╕й р╕д, я хочу спитати, чи важливо, щоб в╕йсько дов╕ряло командувачу? Якщо так, то чи в мене одного з к╕нця минуло╖ зими виникло ст╕йке в╕дчуття, що, маючи таких оч╕льник╕в, страшно воювати? В╕дчуття те, на превеликий жаль, н╕де не под╕лося ╕ до сьогодн╕. Д╕╖ влади протягом десяти минулих м╕сяц╕в лише п╕дсилили те в╕дчуття. Помпезний парад в╕йськово╖ техн╕ки, яку притримували для т╕╓╖ оказ╕╖, зам╕сть того, аби в╕дправити в район бойових д╕й ╕ ╤ловайський котел, «сто м╕льйон╕в» щоденних витрат на арм╕ю — ╕ батальйони, в яких нема, чим воювати. Ще вчора п╕дрозд╕л, що базу╓ться не де-небудь – в П╕сках (!), просив через Мережу (!!!) передати ╖м – н╕, не супердорог╕ теплов╕зори чи дрони – звичайну стр╕лецьку зброю та бо╓припаси до не╖.
Вище кер╕вництво держави, в╕йськове в╕домство ╕ дос╕ поводяться так, наче н╕яко╖ в╕йни нема. Справд╕, все вир╕шу╓ться просто, досить лише назвати в╕йну АТО! А м╕ж тим, таке перелицювання д╕йсност╕ зовс╕м не безневинне. Головнокомандувач таким чином не зобов’язаний створювати ╓диний центр керування в╕йськами – Ставку головнокомандувача, а, отже, займа╓ досить в╕дсторонену позиц╕ю, нав╕ть попри те, що щоразу вшанову╓ передачу ново╖ техн╕ки в╕йськам сво╓ю присутн╕стю (жодного разу не бачив, щоб передачу бронетехн╕ки в╕йськам у США чи ╢вросоюз╕ обставляли з такою помпою, щоб Президент в╕дривався в╕д сво╖х, напевне, набагато важлив╕ших справ задля того лишень, аби покрасуватися перед камерами).
Натом╕сть ми спостер╕га╓мо безпрецедентне посилення рол╕ Секретаря РНБО, яким, з легко╖ руки пана Президента, ста╓ нещодавн╕й «герой» Криму пан-вчорашн╕й-сп╕кер. Якщо пан Президент розгляда╓ РНБО як Ставку головнокомандувача (все ж р╕зн╕ функц╕╖, як на мене), то який стосунок до не╖ може мати, скаж╕мо, створюване Антикорупц╕йне бюро, яке за визначенням ма╓ бути ПОЗА всяким впливом, а, отже, в жодному раз╕ не п╕длягати РНБО? Або чи може мен╕ пояснити моя люба влада, на п╕дстав╕ чого ухвалено р╕шення скоротити ВМС Укра╖ни вдво╓? 6 с╕чня проти цього р╕шення протестували в Одес╕ в╕йськов╕ моряки. Це що – бий сво╖х, щоб чуж╕ боялися?
Шановний пане Президенте, чи не зда╓ться Вам, що нищення флоту в час в╕йни — то великий злочин? Я розум╕ю, що завдяки невтомному п╕клуванню Ваших попередник╕в, з-посеред яких ч╕льн╕ м╕сця об╕ймають перший Президент нов╕тньо╖ Укра╖ни ╕ Ваш тепер╕шн╕й Секретар РНБО, Вам д╕сталася не найпотужн╕ша маринарка, але ж переполовинити ╕ те, що залишилось, зам╕сть того, щоб докласти вс╕х зусиль, аби посилити, модерн╕зувати флот, ╓ неприпустимим. Чим Ви прикри╓те морськ╕ кордони Краю, чим забезпечите торговельне мореплавство, яке, до слова, теж ма╓мо в╕дроджувати? Чи у флот╕ не ма╓мо потреби, бо хтось вже склав ╕ вир╕шив, що скоро в нас не буде виходу до моря? Р╕шення на фактичне нищення флоту ╓ хибним, пане Президенте, ╕, напевне ж, не я один наполягаю на його негайному перегляд╕.
There’s something rotten in the state of Denmark, казав пан Шексп╕р. Ох, той смор╕д… Я не можу чомусь останн╕м часом позбутися в╕дчуття, що дими вулиц╕ Грушевського ╕ кров ╤нститутсько╖ стали початком очищення для мо╓╖ нац╕╖, та, на жаль, не для влади, бо в╕д не╖ й дос╕ тхне брехнею, облудою, некомпетентн╕стю, зрадою. Чи випадково, що в перш╕ ж дн╕ нового року нам п╕дкидають, наче к╕стку, «проблему» «╤нтера» та «1+1», яка жодною проблемою, власне, не ╓. Х╕ба личить Секретарев╕ РНБО зд╕ймати галас на всю кра╖ну, вимагаючи в╕д Нац╕онально╖ ради з питань телебачення ╕ рад╕омовлення позбавити, скаж╕мо, той же «╤нтер» л╕ценз╕╖? Х╕ба в╕н, з його повноваженнями, не ма╓ ╕нших метод╕в впливу? Якщо Нацрада не реагу╓ – м╕няйте ╖╖. А ще краще прибрати, врешт╕, перешкоди на шляху створення як╕сного нац╕онального продукту, дати альтернативу протухлому совку. Тут не треба н╕кого п╕дтримувати. Не заважайте лишень. Але ж, схоже, комусь виг╕дно, аби люд рефлексував прим╕тивно, полишаючи поза увагою набагато болюч╕ш╕ проблеми, реальн╕ загрози, не пом╕чав справжньо╖ гнил╕, про яку згадував пан Шексп╕р. Може, все ж пора позбуватися наших проблем, як гада╓те, читачу?

Валентин БУТ,
письменник
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14572

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков