"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Душі криниця"
#3 за 16.01.2015
В╤ЧНИЙ ЛИСТ В╤Д ОДНОКУРСНИКА
Рукописи не горять!
╢ в╕д цих вседержавних мало не двотижневих новор╕чних «кан╕кул» хоч якась користь — з’явля╓ться трохи часу на те, до чого в╕чно не допнешся у будн╕. Перебираючи у ц╕ «подарован╕» дн╕ сво╖ журнал╕стськ╕ арх╕ви, натрапив на листа в╕д колишнього однокурсника по Ки╖вському ун╕верситету Серг╕я Дзюби. Подивився на дату — лист пролежав на дн╕ яко╖сь затерто╖ папки майже двадцять два роки! Послуха╓мо голос ╕з минулого стол╕ття?
«Добрий день, В╕кторе! А чому б не спробувати видрукувати у тво╖й газет╕ живого класика, дуже талановиту людину — поета Миколу Костьовича Холодного? Донедавна в╕н взагал╕ не друкувався в Укра╖н╕ ╕ в колишньому СРСР (з пол╕тичних, зрозум╕ло, мотив╕в), хоч друкувався у США, Канад╕, Франц╕╖, ╤тал╕╖, Н╕меччин╕. Лауреат престижно╖ прем╕╖ Ватикану. Його найв╕дом╕ша закордонна зб╕рка — «Крик з могили» — видрукувана у видавництв╕ «Смолоскип». Зараз виходить, нарешт╕, зб╕рка Миколи Холодного в Укра╖н╕, його прийняли у Сп╕лку письменник╕в. А твори друкуються практично в ус╕х пров╕дних укра╖нських виданнях, рос╕йськ╕й «Литературной газете» (Микола Костьович ╕ сам переклада╓ укра╖нською твори рос╕йських письменник╕в ╕ друку╓ ╖х в Укра╖н╕). То чому б не надрукувати в «Крымском комсомольце» невеличку доб╕рку його в╕рш╕в з короткою вр╕зкою (все, що треба там пов╕домити, я описав). Я з дружиною в╕дпочиваю в ╢впатор╕╖, у Центральному в╕йськовому санатор╕╖ (з 11 травня до 3 червня), але це так пов╕домляю, м╕ж ╕ншим, не хочу в╕дривати тебе в╕д справ. Працюю у черн╕г╕вськ╕й прес╕ та власкором «Молод╕ Укра╖ни» по Черн╕г╕вськ╕й област╕. Дружина, як ╕ ран╕ше, в обласн╕й «молод╕жц╕» завв╕дд╕лом. Цей м╕сяць я «Молод╕ Укра╖ни», мабуть, не бачитиму — в к╕осках лише рос╕йськомовн╕ газети... Серг╕й Дзюба, 11.05.1993».
1993-й р╕к! Я тод╕ вже рок╕в ш╕сть чи с╕м працював у кримськ╕й «молод╕жц╕», куди потрапив за розпод╕лом п╕сля ун╕верситету. Газета ця була, звичайно, прогресивн╕ша, розкут╕ша пор╕вняно з парт╕йними рупорами, але щоб у рос╕йськомовному виданн╕ в Криму — та укра╖нськ╕ в╕рш╕? Та ще й так╕! Та ще й у той час, коли рос╕йсько-сов╓цьк╕ шов╕н╕сти, втративши п╕сля Б╕ловезько╖ пущ╕ Крим разом з Укра╖ною, прагнули реваншу, готуючи на п╕востров╕ промосковський референдум ╕ президентськ╕ «м╓шковськ╕» вибори?! Тож холодно прийняв Крим укра╖нського поета Миколу Холодного. Я тод╕, напевне, в╕дклав листа до кращих час╕в... — ╕ знайшов аж тепер, в окупац╕╖. Якби натрапив ран╕ше — звичайно ж, в╕дразу видрукував би у «Св╕тлиц╕», до яко╖ перейшов «штатно» у 1998-му. Але сталося саме так. До свого листа Серг╕й доклав к╕лька машинописних аркуш╕в (пожовкл╕ тепер в╕д часу) з в╕ршами Миколи Холодного. Чита╓ш ╖х сьогодн╕ — ╕ н╕би й не пролет╕ло цих 22 рок╕в, упродовж яких так ╕ не поб╕льшало в Криму укра╖нського слова, духу, державност╕. Та й в сам╕й Укра╖н╕, як писав Холодний, — «╓ укра╖нц╕в б╕льш, н╕ж треба, а Укра╖ни-то нема». Може, лише тепер зажевр╕ла над╕я... Миколи Холодного не стало у 2006 роц╕, помер за якихось дивних обставин. «Весною 2006 року в Остр╕ на Черн╕г╕вщин╕ у власному помешканн╕ було до смерт╕ закатовано сина Укра╖ни, поета-«ш╕стдесятника» Миколу Холодного, — пише одне з ╤нтернет-видань. — Миколин╕ сус╕ди чули вноч╕ крики ╕ звуки боротьби з його квартири. З т╕╓╖ ноч╕ Микола Холодний не з’являвся на людях. Двер╕ у його квартир╕ зламала м╕л╕ц╕я. Точна дата смерт╕ поета нев╕дома. Прокуратура мовчала, сл╕дство не велося. Оф╕ц╕йний висновок традиц╕йний, коли влада прихову╓ сво╖ злочини: «Помер в╕д серцево╖ недостатност╕». Пройшло п’ять рок╕в, а в╕дкриття карно╖ справи дос╕ нема╓. Поет-сатирик Холодний не влаштовував будь-яку владу...». «Нелегко жилося Микол╕ Холодному ╕ в незалежн╕й Укра╖н╕. Хоч ╕ прийняли до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, хоч ╕ висували на здобуття Шевченк╕всько╖ прем╕╖… Знайшлося чимало заздр╕сник╕в, як╕ закидали йому сп╕впрацю з КДБ, називали ледь не провокатором. Але, мабуть, мав рац╕ю його ровесник Стан╕слав Вишенський, який писав к╕лька рок╕в тому: якщо «перешерстити «ш╕стдесятник╕в», можливо, Микола Холодний пор╕вняно з ними, забронзов╕лими, виявиться майже янголом». Так св╕дчить один ╕з шанувальник╕в поета, який знав його за життя. Можливо, у земляка Миколи Холодного — мого однокурсника Серг╕я Дзюби, який сам став в╕домим письменником, лауреатом численних л╕тературних прем╕й, автором понад 40 книжок, ╓ достов╕рна ╕нформац╕я про долю поета — ми з вдячн╕стю ╖╖ опубл╕ку╓мо. А поки що пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Миколи Холодного з в╕днайденого листа. ╤ ось що подумалося: а якби 20 з лишком рок╕в тому, коли Укра╖на здобула омр╕яну незалежн╕сть, а силою Крим ще н╕хто не наважувався анексувати, якби хоча б п╕вдесятка кримських укра╖нських газет наввипередки старалися друкувати так╕ в╕рш╕, як╕ писав Микола Холодний, якби звання Геро╖в Укра╖ни не янучарн╕ в╕ршоблуди з Донецька, а справжн╕ Поети отримували — може, ╕ншою була б наша кримська й укра╖нська доля? Спасиб╕, друже Серг╕ю! 22 роки тому ти написав мен╕ в╕чного листа: в╕н актуальний ╕ дос╕...
В╕ктор КАЧУЛА
Микола ХОЛОДНИЙ
УКРА╥НА
Люблена-перелюблена, синочками гвалтована, багнетом приголублена – хто вона, що вона? Пожежами закосичена, в Сиб╕рах замурована, обдерта, як осичина, — хто вона, що вона? Вивчена до ниточки, кр╕зь догми проф╕льтрована, тихенька, наче л╕течко, — хто вона, що вона? Ворогом в╕д ворога зв╕льнена-врятована дорого, ой дорого – хто вона, що вона? Так що ж мовчите, герострати? Можливо, ви скажете, хто вона, ота, що в заклечан╕й хат╕ руками сво╖х закатована? Маскуйтеся в сяючий морок – вона вас ╕ зв╕дти д╕стане, ╕ вами п╕друбаний сволок упоперек горла вам стане! 1960
БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ПТИЦЮ
Трупи клав на вози тридцять трет╕й рочок. Хоч бери та й гризи комсомольський значок. Ж╕нка кинула чолов╕ка — ╕ торби на горба. Подаруй ╖й, владико, колосочки з герба. Чолов╕к збожевол╕в ╕ пожежу вчинив. До собачо╖ будки в╕н д╕тей зачинив. А за числами числа. Аж це полудня ’дного чорна птиця повисла над об╕йстям у нього. Людським голосом запитала: — Чи ви тута жив╕ ще? Куля в в╕дпов╕дь засвистала — впала птиця на попелище. А на т╕м попелищ╕ рушницю опустив чолов╕к. В╕н застрелену птицю до д╕тей привол╕к. Наказав ╖м ╖╖ зварити. На вечерю запросив п╕всела. А на ранок почули д╕ти, що то мати ╖хня була. 1963
* * * Ми вам робили революц╕ю, в в╕йну зв╕льняли в╕д ярма. А ви розвели проституц╕ю б╕ля державного керма. Навкруг м╕ста ростуть л╕сами — до комун╕зму ╕демо. Тим часом подат╕ т╕ сам╕, в тюрм╕ т╕й сам╕й сидимо. ╢ мова п╕ль, озер ╕ неба — та ходить мова та н╕ма. ╢ укра╖нц╕в б╕льш, н╕ж треба, а Укра╖ни-то нема. 1966
УКРА╥Н╤
Ти сьогодн╕ знову повернулася у мо╖ над╕╖ ╕ д╕ла. Серця мого, розуму торкнулася, п╕сн╕ мо╖й крила в╕ддала. Пошук прац╕ був для нас роботою, м╕щанин цв╕р╕нькав горобцем. Але трон, покритий позолотою, став уже звичайненьким ст╕льцем. Сурмач╕, награвшися в Артец╕, до нових прим╕рюються сурм. ╥хали туристи до фортец╕, та н╕хто не мчав на ╖╖ штурм. Продають насто╖ м’яти-рути ╕з п╕двал╕в ки╖вських бояр. А до мене в снах приходять Крути, Мак╕вка, Батурин, Бабин Яр... ╤ ляка╓ думка, н╕би страта, що не все зробив я, що почав. В╕рних однодумц╕в Герострата на шляху немало зустр╕чав. Доля усм╕хнулася нам нова, та ╕ще далеко до звитяг. Лен╕ни у масц╕ ╤ванова знову в наш залазять паротяг. 1987
ПЕРЕКОТИПОЛЕ
Ще Ки╓ва не ╕снувало ╕ нашо╖ тута ноги, а ти вже кричиш, заснувало ц╕ пагорби й ц╕ береги… Росла соб╕ мирно в Молдов╕ колись виноградна лоза, а ти в ╖╖ грона медов╕ впилося, немов дереза. Думки тоб╕ Кримом крутило, Донбас у печ╕нку зас╕в. ╤ там, де тебе прокотило, зелений чорн╕╓ пос╕в. Оп╕вноч╕ в╕тер голосить – ╕ спить неспок╕йно латиш. Н╕хто тебе в гост╕ не просить, а ти по земл╕ торохтиш. Та зникнеш у безв╕сть одначе. Не скаже людина: «Жило». В╕тчизна по тих-бо не плаче, у кого ╖╖ не було. 14.01.91
Я – ЛИЦЕМ╤Р (Монолог обивателя)
Уже в шароварах обком╕вськ╕ трутн╕ танцюють гопак ╕ п╕дтримують мир. ╤ стиха розхитують зуби нам кутн╕, бо знають чудово, що я — лицем╕р. Кордонами снять демократи пихат╕, щоб знову мене затягнути у вир. Не слухайте ╖х, розташовуйтесь в хат╕. А я – на веранд╕, бо я — лицем╕р. Гадюку потр╕бно не навп╕л рубати; звива╓ться знову парт╕йний ем╕р. А я з плазунами розводжу дебати про право на землю, бо я — лицем╕р. Загину, а Бушу добуду горбушу, ул╕тку пол╕зу по сн╕г на Пам╕р. В╕ддам ╕з ракетами заячу душу. Озброюсь косою, бо я — лицем╕р. Веду хоровод з костромськими музиками, тамбовський пришелець – м╕й бог ╕ кумир. Робитимуть дочок мо╖х двоязикими ще довго-предовго, бо я — лицем╕р. 11.01.93
ПРОДАЖНОМУ
╤лл╕чу присвятивши сонети, вже озбро╖вся чорним квачем ╕ за ср╕бн╕ потерт╕ монети демократа назвеш стукачем. Породив тебе Йосип, ╤удо. Був ти в Бер╕╖ перший д╕яч. Недолизане стал╕нське блюдо долижи ╕ до ранку пияч. Не чекай, поки вр╕же хтось дуба ╕ д╕станеться ласий шматок – приколи до кишен╕ тризуба, приховавши парт╕йний квиток. Буде, зв╕сно, печ╕нка щем╕ти ╕ тремт╕тиме чарка в руц╕. Головне, що син╕╓ш щомит╕ ╕ в хвилини жовт╕╓ш оц╕. Повертайся ночами до хати, Опираючись на явори. Що продовжу╓ш мову кохати, говори, говори, говори… Продавай комерсантам, ледащо, магазини, квартири, л╕си. Якщо пити не матимеш за що, завтра мат╕р свою продаси. 29.01.93 * * * А цього в╕рша Миколи Холодного про Крим ми в╕дшукали вже сам╕ — його у С. Дзюби тод╕ просто не могло бути, бо написаний в╕н трохи п╕зн╕ше. Виходить, що того ж 1993-го року М. Холодний був у Криму, бачив ╕ чув, що тут в╕дбува╓ться, як «русские движения» галасують ╕ збирають п╕дписи за в╕д’╓днання Криму в╕д Укра╖ни. Ще 22 роки тому поет провид╕в «Кримнаш»! Але коли у нас дослухалися до поет╕в?
СВИН╤ У КРИМУ
Бродять свин╕ у Криму з рижою щетиною. ╤ дивуються, чому не стаю скотиною. Пронизав свинячий лад виробничу царину: перерили виноград ╕ життя татарину. Захот╕лося свин╕ не в земл╕ копатися – в автономному багн╕ зволила купатися. За трибуну вийшов хряк: — На п╕сочку ляжем, ╕ посиплеться з г╕лляк золото над пляжем. Порося в м╕шку кричить: — Я мале, а здужаю Чорне море сполучить з тульською калюжею. Укра╖нц╕: – Цур йому! – Кара╖ми охкають. Бродять свин╕ у Криму, по-московськи рохкають.
Ялта, 2.06.93
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14591
|