Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Р╤ЗДВЯНА ЗУСТР╤Ч НА ГАЛИЦЬК╤Й ЗЕМЛ╤
М╕сце зустр╕ч╕ — Червоноградська м╕ська б╕бл╕отека для д╕тей — обрано не випадково.


СВЯТО – НАПЕРЕК╤Р ВСЬОМУ!
У «Св╕тлиц╕» в Криму на Р╕здво знову з╕бралися однодумц╕. Були ╕ кутя, ╕ до кут╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Все с╕ре на двор╕… Сн╕ги – лиш на гор╕! Гриби у грудн╕ – де таке бува╓? Це,...


МЕЛАНКА ЗАПРОШУ╢ НА ЩЕДРУ КУТЮ
У давнину д╕вчата цього вечора збиралися поворожити, так само, як ╕ в н╕ч на Андр╕я.


УКРА╥НСЬКЕ Р╤ЗДВО
На щастя, укра╖нськ╕ обряди ╕ звича╖ нин╕ в╕дроджуються.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 16.01.2015
В╤ЧНИЙ ЛИСТ В╤Д ОДНОКУРСНИКА

Рукописи не горять!

╢ в╕д цих вседержавних мало не двотижневих новор╕чних «кан╕кул» хоч якась користь — з’явля╓ться трохи часу на те, до чого в╕чно не допнешся у будн╕. Перебираючи у ц╕ «подарован╕» дн╕ сво╖ журнал╕стськ╕ арх╕ви, натрапив на листа в╕д колишнього однокурсника по Ки╖вському ун╕верситету Серг╕я Дзюби. Подивився на дату — лист пролежав на дн╕ яко╖сь затерто╖ папки майже двадцять два роки! Послуха╓мо голос ╕з минулого стол╕ття?

«Добрий день, В╕кторе! А чому б не спробувати видрукувати у тво╖й газет╕ живого класика, дуже талановиту людину — поета Миколу Костьовича Холодного? Донедавна в╕н взагал╕ не друкувався в Укра╖н╕ ╕ в колишньому СРСР (з пол╕тичних, зрозум╕ло, мотив╕в), хоч друкувався у США, Канад╕, Франц╕╖, ╤тал╕╖, Н╕меччин╕. Лауреат престижно╖ прем╕╖ Ватикану. Його найв╕дом╕ша закордонна зб╕рка — «Крик з могили» — видрукувана у видавництв╕ «Смолоскип». Зараз виходить, нарешт╕, зб╕рка Миколи Холодного в Укра╖н╕, його прийняли у Сп╕лку письменник╕в. А твори друкуються практично в ус╕х пров╕дних укра╖нських виданнях, рос╕йськ╕й «Литературной газете» (Микола Костьович ╕ сам переклада╓ укра╖нською твори рос╕йських письменник╕в ╕ друку╓ ╖х в Укра╖н╕). То чому б не надрукувати в «Крымском комсомольце» невеличку доб╕рку його в╕рш╕в з короткою вр╕зкою (все, що треба там пов╕домити, я описав).
Я з дружиною в╕дпочиваю в ╢впатор╕╖, у Центральному в╕йськовому санатор╕╖ (з 11 травня до 3 червня), але це так пов╕домляю, м╕ж ╕ншим, не хочу в╕дривати тебе в╕д справ. Працюю у черн╕г╕вськ╕й прес╕ та власкором «Молод╕ Укра╖ни» по Черн╕г╕вськ╕й област╕. Дружина, як ╕ ран╕ше, в обласн╕й «молод╕жц╕» завв╕дд╕лом. Цей м╕сяць я «Молод╕ Укра╖ни», мабуть, не бачитиму — в к╕осках лише рос╕йськомовн╕ газети...
Серг╕й Дзюба, 11.05.1993».

1993-й р╕к! Я тод╕ вже рок╕в ш╕сть чи с╕м працював у кримськ╕й «молод╕жц╕», куди потрапив за розпод╕лом п╕сля ун╕верситету. Газета ця була, звичайно, прогресивн╕ша, розкут╕ша пор╕вняно з парт╕йними рупорами, але щоб у рос╕йськомовному виданн╕ в Криму — та укра╖нськ╕ в╕рш╕? Та ще й так╕! Та ще й у той час, коли рос╕йсько-сов╓цьк╕ шов╕н╕сти, втративши п╕сля Б╕ловезько╖ пущ╕ Крим разом з Укра╖ною, прагнули реваншу, готуючи на п╕востров╕ промосковський референдум ╕ президентськ╕ «м╓шковськ╕» вибори?!
Тож холодно прийняв Крим укра╖нського поета Миколу Холодного. Я тод╕, напевне, в╕дклав листа до кращих час╕в... — ╕ знайшов аж тепер, в окупац╕╖. Якби натрапив ран╕ше — звичайно ж, в╕дразу видрукував би у «Св╕тлиц╕», до яко╖ перейшов «штатно» у 1998-му. Але сталося саме так.
До свого листа Серг╕й доклав к╕лька машинописних аркуш╕в (пожовкл╕ тепер в╕д часу) з в╕ршами Миколи Холодного. Чита╓ш ╖х сьогодн╕ — ╕ н╕би й не пролет╕ло цих 22 рок╕в, упродовж яких так ╕ не поб╕льшало в Криму укра╖нського слова, духу, державност╕. Та й в сам╕й Укра╖н╕, як писав Холодний, — «╓ укра╖нц╕в б╕льш, н╕ж треба, а Укра╖ни-то нема». Може, лише тепер зажевр╕ла над╕я...
Миколи Холодного не стало у 2006 роц╕, помер за якихось дивних обставин. «Весною 2006 року в Остр╕ на Черн╕г╕вщин╕ у власному помешканн╕ було до смерт╕ закатовано сина Укра╖ни, поета-«ш╕стдесятника» Миколу Холодного, — пише одне з ╤нтернет-видань. — Миколин╕ сус╕ди чули вноч╕ крики ╕ звуки боротьби з його квартири. З т╕╓╖ ноч╕ Микола Холодний не з’являвся на людях. Двер╕ у його квартир╕ зламала м╕л╕ц╕я. Точна дата смерт╕ поета нев╕дома. Прокуратура мовчала, сл╕дство не велося. Оф╕ц╕йний висновок традиц╕йний, коли влада прихову╓ сво╖ злочини: «Помер в╕д серцево╖ недостатност╕». Пройшло п’ять рок╕в, а в╕дкриття карно╖ справи дос╕ нема╓. Поет-сатирик Холодний не влаштовував будь-яку владу...».
«Нелегко жилося Микол╕ Холодному ╕ в незалежн╕й Укра╖н╕. Хоч ╕ прийняли до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, хоч ╕ висували на здобуття Шевченк╕всько╖ прем╕╖… Знайшлося чимало заздр╕сник╕в, як╕ закидали йому сп╕впрацю з КДБ, називали ледь не провокатором. Але, мабуть, мав рац╕ю його ровесник Стан╕слав Вишенський, який писав к╕лька рок╕в тому: якщо «перешерстити «ш╕стдесятник╕в», можливо, Микола Холодний пор╕вняно з ними, забронзов╕лими, виявиться майже янголом». Так св╕дчить один ╕з шанувальник╕в поета, який знав його за життя.
Можливо, у земляка Миколи Холодного — мого однокурсника Серг╕я Дзюби, який сам став в╕домим письменником, лауреатом численних л╕тературних прем╕й, автором понад 40 книжок, ╓ достов╕рна ╕нформац╕я про долю поета — ми з вдячн╕стю ╖╖ опубл╕ку╓мо. А поки що пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Миколи Холодного з в╕днайденого листа. ╤ ось що подумалося: а якби 20 з лишком рок╕в тому, коли Укра╖на здобула омр╕яну незалежн╕сть, а силою Крим ще н╕хто не наважувався анексувати, якби хоча б п╕вдесятка кримських укра╖нських газет наввипередки старалися друкувати так╕ в╕рш╕, як╕ писав Микола Холодний, якби звання Геро╖в Укра╖ни не янучарн╕ в╕ршоблуди з Донецька, а справжн╕ Поети отримували — може, ╕ншою була б наша кримська й укра╖нська доля?
Спасиб╕, друже Серг╕ю! 22 роки тому ти написав мен╕ в╕чного листа: в╕н актуальний ╕ дос╕...

В╕ктор КАЧУЛА

Микола ХОЛОДНИЙ

УКРА╥НА

Люблена-перелюблена,
синочками гвалтована,
багнетом приголублена –
хто вона, що вона?
Пожежами закосичена,
в Сиб╕рах замурована,
обдерта, як осичина, —
хто вона, що вона?
Вивчена до ниточки,
кр╕зь догми проф╕льтрована,
тихенька, наче л╕течко, —
хто вона, що вона?
Ворогом в╕д ворога
зв╕льнена-врятована
дорого, ой дорого –
хто вона, що вона?
Так що ж мовчите, герострати?
Можливо, ви скажете, хто вона,
ота, що в заклечан╕й хат╕
руками сво╖х закатована?
Маскуйтеся в сяючий морок –
вона вас ╕ зв╕дти д╕стане,
╕ вами п╕друбаний сволок
упоперек горла вам стане!
1960

БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ПТИЦЮ

Трупи клав на вози
тридцять трет╕й рочок.
Хоч бери та й гризи
комсомольський значок.
Ж╕нка кинула чолов╕ка —
╕ торби на горба.
Подаруй ╖й, владико,
колосочки з герба.
Чолов╕к збожевол╕в
╕ пожежу вчинив.
До собачо╖ будки
в╕н д╕тей зачинив.
А за числами числа.
Аж це полудня ’дного
чорна птиця повисла
над об╕йстям у нього.
Людським голосом запитала:
— Чи ви тута жив╕ ще?
Куля в в╕дпов╕дь засвистала —
впала птиця на попелище.
А на т╕м попелищ╕ рушницю
опустив чолов╕к.
В╕н застрелену птицю
до д╕тей привол╕к.
Наказав ╖м ╖╖ зварити.
На вечерю запросив п╕всела.
А на ранок почули д╕ти,
що то мати ╖хня була.
1963

* * *
Ми вам робили революц╕ю,
в в╕йну зв╕льняли в╕д ярма.
А ви розвели проституц╕ю
б╕ля державного керма.
Навкруг м╕ста ростуть л╕сами —
до комун╕зму ╕демо.
Тим часом подат╕ т╕ сам╕,
в тюрм╕ т╕й сам╕й сидимо.
╢ мова п╕ль, озер ╕ неба —
та ходить мова та н╕ма.
╢ укра╖нц╕в б╕льш, н╕ж треба,
а Укра╖ни-то нема.
1966

УКРА╥Н╤

Ти сьогодн╕ знову повернулася
у мо╖ над╕╖ ╕ д╕ла.
Серця мого, розуму торкнулася,
п╕сн╕ мо╖й крила в╕ддала.
Пошук прац╕ був для нас роботою,
м╕щанин цв╕р╕нькав горобцем.
Але трон, покритий позолотою,
став уже звичайненьким ст╕льцем.
Сурмач╕, награвшися в Артец╕,
до нових прим╕рюються сурм.
╥хали туристи до фортец╕,
та н╕хто не мчав на ╖╖ штурм.
Продають насто╖ м’яти-рути
╕з п╕двал╕в ки╖вських бояр.
А до мене в снах приходять Крути,
Мак╕вка, Батурин, Бабин Яр...
╤ ляка╓ думка, н╕би страта,
що не все зробив я, що почав.
В╕рних однодумц╕в Герострата
на шляху немало зустр╕чав.
Доля усм╕хнулася нам нова,
та ╕ще далеко до звитяг.
Лен╕ни у масц╕ ╤ванова
знову в наш залазять паротяг.
1987

ПЕРЕКОТИПОЛЕ

Ще Ки╓ва не ╕снувало
╕ нашо╖ тута ноги,
а ти вже кричиш, заснувало
ц╕ пагорби й ц╕ береги…
Росла соб╕ мирно в Молдов╕
колись виноградна лоза,
а ти в ╖╖ грона медов╕
впилося, немов дереза.
Думки тоб╕ Кримом крутило,
Донбас у печ╕нку зас╕в.
╤ там, де тебе прокотило,
зелений чорн╕╓ пос╕в.
Оп╕вноч╕ в╕тер голосить –
╕ спить неспок╕йно латиш.
Н╕хто тебе в гост╕ не просить,
а ти по земл╕ торохтиш.
Та зникнеш у безв╕сть одначе.
Не скаже людина: «Жило».
В╕тчизна по тих-бо не плаче,
у кого ╖╖ не було.
14.01.91

Я – ЛИЦЕМ╤Р
(Монолог обивателя)

Уже в шароварах обком╕вськ╕ трутн╕
танцюють гопак ╕ п╕дтримують мир.
╤ стиха розхитують зуби нам кутн╕,
бо знають чудово, що я — лицем╕р.
Кордонами снять  демократи пихат╕,
щоб знову мене затягнути у вир.
Не слухайте ╖х, розташовуйтесь в хат╕.
А я – на веранд╕, бо я — лицем╕р.
Гадюку потр╕бно не навп╕л рубати;
звива╓ться знову парт╕йний ем╕р.
А я з плазунами розводжу дебати
про право на землю, бо я — лицем╕р.
Загину, а Бушу добуду горбушу,
ул╕тку пол╕зу по сн╕г на Пам╕р.
В╕ддам ╕з ракетами заячу душу.
Озброюсь косою, бо я — лицем╕р.
Веду хоровод з костромськими музиками,
тамбовський пришелець – м╕й бог ╕ кумир.
Робитимуть дочок мо╖х двоязикими
ще довго-предовго, бо я — лицем╕р.
11.01.93


ПРОДАЖНОМУ

╤лл╕чу присвятивши сонети,
вже озбро╖вся чорним квачем
╕ за ср╕бн╕ потерт╕ монети
демократа назвеш стукачем.
Породив тебе Йосип, ╤удо.
Був ти в Бер╕╖ перший д╕яч.
Недолизане стал╕нське блюдо
долижи ╕ до ранку пияч.
Не чекай, поки вр╕же хтось дуба
╕ д╕станеться ласий шматок –
приколи до кишен╕ тризуба,
приховавши парт╕йний квиток.
Буде, зв╕сно, печ╕нка щем╕ти
╕ тремт╕тиме чарка в руц╕.
Головне, що син╕╓ш щомит╕
╕ в хвилини жовт╕╓ш оц╕.
Повертайся ночами до хати,
Опираючись на явори.
Що продовжу╓ш мову кохати,
говори, говори, говори…
Продавай комерсантам, ледащо,
магазини, квартири, л╕си.
Якщо пити не матимеш за що,
завтра мат╕р свою продаси.
29.01.93
* * *
А цього в╕рша Миколи Холодного про Крим ми в╕дшукали вже сам╕ — його у С. Дзюби тод╕ просто не могло бути, бо написаний в╕н трохи п╕зн╕ше. Виходить, що того ж 1993-го року М. Холодний був у Криму, бачив ╕ чув, що тут в╕дбува╓ться, як «русские движения» галасують ╕ збирають п╕дписи за в╕д’╓днання Криму в╕д Укра╖ни. Ще 22 роки тому поет провид╕в «Кримнаш»! Але коли у нас дослухалися до поет╕в?

СВИН╤ У КРИМУ

Бродять свин╕ у Криму
з рижою щетиною.
╤ дивуються, чому
не стаю скотиною.
Пронизав свинячий лад
виробничу царину:
перерили виноград
╕ життя татарину.
Захот╕лося свин╕
не в земл╕ копатися –
в автономному багн╕
зволила купатися.
За трибуну вийшов хряк:
— На п╕сочку ляжем,
╕ посиплеться з г╕лляк
золото над пляжем.
Порося в м╕шку кричить:
— Я мале, а здужаю
Чорне море сполучить
з тульською калюжею.
Укра╖нц╕: – Цур йому! –
Кара╖ми охкають.
Бродять свин╕ у Криму,
по-московськи рохкають.

Ялта, 2.06.93

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14591

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков