Версiя для друку Обговорити в форумi

3 січня нинішнього року заслуженому художнику України, нашому земляку Володимирові Сидоруку виповнилося б 90 років. З нагоди ювілею в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка, присвячена життю і творчості талановитого митця. Виставку влаштували невістка художника Валентина Опанасівна з доньками Ольгою й Оленою.
В. Ф. Сидорук – художник широкого творчого діапазону. В його доробку — пейзажі, натюрморти, портрети, твори історичного і батального жанрів, жанрової тематики, анімалістики, театральні декорації. Скрізь Володимир Федорович досягав мистецьких вершин. Митець оспівав красу природи і людини. На його картинах зафіксовано краєвиди всієї України – Наддніпрянщина, Карпати і Крим. Художник захоплювався мальовничою природою і горами Криму. На одній картині Сидорук зобразив пам’ятник загиблим кораблям у Севастополі. Є й пейзажі, створені за кордоном. Він використовував різні техніки і стилі. В нього є і живопис, і графіка. Розміри багатьох його полотен вимірюються метрами. Водночас вражає реалістичне вимальовування всіх деталей. Картинами Сидорука можна милуватися і з відстані, і зблизька. На одній із виставок творів Сидорука в нашому музеї експонувався ірпінський пейзаж «Березовий гай». Відвідувачі перші секунди торопіли: здавалося, що за відчиненими дверима височать справжні берези. Володимир Сидорук писав і маленькі твори. Наприклад, захоплюєшся його маленьким пейзажем місячної ночі, і лише потім звертаєш увагу, що цей шедевр намальований на одноразовій картонній тарілці. Художник, коли приходило натхнення, малював на тому матеріалі, який був під рукою.
Герої творів Сидорука – українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Конашевич-Сагайдачний, останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, Тарас Шевченко, козаки і митці, літературні персонажі та звичайні люди. Художник зображував героїку і трагедію української історії. Він показав у графіці жахіття Голодомору. Ще до війни Сидорук закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка, але він все життя наполегливо вчився. Зокрема, щоб намалювати картину історичної тематики, необхідно добре знати й одяг, і зброю, і побут тієї епохи.
На персональній виставці Володимира Сидорука було представлено 375 творів. Відвідувачі зізнавалися, що внаслідок жанрового й тематичного розмаїття їм здавалося, ніби вони потрапили на виставку групи художників з усієї України.
Картини Сидорука зберігаються в багатьох музеях, закладах, установах і приватних колекціях. Вони експонувалися в Києві, Ірпені, інших містах України та за кордоном. Ім’я В. Ф. Сидорука внесено в енциклопедії, зокрема в «Шевченківський словник», енциклопедичний словник «Художники України. 100 видатних імен» тощо.
А Сидорука-людину найкраще характеризує театральний режисер Мирон Луковецький. Він розповідає, що коли його батька, художника-західняка Ярослава Луковецького заарештували «за антирадянську пропаганду», то східняк Володимир Сидорук (він родом із Ржищева на Київщині) допомагав їхній родині. Хоча за свою доброту міг сам стати жертвою репресій.
Володимир Сидорук помер 16 грудня 1997 року на порозі Ірпінського історико-краєзнавчого музею, куди йшов домовитися про виставку своїх творів. Його син Ігор Сидорук (на жаль, уже покійний) з дружиною Валентиною влаштували серію виставок творів Володимира Федоровича в нашому музеї. Також персональна виставка картин Сидорука експонувалася в Національному художньому музеї України. Видано два альбоми репродукцій творів Володимира Сидорука, створено документальний фільм «Володимир Сидорук. Художник для світу» (співавтор сценарію – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Леонід Череватенко, режисер — Олександр Фролов).
Гени митця продовжують жити в нащадках. Син Ігор Сидорук був архітектором. Внучка Олена Сидорук за освітою — ландшафтний дизайнер, а працює фотохудожником. Її фото публікують престижні ілюстровані видання.
На презентації творчість Володимира Сидорука високо оцінили поет Леонід Закордонець, художник Валентин Негреско, економіст Галина Єгорова, студентка Академії образотворчого мистецтва і графіки Софія Дзюблюк та інші. Архітектор Ігор Юрчак повідомив про майже містичний збіг обставин. Під час презентації йому зателефонував знайомий Валерій Кравченко і, почувши, де зараз перебуває його співрозмовник, пригадав: «Я з Сидоруком їздив у Канаду».
Архітектор Валерій Гуменюк закликає створити Музей художника Володимира Сидорука. Нащадки митця пропонують надати картини Володимира Федоровича для постійного експонування. Власне, це має бути Центр сучасного мистецтва і культури ім. Володимира Сидорука. В ньому поруч із Музеєм Сидорука діятиме картинна галерея, де експонуватимуться виставки різних художників, також відбуватимуться літературні й музичні вечори, працюватимуть художні студії, елітний клуб ірпінської інтелігенції, видавництво тощо.
Учасники презентації вирішили звернутися до влади з проханням влаштувати Центр сучасного мистецтва і культури ім. Володимира Сидорука.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею

Володимир Сидорук,
«Автопортрет», 1947 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Душі криниця"