Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2736)
З потоку життя (5825)
Душі криниця (3286)
Українці мої... (1425)
Резонанс (1439)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1620)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РЕЛ╤Г╤ЙН╤СТЬ, В╤РА, АВТОКЕФАЛ╤Я
Здавалося б, ясно означено в Писанн╕: Богу Богове, а кесарю кесареве. Сумно, але ж ╕ сьогодн╕...


ЛОВИ ЗЛОД╤Я?
Не хот╕лося б нагадувати, але ж вс╕ ╕ так здогадуються, хто голосн╕ше за ус╕х кричить "лови...


«УКРА╥НЦ╤ МО╥! ПРОБУД╤ТЬСЯ, НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖ╤!» (Данило КОНОНЕНКО)
Прес-рел╕з ╕ запрошення були роз╕слан╕ на десятки адрес, Сп╕лка журнал╕ст╕в розташована у...


ДОВ╤РА, ЯКУ НЕ МОЖНА ЗРАДИТИ
Але то пан Шкляр. А що ж укра╖нська держава?


«ВАШУ ДУМКУ… ВЗЯТО ДО В╤ДОМА»
Неймов╕рно, але к╕лька дн╕в тому з М╕н╕стерства культури на це звернення над╕йшла в╕дпов╕дь,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 23.01.2015
ЧОМУ УКРА╥НЦ╤ НЕ ХОЧУТЬ В «РУССКИЙ МИР»?

Укра╖на – не Рос╕я!

Н╤КОЛИ не думав, що мен╕, як ╕ всьому мо╓му покол╕нню, доведеться стати живим св╕дком геро╖чно╖ боротьби нашого народу з черговою навалою московських ординц╕в. Здавалося, що вс╕ ц╕ битви: Конотоп, Батурин, Крути – залишаться надбанням ╕стор╕╖. ╤ що н╕чого под╕бного вже не повториться н╕коли. Виявилося, що помилявся. Рос╕яни абсолютно не зм╕нилися, ╕ готов╕ с╕яти смерть не лише в етн╕чно «чуж╕й» Груз╕╖, але й нести ╖╖ братньому слов’янському народов╕. Пров╕давши в госп╕тал╕ колишнього б╕йця «Айдару» Василя Пелеша (а заодно передавши к╕лька прим╕рник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» його бойовим побратимам, серед яких ╓ ╕ кримчани), я зрозум╕в, що деструктивна жорсток╕сть рос╕ян – це не лише далеке минуле, але й найсв╕ж╕ше сучасне. Василь потрапив у полон, ╕ рос╕йськ╕ «антифашисти» вир╕шили в╕дпиляти пилкою його праву руку лише за те, що там було написано «Слава Укра╖н╕!». Очевидно, таким чином вони вир╕шили зменшити вплив «неонацизму» на укра╖нську молодь ╕ були впевнен╕, що роблять добру справу. Зал╕зна рашистська лог╕ка... Я не пригадую, щоб таке робили з полоненими н╕мецьк╕ фашисти. Х╕ба що десь у закритих кл╕н╕ках доктора Менгеле. А тут ц╕лком в╕дкрито, в умовах «братньо╖ ДНР», л╕дери яко╖ на кожному кроц╕ наголошують, що хочуть бути в склад╕ Укра╖ни. Бережи, Господи, нас ус╕х в╕д таких «сп╕вв╕тчизник╕в»... Василь Пелеш достойно витримав тортури, лише кричав (як ╕ повстанц╕ УПА с╕мдесят рок╕в тому) найканон╕чн╕ше укра╖нське гасло: «Слава Укра╖н╕!». Думаю, п╕сля Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни укра╖нського народу 2014-2015 рок╕в це гасло стане остаточно «канон╕чним» ╕ часто вживаним нав╕ть на нашому п╕вденному сход╕. ╤ це завдяки Пут╕ну та його агресивн╕й пол╕тиц╕. Але нав╕що самим рос╕янам така жорсток╕сть у ХХ╤ стол╕тт╕? Що вона ╖м да╓? Х╕ба вона вир╕шу╓ насущн╕ проблеми цього народу? Ми переконан╕, що не вир╕шу╓, але ж у них, видно, своя лог╕ка. Надто вже специф╕чною ╓ ця рос╕йська цив╕л╕зац╕я. Стол╕ттями трима╓ться на брехн╕, соц╕альн╕й нер╕вност╕ ╕ нац╕ональному его╖зм╕. Найг╕рше те, що «русский мир» не терпить поряд ╕з собою ╕нших св╕т╕в – татарського, чеченського, дагестанського, бурятського… Нав╕ть тих св╕т╕в, зв╕дки й сам п╕днявся-вир╕с — мордовського, удмуртського, карельського – не потерпить. ╤ в цьому загадка «русского мира» для решти людства. Воно б, зв╕сно, не хот╕лося колупатися у загадках цього «мира», який в╕чно себе нав’язу╓ сус╕дам. Якби ж не оця в╕йна, якби ж не сотн╕ ╕ не тисяч╕ людських жертв, покладених на олтар ненажерливого ординського молоха.

Х╤БА «ПРОСТОРЫ» — ПАНАЦЕЯ?

Здавалося б, в ╕деал╕ рос╕йська державницька стратег╕я повинна виглядати так: «СПОЧАТКУ ДОРОГИ ╤ НЕЙТРАЛ╤ЗАЦ╤Я ДУРН╤В, а пот╕м… КРИМ ╤ «НОВОРОС╤Я». Але в реальному житт╕ – жодно╖ посл╕довност╕! Якщо цього не розум╕ють у кремл╕вських каб╕нетах, то розум╕ють абсолютно вс╕ сус╕ди Рос╕╖. ╤нтернет завалений масою фотограф╕й, як╕ в╕дображають рос╕йськ╕ реал╕╖, а також влучними коментарями до них. Не в╕дста╓ ╕ науковий св╕т. Скаж╕мо, укра╖нський ф╕лософ Серг╕й Дацюк написав ╜рунтовну статтю «Агония России», в як╕й висловив так╕ думки:
«Вы, русские, за несколько сотен лет так и не смогли освоить ни Сибирь, ни Дальний Восток. Ваше бездействие в Сибири и на Дальнем Востоке настолько очевидно для вас самих, что вы даже уже не уверены, что сможете удержать эти территории от их медленного захвата Китаем.
Зачем же вам Новороссия? Чтобы высосать из нее все ресурсы, обеспечив России более комфортное умирание?
Посмотрите, что вы сделали на Донбассе. Вы уничтожили массу людей, огульно обвиняя в этом украинцев. Вы разрушили значительную часть инфраструктуры Донбасса. Вы залили шахты водой. Вы вывезли оборудование ряда стратегических предприятий. Вы ведете себя как мародеры. Вы ведете себя так потому, что не уверены, что сможете оккупировать эти территории и удержать их.
Вы, русские, не просто мародеры, вы — засиратели. Вы засрали территорию России, не умея ни элементарно убирать ее от мусора, ни восстанавливать разрушенные дома, ни облагораживать территорию. Выкачивая ресурсы из территории, вы ничего в эту территорию не вкладываете.
Зачем вам, русские, новая территория, если с имеющейся вы не справляетесь? Чтобы выкачивать ресурсы, позволяя нескольким десяткам семей в России богатеть, а остальным на крохи от этого богатства тихо спиваться?
Посмотрите на все территории, куда вы приходили после распада СССР, – Приднестровье, Южная Осетия, Абхазия, Донбасс. Везде вы разрушали мирную жизнь, создавали конфликты, убивали мирных жителей и опустошали территории. Крым пока является исключением лишь потому, что Украина не имела сил сопротивляться. Но Крым лишь временно будет исключением.
Это — не территориальная экспансия. Это — территориальное паразитирование. В этой паразитарной логике территорию можно лишь прожирать и засирать…».
Що тут додаси? Все в╕рно... Нещодавно зустр╕в на Майдан╕ Незалежност╕ ялтинського бандуриста Остапа К╕ндрачука. В╕н коротко розпов╕в про ситуац╕ю в Криму:
— Пробував грати в Л╕вад╕╖. ╤ вже у загальних рисах можу сказати про настро╖ кримчан та при╖жджих. Один м╕сцевий пан з перекошеним обличчям кинувся до мене, вимагаючи, щоб я припинив сп╕вати укра╖нську п╕сню. В╕н подумав, що я — один ╕з галицьких бандер╕вц╕в-неонацист╕в, який при╖хав навертати кримчан у свою в╕ру. ╤ верещав доти, доки хтось ╕з м╕сцевих не заспоко╖в його, сказавши, що я не з╕ Львова при╖хав, а ╓ ветераном Ялтинського морського порту. До друго╖ категор╕╖ можна в╕днести турист╕в з Рос╕╖, як╕ ставилися до мене, як до м╕сцево╖ кримсько╖ екзотики. Слухали укра╖нськ╕ п╕сн╕ ╕ кидали як╕сь грош╕. Але найчисленн╕шою категор╕╓ю бу-ли кримчани, як╕ п╕дходили до мене ╕з затуманеним поглядом, слухали бандуру, а пот╕м, ледь стримуючи сльози, тихо казали: «Тримайся, друже!».
Слухаючи Остапа, я думав про те, що навряд чи люди з ц╕╓╖ категор╕╖ ус╕ стов╕дсотково були укра╖ноф╕лами до лютого 2014 року. Просто прозр╕ли, скуштувавши рос╕йських ц╕нностей, в╕дчувши на соб╕, що таке «русский мир». ╥м було що пор╕внювати. А у кого не було тако╖ можливост╕, мислять шаблонами. Ось як пише про Рос╕ю поет з Москви Геннад╕й ╤ванов:

Большая страна, и она
мне размерами нравится!
Не надо, ребята, кромсать,
продавать и дарить.
Россия простором, Россия
полетом и славится!
Тут есть вдохновенье –
и думать, и петь, и творить.

«Кромсать» сво╓, бачите, не сл╕д. Сус╕дське, зв╕сно, можна. Рос╕╖ простори вкрай необх╕дн╕, а сус╕ди об╕йдуться й без «вдохновения». Т╕льки чомусь надто куце рос╕йське «вдохновение»… Сп╕вати – воно, може, й виходить, особливо п╕сля чарки, а ось творити… Чомусь до туалет╕в руки так ╕ не д╕йшли по-справжньому. С╕льськ╕ нужники – так, це д╕ло осво╓не, як то кажуть «издревле», а ось на вищ╕й ╕сторичн╕й сходинц╕… Видно, не все так добре в масштабах «великойрасии», тому що до новеньких ун╕таз╕в наш╕ «брати» хворобливо небайдуж╕. Спочатку у грузин╕в крали (ск╕лькома ж першокласними ун╕тазами поповнилася Расеюшка в 2008 роц╕!), тепер у нас, на Чонгар╕. Колись там ╕ пам’ятник нащадки наш╕ спорудять. А чому б ╕ н╕? «Пам’ятник украденому ун╕тазу»... Звучить? Спод╕ваюся, мине ще к╕лька м╕сяц╕в протистояння, ╕ русоф╕льство остаточно вив╕триться з натомлених гол╕в степовик╕в-тавр╕йц╕в. ╤ такий пам’ятник буде дуже доречним, бо приваблюватиме турист╕в з ус╕╓╖ ╢вропи. ╤ св╕дчитиме про недавн╕ цив╕л╕зац╕йн╕ битви ╕ реальний стан справ з духовн╕стю у нашого п╕вн╕чного сус╕да на злам╕ 2014-2015 рок╕в. А заодно ╕ м╕сцевий «зелений туризм» у тих м╕сцинах розвинеться, зробить крок уперед. Була б т╕льки добра воля у нашого кер╕вництва, а виховувати державний патр╕отизм тепер значно легше, н╕ж в епоху Януковича.

«КОНЦЕПЦИЯ ВРАНЬЯ, ГРОМОЗДЯЩЕГОСЯ НА БОЛЕЕ РАННЕМ ВРАНЬЕ»

До реч╕, вище згаданий москвич ╤ванов робить св╕й посильний внесок ╕ в боротьбу з «укропами» — он як злагоджено бреше у поетичн╕й форм╕:

И наступают на Славянск
 не немцы,
А смерть несут сегодня
 западенцы…

Чи не багато бере на себе цей московський п╕╖т з явно ╕мперськими комплексами? В╕н звинувачу╓ м╕ф╕чних «западенц╕в», як╕ безкорисливо сотнями й тисячами приймають, розм╕щують у будинках в╕дпочинку ╕ санатор╕ях б╕женц╕в з Донбасу ╕ Криму? Тих, кого з╕гнала з р╕дних осель божев╕льна ╕дея «русского мира»?
Тих западенц╕в, як╕ надають житло та годують сх╕дняк╕в, не надто ц╕кавлячись вчорашн╕ми поглядами цих нещасних, обманутих ╕мперською пропагандою людей. А ще — в╕ддають сво╖ життя в ╕м’я того, щоб завтра пут╕нськ╕ терористи не зруйнували Запор╕жжя ╕ Дн╕пропетровськ так само, як на даний момент вони зруйнували Донецьк ╕ Луганськ. Може б, цього ╤ванова колись у вал╕з╕ на суд у Ки╖в привезти, — щоб не брехав так безсоромно? А що? Он ╕зра╖льський «Моссад» завжди скрупульозно виловлював ворог╕в кра╖ни ╕ у вал╕зах привозив до Тель-Ав╕ва. А пот╕м, в раз╕ потреби, юдофоба ╕з шлейфом кривавих справ за спиною судили, а ╕нколи й страчували. Тут же йдеться про ╕нше — хоч би на телев╕з╕йну передачу привезти недолугого поетика — хай би ВОНО вибачилося перед укра╖нцями — це нечорноземне диво природи. Але це т╕льки моя реакц╕я. Науковц╕ пояснюють обговорюваний феномен без емоц╕й. Зокрема, вже згадуваний мною ф╕лософ Серг╕й Дацюк висловив таку точку зору:
«Русский мир» в историческом плане — это концепция вранья, громоздящегося на более раннем вранье. И постоянно генерирующая поэтому комплекс исторической неполноценности и агрессии — особенно по отношению к Украине…».

ЯК ╤ ТЕРОРИЗМ РАДИКАЛЬНИХ ╤СЛАМ╤СТ╤В

Свого часу ╤нтернет об╕йшло фото: «Любимо Рос╕ю, любимо Укра╖ну, не любимо Пут╕на ╕ Януковича». Це було п╕д час ╢вромайдану… П╕д таким текстом на той момент могли б п╕дписатися м╕льйони укра╖нц╕в. Тепер таку к╕льк╕сть п╕дпис╕в з╕брати було б значно важче. Адже одна справа — опосередкований вплив на под╕╖ через агентуру ФСБ ╕ рос╕йськ╕ телеканали, зовс╕м ╕нша – в╕йна, на як╕й представники одного народу вбивають по-справжньому патр╕от╕в ╕ншого. ╤ ще вчора ц╕ народи вважалися якщо й не ц╕лковито братн╕ми, то дуже близькими й абсолютно не ворожими. Тобто могли б дружити ╕ дал╕, якби… не Пут╕н. В╕н знищив нав╕ть ту базову лояльн╕сть, яку за к╕лька стол╕ть забезпечила для власних потреб ╕мпер╕я – ╕ кривавими масовими «зачистками» в царськ╕ часи (а також в епоху войовничого б╕льшовизму), ╕ б╕льш гнучкою нац╕ональною пол╕тикою у пер╕од брежн╓вського «застою».
А те, що робиться зараз, взагал╕ неможливо коментувати. Ось лише один приклад, який наводить укра╖нський пол╕толог Тарас Березовець:
«…Рос╕йський спецназ п╕сля взяття в полон наших морп╕х╕в на ╖хн╕х очах спалив укра╖нський прапор. В усьому св╕т╕ таке варварство дозволяють соб╕ т╕льки ╕сламськ╕ фундаментал╕сти. Я ось думаю, що сильний, благородний ворог н╕коли не опуститься до приниження нац╕онально╖ г╕дност╕ свого супротивника, тим паче, беззбройного ╕ полоненого. Хоча… поняття благородство ╕ рос╕йська арм╕я перестали бути синон╕мами 100 рок╕в тому».
Мабуть, пор╕вняння з радикальним ╕слам╕змом не випадкове, бо про це говорять й ╕нш╕ в╕дом╕ особистост╕. Скаж╕мо, польський ╓вродепутат Яцек Сар╕уш-Вольський:
«Рос╕йський тероризм в Укра╖н╕ так само небезпечний, як ╕ тероризм радикальних ╕слам╕ст╕в».
Цей депутат виступив автором одного ╕з проект╕в резолюц╕╖ ╢вропейського парламенту, котрий ма╓ бути проголосований у с╕чн╕. За його словами, проект резолюц╕╖ ╢вропейського парламенту щодо ситуац╕╖ в Укра╖н╕ та в╕дносин ╢С з Рос╕╓ю ч╕тко вказу╓ на потребу протид╕╖ ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕ Рос╕╖ та ╖╖ агрес╕╖ щодо Укра╖ни. «Розв’язання укра╖нсько╖ кризи можливе т╕льки через р╕шуч╕ й узгоджен╕ д╕╖ кра╖н ╢вропейського Союзу та Укра╖ни. Рос╕я ма╓ поважати права сус╕д╕в ╕ м╕жнародне право. Рос╕йський тероризм ма╓ бути знищений, як ╕ будь-який ╕нший тероризм, наприклад, ╕слам╕зм», — сказав в╕н.

ЧИ ЗМОЖЕМО ПРОСТИТИ?

У соцмережах тепер активно обговорю╓ться лист Андр╕я Янка. Текст наводжу нижче: «Не прощать россиянам! Просто не прощать. Не забывать издевки, телевизионный ад, Тузлу, Институт стран СНГ, «Брат-2», запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, «на Украине», потопленные наши корабли, «недоязык», Мишу Леонтьева, «квазинацию», Латынину, «псевдострану», доктора Лизу, голодомор, книги АСТ, 18 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость. Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного. Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний. Или вы думаете, что когда мы победим в войне, а у них наконец-то сдохнет (прости меня, Господи) Моль, все вдруг расцветет братской любовью?
О да, конечно. Сначала мы услышим «мы не знали», «нас обманули», «мы не виноваты». Катя Андреева придет на работу в сине-желтой блузке, Валерия споет «Червону руту», а Кобзон извинится за «западенских отморозков». А потом все вернется на круги своя. Или попытается вернуться. Потихоньку, по чуть-чуть, и все-таки опять все снова начнется. Появятся новые Мамонтовы и новые Соловьевы, и телепланктон будет внимать им с открытым от изумления и радости ртом. Для того, чтобы это не произошло снова, – ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте.
Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок. Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи. Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале. В противном случае нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом...».
Це дуже радикальна позиц╕я, хоча й досить поширена. ╢ й значно м’якш╕. Мовляв, рос╕яни р╕зн╕, ╓ серед них ╕ проукра╖нськ╕, тому повн╕стю обривати контакти, р╕зати по-живому не сл╕д. А там побачимо – час, мовляв, внесе сво╖ корективи... Я був дуже здивований, коли почув в╕д Василя Пелеша, що серед його кат╕в були нормальн╕ люди, завдяки яким в╕н ╕ вижив. Я не знаю, як т╕ «нормальн╕» сп╕в╕снують поряд ╕з справжн╕ми зв╕рами. Це вже одна ╕з загадок «русского мира», колись про це писатимуть. Але зараз я загострюю увагу читача на тому, що в╕дсутн╕сть ненавист╕ ╕ тверезий погляд на стосунки двох народ╕в може збер╕гатися нав╕ть у тих, хто побував у кат╕внях Лугандону. Так що не будемо зар╕катися щодо неможливост╕ прощення. Зак╕нчити хочу оптим╕стичними словами Василя Пелеша:
«Пут╕н даремно розрахову╓ на перемогу. Будемо стояти до останнього во╖на, до останнього укра╖нця! На нашому боц╕ — правда, тому ми переможемо. З нами дух запорожц╕в, дух Тараса Шевченка. А визволивши Донбас, п╕демо визволяти наших кримських брат╕в. Так що не сумуйте, кримчани, окупац╕я ненадовго. ╤ тим паче, ви, «св╕тличани», не падайте духом, навпаки — будьте прикладом для ╕нших. Пережив укра╖нський народ г╕тлер╕вц╕в — переживе й путлер╕вц╕в…».

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14612

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков