Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія і сучасність

27 січня Президент України Петро Порошенко з дружиною взяв участь у заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в польському Освенцимі. Разом з Главою держави до польського Освенцима приїхала колишня ув’язнена концтабору дев’яносторічна Анастасія Гулей та дев’яносторічний учасник боїв за визволення в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау Микола Карпенко.
Також на заходах були присутні делегації з понад 40 країн, зокрема, президенти Франції Франсуа Олланд, Німеччини Йоахім Гаук, Литви Даля Грибаускайте, президенти Хорватії, Австрії, Словенії, Швейцарії, Мальти, а також Король Бельгії Філіп І, Великий Герцог Люксембургу Анрі, Король Нідерландів Віллем-Олександр.
Учасники церемонії взяли участь у спільному молебні пам’яті за невинно убієнними жертвами концтабору Аушвіц-Біркенау. Після цього вони
із запаленими лампадками пройшли так званим шляхом смерті — дорогою, якою йшли в’язні концтабору до крематорію, де їх спалювали. Далі представники делегацій поклали лампадки на дошки пам’яті з написами національними мовами.
Концтабір Аушвіц-Біркенау в 1940-1945 роках був одним із найбільших нацистських концтаборів. За різними даними, за роки існування
в концтаборі було знищено більше 1 млн. людей, переважна більшість з яких євреї, але серед вбитих було багато й українців. 27 січня 1945 року в’язнів Аушвіц-Біркенау було звільнено.
27 січня щороку відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями — засвоїти уроки історії і не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту і Другій світовій війні, наголосив Президент України Петро Порошенко у коментарі з нагоди 70-ї річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау.
«Своєю участю у сьогоднішніх заходах хочу віддати глибоку шану і тим, хто трагічно загинув у таборі смерті Аушвіц; і тим, хто поклав край жахливим злочинам проти людства, які коїлися нацистами тут і повсюдно в Європі.
З шести мільйонів євреїв, які були знищені нацистами та їхніми союзниками, чверть – євреї родом з України. Трагедія Бабиного Яру і досі болить нам незагоєною раною.
З шести мільйонів мирних мешканців України, що стали жертвами Другої світової війни, знову-таки чверть склали євреї. А з урахуванням загиблих на фронті ми втратили близько 60% від довоєнного єврейського населення українських земель.
Мільйони українців у складі союзницьких армій, українського визвольного руху та радянських партизанських з’єднань зі зброєю в руках протистояли нацистській навалі, а відтак і Голокосту. Тисячі й тисячі українців на окупованих територіях, ризикуючи власним життям, рятували євреїв. Лише офіційне звання «Праведників народів світу» отримали близько двох з половиною тисяч українців, що становить одну десяту від загальної кількості тих, хто має таку честь.
У боях за визволення Освенцима та навколишніх населених пунктів поклали голови 231 радянський солдат, із яких кожен п’ятий – українець. Підрозділами командували полковник Василь Петренко, українець з Полтавщини, полковник Анатолій Ковалевський з Чернігівщини. Майор Анатолій Шапіро – український єврей з Полтавщини.
Саме солдати його батальйону першими пройшли під сумновідомою брамою з написом «Праця робить вільним» (Arbeit macht frei). І першим танком, який розбив браму, керував українець Ігор Побірченко. Про це днями дуже яскраво нагадав міністр закордонних справ Польщі Гжегош Схетина.
З урахуванням всіх цих фактів просто не маю права не повернутися до ідеї створення постійної експозиції України в музеї Аушвіц-Біркенау. Нам треба зібрати документи та речові реліквії, пов’язані з перебуванням мешканців українських земель у цьому таборі. Цей план, сподіваюсь, реалізуємо за кілька років, щойно почнемо виходити із поглибленої війною економічної кризи. Але вже вчора в Києві зусиллями Українського інституту національної пам’яті відкрита виставка про вихідців з України – і в’язнів, і визволителів табору Аушвіц.
Вічна пам’ять загиблим. Слава тим, хто звільняв континент від нацизму!
Зібравшись тут сьогодні, ми нагадуємо Європі та світу про наймасштабнішу трагедію, апокаліпсис ХХ століття — про Голокост, про всі його жертви. Так само і про всі десятки мільйонів жертв Другої світової, спричиненої імперським божевіллям, агресивним націоналізмом та ксенофобією.
На жаль, в сімдесятий рік перемоги над нацизмом, в яку українці зробили колосальний внесок; в рік сорокаліття Гельсінського заключного акта моя країна вступила в умовах російської агресії і грубого порушення норм міжнародного права.
Російська Федерація, будучи не просто підписантом Акта, а одним з його ініціаторів, грубо порушила зафіксовані у цьому документі принципи непорушності кордонів та територіальної цілісності, прав і свобод людей.
І сьогодні вже онуки та правнуки тих, хто боронив Україну понад сім десятиліть тому, полишили свої домівки, щоб захистити рідних та близьких і всю Вітчизну від дій агресора. Більше того: на тимчасово окупованих територіях, у районах, тимчасово підконтрольних проросійським бойовикам, крім терору, націленого на все місцеве населення, крім порушення прав і свобод всіх громадян, – здійснюється ще й окремий етноцид україномовного населення. Там небезпечно говорити українською. Нашу мову, як й історію України, виключають із шкільних програм. А в Криму до того ж грубо утискаються права кримських татар, пропагуються антитатарські ксенофобські стереотипи. Всесвітньо визнаним лідерам цього народу навіть заборонено в’їзд на територію півострова.
Не стану проводити очевидні й явні паралелі між тим, що відбувалося в Європі в тридцятих роках минулого століття, і тим, що коїться тепер. Загроза континентальної війни тепер велика, як ніколи. Хай ніхто навіть і не сумнівається: амбіції та апетити агресора перевершують розміри України.
Трагічних помилок минулого – не виправити. Вбитих – не воскресити. Але засвоїти уроки історії — обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями. Отож закликаю весь світ не допустити повторення трагічних подій. Маємо не лише пам’ятати про безневинні жертви минулого, але й думати, як не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту і всій Другій світовій війні. Єдиним фронтом протистояти новому імперському божевіллю, новим претензіям на панування в Європі.
Ми вдячні світу за підтримку, яку він надає Україні, але щоб зупинити агресора, потрібні ще більші зусилля, ще більша солідарність», — заявив Глава держави після участі у заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.

Прес-служба Президента України

НАЦИСТСЬКА НЕНАВИСТЬ ЧАСІВ ГОЛОКОСТУ НЕПРИПУСТИМА В ІСТОРІЇ!

У день 70-ї річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау Сполучені Штати віддали шану жертвам Голокосту та закликали світ не допустити повторення подібних проявів історії. З відповідною заявою виступила у вівторок речник Державного департаменту США Джен Псакі, передає власний кореспондент «Укрінформу».
«Сьогодні ми вшановуємо 70-ту річницю звільнення Аушвіца в 1945 році радянською армією. Ми стикаємося зі зростанням антисемітизму, і зараз важливо, як ніколи, пам’ятати про жахливі табори смерті, створені нацистами, щоби знищити цілу націю людей — чоловіків, жінок і дітей», — зауважила представник Держдепу. Вона підкреслила, що нацисти «систематично знищували не тільки євреїв, а й мільйони ні в чому неповинних людей через їхню расову приналежність, сексуальну орієнтацію, обмежену дієздатність або політичні переконання».
Д. Псакі наголосила, що Сполучені Штати приєднуються до інших держав у вшануванні мільйонів жертв нацистського режиму та тих, хто вижив у ті жахливі часи. «Ми зобов’язані цим людям і ніколи не маємо забувати, що може статися, коли історія дозволяє ненависті процвітати», — підкреслила представник Держдепартаменту США.

Колишній в’язень концтабору Аушвіц 90-річна Анастасія Гулей порівняла Путіна з Гітлером. Про це вона розповіла в інтерв’ю Радіо «Свобода».
«Оце скільки не говориш із людьми нашого віку, і такою ненавистю до Путіна горять. І та баба, що на милицях, каже, якби моя сила, то я б його пішла і своїми руками задушила, що він робить, за що наших дітей вбиває», — каже А. Гулей.
На її думку, не тільки в Росії не розуміють, що в їхній державі встановився неофашистський режим, але і в Європі. «В Росії не дивно, що не розуміють, що діється. А наші як не розуміють, що це — неофашизм? Ну і в Європі не всі розуміють. Франція і Бельгія подали протест до польського уряду, що не запросили Путіна на оце 70-річчя визволення Освенцима. А чому його туди запрошувати? Що мало навчився ще? Геббельса мало вивчив, щоб іще підучився? Спадкоємець Гітлера знайшовся!» — заявила вона.
«Я думала, ми вже скільки в себе горя взяли, починаючи з дитинства, з Голодомору 1932-1933 років, з репресії, як учителя з класу взяли, з уроку. Уже скільки страху й біди, і думали все горе вже ми прибрали, що вже на світі лишився тільки позитив. А воно, диви, вилазить, вилазить... що за бацила така. Ми тільки ж тим і живемо, що сподіваємося», — додала Анастасія Гулей...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема ""Білі плями" історії"