Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 30.01.2015
Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ

Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ

ВОЛОДИМИРУ ПУТ╤НУ

Ус╕ правител╕ — в╕д Бога…
Кр╕м, зв╕сно, тих, чия дорога
Народ не виведе до Храму —
Проляже осторонь в╕д брами…
 Кр╕м того, хто тру╖в брехнею
 (Хоч клявся небом та землею!)
 Сво╖х краян сл╕пих м╕льйони,
 Хто й думку взяв п╕д заборону…
Psia krew, ти знов образив Бога —
Людей в╕д р╕дного порога
Гнав рятуватись на чужину.
У розпач╕ — моя дружина…
 (Тому вже лицарем не стати,
 Хто й серцем ╓ карликуватий).
 Пом╕ж живих таким не м╕сце,
 Чека╓ пекло на злочинця!
Двобою з ним такий не вартий,
В╕дправлять покидька п╕д варту…
Йому вже каятися — п╕зно!
Господь Всемилостивий гр╕зно
 Св╕й присуд блазню злому скаже:
 — Душа твоя скона╓, враже,
 ╤ згадки добро╖ не буде…
 А час мине — тебе забудуть.
Кв╕тень 2014 року

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Коли останн╓ спод╕вання
На перемогу геть зника╓,
Та страх ╕ вижити бажання
Вс╕м душу й серце об╕йма╓,
 Тод╕ ╕ постають Геро╖,
 Шляхетн╕, мужн╕ та завзят╕.
 Н╕хто не в╕дбере в них збро╖ —
 Н╕ ворог, н╕ зрадливц╕ клят╕!
Як╕ славетну С╕ч без бою
Здали Москв╕, щоб ╖й служити,
Як╕, не ставши до двобою,
В╕дтод╕ бидлом стали жити...
 Так╕ не варт╕ нав╕ть згадки,
 Героям — слави й шани дзвони!
 П╕д Крутами були десятки,
 Через УПА пройшли м╕льйони!
То будь ╕ ти нащадком г╕дним
Тих, у кого серця крицев╕, —
Як потерпа╓ край тв╕й р╕дний,
Про нього дбай, а не про себе!

У СЕРЦ╤ — БОГ ╤ УКРА╥НА!

Все почина╓ться з любов╕!
Все в св╕т╕ ма╓ св╕й початок,
Нев╕дворотним ╓ й к╕нець.
Безмежн╕ в простор╕ ╕ час╕
Кохання, Всесв╕т ╕ Творець…
Все почина╓ться з Р╕здва,
Все почина╓ться з любов╕,
А найвеличн╕ш╕ дива
Йдуть в╕д ╤сусово╖ кров╕.
Чар╕вна з╕рка Вифле╓мська
Пророкувала й Воскрес╕ння —
Здолало морок той вселенський
Пасхальне св╕тло, не ос╕нн╓…
Так ╕ священна кров геро╖в,
Що полягли за р╕дний край,
Яке б там ворог зло не ко╖в,
Окропить вольност╕ розмай!

НАШ╤ ГАСЛА

Ми г╕дно проживем з тобою
В╕дведену нам низку л╕т…
Мол╕мося, щоби з б╕дою
Не перетнувся наш пол╕т.
 Одв╕чне — Бог ╕ Укра╖на,
 Земля, де хвилями жита…
 Нагаду╓мо доньц╕ й сину
 Ми гаслом цим про сенс життя.
Хай недруг пророку╓ часом
Загибель нац╕╖ й кра╖н╕…
Натом╕сть знов луна╓ гасло
В╕д серця — Слава Укра╖н╕!
 Могутн╕м громом загуркоче,
 Мов гр╕зного вулкана лава:
 Хто вол╕ над усе захоче,
 Враз вигукнуть — Героям слава!

СЕРЦЯ ПОВСТАНЦ╤В

Дух, що т╕ло рве до бою…
╤ван Франко

Запам’ятаймо ц╕ обличчя —
Под╕бних вже пов╕к не буде.
Хай проминуть роки, стор╕ччя,
Геро╖в цих вшанують люди!
 Спок╕йний погляд, скрон╕ сив╕
 ╤, наче тесан╕ з гран╕ту,
 Сувор╕ обриси й красив╕…
 П╕дзв╕тн╕ Господу та Св╕ту,
Незламн╕ духом. Таборами
Та чергами з╕ скоростр╕л╕в
╥х ворог не зробив рабами…
То воля Божа, що вц╕л╕ли.
 Серця знов ╖хн╕ калатають,
 Як прапори червоно-чорн╕,
 Врочисто м╕стом пропливають —
 Прекрасн╕, гр╕зн╕, непоборн╕!
Та, придивись — мала сльозинка
(Н╕хто, кр╕м тебе, й не побачить)
Виблиску╓, немов льодинка,
Бо серце у героя плаче…
 Вогняний вихор, що вже в╕╓
 (Не стр╕не ворог сонця вранц╕!),
 Сво╖м теплом нехай з╕гр╕╓
 Серця нескорен╕ повстанц╕в...

ТИ ВИНЕН!

…╢диним джерелом влади в Укра╖н╕ ╓ народ.
 Конституц╕я Укра╖ни

Кажу: ти винен, м╕й народе, —
Розтринькав сам сво╖ скарби,
╤ ясн╕ зор╕, й тих╕ води
Паплюжать зайди та раби.
 Ти в╕ру батьк╕вську зневажив —
 Як наволоч прийшла червона,
 То ╕доли поганськ╕ враж╕
 Звелись до неба на колонах…
Дозволив в╕д╕брати мову —
Згубити свою в╕чну душу…
Нема про що вести розмову,
Як слово згадувати мусиш.
 Кордони, споконв╕ку славн╕,
 Нам перекраяли чужинц╕.
 Дарма… В╕д В╕сли ╕ по Касп╕й —
 Терен наш, браття-укра╖нц╕!
Тебе вбивали ╕ брехнею,
╤ кулею, й голодомором —
Вс╕╓ю не п╕днявсь землею,
Щоб кров’ю змити рабства сором…
 Д╕ждемося свого Мес╕ю,
 Вп╕зна╓мо ╕ще в дороз╕…
 У вир скажена йде Рос╕я,
 Тво╓ ж майбутн╓ — на пороз╕!
Майбутн╓ без зрадливих друз╕в,
Без покидьк╕в та зайд при влад╕,
Де люди у невпинн╕м рус╕
Служити Господев╕ рад╕!
 Кажу: ти винен, м╕й народе...
 З╕знаймось в цьому, укра╖нц╕,
 Перед собою наодинц╕…

М╤Й СЕВАСТОПОЛЬ

Обр╕ю торкнеться укра╖нське море,
З неба укра╖нського
 м╕сяць п╕дморгне,
П╕сню укра╖нську
 нам в╕длунять гори…
Р╕дний Севастополю, —
 хто тебе збагне?..
 Той, хто закохався у красу сувору
 Вулиць середм╕стя
 та в широку даль,
 Котра споконв╕ку
 п╕д спекотну пору
 Зв╕стку шле духмяну —
 ковил╕в печаль…
Туга ця одв╕чна, в пам’ят╕ закута,
Про степи безкра╖ нагада╓ нам
Та про давню славу,
 в тих степах здобуту,
Що мил╕ша серцю
 за коштовний крам…
 Мов ╓вшан з легенди —
 душу нам бентежать
 Запашн╕ послання обшир╕в та л╕т,
 А хмаринки б╕л╕
 знай соб╕ мережать
 Лет козацьких чайок —
 в майбуття пол╕т…
Виголосим, друз╕,
 найщир╕ше гасло,
Що ╓дна╓ м╕цно
 синь морську та степ,
Давн╓ ╕з прийдешн╕м…
В╕ронька не згасла —
Будемо ми в╕льн╕ в╕д чужих тенет!

НЕ ЗАБУВАЙМО!..

Чому ми кажемо: в╕н — ворог,
Як ╓ прив╕тне слово друг?..
Не забуваймо ж, браття, Бога —
Ясн╕ший стане виднокруг!
 Чому не кажемо кохання,
 А вперто твердимо в╕йна?..
 Бо ж з╕рка п╕зня й з╕рка рання
 Насправд╕ — з╕ронька одна!
Чому гучн╕ше, ан╕ж слава,
Гримить майданами ганьба?..
Обличчя ж ╕ без балаклави
Так╕, що зайва ╕ стр╕льба…
 Лише у слов╕ т╕м — Рос╕я —
 Незм╕нно чу╓мо орда…
 Про це Кобзар наш, як мес╕я,
 Ус╕м нам знову нагадав.
 Кв╕тень-жовтень 2014 року

НАЙДОВШИЙ Р╤К

Коли почався р╕к страшний,
Нас т╕нь, що ледь охопить око,
Укрила… В╕дл╕к йде новий —
В╕д чотирнадцятого року.
╤з л╕т ус╕х — найдовший р╕к…
╤ якось осторонь чи «збоку»
Н╕хто не проживе св╕й в╕к
В╕д чотирнадцятого року…
Таким, як був ти, в╕дтепер
Тоб╕ не стати, бо глибока
В ус╕х нас рана (хто не вмер)
В╕д чотирнадцятого року.
Чий дух, мов плин могутн╕х р╕к, —
Т╕ вийшли на в╕йну жорстоку…
Ми ╖х прославимо пов╕к
В╕д чотирнадцятого року!
Того ж, чи╓ серденько спить
(╤ сон його м╕цний, н╕вроку),
Вже не згада╓мо й на мить
В╕д чотирнадцятого року.
Усяк отрима╓ сво╓:
Зневагу — цей, той — честь високу,
Бо ворога нещадно б’╓
В╕д чотирнадцятого року.
А тих, що полягли в бою
За Край, що мав свого Пророка,
Господня ласка жде в Раю
В╕д чотирнадцятого року.
Мине г╕рких поразок час,
Назад не ступимо н╕ кроку,
В майбутн╓ шлях в╕дкривсь для нас
В╕д чотирнадцятого року!..

м. Харк╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14658

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков