"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема "Душі криниця"
#5 за 30.01.2015
Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ
Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ
ВОЛОДИМИРУ ПУТ╤НУ
Ус╕ правител╕ — в╕д Бога… Кр╕м, зв╕сно, тих, чия дорога Народ не виведе до Храму — Проляже осторонь в╕д брами… Кр╕м того, хто тру╖в брехнею (Хоч клявся небом та землею!) Сво╖х краян сл╕пих м╕льйони, Хто й думку взяв п╕д заборону… Psia krew, ти знов образив Бога — Людей в╕д р╕дного порога Гнав рятуватись на чужину. У розпач╕ — моя дружина… (Тому вже лицарем не стати, Хто й серцем ╓ карликуватий). Пом╕ж живих таким не м╕сце, Чека╓ пекло на злочинця! Двобою з ним такий не вартий, В╕дправлять покидька п╕д варту… Йому вже каятися — п╕зно! Господь Всемилостивий гр╕зно Св╕й присуд блазню злому скаже: — Душа твоя скона╓, враже, ╤ згадки добро╖ не буде… А час мине — тебе забудуть. Кв╕тень 2014 року
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Коли останн╓ спод╕вання На перемогу геть зника╓, Та страх ╕ вижити бажання Вс╕м душу й серце об╕йма╓, Тод╕ ╕ постають Геро╖, Шляхетн╕, мужн╕ та завзят╕. Н╕хто не в╕дбере в них збро╖ — Н╕ ворог, н╕ зрадливц╕ клят╕! Як╕ славетну С╕ч без бою Здали Москв╕, щоб ╖й служити, Як╕, не ставши до двобою, В╕дтод╕ бидлом стали жити... Так╕ не варт╕ нав╕ть згадки, Героям — слави й шани дзвони! П╕д Крутами були десятки, Через УПА пройшли м╕льйони! То будь ╕ ти нащадком г╕дним Тих, у кого серця крицев╕, — Як потерпа╓ край тв╕й р╕дний, Про нього дбай, а не про себе!
У СЕРЦ╤ — БОГ ╤ УКРА╥НА!
Все почина╓ться з любов╕! Все в св╕т╕ ма╓ св╕й початок, Нев╕дворотним ╓ й к╕нець. Безмежн╕ в простор╕ ╕ час╕ Кохання, Всесв╕т ╕ Творець… Все почина╓ться з Р╕здва, Все почина╓ться з любов╕, А найвеличн╕ш╕ дива Йдуть в╕д ╤сусово╖ кров╕. Чар╕вна з╕рка Вифле╓мська Пророкувала й Воскрес╕ння — Здолало морок той вселенський Пасхальне св╕тло, не ос╕нн╓… Так ╕ священна кров геро╖в, Що полягли за р╕дний край, Яке б там ворог зло не ко╖в, Окропить вольност╕ розмай!
НАШ╤ ГАСЛА
Ми г╕дно проживем з тобою В╕дведену нам низку л╕т… Мол╕мося, щоби з б╕дою Не перетнувся наш пол╕т. Одв╕чне — Бог ╕ Укра╖на, Земля, де хвилями жита… Нагаду╓мо доньц╕ й сину Ми гаслом цим про сенс життя. Хай недруг пророку╓ часом Загибель нац╕╖ й кра╖н╕… Натом╕сть знов луна╓ гасло В╕д серця — Слава Укра╖н╕! Могутн╕м громом загуркоче, Мов гр╕зного вулкана лава: Хто вол╕ над усе захоче, Враз вигукнуть — Героям слава!
СЕРЦЯ ПОВСТАНЦ╤В
Дух, що т╕ло рве до бою… ╤ван Франко
Запам’ятаймо ц╕ обличчя — Под╕бних вже пов╕к не буде. Хай проминуть роки, стор╕ччя, Геро╖в цих вшанують люди! Спок╕йний погляд, скрон╕ сив╕ ╤, наче тесан╕ з гран╕ту, Сувор╕ обриси й красив╕… П╕дзв╕тн╕ Господу та Св╕ту, Незламн╕ духом. Таборами Та чергами з╕ скоростр╕л╕в ╥х ворог не зробив рабами… То воля Божа, що вц╕л╕ли. Серця знов ╖хн╕ калатають, Як прапори червоно-чорн╕, Врочисто м╕стом пропливають — Прекрасн╕, гр╕зн╕, непоборн╕! Та, придивись — мала сльозинка (Н╕хто, кр╕м тебе, й не побачить) Виблиску╓, немов льодинка, Бо серце у героя плаче… Вогняний вихор, що вже в╕╓ (Не стр╕не ворог сонця вранц╕!), Сво╖м теплом нехай з╕гр╕╓ Серця нескорен╕ повстанц╕в...
ТИ ВИНЕН!
…╢диним джерелом влади в Укра╖н╕ ╓ народ. Конституц╕я Укра╖ни
Кажу: ти винен, м╕й народе, — Розтринькав сам сво╖ скарби, ╤ ясн╕ зор╕, й тих╕ води Паплюжать зайди та раби. Ти в╕ру батьк╕вську зневажив — Як наволоч прийшла червона, То ╕доли поганськ╕ враж╕ Звелись до неба на колонах… Дозволив в╕д╕брати мову — Згубити свою в╕чну душу… Нема про що вести розмову, Як слово згадувати мусиш. Кордони, споконв╕ку славн╕, Нам перекраяли чужинц╕. Дарма… В╕д В╕сли ╕ по Касп╕й — Терен наш, браття-укра╖нц╕! Тебе вбивали ╕ брехнею, ╤ кулею, й голодомором — Вс╕╓ю не п╕днявсь землею, Щоб кров’ю змити рабства сором… Д╕ждемося свого Мес╕ю, Вп╕зна╓мо ╕ще в дороз╕… У вир скажена йде Рос╕я, Тво╓ ж майбутн╓ — на пороз╕! Майбутн╓ без зрадливих друз╕в, Без покидьк╕в та зайд при влад╕, Де люди у невпинн╕м рус╕ Служити Господев╕ рад╕! Кажу: ти винен, м╕й народе... З╕знаймось в цьому, укра╖нц╕, Перед собою наодинц╕…
М╤Й СЕВАСТОПОЛЬ
Обр╕ю торкнеться укра╖нське море, З неба укра╖нського м╕сяць п╕дморгне, П╕сню укра╖нську нам в╕длунять гори… Р╕дний Севастополю, — хто тебе збагне?.. Той, хто закохався у красу сувору Вулиць середм╕стя та в широку даль, Котра споконв╕ку п╕д спекотну пору Зв╕стку шле духмяну — ковил╕в печаль… Туга ця одв╕чна, в пам’ят╕ закута, Про степи безкра╖ нагада╓ нам Та про давню славу, в тих степах здобуту, Що мил╕ша серцю за коштовний крам… Мов ╓вшан з легенди — душу нам бентежать Запашн╕ послання обшир╕в та л╕т, А хмаринки б╕л╕ знай соб╕ мережать Лет козацьких чайок — в майбуття пол╕т… Виголосим, друз╕, найщир╕ше гасло, Що ╓дна╓ м╕цно синь морську та степ, Давн╓ ╕з прийдешн╕м… В╕ронька не згасла — Будемо ми в╕льн╕ в╕д чужих тенет!
НЕ ЗАБУВАЙМО!..
Чому ми кажемо: в╕н — ворог, Як ╓ прив╕тне слово друг?.. Не забуваймо ж, браття, Бога — Ясн╕ший стане виднокруг! Чому не кажемо кохання, А вперто твердимо в╕йна?.. Бо ж з╕рка п╕зня й з╕рка рання Насправд╕ — з╕ронька одна! Чому гучн╕ше, ан╕ж слава, Гримить майданами ганьба?.. Обличчя ж ╕ без балаклави Так╕, що зайва ╕ стр╕льба… Лише у слов╕ т╕м — Рос╕я — Незм╕нно чу╓мо орда… Про це Кобзар наш, як мес╕я, Ус╕м нам знову нагадав. Кв╕тень-жовтень 2014 року
НАЙДОВШИЙ Р╤К
Коли почався р╕к страшний, Нас т╕нь, що ледь охопить око, Укрила… В╕дл╕к йде новий — В╕д чотирнадцятого року. ╤з л╕т ус╕х — найдовший р╕к… ╤ якось осторонь чи «збоку» Н╕хто не проживе св╕й в╕к В╕д чотирнадцятого року… Таким, як був ти, в╕дтепер Тоб╕ не стати, бо глибока В ус╕х нас рана (хто не вмер) В╕д чотирнадцятого року. Чий дух, мов плин могутн╕х р╕к, — Т╕ вийшли на в╕йну жорстоку… Ми ╖х прославимо пов╕к В╕д чотирнадцятого року! Того ж, чи╓ серденько спить (╤ сон його м╕цний, н╕вроку), Вже не згада╓мо й на мить В╕д чотирнадцятого року. Усяк отрима╓ сво╓: Зневагу — цей, той — честь високу, Бо ворога нещадно б’╓ В╕д чотирнадцятого року. А тих, що полягли в бою За Край, що мав свого Пророка, Господня ласка жде в Раю В╕д чотирнадцятого року. Мине г╕рких поразок час, Назад не ступимо н╕ кроку, В майбутн╓ шлях в╕дкривсь для нас В╕д чотирнадцятого року!..
м. Харк╕в
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2015 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14658
|