Наприкінці жовтня в міськвиконкомі м. Сімферополя слухався звіт щодо роботи виконавчих органів Залізничної районної ради міста про виконання делегованих і власних повноважень в сфері соціального захисту населення. Слово мали голова цієї ради Віктор Симоненко, начальник управління з питань соціального захисту Тетяна Киричук, спеціаліст з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення Лариса Семенова, заступник міністра праці та соціального захисту Тетяна Горулько, голова райради Київського району Леонід Савенко та ін. У звіті йшлося про основні аспекти роботи, спрямовані на підтримку сімферопольців, які потребують соціального захисту. А це, за словами Т. Горулько, кожен п'ятий. Лише у Залізничному районі мешкає 26,3 тис. пенсіонерів, 13,5 тис. інвалідів війни і праці, 5,5 тис. інвалідів загального захворювання. Як повідомив Віктор Симоненко, тільки на матеріальну допомогу знедоленим верствам населення за підзвітний період було виділено понад 44 тис. грн., а також видано 196 путівок для відпочинку і лікування. Звичайно, якщо розділити витрачену суму на усіх малозабезпечених людей, жителів цього району міста (а перерахованими категоріями їхня кількість далеко не вичерпується), то на кожного громадянина перепадає цієї допомоги менш ніж одна гривня, не кажучи вже про путівки. До того ж, як з'ясувалося в ході обговорення, одні і ті ж люди частенько одержують допомогу регулярно і з усіх "кас": місцевої, міської, республіканської, а інші, менш пробивні, взагалі не знають про таку можливість. Тому на нараді було вирішено відрегулювати це питання. Контролюється райрадою і ситуація, пов'язана із заборгованістю по зарплаті, яка загалом в Залізничному районі складає 2,4 млн. гривень, і винуватцями тут в першу чергу є "Кримпродмаш" та сімферопольський "Ремзавод". Але, як зазначив В. Симоненко, підприємства не реагують на ті засоби впливу, що до них застосовуються. Доречними під час обговорення звітів були коментарі та зауваження Валерія Єрмака - мера міста, який головував на засіданні. Виявляється, що останнім часом з міського бюджету на безкоштовне зубопротезування незабезпечених верств населення виділяється по півмільйона гривень на рік, тобто понад 35 тис. грн. щомісячно. Цієї суми достатньо, аби надати відповідної послуги приблизно 2,5 тис. громадян. Але поки що вдалося уникнути черги на зубопротезування лише серед інвалідів війни. Ця цифра, здається, не зовсім задовольнила Валерія Єрмака. Занепокоїв і стан щодо заборгованості по зарплаті. По Сімферополю сьогодні порушено сім карних справ з цієї причини. Зняти цю проблему з порядку денного мер пообіцяв до 1 січня, навіть якщо для цього доведеться судитися. Жваве обговорення викликало й питання щодо забезпечення населення вугіллям. Валерій Єрмак зобов'язав відповідні структури, які одержали під це кошти, обслужити населення, що має пільги, до 15 листопада. Обговорювалася навіть пропозиція одного з голів райдержадміністрацій про пошуки іншого, більш надійного вуглепостачальника. А це, як виявилося, цілком реально, до того ж на більш вигідних умовах. Та кажуть, що розмова така відбувається не вперше, а події, схоже, знову розгортаються за звичним сценарієм, коли вугілля з'являється в останні дні року і черга за ним, що складається з інвалідів та учасників війни, вишиковується ще з ночі. І ось нині за календарем - майже кінець листопада, коли вже всі представники пільгових категорій мали б бути при вугіллі. Та чи дійсно воно так? На вугільному складі, що на вул. Трансформаторній, розвантажують вагони. А ветерани війни (рішення, що приймалося міськрадою, стосувалося саме їх), як і торік, з 3-ї години ночі стоять під дощем, очікуючи: а раптом таки вдасться одержати обіцяне? Бо їм сказали: приходьте в понеділок, а в понеділок порадили: приходьте у вівторок. Мені особисто порекомендували з'явитися в середу, до того ж на власній вантажівці, бо транспорту вугільний склад не має. У мене теж випадково вантажівки вдома не виявилося, як і у переважної більшості тих, хто юрмиться біля складу. Щоправда, недалечко є якась установа, котра має транспорт, але там запрошують за підвіз 70 - 100 грн., як це здебільшого і буває на безальтернативній основі. До речі, з часу прийняття означеного рішення, коли йшлося про можливість закупівлі дешевого і якісного вугілля, дороге і неякісне стало ще дорожчим: якщо два тижні тому "кулак" (тобто вугілля найвищого сорту, що є на складі) коштував до 400 грн. за тонну, то сьогодні його вартість - вже понад 450 грн. - До якого числа можна буде придбати вугілля представникам пільгових категорій? - запитую у працівниці складу, що на Трансформаторній. - До грудня... - невпевнено каже жінка, - якщо під нього будуть кошти. А якщо ні? Звертаюся в організацію, яка зветься "Райпаливо". Жінка надривним голосом пояснює мені, що вона поняття не має, чому це люди стоять в черзі з 3-ї години ночі, коли вугілля можна придбати в будь-який час, і навіть в суботу чи неділю. У відповідь висловлюю своє припущення, що вони, певно, мають від цього задоволення. - Це не телефонна розмова, і, готуючи такий резонансний матеріал, ви мусите узгодити його з нашим керівництвом, - завершує вона. У мене є одна велика мрія - дожити до тих часів, коли такі публікації перестануть вважатися резонансними. За якого "керівництва" у державі це стане можливим - запитання, напевне, риторичне...
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
