Версiя для друку Обговорити в форумi

Репресії в анексованому Росією Криму тривають. 19 січня невідомі в уніформах без розпізнавальних знаків, діючи брутально, схопили на бензозаправній станції в селищі Чорноморське Едема Османова та, вкинувши його до авто, повезли в невідомому напрямку. Жодних пояснень ні йому, ні присутній при тій відразливій сцені його дружині надано не було. Не було пред’явлено жодних звинувачень чи постанов про арешт. Ніхто не зачитував Едемові його права, не велося жодної мови бодай про дзвінок адвокатові. Чоловіка схопили, як хапають найнебезпечніших злочинців, рецидивістів, убивць, терористів.
Сім’я Османових є яскравим прикладом ставлення влади — спершу совєцької, тепер аксьоновсько-путінської до киримли. Спершу, на початку дев’яностих, цій сім’ї не давали можливості оселитися в Криму в ЗАКОННО придбаному будинку — кілька разів виселяли, запроторивши батьків та малолітніх Едема та його брата до Сімферопольського СІЗО, розлучивши батьків та синів.
Тепер звинувачують вже самого Едема, батька малолітніх діток. В чому? Що ж вчинив Едем Османов, аби заслужити таке ставлення до себе? Може, Боже борони, вбив кого, висадив у повітря лікарню, підпалив Божий храм чи розповсюджував гашиш серед школярів? Зовсім ні. То в чому ж його вина?
Чим завинив Едем Османов, щоб з ним поводились як з найнебезпечнішим злочинцем, щоб, як нам кажуть, найсправедливіша у цілому світі російська Феміда у найбрутальніший спосіб запроторила його за грати, шиючи нову справу?
Як виявляється, Едема звинувачують у тому, що він – уявіть собі – застосовував силу(???) до бійців батальйону міліції особливого призначення «Беркут» (теперішні російські поліцаї) під час зустрічі лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва 3 травня минулого 2014 року. Ось як це викладено в постанові суду від 21 січня 2015 року:
Я знаю Едема протягом десятиліть, тож мені неможливо навіть уявити, щоб ця спокійна, толерантна, ввічлива молода людина ні з того, ні з сього кидалася на поліцаїв, як читачеві важко уявити, скажімо, оленя, який ганяє по лісу вовка, завдаючи йому фізичного болю та моральних страждань. Значно простіше уявити, що і в цьому випадку російська окупаційна влада розправляється з тими, хто не сприймає її в своєму домі.
Погляньмо на «пташину» мову самої постанови, аби переконатися в тому. Зверніть увагу на «невстановлених осіб» та особливо на «невстановлений час з 8.00 до 17.00». У всьому Всесвіті все відбувається у певному місці, у певний час. Якщо Едем штовхнув поліцая, то це відбулося в певний момент часу, а не десь там з восьмої до сімнадцятої. Це тим більше справедливо, коли влада мала повну можливість фільмувати події (що й робилося) та використовувати їх як докази. Якщо точний час не встановлено, то це свідчить лише про одне: відеодоказів нема. Власне, нема жодних доказів. Бо того, хто завдав йому «нестерпного болю і моральних страждань», поліцай Крупський «пригадав» лише через вісім місяців. Якби докази насправді були, нічого не заважало б висунути звинувачення проти злочинця ще тоді ж, у травні. За таких обставин «невстановлений час» може свідчити лише про кричущу безпідставність звинувачення.
Звернімо увагу на трактування владою самої події. Едем Мустафайович, виявляється, приїхав у район Турецького Валу, «имея умысел на встречу на территории Республики Украины иностранного гражданина Джемилева Мустафы и препровождение его на территорию Российской Федерации». А ще: «Действуя с умыслом на применение насилия в отношении представителя власти… воспрепятствуя законной деятельности представителя власти… действуя в целях нарушения нормальной деятельности органов власти и подрыва их авторитета…». Може, у викривленому світогляді творців цієї постанови світ виглядає саме таким, але мені важко уявити шановного Мустафу Джемілєва «іностранним гражданіном» на землі своїх пращурів, я не сприймаю логіки, коли законною діяльністю правоохоронців стає недопущення лідера нації на свою Батьківщину, а ті, хто прийшов зустріти його, піддаються репресіям та судовому переслідуванню.
Суд відмовляє в клопотанні адвоката про звільнення Едема Османова під заставу, оскільки той «может оказать воздействие на свидетелей, скрыться от органов предварительного следствия и суда, а также может продолжить заниматься преступной деятельностью», тим паче, – о, жах! – виявляється, що й сам Едем Мустафайович «является гражданином иностранного государства Украина и не имеет гражданства Российской Федерации». Далі постанова, ігноруючи будь-які розділові знаки (сказати б по-російськи «взахлёб»), пояснює нам, що «на сегодняшний день у Российской Федерации и Украины нет нормативно-правовых документов, подтверждающих факт нахождения границы между двумя государствами…»(?!), а отже, «…обвиняемый может скрыться от следствия и суда, в том числе и на территории Украины».
Зауваження адвоката про те, що обумовлений законом 48-годинний термін утримання під вартою давно сплив і підсудний має бути безумовно випущений на волю, суд ігнорує, злегка дорікнувши слідчому в допущенні процесуального порушення.
Власне, стиль російського судочинства є настільки брудним та збоченим, що граматичні помилки в тексті сприймаються як невід’ємна складова мови російської влади, і майже не дивує, що у постановчій частині суд виносить постанову про утримання під вартою… зовсім іншої особи, якогось Османова Енвера Мустафайовича, тим самим мимоволі розкриваючи справжню мету влади, а саме – встановлення терору на окупованій території. Тут вже не важливо, кого хапати, як його називати та на підставі чого ув’язнювати:

То це так російська влада вибудовує суспільний мир у багатонаціональному Криму? Невже просте несприйняття беззаконня, що чиниться на півострові вже протягом одинадцяти місяців, беззаконня, яке не сприймає, власне, цілий світ, є для держави Росія достатнім приводом для арешту і запроторення до в’язниці? Але ж держава, яка зневажає свої власні закони, держава, яка знущається над народом, йде дуже слизькою стежиною над глибоким проваллям.
Вимагаю якнайшвидшого та безумовного звільнення Едема Османова та припинення шельмування киримли!

Валентин БУТ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2015 > Тема "З потоку життя"