Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2766)
З потоку життя (5885)
Душі криниця (3307)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1625)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня, у 107-й день народження в╕домо╖ кримсько╖ укра╖нсько╖ майстрин╕-вишивальниц╕, Героя...


ПАМ’ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ТАРАСОВА
Н╕би вчора гомон╕ли з ним про ун╕верситетських однокашник╕в, д╕лилися творчими планами, а вже...


ОТАМАН ОРЕЛ: «Н╤КОЛИ ЛЮДСЬКА КРОВ НЕ ЛЛ╢ТЬСЯ НА МАРНО!»
Нещодавно ╤сторичний клуб «Холодний Яр» видав у сер╕╖ «Отаман╕я ХХ...


З ЛЮБОВ'Ю ╤ ДОБРОМ. СЛОВО ПРО ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Я н╕коли не був на Кримському п╕востров╕. Так якось склалося. Та з творч╕стю л╕тератор╕в-кримчан...


КОРСОВЕЦЬКИЙ ╤ ШЕВЧЕНКО
Не забудем пом’янути незлим, тихим словом…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 06.02.2015
ПАМ’ЯТ╤ ПАТР╤ОТА, ПОБРАТИМА, ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА

Не забудьте пом’янути...

До редакц╕╖ продовжують надходити сп╕вчуття у зв’язку з╕ смертю «св╕тличанина» Данила Андр╕йовича Кононенка...

ПАМ’ЯТ╤ ПАТР╤ОТА, ПОБРАТИМА, ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА

Чом серце суму╓, ятриться?
Чом болю нема╓ к╕нця?
Втратила «Кримська св╕тлиця»
Тебе — патр╕ота, сп╕вця.
За те, що любив Укра╖ну,
Поет╕в ╕ друз╕в без меж, —
В поез╕╖, друже ╓диний,
У пам’ят╕ наш╕й живеш!

Володимир КАПУСТ╤Н,
спецкор газети М╕н╕стерства оборони Укра╖ни «Народна арм╕я»

* * *

В╕н не помер!
В╕н просто взяв в╕дпустку:
п╕вденний берег, море, благодать…
Без Кононенка
С╕мферополь – пустка,
«Св╕тлиц╕» св╕тла довго не видать…
Його стр╕чали днями в С╕ме╖з╕,
в╕н в Херсонес╕ розгортав намет,
поет належить безк╕нечн╕й п╕сн╕,
бо що йому стол╕ть шалений лет!
Джанкой ╕ Кафа…
Партен╕т ╕ Саки… —
татарськ╕ назви на пут╕ стр╕ча,
якби ж не лиха горезв╕сн╕ знаки –
рос╕йських в╕йськ зелена саранча.
В╕н слав мен╕ весел╕ есемески –
(кр╕зь пазур╕ загарбницьких
цензур)
над╕╖ фрески ╕ свободи фрески
легенько розтинали рабства мур.
В╕н притомивсь,
 п╕шов у п╕л╕грими,
так╕ не помирають! Знов ╕ знов
в╕н повернеться! –
в╕чна п╕сня Криму –
про небувалу до життя любов.
Тамара КОСТЕЦЬКА
* * *
Сердечно сп╕вчуваю колективу «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕ родин╕ у зв’язку з непоправною втратою — смертю Данила Андр╕йовича КОНОНЕНКА.
Мар╕я СЛОВ’ЯНОВА
м. Ки╖в

З ╤МЕНЕМ МАТЕР╤ БОЖО╥ ╤ УКРА╥НИ...
Данилу Кононенку

Сонце вставало.
В╕три шепот╕ли в г╕лл╕,
Сн╕гом умитий,
розлився св╕танок розма╓м.
Ви колосочком
у р╕дн╕й Черкаськ╕й р╕лл╕
Скоро зростете.
А поки гуляли над кра╓м
В╕холи, бур╕.
╤ слухала рег╕т в╕йни
Зграйка вазон╕в
на син╕м стар╕м п╕дв╕конн╕.
Ви народились —
журавлик ново╖ весни,
Щоб з╕гр╕вати Вкра╖ну
в шершав╕й долон╕.
Ви проросли, р╕дним словом
г╕нким проросли
З нив ╕ п╕сень, що тепер
посив╕ли на скронях,
З дикого меду земл╕,
з безнад╕йност╕ злив.
Плаче вдова ╕ ╕ржуть
печен╕гов╕ кон╕
З Ваших рядк╕в.
Посп╕шають невпинно л╕та,
А в Ребедайл╕вц╕, певно,
чека╓ родина...
Ваше ╕м’я хай нав╕ки
святиться в житах
З ╕менем Матер╕ Божо╖
╕ Укра╖ни.

Катерина ОСАДЦА,
уродженка с. Чкалове Нижньог╕рського району АР Крим

(Цей в╕рш був написаний ще у 2011 роц╕, до 70-л╕тнього юв╕лею Данила Андр╕йовича Кононенка. З ╕менем Матер╕ Божо╖ ╕ Укра╖ни — хай нав╕ки святиться його ╕м’я...)


ПАМ’ЯТ╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Першого цьогор╕чного с╕чня ми в╕тали його з 73-р╕ччям, а через два тижн╕ провели в останню путь за межу В╕чност╕. П╕дступна хвороба вирвала з нашо╖ письменницько╖ с╕м’╖ талановитого поета, перекладача, публ╕циста, громадського д╕яча, в╕рного сина Укра╖ни, чудову людину, чесну, чисту душею, в╕дкриту серцем.
Корен╕ Данила Андр╕йовича Кононенка – з╕ славного Шевченкового краю – села Ребедайл╕вки, що на Черкащин╕. У восьмому клас╕ його перш╕ в╕рш╕ були опубл╕кован╕ в м╕сцев╕й районн╕й газет╕, в як╕й в╕н почав працювати п╕сля школи на посад╕ л╕тпрац╕вника. Згодом з’явилася друком чимала доб╕рка його в╕рш╕в на стор╕нках обласно╖ газети «Молодь Черкащини» з напутн╕м словом Василя Симоненка, тод╕шнього сп╕вроб╕тника ц╕╓╖ газети. Не раз вони зустр╕чались на зас╕даннях обласно╖ л╕тстуд╕╖, якою керував Василь. Про ц╕ зустр╕ч╕ наш побратим залишив тепл╕ спогади.
П╕сля трир╕чно╖ арм╕йсько╖ служби у С╕мферопол╕ Д. Кононенко зак╕нчив ф╕лолог╕чний факультет Кримського пед╕нституту, ╕ з того часу древня земля Тавриди б╕льш як на п╕встол╕ття стала для нього другою малою батьк╕вщиною. Тут виходять його поетичн╕ книги – «Джерело», «На весняному берез╕», «Кв╕тучих сонях╕в оркестри», «З любов╕ ╕ добра», «Ми виростали в пово╓нн╕ роки». Поет багато перекладав з кримськотатарсько╖, рос╕йсько╖, б╕лорусько╖ мов (його вагомий перекладацький доробок ум╕стився б у к╕лькох томах!). Одночасно в╕н займався редагуванням книг сво╖х побратим╕в, писав реценз╕╖, л╕тературно-критичн╕ статт╕, упорядковував антолог╕╖, зокрема, об’╓мну зб╕рку «Люблю тебе, м╕й Криме!» з творами укра╖нських поет╕в про наш п╕вденний край, починаючи в╕д ╢вгена Греб╕нки ╕ зак╕нчуючи наймолодшими сучасниками.
Активну л╕тературну працю поет по╓днував з журнал╕стською ╕ громадською д╕яльн╕стю. В╕н — один з орган╕затор╕в Товариства укра╖нсько╖ мови ╕м. Т. Шевченка в Криму, ставши першим його головою, обирався членом правл╕ння Всекримсько╖ «Просв╕ти ╕м. Т. Шевченка». Оп╕кувався в перш╕ роки Конкурсу з укра╖нсько╖ мови ╕м. П. Яцика його проведенням на п╕востров╕. Багато рок╕в очолював Кримську республ╕канську орган╕зац╕ю НСПУ, доклавши чимало зусиль до ╖╖ д╕яльност╕.
Як т╕льки в 1992 роц╕ зайшла мова про видання в Криму першо╖ укра╖номовно╖ газети «Кримська св╕тлиця», в╕н з головою поринув в орган╕зац╕йн╕ клопоти, запропонувавши в ╖╖ сп╕взасновники письменницьку орган╕зац╕ю Криму, якою тод╕ керував. Оп╕куючись у н╕й в╕дд╕лом л╕тератури ╕ мистецтва, в╕н багато сил в╕ддав популяризац╕╖ красного письменства. ╤ хоч к╕лька останн╕х рок╕в не числився в штат╕ редакц╕╖, читач╕, напевне, цього й не пом╕тили, бо чи не в кожному номер╕ з’являлось його пр╕звище, ╕ в тому, що сотн╕ кращих твор╕в наших письменник╕в з ус╕╓╖ кра╖ни опубл╕ковано на шпальтах «КС», — найперша його заслуга. А як гаряче в╕н п╕дтримав випуск з 1998 року додатка до «КС» — дитячо╖ газети «Джерельце», ╓дино╖ укра╖номовно╖ на теренах Криму! Ставши ╖╖ шеф-редактором, Данило Кононенко, аби актив╕зувати дитячу творч╕сть, проводив на стор╕нках «Джерельця» конкурси – «Ми — д╕ти тво╖, Укра╖но!», «Мен╕ тринадцятий минало», «Ми — кримськ╕ кв╕ти з укра╖нського в╕ночка» та ╕нш╕, упорядкувавши за ними десять колективних зб╕рок дитячих твор╕в.
Художню творч╕сть ╕ громадську д╕яльн╕сть Д. Кононенка, цього невтомного труд╕вника на нив╕ культури, пошановано прем╕ями ╕м. Степана Руданського, Кримського фонду культури, ╕м. Олекси Г╕рника, званням «Заслужений журнал╕ст Укра╖ни» та «Заслужений д╕яч мистецтв Криму».
Та найвищою нагородою для Вас, любий побратиме, нехай буде наша людська вдячн╕сть за Ваш╕ натхненне слово ╕ добр╕ д╕ла. Розрадою для вс╕х нас назавжди залишиться в╕чна пам’ять про Вас, самобутнього письменника, яскраву й св╕тлу людину, чисту душею ╕ помислами.
Михайло Вишняк, В╕ктор Виноградов, Василь Деркач, Петро Вольвач, Валер╕й Басиров, ╢вген Б╕лоусов, Ольга Бондаренко, В╕ктор Гуменюк, Св╕тлана Кочерга, Василь Латанський, Галина Литовченко, Валентин Негода, Леон╕д Никоненко, В. Нестеренко, В╕ра Пальоха, ╢ва Пономаренко, Володимир Проценко, Фед╕р Степанов, Катерина Степчин, В╕ктор Стус, Ярослава Шумляк╕вська

Данило Кононенко (другий л╕воруч) з колегами — кримськими письменниками. 2012 р.

З братн╕х л╕тератур
Уладз╕м╕р СКАРИНК╤Н
* * *
Як б╕р, я хочу буть таким
Гостинним, щоб корт╕ло
У кошики сипнути вс╕м
Гриб╕в ╕ яг╕д сп╕лих.
На б╕р под╕бним хочу стать,
Щоб в гор╕-лихол╕тт╕
М╕г по плечу я поплескать
Людину дружно в╕ттям.
На б╕р под╕бним хочу буть,
Щоб лютою порою
В╕тр╕в шалену б╕готню
М╕г зупинить собою.
* * *
Давн╕й гр╕шник ╕ Божий раб –
Я — Скоринк╕н, а не Скорина.
╤ все ж я жадаю, щоб
Дух Скорини вселився до сина.


Петрусь БРОВКА
* * *
Поки живем, доти й шука╓м.
Ми рад╕ знах╕дкам сво╖м.
Та в╕дкриттям не видно краю,
Як ╕ к╕нця не видно ╖м.

Ах, як усе воно це складно –
Усесв╕т… й п╕сня солов’╖в…
Як сл╕д ще нами не розгадан╕
Шляхи бджоли ╕ мураш╕в.
* * *
Ти не дивись, що я мовкливий:
Моя душа – вона не спить.
Бувають мовчазлив╕ ниви
Аж доки гр╕м не загримить.
Зда╓ться, спок╕й хто розгонить?
А загримить перун-горлан –
Аж сколихнуться дальн╕ гони,
Неначеб справжн╕й океан!
Мовчун я, та не полохливий,
╤ я скажу (я не горд╕й!)
Пустим, брехливим ╕ чванливим,
Що буря ╓ в душ╕ мо╖й!


╢вген╕я ЯН╤ЩИЦЬ
СВЯТО ПИРОГА

Пир╕г спекла та пригадала бульбу.
Мого сир╕тства сив╕ полини.
Ти плачеш, мамо?
 Тугу перебудьмо,
Вже котрий р╕к ╕де п╕сля в╕йни.

Ти вся гориш,
 аж боляче дивиться, —
Так за в╕кном червоно кв╕тне мак.
Мен╕ так лячно.
 Мчу я до криниц╕, —
В╕дро ж не набира╓ться н╕як!

Несу, нарешт╕,
 менш, н╕ж п╕вв╕дерця –
Вода чомусь хлюпоче через край!
Мойого смутку ср╕бно-сиве серце,
Ти почекай. Я хутко. Почекай!

Святковий травень –
 сонячний довол╕,
╤ свято пирог╕в.
 День спомин╕в-розмов.
Та бачу, як росте ╕ще на пол╕
╤ хл╕б г╕ркий наш. ╤ г╕рка любов.
* * *
╤ тиша ця, гостр╕ш ножа,
╤ глибоч╕нь, як небо.
Як сто ночей мене не знав! —
Прийду до тебе.
Прилину так, немов з гори
Обвал на трави.
Мен╕ наш╕птуй, говори
Слова ласкав╕.
У голосах, як в колосках,
Нам ╓ потреба.
Тоб╕ в╕дкрита я не вся
Р╕кою й небом.
* * *
Журавель — ти, я – синиця.
Ну й х╕ба ж оце с╕м’я?
Разом нам не поселиться,
Поселюсь у тебе я.
Ск╕льки пильно╖ уваги –
Погляд тв╕й усе з╕рк╕ш…
П’╓м меди, а мучить спрага:
Що не крапля, то г╕рк╕ш.
Що ж воно за дивне щастя,
Дол╕ доли без чудес…
Н╕, до тебе не припасти –
Припадаю до небес!

Уладз╕м╕р ПАВЛОВ
ТУМАН
(тр╕олет)

Коли туман в заплав╕ ще блудив,
Росою вкрились висохл╕ прокоси.
Прив’ялим с╕ном пахли тво╖ коси,
Коли туман в заплав╕ ще блудив.
За небокра╓м десь грим╕ли грози,
А я у мр╕ях надивлявся див.
Коли туман в заплав╕ ще блудив,
Росою вкрились висохл╕ прокоси.

ШКОДУВАННЯ
(тр╕олет)

Як цв╕в бузок, й сьогор╕ч
 я не бачив.
Не бачив, як й черемха одцв╕ла.
Поставив би букет серед стола –
Як цв╕в бузок, й сьогор╕ч
 я не бачив.
Не вп╕знаю – от сором! – п╕всела.
Облич не знаю зовс╕м цих юначих.
Як цв╕в бузок, й сьогор╕ч
 я не бачив,
Не бачив, як й черемха одцв╕ла.

НЕВДЯЧН╤СТЬ
(тр╕олет)

Де гута Купали, де вьоска Зал╕сся –
Сябри Калиновського
 мужн╕╖ сплять.
Про волю, що вибили
 з рук ╖хн╕х, снять,
Де гута Купали, де вьоска Зал╕сся.
Кущ╕в’я сокирою треба розтять, —
Тод╕ до могили ╖х можна дол╕зти.
Де гута Купали, де вьоска Зал╕сся —
Сябри Калиновського
 мужн╕╖ сплять.

Максим ТАНК
НАЙДОВШЕ РОЗСТАВАННЯ

Усе життя склада╓ться
То з скороминущих,
Рад╕сних зустр╕чей,
То неспод╕ваних ╕ тяжких
Розставань
з близькими тво╖ми,
з хл╕бом,
╕з сонцем,
Нехай нав╕ть
╕ на короткий
Чи тривалий час.
А як же нам,
Приреченим Чорнобилем,
Розлучатися
На десятки тисяч рок╕в
З годувальницею сво╓ю –
Змертв╕лою землею!
* * *
╢ одна п╕сня п╕сень –
Про Батьк╕вщину.
Н╕хто не зна╓,
Хто ╖╖ почав,
╤ н╕хто не зна╓,
Хто й коли ╖╖ ск╕нчить.
* * *
Кажуть: зло
Породжу╓ зло.
А найчаст╕ше –
Його породжу╓
Над╕я
На в╕дпущення
Гр╕х╕в.
* * *
— Чому, — запиту╓ мати, —
Ти, Катю, не принесла
Св╕жих кв╕т╕в з поля?
— Як же я принесу,
Коли ╖х навколо пильнують
Метелики, ╕ джмел╕, ╕ бджоли…
* * *
Я часто
з острахом думаю,
Що ми з тобою
Могли не зустр╕тися.
А зустр╕вшись, –
Не вп╕знати одне одного.
А не вп╕знавши, –
Розминутися,
А розминувшись, – дос╕
Блукати самотн╕ми
У всесв╕т╕.
* * *
Зда╓ться, як ╕ у вс╕х,
Були ╕ в мене
П╕сля зими – весна,
П╕сля дощу – негода,
П╕сля ноч╕ – св╕танок.
Нав╕ть не пом╕тив,
Як усе зм╕нилося:
П╕сля зими – знов зима,
П╕сля дощу – знову дощ,
П╕сля ноч╕ — смеркання.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ

Не забувайте
При розставанн╕
Сказати:
— До зустр╕ч╕!
— До побачення!
— До завтра!..
Бо, може,
Б╕льш н╕коли не побачимо
Н╕ позавчорашн╕х хмарин,
Н╕ вчорашн╕х дерев,
Н╕ сьогодн╕шн╕х птах╕в,
Що в╕длет╕ли у вир╕й.

Переклад з б╕лорусько╖
Данила КОНОНЕНКА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14700

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков