Версiя для друку Обговорити в форумi

Українському дитячому письменнику Всеволоду Нестайку 30 січня виповнилося б 85 років. Сьогоднішній дудл (святковий логотип) Google відображає один з найяскравіших моментів у його романі «Тореадори з Васюківки», коли герої книги Ява і Павлуша вирішили стати тореадорами і приборкати корову на ім’я Контрибуція, передає ITC.ua.
Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року в Бердичеві Житомирської області. Дитинство майбутнього письменника було непростим, — коли йому було лише три роки, в концтаборі загинув його батько. Після цього сім’я переїхала до Києва. Коли Всеволоду виповнилося 11 років, почалася війна.
Як сам Нестайко потім писав, «коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство — догратися, досміятися. Вихід був один — стати дитячим письменником».
Майже п’ятдесятирічний шлях у дитячій літературі Всеволод Нестайко засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п’єс. І всі свої твори він намагався писати якомога веселіше. Але чи не з найбільшою насолодою, як Всеволод Зіновійович зізнавався сам, він писав про пригоди Яви і Павлуші. Все почалося з двох оповідань — «Пригоди в кукурудзі» і «Тореадори з Васюківки», які були надруковані 1963 року. Хлопці виявилися такими винахідливими й непосидючими і так сподобалися читачам, що за рік з’явилася повість «Пригоди Робінзона Кукурузо». В 1966 році вийшла друга повість про двох бешкетників «Незнайомець з тринадцятої квартири». І, нарешті, — повість «Таємниця трьох невідомих», і склали разом роман-трилогію «Тореадори з Васюківки».
«Тореадори з Васюківки» розійшлися по світу сотнями тисяч примірників, роман переведений близько 20-ма мовами. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. У 2004 році Всеволод Нестайко вирішив повернутися до «Тореадорів» і, не відмовляючись від попереднього тексту книги, разом з поетом і редактором Іваном Малковичем розробив й опублікував нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки», позбавивши книгу деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулого часу, а також деталей, незрозумілих сучасному читачеві. Автор додав до сюжету нові епізоди, зробивши улюблену книжку багатьох українців більш захоплюючою.
Свого часу Всеволод Нестайко побажав своїм читачам: «Не поспішайте, як я колись, швидше зростати. Тому що дитячі роки неповторні. І якщо Ява і Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди та витівки дитинства, я буду щасливий».
Класик сучасної української дитячої літератури Всеволод Нестайко помер 16 серпня 2014 року, за півроку до свого 85-річного ювілею.

ТОП-10 ЦИТАТ З ТВОРІВ ВСЕВОЛОДА НЕСТАЙКА

Всеволод Нестайко згадував: «Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити». Сьогодні вашій увазі пропонуємо топ-10 цитат з творів Всеволода Нестайка.
1. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
2. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
3. Якi хорошi люди вранцi! Наче росою вмитi! Бадьорi, гарнi, i якiсь нiби навiть хрумкi, мов молодi огiрочки! А очi в них якi! Чистi i свiжi-свiжi, немов квiти, що тiльки-но розцвiли.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я. — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
5. Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I, навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.
6. О, як би я хотiв не прокидатися сьогоднi! Скiльки б я дав, щоб уже було завтра! Але нi. Я вiдчував неминучiсть i невблаганнiсть долi. Таке саме я вiдчував, коли сидiв якось, чекаючи черги, пiд дверима зубного лiкаря i слухав, як противно дзижчить отам у кабiнетi бормашина, а мати мiцно тримала мене за руку, щоб я не дременув.
7. — Ти як, понiмаєте, з батьком розмовляєш? Ой, гляди, вiзьму ременяку!
— Ну й берiть. Тiльки в нас у країнi не б’ють дiтей. Це в усiх газетах написано. Дiтей б’ють тiльки iмперiалiсти...
8. Е, синку, молодi можуть вмерти, а старi мусять вмерти… Так уже заведено.
9. Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.
10. Дарувати комусь радість – це ж і самому радість! І може, це — найбільша радість на світі… І якщо ти можеш подарувати комусь несподівану радість – даруй, не вагаючись!
 (Gazeta.ua)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2015 > Тема ""Джерельце""