Версiя для друку Обговорити в форумi

У «братських» обіймах...

Московський міський суд залишив під вартою українську льотчицю Надію Савченко, яка голодує в московському СІЗО вже понад 75 днів. Про це у своєму Twitter повідомив її адвокат Микола Полозов.
Інший її адвокат Марк Фейгін раніше заявив, що в суду залишається «практично остання можливість» змінити запобіжний захід Савченко «або ризикнути дати їй померти». Українська льотчиця брала участь у засіданні через відеозв’язок.
10 лютого Басманний суд Москви продовжив термін арешту Савченко до 13 травня, на що її захист подав апеляцію.
15 грудня 2014 року Надія Савченко розпочала голодування та продовжує його дотепер. 19 лютого захист льотчиці повідомив, що вона відмовилася навіть від ін’єкцій глюкози. Адвокати Савченко зазначають, що її стан погіршується. В української льотчиці вже є порушення роботи деяких органів. Про це заявив учасник громадської спостережної комісії Валерій Борщов. Він також зазначив, що на пропозицію припинити голодування Савченко знову відповіла відмовою.
* * *
Національний лідер кримськотатарського народу, дисидент, правозахисник Мустафа Джемілєв звернувся до української льотчиці Надії Савченко, яка перебуває у російській в’язниці, з проханням припинити голодування. Про це увечері 24 лютого пише українське видання gordon.
«Надю, доню, вже немає сенсу продовжувати голодування. Росія — не та країна, де є гуманні принципи. Ми в Україні тебе обов’язково врятуємо, але іншими способами», – сказав Мустафа Джемілєв.
Мустафа Джемілєв провів 15 років у радянських тюрмах, неодноразово оголошував голодування, найдовше, в Омській тюрмі, тривало 303 дні. У найкритичніші дні тюремні лікарі примусово годували дисидента через зонд.
У програмі «В гостях у Дмитра Гордона» Мустафа Джемілєв розповів, що припинити голодування в 1976 році його переконав радянський фізик, дисидент і правозахисник Андрій Сахаров.
* * *
У Росії Надію Савченко звинувачують у причетності до загибелі російських журналістів на Донбасі.
Наприкінці червня сепаратисти захопили її в полон, перевезли через кордон і передали російським силовикам. Після цього Савченко взяли під варту в Росії. За даними захисту, вона не могла бути причетною до загибелі журналістів, оскільки потрапила в полон до їхньої смерті. Н. Савченко всі звинувачення відкидає.
Наприкінці січня слідчі повідомили Савченко про порушення проти неї нової кримінальної справи – про незаконний перетин кордону.

ТРОФЕЙНОЕ

Нет, Савченко они не отдадут. Не слушайте оптимистичных бредней. Она одна — последний их редут, последний их оплот, трофей последний.
Подумай, что они приобрели за этот год, помимо геморроя? На первое — подгнившие рубли, и санкции Европы — на второе; сакральный Крым и весь его прибой, там будет Сталин вскорости изваян, — туда и так приехать мог любой, но нынче может въехать как хозяин. Что до крымчан: курорт и есть курорт. Располагает статус или климат — но если к ним приедет даже черт, они его со всей любовью примут. За эти строки, полные огня, я там, должно быть, сделаюсь нон грата, — но чтоб вы гордо выперли меня, мне надо бы приехать к вам, ребята, а мы таким желаньем не горим. Разлуку я уж как-нибудь осилю и не поеду в новорусский Крым, как Бунин в большевистскую Россию. Плюс Янукович где-то там вдали, но призрачен, почти нематерьялен. Мы год назад его приобрели, тогда же и Украйну потеряли, бросая в украинский огород булыжники и огрызаясь грозно. Конечно, лучше б нам, наоборот, его бы потерять… но поздно, поздно.
Помимо Крыма мы приобрели истерзанный разором и раздраем кусок не слишком нужной нам земли. Что делать с ним, мы до сих пор не знаем. Коль это русский мир, то этот мир, где что ни день — сплошная Волноваха, весь состоит из ям, воронок, дыр, усобиц, пыток, голода и страха; там нету веры никаким властям, витает призрак полного провала, и как бы русских кто ни притеснял — но прежде там такого не бывало. В комплекте с этим мы приобрели (хотя глагол «надыбали» — вернее) презрение и ужас всей земли, за исключеньем Северной Кореи и полудиких нескольких племен. Им все равно: война ли, не война ли… Плюс режиссер Сенцов в Крыму пленен, а под Луганском Савченко поймали.
Известно: ей не нравилась война, но, так сказать, работа есть работа. Ее схватили прежде, чем она могла огонь направить на кого-то, но нашим судьям это невдомек, гуманных мер они не выбирают, а мучить женщин — это наш конек, мы это любим, вспомним Pussy Riot. Всяк облеченный властию чудак, не давши жертве вырваться бесславно, тут из мужчины сделать Жанну д’Арк способен — а из женщины подавно. И после Минска, чуть забрезжил свет — арест домашний и режим щадящий, — Песков сказал, что вроде бы… Но нет! Оставь надежду всяк сюда входящий!
Коль ты у нас — уже виновна ты, хоть явных доказательств нет и близко, — как заявляет спикер, чьи черты уже напоминают василиска. И даже если дружно погорим, и если весь народ плашмя положим — мы можем все отдать, включая Крым, но Савченко отдать уже не можем. ТВ визжит, как бешеный койот, в сетях дрожат раздвоенные жала — она одна себя не предает и голодовку держит как держала. Упорный человек, в конце концов, — бесценен, как палладий, как рутений, и Савченко — а с нею и Сенцов — ценнее всех других приобретений. Все прочее, что мы приобрели, когда судьба страны переломилась, — по рассмотреньи полные нули, а если приглядеться — яркий минус. Пока на Украине без помех звучат, как прежде, выстрелы и залпы — я за нее бы отдал наших всех, сидящих наверху.
Да кто бы взял бы?

Дмитрий БЫКОВ
«Новая газета»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "З потоку життя"