Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2677)
З потоку життя (5748)
Душі криниця (3242)
Українці мої... (1420)
Резонанс (1428)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1618)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШПИГУНОФОБ╤Я
Зв╕сно, на всякий продукт, в тому числ╕, й на рабськ╕ нашийники ╓ попит. Не виключення ╕ кримська...


СЛОВО З АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ДО МОВЧАЗНОГО БРАТА МОГО З КРАЙНЬО╥ ХАТИ
Порядн╕сть... Як же далеко ця людська чеснота в╕д того, що демонстру╓ наш пан Президент, керована...


ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
О, цей вивихнутий св╕т! Наприк╕нц╕ минулого року в Мереж╕ з'явилося звернення до редакц╕╖...


КРИМСЬКА ДОЗА АНТИДЕПРЕСАНТУ
Власне, сьогодн╕ не ст╕льки про слабоум╕сть, ╕нфантильн╕сть, байдуж╕сть, як╕ перетворюють нас на...


ЧИ СУМ╤СН╤ П╤ДЛ╤СТЬ ╤ «СВ╤ТЛИЧН╤СТЬ»?
Там, де проступа╓ чорними плямами п╕дл╕сть, не може бути «Св╕тлиц╕», сов╕ст╕, душ╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 27.02.2015
НЕ РИДАТЬ, А ЗДОБУВАТЬ!

За Батьк╕вщину, за ╖╖ волю!

«Не ридать, а здобувать,
Хоч синам, як не соб╕,
Кращу долю в боротьб╕!».
(╤ван Франко)

Перечитав резонансну статтю Серг╕я Наумука «У ж╕ночих бунтах – кремл╕вський сл╕д?», надруковану нещодавно в газет╕ «Волинь нова». Розум ╕ серце не сприймало под╕╖, що розгорталися в мальовнич╕й м╕сцевост╕ вс╕м в╕домого Шацька, що на Волин╕. Як автор брошури «Рад╕ац╕я чи рад╕офоб╕я», видано╖ ще у 1990 роц╕, хочу нагадати, що рад╕оактивну пилюку п╕сля Чорнобильсько╖ катастрофи не занесло на Шацьк╕ озера. Смертоносним пилом — цез╕╓м ╕ стронц╕╓м — засм╕тило майже всю Укра╖ну. Д╕сталося нав╕ть сус╕дам. А Шацьк, як ╕ Любомльський район, залишився чистим, мов у рос╕ скупаний. Всевишн╕й цей райський куточок захистив.
Рад╕ац╕я не потрапила, еколог╕чний бруд не засм╕тив озера, а ось московсько-шов╕н╕стична пилюка засл╕пила оч╕ ╕ розум км╕тливим пол╕щукам! Як так могло трапитись, що в такому чар╕вному куточку кра╖ни, де зародилося УПА, де кожна родина потерп╕ла в╕д радянсько-б╕льшовицько╖ тиран╕╖, тепер, у ХХI стол╕тт╕, в Незалежн╕й Укра╖н╕ вчиняють ж╕ноч╕ бунти проти сво╓╖ ж держави? Ми уже звикли, що под╕бн╕ «бабськ╕ бунти» зд╕йснювали весною минулого року промосковськ╕ сили на Луганщин╕ ╕ Донеччин╕, перекриваючи шлях моторизованим частинам Збройних Сил Укра╖ни, не даючи ╖м виконувати бойов╕ завдання. Чим це ск╕нчилося, ми тепер бачимо. Але щоб на Волин╕, ще й у Шацькому район╕?..
Пут╕н в╕д цього рад╕╓, потираючи руки. Його опричники – кисельови — на весь св╕т показують «картинки», що «местные жители не хотят идти убивать русских». Як могло статися, що за 23 роки Незалежно╖ Укра╖ни колишн╕х патр╕от╕в з нац╕ональним духом у генах змогли «перекувати» на манкурт╕в ╕ яничар╕в? Що сприяло цьому? Де «б╕йц╕ ╕деолог╕чного фронту», чиновники внутр╕шно╖ пол╕тики обл- ╕ райадм╕н╕страц╕й? А що пропов╕дують свят╕ отц╕ християнських конфес╕й?
Чого хочуть т╕ ж╕нки, як╕ не пускають моб╕л╕зованих чолов╕к╕в виконати св╕й священний обов’язок перед Батьк╕вщиною, боронити В╕тчизну? Щоб вони були при хат╕, в тепл╕, б╕ля ж╕нки? Щоб вони зберегли свою силу для потомства?
Ми майже вс╕ виросли з «радянсько╖ шинел╕» ╕ добре пам’ята╓мо, як нас ╕з дитячого садка, п╕онерського галстука навчали любити свою «необъятную родину». Надзвичайно престижно було п╕ти в арм╕ю. Особливо у спецв╕йська – десантуру, морську п╕хоту, морфлот. Д╕вчина не йшла танцювати ╕з хлопцем, коли в╕н не був в арм╕╖. Вважалося, що це був неповноц╕нний хлопак.
Яскраво пам’ятаю, як мене, в╕с╕мнадцятир╕чного юнака, призвали в радянську арм╕ю ╕ зачислили на флот. А це – три роки «безупречной» служби. На проводах «гуд╕ла» вся вулиця, з╕бралися вс╕ родич╕ Середюк╕в з Гайсина. Н╕хто не плакав, не ридав ╕ не бився в поклонах, проводжаючи, мов в останню путь. Бо в родин╕ ╕снувала неписана традиц╕я: в╕дслужити у в╕йську ╕ виховати сина. Мо╖ д╕ди, батьки, дядьки служили ╕ воювали у Першу св╕тову в╕йну, проливали кров ╕ гинули у Друг╕й св╕тов╕й. Два р╕дних вуйка (брати мого батька, ╤ван ╕ Володя) загинули п╕д Москвою ╕ в Прибалтиц╕. Батько пережив страх╕ття перших дн╕в в╕йни ╕ н╕мецького полону. Учасник бойових д╕й, а пот╕м ╕нвал╕д Друго╖ св╕тово╖ в╕йни.
╤ коли нас, молодих ╕ безвусих юнак╕в, в╕дправляли у в╕йсько в час розпалу «холодно╖ в╕йни» з кап╕тал╕стичним св╕том, у час в╕йни на остров╕ Даманському з Кита╓м, н╕хто не те що сказати, нав╕ть думки не мав тако╖, щоб зм╕г висловити, як то краще було б, щоб «в╕дмити» свою дитину в╕д служби в арм╕╖.
А тепер, що я бачу, що чую? Що наш╕ ж╕нки й матер╕, бабус╕ й д╕дус╕ виходять на шляхи автотрас ╕ зупиняють колони, експропр╕юють пов╕стки призовникам ╕ тут же ╖х спалюють, принижуючи ком╕сар╕в в╕йськкомат╕в, тим самим сприяють московським агресорам! Невже ви забули полум’ян╕ слова поляка ╕ укра╖нця за духом В. Липинського, який закликав: «Н╕хто нам не збуду╓ держави, коли ми сам╕ ╖╖ не збуду╓мо. ╤ н╕хто з нас не зробить нац╕╖, коли ми сам╕ нац╕╓ю не схочемо бути!».
Наша безсмертна землячка-поетеса Леся Укра╖нка хворою рукою викарбовувала: «О сором мовчки гинути й страждати, як ма╓ш у руках хоч заржав╕лий меч!». А меч ╕ щит у нас за 23 роки правл╕ння «бандюкович╕в» в╕д╕брали, роз╕крали, пор╕зали на металобрухт. Однак р╕к тому молодь голими руками перемогла до зуб╕в озбро╓ного ╕ жорстокого м╕л╕цейського «Беркута», скинула владу казнокрад╕в С╤М’╥, як╕ ганебно повт╕кали з кра╖ни п╕д крило двоголового орла.
Прикро, що деяк╕ несв╕дом╕ громадяни Укра╖ни п╕ддаються на провокац╕╖, ллють воду на млин московського агресора. Зрозум╕ло, що зараз важко не те що воювати з найсильн╕шою арм╕╓ю св╕ту, а й виживати в час розрухи та ╕нфляц╕╖. Та варто пам’ятати, що все нове народжу╓ться в муках. ╤ коли народ не хоче годувати свою арм╕ю, то году╓ чужу, окупац╕йну. Це ми вже проходили.
Тож не будемо наступати ще раз на т╕ сам╕ грабл╕!

Олександр СЕРЕДЮК,
ветеран прац╕, оф╕цер запасу, отаман ГО «Школа козацького гарту»
Волинь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14796

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков