Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 27.02.2015
ВЕЛИКЕ МОЖНА ПОБАЧИТИ, ОЦ╤НИТИ ТА ЗРОЗУМ╤ТИ Т╤ЛЬКИ З В╤ДСТАН╤...

Редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕ Волинське братство Криму щиро сп╕вчувають родин╕, близьким ╕ друзям Юр╕я Емману╖ловича Савки, житт╓ва ниточка якого так раптово об╕рвалася... Хто б м╕г подумати, що ц╕ його спогади про В. С. Ро╖к тепер доведеться публ╕кувати посмертно... Вони були написан╕ ще у 2010 роц╕, але дос╕ не друкувалися. Ми берегли ╖х до кв╕тня, до дня народження В╕ри Серг╕╖вни, але що вже тепер в╕дкладати? ╤ жити сп╕шити треба, ╕ статт╕ за життя друкувати... Нехай же буде ця публ╕кац╕я в╕нком нашо╖ пам’ят╕ про двох прекрасних, високих, багатих душею ╕ талантом Людей — В╕ру Серг╕╖вну Ро╖к ╕ Юр╕я Емману╖ловича Савку, як╕ принесли у цей св╕т ст╕льки добра ╕ краси! В╕чна ╖м Пам’ять за це ╕ Царство Небесне...
* * *
Велике можна побачити, оц╕нити та зрозум╕ти в ц╕лому т╕льки з в╕дстан╕, здалека. Зблизька ми бачимо т╕льки його елементи, окрем╕ штрихи, детал╕.
Друга незаперечна ╕стина – набагато повн╕ше ми оц╕ню╓мо будь-що т╕льки тод╕, коли його втрача╓мо...
Йдеться про В╕ру Серг╕╖вну Ро╖к – Героя Укра╖ни, широков╕дому та визнану не т╕льки в Криму та Укра╖н╕, але далеко за ╖хн╕ми межами, — легендарну д╕ячку в царин╕ укра╖нсько╖ народно╖ вишивки. Дек╕лька м╕сяц╕в не дочекались ми можливост╕ в╕дсвяткувати ╖╖ стол╕ття – жорстока смерть вирвала ╖╖ з наших ряд╕в на початку жовтня 2010 року, на 100-му роц╕ життя.
Доля подарувала мен╕ не одну щасливу зустр╕ч з ц╕╓ю Великою Людиною, починаючи з серпня 2004 року.
Було це в Криму, у С╕мферопол╕, коли перед в╕дкриттям мо╓╖ персонально╖ виставки в Будинку художника пов╕домили, що на зустр╕ч запрошена Легенда Криму В╕ра Ро╖к. ╤ коли ця невеликого зросту прекрасна ж╕нка з’явилась у виставков╕й зал╕ – в╕рте чи не в╕рте, — одразу стало якось св╕тл╕ше, тепл╕ше, рад╕сн╕ше. Хоча ноги у мене ╕ затремт╕ли: що скаже про мо╖ роботи, як оц╕нить ╖х Вона. Адже вишиваний портрет не зовс╕м впису╓ться в канони укра╖нсько╖ народно╖ вишивки.
П╕сля перегляду виставки ми зупинились перед рушником, по центру якого ниткою чорного кольору був вишитий простий портрет Тараса Шевченка, а по краях – скромний гуцульський орнамент. «Ви зна╓те, чого тут не вистача╓?» — запитала вона ╕ тут же сама ╕ в╕дпов╕ла: «Вишийте Тарасу Григоровичу невеличкого метелика-бабочку под╕бним орнаментом, ╕накше тут не прогляда╓ться ╓дине ц╕ле». Я сам бачив, що ц╕й робот╕ чогось не вистача╓, але так просто ╕ ген╕ально, та ще з першого погляду знайти вир╕шення проблеми – це треба вм╕ти!
П╕зн╕ше я дошив, звичайно, не метелика, а дек╕лька елемент╕в сорочки-вишиванки – ╕ все стало на сво╖ м╕сця. Але головне — ноги тод╕ у мене перестали тремт╕ти, бо зрозум╕в, що цим дружн╕м зауваженням мо╖ зусилля у вишивц╕ прий-нят╕, не осуджен╕! ╤ це було значним поштовхом до подальшо╖ роботи над вишиваним портретом.
╤ коли на довершення в зал╕ прозвучала п╕сня «Реве та стогне Дн╕пр широкий», майстерно виконана аматорською капелою «Злагода» з Луцька, яка в цей час брала участь у заходах за програмою Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в, наша перша зустр╕ч з В╕рою Серг╕╖вною завершилась на п╕днесен╕й святково-оптим╕стичн╕й нот╕. З тих п╕р при вир╕шенн╕ тих чи ╕нших питань щодо вишивки я завжди ставлю перед собою запитання: а що сказала б, що порадила б В╕ра Серг╕╖вна?..
П╕зн╕ше було ╖х чимало – таких зустр╕чей. Друга, теж не менш значуща ╕ в╕хова, в╕дбулася в Луцьку, коли у серпн╕ 2005 року в одному ╕з виставкових зал╕в замку Любарта в╕дкривалась персональна виставка роб╕т В╕ри Серг╕╖вни «Укра╖нський рушничок». Лучани та гост╕ м╕ста мали прекрасну можлив╕сть ознайомитися з творч╕стю легендарно╖ майстрин╕. Коли син В╕ри Серг╕╖вни Вадим Михайлович зателефонував ╕ розпов╕в про нам╕ри зробити таку виставку у Луцьку, мен╕ пощастило в рол╕ господаря взяти посильну участь в ╖╖ орган╕зац╕╖. Знову був запрошений хор «Злагода», виступ якого створив сво╓р╕дний колорит зустр╕ч╕, надав ще б╕льше урочистост╕ та святковост╕. Виставка пройшла з величезним усп╕хом, мала численн╕ схвальн╕ в╕дгуки глядач╕в, преси, рад╕о та телебачення.
З того часу наше з В╕рою Серг╕╖вною сп╕лкування почало переростати у творчу сп╕впрацю, а згодом — у справжню духовну близьк╕сть та дружбу.
З Луцька, пров╕вши ще одну виставку на Волин╕ в музе╖-садиб╕ Лес╕ Укра╖нки у Колодяжному, ми перевезли виставку «Укра╖нський рушничок» в Р╕вне, де в простор╕й виставков╕й зал╕ Кра╓знавчого музею була проведена чергова персональна виставка майстрин╕. Окрасою зустр╕ч╕ у Р╕вному стало те, що прим╕щення музею – колишня г╕мназ╕я — ╕сторично пов’язане з в╕домим письменником Володимиром Галакт╕оновичем Короленком – далеким родичем В╕ри Серг╕╖вни. Господар музею, директор Олександр Степанович Булига, ознайомив нас з експозиц╕╓ю, присвяченою ц╕й ген╕альн╕й особистост╕.
А тепер спогади знову переносять мене у С╕мферополь. 25 кв╕тня 2006 року. В╕р╕ Серг╕╖вн╕ — дев’яносто п’ять!..
Зала Кримськотатарського музично-драматичного театру переповнена. На в╕дзначення юв╕лею з’╖хались численн╕ делегац╕╖ з ус╕х куточк╕в Укра╖ни, при╖хали також гост╕ ╕з Рос╕╖, Литви, Латв╕╖. На сцен╕ винуватиця урочистостей у розк╕шно вишитих сорочц╕ та киптарику прийма╓ щир╕ в╕тання, кв╕ти, подарунки. Гост╕, зм╕нюючи одне одного, зичать В╕р╕ Серг╕╖вн╕ м╕цного здоров’я, усп╕х╕в, радост╕ та всякого благополуччя, дякують за багатор╕чну подвижницьку д╕яльн╕сть. Голова М╕жнародного фонду Миколая Чудотворця «За мир м╕ж народами» Костянтин Бобрищев вруча╓ юв╕лярц╕ золоту медаль п╕д номером один Лауреата м╕жнародно╖ прем╕╖ ╕м. В╕ри Ро╖к. Виступають представники центрально╖ влади, кер╕вники Кримсько╖ автоном╕╖. В╕ру Серг╕╖вну вже не стало видно за морем кв╕т╕в на сцен╕...
Ведуча, нарешт╕, запрошу╓ до слова делегац╕ю Волин╕. Ми удвох з директором Р╕вненського кра╓знавчого музею Олександром Булигою вийшли на сцену, зачитали в╕тальн╕ адреси в╕д Р╕вного та Луцька, вручили кошик кв╕т╕в та подарували вишитий портрет юв╕лярки, який вона прийняла з великою рад╕стю.
П╕сля оф╕ц╕йно╖ частини на дружньому фуршет╕ ще довго велись душевн╕ розмови, поздоровлення, звучали музика ╕ п╕сн╕...
Наступного дня була проведена науково-практична конференц╕я, присвячена славному житт╓вому та творчому шляху В╕ри Серг╕╖вни.
Виступаючи на тему: «Роль В. С. Ро╖к у мо╓му творчому житт╕», я серед ╕ншого зупинився на тривожн╕й тенденц╕╖ у сучасному розвитку нетрадиц╕йно╖ художньо╖ вишивки, маючи на уваз╕ масове захоплення вишиванням за нев╕домо якими, де ╕ для чого створеними зразками, що надто активно розповсюджуються на кожному кроц╕. Багато чого позитивного у цих зразках ╓: ╕ колорит, ╕ приваблива форма, ╕ естетика, ╕ в╕дносна простота у виконанн╕, але нема╓ Укра╖ни, здеб╕льшого все чуже, малозрозум╕ле...
«Необрокарщина» — ╓дине слово-репл╕ка В╕ри Серг╕╖вни, яка уважно слухала м╕й виступ, – ╕ все стало зрозум╕ло. Так, це саме «брокарщина» з т╕╓ю р╕зницею, що в к╕нц╕ Х╤Х – на початку ХХ стол╕ть вишивка як така використовувалась у реклам╕ французького мила та парфумер╕╖, а сьогодн╕ — у реклам╕, саме у реклам╕ ╕ н╕чого б╕льше, — французьких ниток ДМЦ. Хоча б вже укра╖нським та ще й народним цього явища не називали. От так просто ╕ влучно оц╕нила В╕ра Серг╕╖вна це небажане явище, що ще раз засв╕дчило про ╖╖ гострий ╕ ч╕ткий розум, глибоке знання народно╖ вишивки, патр╕отично налаштовану житт╓ву позиц╕ю.
Особливо насиченими, колоритними, плодотворними та при╓мними були наш╕ з В╕рою Серг╕╖вною зустр╕ч╕ у 2006 роц╕, коли ╖╖ виставка «Укра╖нський рушничок» подорожувала по зах╕дному рег╕ону Укра╖ни. Льв╕в, Терноп╕ль, Хмельницький, ╤вано-Франк╕вськ, Черн╕вц╕, Ужгород – такий маршрут було зд╕йснено ек╕пажем авт╕вки, за кермом яко╖ був Вадим Михайлович з командиром В╕рою Серг╕╖вною. Мандр╕вки зазвичай починались ╕з С╕мферополя, а я вже п╕дс╕дав п╕зн╕ше у заздалег╕дь обумовлених м╕сцях. Так ми перевозили «Укра╖нський рушничок» з м╕ста в м╕сто, брали участь в орган╕зац╕╖ та проведенн╕ презентац╕й виставок у пров╕дних музеях обласних центр╕в.
Надзвичайно запам’яталась виставка у Львов╕ в Етнограф╕чному музе╖ АН Укра╖ни. Як завжди, – маса в╕дв╕дувач╕в, друз╕, фах╕вц╕, майстри народно╖ творчост╕ та м╕сцеве кер╕вництво. Але в цей день ще до в╕дкриття виставки ми зум╕ли скористатись запрошенням отця ╤горя Ковальчука – кер╕вника та виконавчого директора музею-виставково╖ зали о. Дмитра Блажейовського – засновника школи укра╖нського вишиваного ╕конопису — та в╕дв╕дати цей ориг╕нальний музей. На жаль, самого о. Дмитра в той час у Львов╕ не було, бо в╕н проживав у Рим╕, але прац╕вники музею на чол╕ з о. ╤горем зум╕ли створити невеличке свято, яке припало В╕р╕ Серг╕╖вн╕ до душ╕.
Не можу об╕йти увагою та не сказати дек╕лька сл╕в про отця доктора Дмитра Блажейовського, який з молодих л╕т, — а цього року 21 серпня йому виповнилось 100 л╕т, — проживав та працював в ем╕грац╕╖, спочатку у США, а згодом в ╤тал╕╖. Часто при перш╕й можливост╕ при╖жджа╓ в Укра╖ну. На сво╖ скромн╕ заощадження йому пощастило створити у Львов╕ галерею — виставкову залу, де пост╕йно експону╓ться понад сотня його вишитих ╕кон. За розробленими ним зразками, а видано ╖х уже 14 альбом╕в, багато вишивальник╕в Укра╖ни ╕ не т╕льки створюють шедеври вишитих ╕кон. Отець Дмитро Блажейовський ц╕лком справедливо визнаний засновником школи укра╖нського народного вишиваного ╕конопису.
А тепер мова п╕де про вельми ц╕кав╕ зустр╕ч╕ в ╤вано-Франк╕вську. ╥х було дв╕. Перша проходила напередодн╕ Дня Незалежност╕, в який у ст╕нах Кра╓знавчого музею в╕дкривалась чергова виставка «Укра╖нський рушничок». До нас зав╕тав народний артист Укра╖ни Валер╕й Маренич, який цими днями давав концерти в ╤вано-Франк╕вську. Дуже забавно, мило ╕ сердечно в╕н експромтом виконав одну ╕з укра╖нських народних п╕сень в дует╕ з молоденькою сп╕вачкою ╤ринкою Лончиною. ╤ треба було бачити ╖╖ рад╕сн╕ оч╕, коли вперше в житт╕ пощастило не т╕льки зустр╕тись, а й виконати п╕сню ╕з знаменитим сп╕ваком. В╕ра Серг╕╖вна була особливо захоплена ц╕╓ю частиною зустр╕ч╕. П╕зн╕ше ми частенько згадували цю под╕ю. Ввечер╕ ми вс╕ були запрошен╕ на концерт Валер╕я Маренича в обласну ф╕лармон╕ю.
Наступного дня ми по╖хали в Карпати, ознайомились ╕з перлиною гуцульського краю – Яремче. Погода була чудова: тепле яскраве сонце ╕ син╓-син╓ небо п╕дкреслювали багатющий колорит карпатсько╖ природи. Ресторан «Карпати» — дерев’яна споруда, збудована без ╓диного цвяха, голосистий гам╕р ярмарку гуцульських народних ремесел, гурк╕т знаменитого Яремчанського водоcпаду, п’янке г╕рське пов╕тря, ласкавий в╕терець, при╓мна прохолода в╕д т╕нистих гордих смерек — ╕ бануш!
Бануш – гуцульська нац╕ональна страва з кукурудзяно╖ крупи, зварено╖ на сметан╕, посипана м╕цною запашною бриндзею – що може бути смачн╕ше в так╕й обстановц╕? «Т╕льки тепер я, зда╓ться, до к╕нця зрозум╕ла душу гуцула», — пожартувала В╕ра Серг╕╖вна, скуштувавши бануш.
Друга наша зустр╕ч в ╤вано-Франк╕вську в╕дбулася через два тижн╕, коли ми з╕брались в музе╖ на урочисте закриття виставки. Тепер В╕ра Серг╕╖вна була вже Геро╓м Укра╖ни, бо якраз цими днями вийшов указ Президента про присво╓ння ╖й цього високого звання. Знову поздоровлення, море кв╕т╕в, подарунки, рад╕о, преса, телебачення...
Цього разу до нашо╖ команди при╓днався товариш Вадима Михайловича, громадянин Туреччини пан Ал╕ Шикардж╕. Вже такою п╕дсиленою командою з ╤вано-Франк╕вська ми вирушили в Черн╕вц╕. Дорога проходила через Коломию. Я зв’язався телефоном з директором Коломийського музею «Гуцульщина» п. Ярославою Ткачук з проханням надати нам з В╕рою Серг╕╖вною можлив╕сть ознайомитися з експозиц╕ями ун╕кального, ╓диного в Укра╖н╕ музею «Писанка». Було це у вих╕дний день, але п. Ярослава люб’язно посприяла нам, ╕ ми провели дуже ц╕кав╕ к╕лька годин серед надзвичайно колоритного розма╖ття писанок, з╕браних з усього св╕ту. Особливо гор╕ли оч╕ пана Ал╕, — адже таке диво в╕н побачив, мабуть, вперше.
П╕сля Черн╕вц╕в наш шлях пролягав по музеях Хмельницького, Тернополя, Ужгорода. Знайомство з цими ╕сторичними м╕стами, поява велико╖ арм╕╖ нових друз╕в, набуття досв╕ду орган╕зац╕╖ та проведення виставок – усе це дало мен╕ вагомий поштовх на подальшу роботу.
Сп╕лкування з В╕рою Серг╕╖вною за цей час, участь у проведенн╕ ╖╖ виставок, обм╕н думками, сп╕льна рад╕сть в╕д удач, анал╕з недоробок — все це стало для мене сол╕дним набуттям досв╕ду, надавало б╕льшо╖ впевненост╕ у сво╖х силах, ч╕тк╕ше окреслило громадянську позиц╕ю. Взагал╕ я, нарешт╕, знайшов в╕дпов╕дь на поставлене самому соб╕ запитання: для чого потр╕бна мен╕ вишивка як така.
Багато чому навчила мене В╕ра Серг╕╖вна як особистим прикладом, так ╕ окремими, завжди ч╕ткими та зрозум╕лими порадами, дружн╕ми критичними зауваженнями до деяких мо╖х роб╕т, як╕ я старався по можливост╕ показати ╖й на стад╕╖ створення, п╕дказувала багато ╕дей у вибор╕ форм та метод╕в вишивання.
Та не т╕льки вишивка була темою наших бес╕д. Я гостр╕ше зрозум╕в, як треба ц╕нувати та любити життя, бути принциповим у р╕зноман╕тних житт╓вих ситуац╕ях, поважати думку опонент╕в.
Мета мо╖х зусиль на терен╕ укра╖нсько╖ вишивки теж знайшла б╕льш ч╕тку ор╕╓нтац╕ю п╕д впливом В╕ри Серг╕╖вни – я глибше усв╕домив, що, ╕ головне, для чого потр╕бно робити тепер ╕ в майбутньому.
З 2007 року я б╕льш приск╕пливо сформував п╕дб╕рку роб╕т, об’╓днавши ╖х у виставкову колекц╕ю п╕д назвою «Штрихи ╕стор╕╖ Укра╖ни у вишиваному портрет╕». П╕д таким гаслом пощастило провести близько двадцяти персональних виставок в╕д Ужгорода та Черн╕вц╕в до Канева, Лубен та Миргорода, в╕д Феодос╕╖ до Ковеля та Сарн на п╕вноч╕ Р╕вненсько╖ област╕. Уже дв╕ виставки досить вдало проведен╕ у пров╕дних б╕бл╕отеках столиц╕ Укра╖ни – Ки╓в╕. Нев╕домо, чи так би називалась моя виставка, якби не В╕ра Серг╕╖вна, ╕ я ц╕лком справедливо вважаю ╖╖ сп╕вавтором ц╕╓╖ назви.
Не побоюсь деякого пафосу, але впевнено скажу: стала для мене В╕ра Серг╕╖вна не т╕льки наставником, порадником, вчителем. Стала вона мен╕ духовною мат╕р’ю, щирим та над╕йним другом.
Хорошого товариша ╕ друга знайшов я за цей час в особ╕ Вадима Михайловича, «виконавчого директора» вс╕х наших заход╕в. Наполеглив╕сть, ц╕леспрямован╕сть, неймов╕рна дел╕катн╕сть цього прекрасного чолов╕ка, високоерудовано╖ людини викликають шанобливу повагу. Як м╕г допомагав йому, старався якомога старанн╕ше виконувати його доручення, а тепер, коли ще т╕сн╕ше зблизила нас непоправна втрата, хочу хоч якось пом’якшити горе сина в╕д втрати матер╕. Щиро спод╕ваюсь, що наша чолов╕ча дружба не згасне з часом, бо об’╓дну╓ нас тепер ще ╕ пам’ять про В╕ру Серг╕╖вну.
╤, на жаль, останн╕ наш╕ з В╕рою Серг╕╖вною зустр╕ч╕ в╕дбулись зовс╕м недавно – в серпн╕ 2010 року. 18-25 серпня проходив Десятий юв╕лейний фестиваль укра╖нсько╖ книги «Феодос╕я-2010». В рамках цього фестивалю 20 серпня у Феодос╕йському музе╖ старожитностей в╕дкривалась моя персональна виставка, на баз╕ яко╖ проводився «День укра╖нознавства». Коли про це дов╕далась В╕ра Серг╕╖вна, то одразу висловила бажання взяти участь у фестивал╕ та п╕дтримати мене, як пот╕м написала про це одна ╕з м╕сцевих газет: «До нас ╕з С╕мферополя прибула Герой Укра╖ни В╕ра Ро╖к, щоб п╕дтримати свого колегу». В╕ру Серг╕╖вну добре знають, люблять та ц╕нують у Феодос╕╖. ╥╖ виставки не раз проходили у Феодос╕╖, Коктебел╕ та Старому Криму.
Одн╕╓ю ╕з найц╕нн╕ших нагород вважаю запис у книз╕ в╕дгук╕в до ц╕╓╖ виставки: «Юрик, виставка Ваша — одне захоплення. В╕ра Ро╖к, Герой Укра╖ни. 20 серпня 2010 р.». Цей день на фестивал╕ пройшов у святков╕й, хвилююч╕й обстановц╕. Нав╕ть дощик, що пройшов п╕сля довгих спекотних дн╕в, п╕дсилив при╓мне враження в╕д ц╕╓╖ зустр╕ч╕ з В╕рою Серг╕╖вною.
П╕зн╕ше по дороз╕ додому ми зав╕тали в гост╕ до В╕ри Серг╕╖вни у С╕мферопол╕. Треба сказати, що у Феодос╕ю я ╖здив не сам – з╕ мною була моя дружина Валентина та онук ╢вгенчик. Була при╓мна нагода багато про що поговорити в тепл╕й, домашн╕й, за чашкою чаю, обстановц╕. Вразило мене ╕ те, що В╕ра Серг╕╖вна збиралась приступити до вишивання ново╖ роботи, еск╕з яко╖ ми обговорили та оц╕нили. Роботу вона назвала «Кокетка» — колоритна курочка з кокетно розправленими крильцями, пишними греб╕нцем та хвостиком... Не встигла... Через деякий час мен╕ вдалось завершити цей ╖╖ задум ╕, спод╕ваюсь, що вишита мною «Кокетка» займе сво╓ м╕сце серед праць В╕ри Серг╕╖вни в музе╖ ╕м. В╕ри Ро╖к, який, нарешт╕, твердо пооб╕цяла влада Криму в╕дкрити до 100-р╕ччя Геро╖н╕.
Помилувались ми в гостях у господин╕ розк╕шною колекц╕╓ю понад чотирьохсот сувен╕рних наперстк╕в з ус╕х к╕нц╕в св╕ту, як╕ старанно, з любов’ю збирались протягом довгих л╕т. Збер╕гся перший наперсток, подарований семил╕тн╕й В╕рочц╕ ╖╖ мамою, який довг╕ роки служив в╕рою ╕ правдою майстрин╕.
Розпрощавшись увечер╕, ми домовились про зустр╕ч 16 вересня в Ки╓в╕, де на цей день в б╕бл╕отец╕ ╕м. Вернадського була запланована презентац╕я-закриття 146-╖ виставки «Укра╖нський рушничок». Не дочекались... За дек╕лька дн╕в до цього важка недуга прикувала В╕ру Серг╕╖вну до л╕карняного л╕жка, а 3 жовтня ╖╖ не стало.
Непоправна втрата, невимовна туга та скорбота ще б╕льше згуртувала вс╕х, хто горнувся до не╖, як до матер╕. Була В╕ра Серг╕╖вна не т╕льки легендарною майстринею, не т╕льки талановитим педагогом ╕ вчителем — була вона центром прогресивного укра╖нства в Криму. Подвижницьке життя ╖╖ надовго буде прикладом для вс╕х патр╕от╕в Укра╖ни, буде дороговказом як для сучасник╕в, так ╕ для майбутн╕х покол╕нь.

Юр╕й САВКА
С╕мферополь – Луцьк
жовтень 2010 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14805

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков