Версiя для друку Обговорити в форумi

З моменту здобуття Україною незалежності виникла необхідність створення традиційних інституцій, що символізували б самостійну державу. Так здобули свою національну значимість Державний прапор, Гімн, Герб, творилося національне військо. Проте найважливішим все ж таки залишилось і є, як не дивно, в деяких регіонах країни дотепер, питання статусу української мови. Зокрема, виникла необхідність формування української національної системи освіти та виховання. На захист українського національного шкільництва з перших днів свого існування стає Українська Світова Спілка Професійних Учителів (УССПУ), головою якої є Зіновій Квіт з Філадельфії. Шкода лише, що в Україні не знайшлося відданих Батьківщині людей, які б спромоглися на створення подібної організації. Напевно, ми тут, в Україні, настільки занурені в особисті проблеми, що не бачимо того, що стосується власне українських національних питань, коли нам потрібні патріоти, які мешкають далеко поза межами України, аби усвідомити справді нагальні українські проблеми.

Головним завданням УССПУ стало створення Гуртків плекання української мови в тих країнах, де проживають українці. Відбулося вже шість світових з'їздів Спілки (два - у Філадельфії, де Спілка народилася, і чотири - у Києві). Природно, що однозначний наголос у розбудові українськості і поваги до рідного слова члени Спілки поставили на молодих українців, зокрема, школярів. За її сприяння в кінці кожного навчального року відбувається триденне свято української мови у школах України; видано чимало українських підручників тощо. А з 2001 року під егідою Спілки в Україні реалізується проект "Табори української мови". Особлива увага членами Спілки через власний друкований орган "Вісник УССПУ" приділяється таким таборам саме для зросійщених українських дітей зі сходу та півдня України, Криму й іншомовних з інших країн (Польща, Румунія, Молдова, Білорусь, Росія). Табори існують вже у Львові (6), Рівному (1), Тернополі (1), Івано-Франківську (1) та Кам'янці-Подільському (1). Лекційні бесіди у таборах української мови проводилися з таких тем: наш скарб - рідна мова; українська діаспора Заходу та її роль у відродженні Української держави; політика Російської імперії щодо української мови; видатні вчені України та їхній внесок у світову науку і культуру; християнська мораль та її вплив на духовний розвиток нації; правдива точка зору на національно-визвольні процеси в Україні під час Першої і Другої світових воєн. До того відбуваються екскурсії, зустрічі з відомими людьми, концерти, відвідання музеїв, театрів, заняття з української мови.
Діти почали вступати до новостворених організацій української молоді - Гуртків плекання української мови (ГПУМ). Продовжуючи лінію мовної розбудови, Спілка зайнялась важливою справою - організацією ГПУМ по всіх школах України. Завдяки зростанню кількості молодих людей, які стоять в обороні українського слова, тобто за його відродження, збереження та розвиток, відбулося вже два обласних з'їзди "гпумівців". Показово, що перший з'їзд пройшов в Криму. В ньому взяли участь майже 300 делегатів (вчителі й учні з 28 регіонів Криму). Вони звернулися
до влади з вимогою про створення українських шкіл в Криму. Певне, такі зібрання в Криму ще відбуватимуться, причому, більш радикальні, бо українська мова тут продовжує бути в упослідженому стані. Другий з'їзд відбувся у Донецьку, де також дуже складна мовна ситуація.
УССПУ поставила перед собою ще одну мету - об'єднати зусилля державних та громадських організацій для виявлення та підтримки юних обдарувань, популяризації в учнівських колективах української книжки, сприяння розвитку української мови та літератури. Так, за підтримки Львівської міської Ради Спілка проводила конкурс юних літераторів серед львівських школярів. До речі, в ньому взяли участь і "гпумівці" з Донецька.
Крім того, членами Спілки проводиться дослідницька робота різної української тематики, яка висвітлюється на сторінках "Вісника УССПУ". На сьогодні осередки цієї організації створено майже в усіх областях України.
"Дбаймо про високу культуру мовлення українця - учня, студента, вчителя, викладача, державного службовця. Не відкладаймо це на завтра, а вже сьогодні гуртуймося і працюймо. Будуймо нашу Україну, яка повинна стати Матір'ю всіх, хто живе тут, на українській землі, і розпорошених по широкому світі", - ці слова, які пролунали під час звернення учасників І міського з'їзду ГПУМ в Луганську, повинні б стати ідейним стрижнем у популяризації української мови.

КНИГИ ВІД ІВАНА ДЗЮБИ

Севастопольський гурток плекання української мови (єдиний у місті) у жовтні цього року відзначив своє дворіччя. Започаткувала його учителька біології школи-ліцею № 8 Надія Онисимівна Вевдюк. У жовтні 2001 року вона створила невелику групу з восьми учнів, які бажали спілкуватися між собою і з учителями школи українською мовою.
На сьогоднішній день таких гуртківців-патріотів - 184. В основному це учні школи-ліцею № 8, але є також учні з інших шкіл і навіть курсанти Севастопольського військово-морського інституту. Деякі з них вже закінчили інститут і стали офіцерами, але зв'язок з гуртком не припиняють.
У гуртка за два роки існування появилося немало друзів. Це - насамперед Військово-морські сили України, місцева організація "Просвіти", дитяча газета "Бджілка", депутат міської Ради Микола Юрійович Стефлюк. Усі вони в міру своєї можливості допомагають гуртку. В основному це моральна підтримка, хоча і це у Севастополі немало.
А нещодавно у гуртка плекання української мови з'явився ще один друг - Іван Дзюба. Дізнавшись про гурток через журнал "Бористен" (видається в Дніпропетровську), де була стаття про нас, він вислав на осередок велику посилку з українськими книжками, котрі так необхідні у Севастополі. Серед висланих є і книги самого Івана Дзюби, а також твори В. Винниченка, Т. Шевченка, В. Стуса.
Гуртківці у відповідь вислали Івану Дзюбі фотокартки з розповіддю про роботу свого гуртка і щиро подякували за подарунки.
Володимир ВЕРЕСЕНЬ.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2003 > Тема "Українці мої..."