Версiя для друку Обговорити в форумi

Культура і життя

18 квітня нинішнього року творча інтелігенція, друзі та родичі збиралися відзначити в Кримській республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка 70-річний ювілей заслуженого працівника культури України Любові Олексіївни Герасимової. Але не відбулося цього свята. На жаль, не все в житті залежить від нас.
Запрошуючи мене на свій ювілей, іменинниця говорила: «Ти ж дивись, не захворій, дуже хочеться побачитися, згадати молодість, повеселитися». Звичайно, я обіцяв, що буду обов’язково. А от побувати на святі не довелося. 18 березня Любов Олексіївна назавжди пішла з життя.
Люба була однією з учениць моєї мами — Віри Сергіївни Роїк. Познайомилися вони в далекому вже 1976 році на 65-річчі Віри Сергіївни. Його відзначали в клубі держторгівлі. Ось туди прийшла і Люба Герасимова. Як пише про це у своїй статті «Про жінку, яка вишиває долю», опублікованій у «Літературній газеті+ Кур’єр культури» в жовтні 2013 року, сама Любов Олексіївна: «...І перш ніж потрапити в актовий зал, я опинилася в казці — на виставці робіт В. С. Роїк. Тоді я милувалася кожною річчю, виплеканою руками жінки. Штори, рушники, сорочки та інші різновиди українського одягу, навіть чоловічі краватки, черевички. А яка барвиста гама!.. Я була переповнена почуттям вдячності за демонстровану красу в такому розмаїтті. Тут же взяла книгу побажань і написала лише два рядки, що нахлинули, як з потоку струмені: «Ви — наша перлина Криму! Спасибі, наш справжній учителю творчості».
З того часу почалася їхня творча дружба: мама вчила Любу вишивати, а вона, в свою чергу, стала першим бібліографом статей про Віру Роїк, влаштовувала зустрічі в юнацькій бібліотеці з майстром, її виставки. Любов Олексіївна була не просто бібліотекарем. Свою професію в Криму вона підняла на дуже велику творчу висоту, показавши, що бібліотекар — це не сіра мишка, яка закопалася в книгах, а людина творча. У своїх статтях, опублікованих у різних виданнях, вона писала про кримських літераторів, аналізувала їхню творчість, дуже тактовно відзначаючи достоїнства і вказуючи на недоліки.
А скільки заходів нею проведено, — і не перерахувати! Це і літературні ювілейні вечори, присвячені поетам і прозаїкам, які пішли з життя, творчі зустрічі з письменниками, презентації нових книг, виступи по радіо та телебаченню. Вона давно вийшла за рамки своєї республіканської юнацької бібліотеки, директором якої була більше тридцяти років. Для заходів, що проводилися Любов’ю Герасимовою, надавалися зали в бібліотеці ім. І. Франка, Центральному музеї Тавриди, Художньому музеї, музеї І. Сельвінського і, звичайно, в бібліотеках і школах Криму.
Я бував на багатьох із них і можу підтвердити, як професійно вона їх проводила. Наприклад, до 100-річчя з дня народження Віри Роїк було видано поетичну збірку «Рядки, як візерунки рушникові», в якій зібрано вірші шанувальників таланту кримської вишивальниці. Прочитавши її, Любов Герасимова зателефонувала мені і запропонувала провести презентацію в юнацькій бібліотеці ім. І. Сельвінського в Євпаторії. Зустріч там з читачами пройшла дуже цікаво і, звичайно, головну роль у цьому відіграла сама Любов Олексіївна.
Будучи творчою людиною, вона дружила з кримськими літераторами, відкривала нові імена. Сама Любов Олексіївна завжди захоплювалася бібліографією. Вийшовши на пенсію, вона продовжувала свою творчу діяльність: складання покажчиків кримських видань, написання статей про відомих людей, участь у творчих вечорах. За свою роботу була удостоєна Премії уряду АРК, Міжнародної літературної премії ім. А. Домбровського і сама стала головною дійовою особою бібліографічного покажчика, укладеного бібліографом Центральної міської бібліотеки ім. О. Пушкіна Регіною Ушатою і виданого в 2014 році. Це — своєрідний прижиттєвий пам’ятник, встановлений Любові Олексіївні колегами засобами своєї професії. А її особистим заключним творчим акордом стала стаття про поетесу Ольгу Іванову під назвою «Дорожча золота і слави земля рідна».
Читаю її і згадую, що Ольга Олексіївна в 2010 році після смерті Віри Сергіївни написала вірш «Вишивальниця». Пізніше композитор Лариса Тимофєєва поклала ці слова на музику і вийшла чудова пісня в авторському виконанні. Любі Герасимовій вона дуже подобалася.
Лише сім днів відділяють дні народження Віри Роїк та Любові Герасимової. Чи не тому так подібні їхні творчі та життєві долі?
До ювілею я підготував скромний подарунок — фотографію в рамці, де в кадрі Люба з моєю мамою разом. Цей знімок я зробив у 2009 році і в Любові Олексіївни його не було. Сподівався, що вона зрадіє такому подарунку. Не склалося...

Вадим РОЇК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2015 > Тема "Душі криниця"