"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "З потоку життя"
#17 за 24.04.2015
Мирослав ПОПОВИЧ: ВАРВАРСЬКИЙ СВ╤ТОГЛЯД НЕ ЗНИЩИШ ВАРВАРСЬКИМИ МЕТОДАМИ
Уроки ╕стор╕╖
Впровадження ухвалених минулого тижня Верховною Радою закон╕в не повинно перетворитися на масову кампан╕ю за вольовим р╕шенням влади. Це ма╓ бути поступовий ╕ дел╕катний процес — ╕ щодо пам’ятник╕в, з яких можна створити сво╓р╕дну галерею; ╕ щодо перейменування м╕ст; ╕ особливо щодо ставлення до ветеран╕в та колишн╕х комун╕ст╕в, найсв╕дом╕ш╕ з яких ╕ спричинилися до повалення комун╕стичного режиму. На цьому наголосив учасник ╕н╕ц╕ативно╖ групи «Першого грудня», в╕домий ф╕лософ, академ╕к НАН Укра╖ни Мирослав Попович у коментар╕ «Укр╕нформу».
ПОЗБУТИСЯ ╤ДОЛОПОКЛОНСТВА МОЖНА ТАК, ЯК У В╤ЛЬНЮС╤
Впровадження закон╕в про декомун╕зац╕ю ма╓ в╕дбуватися дел╕катно. Це не ма╓ бути видовище — ц╕ повалення, звергнення. Адже танцювати на поваленому пам’ятнику — це недалеко в╕д того, що танцювати на трупах. Не можна так. Це — варварський спос╕б знищувати варварське мислення ╕ варварський св╕тогляд. Що робити з пам’ятниками? Коли ми встановили ц╕ скульптури, ц╕ портрети, ми, по сут╕, в╕дтворили «жит╕я святих» ╕ збагатили ще одн╕╓ю — пол╕тичною — рел╕г╕╓ю наш «джентльменський наб╕р». А от як ╖х позбутися... Мен╕ б╕льш за все сподобалося, як розумно це зробили у В╕льнюс╕. Там звезли вс╕ ц╕ пам’ятники в один парк, поставили ╖х ус╕х там. ╤ це було, з одного боку, дел╕катно, з ╕ншого, — як насм╕шка над ц╕╓ю урочист╕стю, над цими поверженими ╕долами. Це — саме те, що вимага╓ться. Можливо, це зовс╕м не панацея — робити по-литовськи. Як саме, я не знаю. Але у будь-якому раз╕ потр╕бен якийсь х╕д, що не був би брутальним. Треба зробити десакрал╕зац╕ю цих ╕мен, цих площ ╕ так дал╕. Але вона повинна бути за якоюсь людською м╕ркою.
К╤РОВОГРАДУ ВАРТО ДАТИ НОВЕ ╤М’Я
Перейменування вулиць ╕ м╕ст теж не можна робити кампан╕ями. Б╕гти вже н╕куди. То добре, що прийняли таку загальну настанову, але якщо будуть зв╕тувати за старими нашими м╕рками — що от, виконали чи перевиконали план, — це буде жахливо. До того ж не варто паплюжити вс╕х одним махом, як-от К╕рова, якого вбив той же Стал╕н... Але при вс╕й поваз╕ до невинно уб╕╓нного К╕рова назву м╕ста К╕ровоград треба зм╕нити. Хоч повернути попередню назву — не вих╕д, бо попередня його назва — З╕новь╓вськ, за ╕менем ╕ншого колишнього б╕льшовицького кумира, якому приписували убивство К╕рова. ╤ того, й того звели в могилу... А перед тим це був ╢лисаветград. Звичайно, ╢лизавета, дщер Петрова, була прихильна до Укра╖ни, але не наст╕льки, щоб ц╕ле потужне м╕сто називати ╖╖ ╕менем. Очевидно, вих╕д тод╕, мабуть, — дати м╕сту нове ╕м’я.
В╤ТЧИЗНЯНА В╤ЙНА — НЕАДЕКВАТНИЙ ТЕРМ╤Н
Щодо терм╕ну, як називати пер╕од нашо╖ ╕стор╕╖ з 1941 до 1945 року, я згоден з авторами закон╕в. Терм╕н «В╕тчизняна в╕йна» був придуманий для 1812 року — ╕ в╕н ╕ тод╕ був неадекватний. До того ж ми забули, що Першу св╕тову в╕йну оф╕ц╕йно теж назвали в╕тчизняною. Тож за лог╕кою, якщо ми збер╕га╓мо ту назву для в╕йни 1812 року, то ╕ Першу св╕тову, ╕ Другу св╕тову треба було б називати в╕тчизняними, хоч це шито б╕лими нитками. Та справа нав╕ть не в тому, як називати. А справа поляга╓ в тому, що, д╕йсно, та в╕йна — 1941-1945 рок╕в — була справедливою для нас. М╕й батько лежить десь п╕д Ки╓вом з 1941 року. ╤ я не соромлюся цього. В╕н недарма пролив свою кров, бо я тут ╓, живий. ╤ тут треба абсолютно ясно поставити питання — що, звичайно, меншим злом для нас була радянська Рос╕я. ╤ щодо в╕йни — що все-таки було в╕дчуття правого д╕ла ╕ воно щиро сприймалося людьми. Люди поклали життя за свою землю, ╕ це треба поважати.
ОГОЛОСИТИ ВС╤Х КОЛАБОРАЦ╤ОН╤СТАМИ — ЗНАЧИТЬ КОПАТИ НОВ╤ ОКОПИ
Треба дел╕катно — ╕ тут потр╕бна робота громадськост╕ — ставитися до тих, хто пройшов в╕йну: ╕ до пам’ят╕ тих, хто загинув, ╕ до тих, хто живий. ╤ з повагою ставитися до здобутих ними, хоч ╕ радянських, нагород. Закон цього не торка╓ться, не йдеться про знец╕нення нагород. В╕н фактично забороня╓ використання комун╕стично╖ символ╕ки для масових заход╕в, святкувань, забороня╓ вшанування кумир╕в. Не сотвори соб╕ кумира — в цьому, коротко кажучи, весь смисл цього закону. Врешт╕-решт, була держава, ╕ ми були лояльними громадянами ц╕╓╖ держави. Але оголосити всяке сп╕вроб╕тництво з ц╕╓ю державою колаборац╕он╕змом, до чого схильн╕ деяк╕ ╕нтерпретатори ц╕╓╖ сер╕╖ закон╕в про декомун╕зац╕ю, оголосити нас ус╕х колаборац╕он╕стами — значить, ус╕х посадити в тюрму. Я був членом КПРС, але чималою м╕рою саме зусиллями таких член╕в КПРС, як я, врешт╕-решт, ╕ була скинута диктатура крим╕нально-пол╕тично╖ банди комун╕стично╖. ╤ це означа╓, що аж н╕як тут не можна копати нов╕ окопи.
Валентина ПАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15140
|