Версiя для друку Обговорити в форумi

Вітаємо!

У статті, опублікованій в газеті «Кримська світлиця» 24 жовтня 2014 року, я розповів читачам про українського композитора з Санкт-Петербурга Валеріана Григоровича Стратуцу. Його майбутній ювілей, який, безсумнівно, стане знаменною подією в культурному житті цього північного російського міста, знову змусив мене взятися за перо.
Талановитому композитору, співаку, музиканту 28 квітня нинішнього року виповнюється 70 років. Це — вік, коли у творчої людини дуже багато попереду, але вже є можливість озирнутися в минуле і підбити деякі підсумки минулих років.

Валеріан Стратуца народився в селі Михайлівка Ямпільського району Вінницької області в співучій сім’ї. Співали батьки, сестри матері, його брати Іван і Семен. Валеріан, також захоплений піснею, довго просив батьків купити баян, що коштував тоді для сім’ї, звичайно, дуже дорого. Але одного разу батько Григорій Павлович уступив проханням сина і привіз із райцентру новенький музичний інструмент, який став його постійним супутником у художній самодіяльності школи і під час строкової військової служби.
У 1967 році В. Стратуца здобув професійну музичну освіту в Тульчинському музичному училищі. З того часу повністю присвятив себе музиці та військовій справі, працюючи техніком-інструктором у Ломоносовському військовому авіаційному технічному училищі. Складати пісні Валеріан намагався ще в дитинстві, навіть не знаючи нотної грамоти. Серйозне бажання створювати мелодії прийшло, звичайно, набагато пізніше.
Наполеглива праця, творче горіння, щира любов до рідного краю, рідної України — ось джерела натхнення цієї чудової людини. Своїм самородним талантом композитор гідно представляє Україну в Росії. Його авторські вечори стали унікальною подією в культурному житті Санкт-Петербурга і його української діаспори.
Моє знайомство з композитором відбулося у вересні 1994 року, коли він прийшов у павільйон Россі, що знаходиться на Невському проспекті в центрі міста, де була відкрита мамина виставка «Український рушничок». Зачарований побаченим, Валеріан гаряче подякував Вірі Сергіївні за творчість, що дарує радість людям, і присвятив їй свою пісню «Роксолана».
Після її смерті Валеріан Григорович написав сім пісень на вірші різних авторів, присвячених Герою України, заслуженому майстру народної творчості України Вірі Роїк. Не так давно він надіслав мені свій новий твір «Я — Віра». Це — навіть не пісня, а скоріше, романс-роздум, як про неї відгукнувся кримський письменник з Красногвардійського району Микола Готовчиков. Вірші взяті з книги сонетів «Я, Віра...» кримського поета Сергія Сурмача. Я передав ноти і слова сонета № 7 кримському співакові, заслуженому працівнику культури України Оресту Мартиніву. І от до дня народження моєї мами (25 квітня) та 70-річчя композитора Валеріана Стратуци пісня вийшла у світ, до слухачів. Електронною поштою я надіслав її композитору і отримав таку відповідь:
«Вадиме, яка насолода слухати свою пісню у виконанні Ореста. Спасибі. Дай, Боже, йому здоров’я, удачі, щастя і співати років до ста! Я зараз в Астрахані у молодшого сина. Сьогодні були на Волзі. І раптом — пісня! Спасибі, мій друже, порадували мене. Великий привіт Оресту».
Повернувшись до Санкт-Петербурга, Валеріан написав кілька слів: «Пісню слухають, навіть взяли на свої сторінки. Дуже хороші відгуки про неї. Я безмірно радий і вдячний Оресту за виконання».
У своїй новій звістці Валеріан Григорович повідомив, що пише ще одну пісню на вірші Сергія Сурмача з вінка сонетів. Її назва — «Барви любові». Це — вірші третього сонета, присвяченого Вірі Сергіївні. Звичайно, я дуже зрадів і щиро подякував композитору. Повідомив про це і Оресту Мартиніву. Тепер будемо чекати на нову пісню.
Життя нашого друга Валеріана Стратуци — все в пісні. Він закоханий у ліричну поезію, природу, особливо в квіти. І це свідчить про його романтичну натуру. Все це не заважає, а тільки допомагає Валеріану бути прекрасним чоловіком, батьком і дідусем. Разом з дружиною Тетяною він виховав двох синів. Його людяність просто приголомшує. Композитор захоплено пише пісні на вірші відомих поетів — Тараса Шевченка, Володимира Сосюри, Сергія Єсеніна, Анни Ахматової, Ліни Костенко, Орисі Яхневич, і з ще більшим задоволенням він відкриває для себе і слухачів нові поетичні обдарування.
Нещодавно Валеріан надіслав мені пісню про кримське місто Щолкіне. Автором слів є кримська поетеса Ніна Плаксіна. Можна навести й багато інших прикладів про озвучені його музикою вірші, автори яких з його подачі стають поетами-піснярами, що ще раз підтверджує талант і душевну теплоту цієї людини.
28 квітня 2015 року в будинку культури «Кіровець» Санкт-Петербурга відбудеться творчий вечір на честь 70-річчя композитора, в концертній програмі якого будуть звучати і пісні у виконанні Ореста Мартиніва.
Свій невеликий нарис про Валеріана Стратуцу хочу закінчити словами з вірша Ірини Лахоцької:
Та я живу,
коли торкаюсь словом
До душ людських
та щирих їх сердець...
До струн душі
торкаються слова.
І ллється пісня
 й музика жива,
Коли слова
покладені на ноти.
З ювілеєм тебе, дорогий друже! Нових тобі творчих успіхів від нашої сім’ї, від читачів «Кримської світлиці»!

Вадим РОЇК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "З потоку життя"