Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 24.04.2015
ПРО ГЕРО╥КУ УКРА╥НИ – МОВОЮ МИСТЕЦТВА

Джерела

В╕дома ╕стина: коли говорять музи, сл╕в не потр╕бно. Адже мовою мистецтва можна не лише передати силу почутт╕в, а й висловити свою любов до геро╖чного минулого нашого народу. ╤ тут можемо прив╕тати колектив Ки╖всько╖ мун╕ципально╖ укра╖нсько╖ академ╕╖ танцю ╕мен╕ Сержа Лифаря, зусиллями яко╖ з’явилася вистава «Укра╖нський диптих» (музика К. Данькевича та ╢. Досенка).

«Укра╖нський диптих»: по╓днання л╕ричного та геро╖чного

«Це — спроба в╕добразити за допомогою хореограф╕чного мистецтва дв╕ сторони буття нашого народу, — говорить директор академ╕╖ танцю, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни Андр╕й Лягущенко. – З одного боку, його л╕ричн╕сть, елег╕йн╕сть, здатн╕сть до кохання, миролюбство, а з ╕ншого, – геро╖зм, самопожертву, нестримн╕сть у захист╕ найдорожчого. В╕дпов╕дно вистава склада╓ться з двох частин – «Л╕рична сю╖та» та «Геро╖чна козацька сю╖та». Постановникам «Укра╖нського диптиху», заслуженому артисту Укра╖ни Дмитру Кляв╕ну («Л╕рична сю╖та») та Вадиму Сабодашу («Геро╖чна козацька сю╖та»), разом ╕з сп╕вавтором л╕брето, заслуженим д╕ячем мистецтв Укра╖ни Андр╕╓м Лягущенком, вдалося створити ун╕кальне по╓днання класично╖ та народно╖ хореограф╕╖, в основ╕ якого — тема любов╕ до Укра╖ни». Виника╓ запитання: чи п╕д силу вт╕лити таку амб╕тну постановку силами студент╕в академ╕╖ танцю? В╕дпов╕дь директора академ╕╖ ствердна: «Без сумн╕ву, п╕д силу». Аргументи? «Ки╖вська мун╕ципальна академ╕я танцю ╕мен╕ Сержа Лифаря вже десять рок╕в плека╓ традиц╕╖ створення балет╕в, хореограф╕чних вистав та концертних програм, серед яких, зокрема, «Коппел╕я», «Пер Гюнт», «Лускунчик», «Балетний всесв╕т Серг╕я Прокоф’╓ва», номери з╕ спадщини Павла В╕рського. Ц╕ роботи з усп╕хом демонструються на сцен╕ Нац╕онально╖ опери Укра╖ни, на майданчиках пров╕дних театр╕в кра╖ни та за кордоном», — наголошу╓ Серг╕й Лягущенко. Без сумн╕ву, академ╕я танцю ╓ окрасою столиц╕, де готують фах╕вц╕в за спец╕альн╕стю «Хореограф╕я». П╕сля чотирир╕чного навчання за спец╕ал╕зац╕ями «класична» або «народна хореограф╕я» випускники одержують атестат про загальну середню осв╕ту та диплом «артиста балету» або «артиста танцювальних дисципл╕н» ╕ для обох спец╕ал╕зац╕й – «викладача хореограф╕чних дисципл╕н».
Б╕ля виток╕в КМУАТ ╕м. С. Лифаря стояли видатн╕ д╕яч╕ хореограф╕чного мистецтва, як╕ 14 рок╕в тому п╕д проводом Ю. Стан╕шевського згуртувалися навколо Укра╖нсько╖ академ╕╖ танцю при Нац╕ональному академ╕чному театр╕ опери та балету Укра╖ни ╕м. Т. Г. Шевченка. Сьогодн╕ академ╕я танцю п╕дтриму╓ найт╕сн╕ш╕ зв’язки з Нац╕ональною оперою Укра╖ни, тож не дивно, що хореограф╕чна вистава «Укра╖нський диптих» поставлена на ╖╖ сцен╕. ╤, без сумн╕ву, звернення до Шевченк╕всько╖ тематики потребу╓ зусиль ц╕лого грона митц╕в – хореограф╕в, музикант╕в, постановник╕в. Творц╕в вистави надихав образний св╕т Тараса Шевченка. Зокрема, в перш╕й частин╕ вистави в╕н присутн╕й завдяки музиц╕ з╕ знаменитого твору К. Данькевича «Л╕лея», написаного за мотивами однойменно╖ поеми та ╕нших поез╕й Шевченка. Шевченк╕вський св╕т наст╕льки полонив в╕домого композитора та диригента ╢вгена Досенка, що в╕н написав музику за темами «Кобзаря», що звучить у друг╕й частин╕ вистави. До реч╕, це — перша сп╕впраця КМУАТ ╕мен╕ Сержа Лифаря з ╢вгеном Досенком, у творчому доробку якого так╕ хореограф╕чн╕ вистави, як «Казка про кохання», «Пори року», «Чар╕вне кресало». Над виставою працювали натхненно як викладач╕, так ╕ виконавц╕. Але для того, щоб «зануритися» у цю атмосферу, стати сп╕вучасниками мистецького процесу, потр╕бна повна в╕ддача сил та енерг╕╖. «Сама музика спонукала творити, занурюючись у св╕т укра╖нсько╖ л╕рики, — розпов╕да╓ заслужений артист Укра╖ни, постановник «Укра╖нського диптиху» («Л╕рична сю╖та») Дмитро Кляв╕н. – Наш╕ танцюристи та балерини перейнялися ц╕╓ю ╕де╓ю, ╕ в цьому заслуга постановник╕в». Справд╕, саме постановники допомагають акторам зрозум╕ти л╕ризм, драматизм запропонованого матер╕алу. А для того, щоб досягнути в╕ртуозност╕ високого ╜атунку, доводиться багато працювати. Такою ╓ специф╕ка роботи танцюриста — глядач н╕коли не повинен здогадатися, наск╕льки виснажливою ╓ «чорнова робота» над мистецьким твором. Щоб досягнути вершин у профес╕╖, яку зазвичай глядач╕ називають «легким, безт╕лесним танком», доводиться працювати, не шкодуючи себе.

Театр народно╖ хореограф╕╖

Без сумн╕ву, працюючи над хореограф╕чною постановкою «Укра╖нський диптих», довелося докласти чимало зусиль як викладачам, так ╕ студентам. Творчою удачею вважа╓ композитор та диригент ╢вген Досенко сп╕впрацю з колективом Ки╖всько╖ мун╕ципально╖ академ╕╖ танцю ╕мен╕ Сержа Лифаря: «У сво╖й робот╕ завжди наснажуюся ╕деями Павла В╕рського, з яким мен╕ пощастило працювати. Свого часу в╕н мр╕яв створити театр народно╖ хореограф╕╖, ╕ згуртовував довкола себе творчих людей. Ми ма╓мо чудових балетмейстер╕в, але як по╓днати ╖хню майстерн╕сть з театром?».
Творчим кредо композитора завжди були уроки незабутнього Павла В╕рського – створення театру народно╖ хореограф╕╖. Творч╕ пошуки привели доброд╕я Досенка до академ╕╖ танцю, ╕ саме в цьому храм╕ мистецтв в╕н зустр╕в сво╖х однодумц╕в. Адже в академ╕╖ пану╓ атмосфера творення, ╕ це — творча удача для митця, коли вда╓ться в╕дшукати от╕ невидим╕ «точки дотику». Творча сп╕впраця з педагогом академ╕╖ танцю Вадимом Сабодашем виявилася надзвичайно вдалою. «Головне, що запов╕т Павла В╕рського вдалося вт╕лити у ст╕нах академ╕╖, — наголошу╓ ╢вген Досенко. – ╤ саме у двох постановках – «Л╕ричн╕й сю╖т╕» та «Геро╖чн╕й козацьк╕й сю╖т╕» — ця ╕дея вт╕лю╓ться у життя».
Композитор ╕ диригент ╢вген Досенко мав давню мр╕ю – розпов╕сти мовою мистецтва про геро╖чну та величну долю Укра╖ни. Власне, йдеться про нац╕ональну ╕дею, зреал╕зувати яку так ╕ не вдалося протягом двадцяти трьох рок╕в нашо╖ незалежност╕. ╤ все-таки ╕стор╕я, що не зна╓ умовного способу, розставила вс╕ крапки над «╕» вже за нин╕шньо╖ буремно╖ доби. Геро╖чна Укра╖на постала не у сновид╕нн╕, а наяву. Постала як нагадування, що воля та незалежн╕сть н╕коли не даються задарма. Волю треба виборювати, а незалежн╕сть — захищати щодня, щомит╕. ╤ мистецтво тут в╕д╕гра╓ надзвичайно важливу роль. Великою ╓ сила мистецтва, коли у глядача пробуджу╓ться почуття любов╕ до кра╖ни, коли таким природн╕м вида╓ться бажання захистити свою землю в╕д ворога. З’явля╓ться юний глядач, вихований часом за несприятливих умов, коли сучасн╕ зразки шоу-б╕знесу спотворювали смак, притлумлювали здатн╕сть мислити та анал╕зувати. Тому трива╓ найзапекл╕ша битва – ╕ не лише на сх╕дних фронтах держави. Ця невидима битва розгорта╓ться за душу укра╖нсько╖ дитини, за ╖╖ сьогодення та майбутн╓. ╤ саме завдяки таким мистецьким творам, як «Укра╖нський диптих», ця битва за укра╖нську ╕дею ма╓ бути виграна. ╢вген Досенко вражений тим, як зм╕нюються глядач╕ п╕д час вистави. Розпов╕да╓, як приймали харк╕вських д╕тей, як╕ прибули на фестиваль «Золот╕ ворота». П╕д час репетиц╕╖ вистави «Укра╖нський диптих» байдужих у зал╕ не було. А це означа╓, що студентам академ╕╖ танцю вдалося не лише передати велич Шевченкового слова, а й талановито прожити дол╕ сво╖х л╕ричних геро╖в.

╤ оживе козацька слава

«Якби ми жили нац╕ональною ╕де╓ю протягом ус╕х рок╕в незалежност╕, багатьох непри╓мних речей вдалося б уникнути», — не втомлю╓ться повторювати ╢вген Досенко. Його п╕дтриму╓ заступник голови Всеукра╖нського центру нац╕онально╖ безпеки Василь Шевченко (завдяки кер╕вников╕ орган╕зац╕╖, генералу арм╕╖ Укра╖ни Микол╕ Маломужу забезпечено матер╕альну п╕дтримку вистави). Пан Василь приверта╓ увагу до б╕льш глибоко╖ проблеми, а саме: про необх╕дн╕сть захисту нац╕онального простору в╕д чужоземних заз╕хань, про роль гуман╕тарно╖ складово╖ у патр╕отичному вихованн╕ молод╕. Тож появу таких хореограф╕чних вистав, як «Укра╖нський диптих», варто розглядати не лише як под╕ю у мистецькому житт╕ (хоча це — справжня под╕я!), а, насамперед, як одну ╕з цеглинок у п╕дмур╕вок концепц╕╖ нац╕онального виховання. Сво╖ми враженнями д╕литься педагог Академ╕╖ танцю Вадим Сабодаш: «Надзвичайно пл╕дною була наша сп╕впраця з ╢вгеном Досенком, ╕ вже ма╓мо схвальн╕ в╕дгуки про нашу сп╕льну роботу. Коли фрагмент вистави «На С╕ч╕» ми показали у Нац╕ональн╕й опер╕, то нам сказали, що то виступають артисти ансамблю ╕м. П. В╕рського. Зв╕сно, що чути таку високу оц╕нку роботи колективу – висока честь».
Вадим Сабодаш пригаду╓, як, працюючи над виставою, намагалися уникнути певних стереотип╕в. Справд╕, в уяв╕ багатьох глядач╕в ╕сну╓ певний стереотип щодо сцен╕чного вт╕лення запорожц╕в, чи не так? Якщо на сцен╕ з’являються запорожц╕, то це мають бути хвацьк╕ хлопц╕ з кухлями, бочками. Ут╕м, коли починали роботу над виставою, Вадим Сабодаш запропонував юним артистам жартома пограти… шаблюкою. Нав╕ть на сцен╕ це було складно зробити, адже, щоб битися шаблею з ворогом, потр╕бно бути у бездоганн╕й ф╕зичн╕й форм╕. Висновок: хто зловжива╓ м╕цними настоянками, довго на пол╕ бою не протрима╓ться. Отже, козак – це, передус╕м, во╖н, захисник, готовий будь-яко╖ мит╕ боронити р╕дну землю. Але душу наш козак ма╓ л╕ричну, н╕жну. Тож прагне у мирному житт╕ перебувати у гармон╕╖ з природою, мати родину ╕ виховувати д╕тей. ╤ плекати все живе, без чого неможливе повноц╕нне життя. Недаремно ж укра╖нц╕ споконв╕ку вважалися хл╕боробами, житт╓любами, в╕дзначалися л╕ричною вдачею. Щоправда, перебувати у такому мирному стан╕ довго ╖м не вдавалося. Укра╖нська земля завжди була ласим шматком для чужинц╕в-загарбник╕в. Тож доводилося в╕дкладати плуга ╕ брати до рук шаблю, аби боронити землю в╕д ворог╕в.
Вадим Сабодаш з╕зна╓ться, що останн╕м часом жив виключно роботою над виставою. Т╕шить педагога той факт, що юн╕ артисти виявили свою майстерн╕сть не лише у танц╕. Робота над виставою спонукала ╖х пост╕йно удосконалюватися, а головне — читати ╕сторичн╕ книжки. Не випадково, що попит на козацьку тематику зр╕с у к╕лька раз╕в! Так, за Шевченком, «оживе козацька слава, слава Укра╖ни». ╤ це, напевно, ╓ найб╕льшим досягненням, яким можуть пишатися в академ╕╖ танцю. Зрештою, так ╕ ма╓ бути, адже поява мистецьких шедевр╕в часто ста╓ поштовхом для нових в╕дкритт╕в, пошук╕в в╕дпов╕дей на складн╕ питання. ╤ спонука╓ нас ус╕х до нового прочитання твор╕в Тараса Шевченка. Саме Тарас Шевченко запевнив укра╖нц╕в, що козацька слава не поляже, «не вмре, не загине». ╤ лише в╕льна людина, яка прагне свободи ╕ справедливост╕, може п╕знати, де «наша слава, слава Укра╖ни». Тож не дивно, що Шевченкове слово не лише не втратило актуальност╕ в наш час, а й спонука╓ сучасник╕в до нового прочитання його твор╕в.
Серед найголовн╕ших запов╕дей Тараса Шевченка, що ма╓мо вт╕лити у життя, – в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕╖, утвердження ╕де╖ — «в сво╖й хат╕ своя правда, ╕ сила, ╕ воля». Шевченко безкомпром╕сний у сво╖х висновках: допоки люди будуть пок╕рними, як в╕вц╕, доти не вийдуть з рабства. Не тому терплять люди, що гноблять ╖х цар╕, а тому гноблять, що др╕бн╕шають людськ╕ душ╕. «С╕м’ю вольну, нову», нову сусп╕льн╕сть, в як╕й би панувала справедлив╕сть Божа, здатн╕ вибороти лише в╕льн╕ духом люди. Шевченко вжива╓ висл╕в: «Свята Правда». Тому й вибороти ╖╖ зможуть т╕льки люди «свято╖, козацько╖ кров╕», «лицар╕ свят╕╖». Якщо хочете знищити неправду, — п╕знайте правду ╕ бор╕ться за не╖. У цьому — сенс знаменитого Шевченк╕вського «бор╕теся – побороте!». Люди, як╕ постали за Божу правду, поборять й ворога, й супостата. Бог да╓ св╕й меч тим, хто ненавидить зло й готовий битися за правду. ╤ ця битва трива╓ нин╕, трива╓ за душу укра╖нсько╖ дитини. ╤ мистецтво, як ми перекону╓мося, в╕д╕гра╓ у цьому процес╕ неабияку роль. Тож прив╕таймо колектив Ки╖всько╖ мун╕ципально╖ укра╖нсько╖ академ╕╖ танцю ╕мен╕ Сержа Лифаря з вагомим мистецьким доробком. Хореограф╕чна вистава «Укра╖нський диптих», без сумн╕ву, — знакове явище у культурному простор╕ Укра╖ни. Спод╕ва╓мося, що ця тематика розгортатиметься й надал╕, ╕ невдовз╕ на глядач╕в чекатимуть знаков╕ прем’╓ри.

Наталя ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15144

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков