* * * У серц╕ пустка, я н╕би вмер — Уже закрили й «АТР». В телееф╕р╕ — одна бридота, Все сарафан╕вська нудота. Як не полонськ╕, то поклонськ╕, Мадам (а не княжна!) волконська, Бл╕да й дешева ╕м╕тац╕я — Далеко вам до «Грав╕тац╕╖»! У серц╕ пустка, я н╕би вмер — Нема «Св╕тлиц╕» й «АТР»... * * * Долаю п╕шки я кордон, Перетерп╕в ганебний шмон. Шукав, напевне, прокламац╕╖ Служака «братсько╖» нам нац╕╖. А ще символ╕ку вкра╖нську — Бо то ж загроза цьому в╕йську! От ╕ шмонають з «калашами» — Та марно! Наша правда — з нами! * * * Тут все чуже, вороже й остогидле, Тут все завмерло, зн╕тилось, застигло, Мов повернулась стал╕нська доба, Вже й в школах тут виховують раба. Така вона — рашистська «демократ╕я», Кр╕зь ейфор╕ю пророста╓ страх. Недовго жируватиме ще брат╕я На вкрадених у рос╕ян рублях!