Версiя для друку Обговорити в форумi

Чи не надієтесь,
що славний наш народ
Подасть вам хліб і сіль
на золотій тарелі?
О, по-належному
ми зустрічаєм орди
Гостей, не кликаних
у край наш на ралець!
Ми вержемо вогонь,
залізо і свинець
На лапи їх брудні,
в оскаженілі морди.
Рахунки давні в нас.
Нам не забуть довіку,
Як чобіт їх топтав
України лани, —
Та пам’ятають же,
напевне, і вони,
Як гнав їх наш народ
розбійну силу дику.
За кожну п’ядь землі,
за кожен зойк дитяти,
За сльози матерів,
за рідну братню кров
З нас кожен — чуєте? —
себе віддать готов,
Та й камінь неживий
волає до відплати.
Шалійте! Землю рвіть
отруйними зубами!
Сичіть гадюками
і вийте, як вовки, —
Вам не уникнути
покарної руки!
Над вами — тьма і кров,
а сонця світ — над нами!

Ці полум’яні рядки Максим Рильський написав у 1941 році, а вони ніби про сьогодні! І особливо болюче й пронизливо це відчувається на охопленому неоголошеною війною Донбасі, а ще — в окупованому Криму, де ці рядки прозвучали незадовго до нинішнього ювілейного Дня Перемоги.
Юні актори дитячої зразкової театральної студії «Світанок» із Сімферополя під керівництвом заслуженого працівника культури України Алли Петрової поставили літературно-музичну композицію «Непрочитані листи» за творами Олександра Довженка, Максима Рильського, Костянтина Симонова, Саломеї Неріс. Хрестоматійне «Жди меня» К. Симонова у перекладі українською Юрія Гончаренка, уривок з Довженкової «України в огні»... Напевне, не було в залі глядачів, які б не розуміли, яка страшна паралель пролягає між минулим і сьогоденням, яке чорне криваве лихо — навіть після 70 літ перемоги над ним! — продовжує загрожувати кожній людині і всьому людству — і взагалі життю на Землі.
Як з цим злом боротися, як його подолати? «Світанківці» не грали свою виставу, вони до надриву, до сліз переживали те, що заклали у проникливі рядки і Рильський, і Симонов, і Довженко. І у глядачів стояли в очах сльози... Скільки їх ще треба, тих сліз, щоб втопити у них війну?!
Спасибі тобі, «Світанку», за те, що навіть у прикро скам’янілому до України Криму ти своїм юним мистецтвом пробиваєшся до людського у людях і змушуєш їх думати й переживати. Значить, не все ще втрачено, ще маємо шанс, і Перемога — справжня, невідворотна й остаточна — таки настане!
Тож з Днем Перемоги усіх нас!

Фото В. Качули

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2015 > Тема "Душі криниця"