"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема "Душі криниця"
#21 за 22.05.2015
«В╤ТЕР ГОРТА╢ ЖИТТЯ МОГО СТОР╤НКУ…»
Мар╕я Васил╕вна Лобай (Брелюс) народилася 19 листопада 1950 р. у с. Цел╕╓в Гусятинського району на Терноп╕лл╕, куди була вивезена с╕м’я Ткачус╕в ╕з села Оп╕льсько, що на Сокальщин╕, п╕д час окупац╕╖. У 1954 р. повернулася з родиною на р╕дн╕ терени. Прожива╓ у с. С╕лець Сокальського району. Перший в╕рш написала у восьмому клас╕, навчаючись у Забузьк╕й середн╕й школ╕. У 1970-х роках почала друкуватися у газет╕ «Вперед» (нин╕ – «Голос з-над Бугу»). ╥╖ творч╕ доробки також з’являлися ╕ тепер друкуються на шпальтах газет «Новини Прибужжя», «Рух», «Г╕рник», «Сосн╕вка ╕ ми», «Л╕тературний Червоноград», в альманахах «Солок╕я», «Соколиний край», «Трет╕й горизонт», «Л╕хтарик», журнал╕ «М╤СЦЕВИЙ ЧАСопис». «Одкровення» — перша книга автора – вийшла друком у видавництв╕ «Край» (Льв╕в, 2008), друга – «Молюсь за тебе, краю р╕дний» — у видавництв╕ «Плай» (Льв╕в, 2010). Також видала дитячу зб╕рочку «Св╕т дитинства». На слова поетеси створено п╕сн╕ – ╕ для дорослих, ╕ дитяч╕. Мар╕я Лобай – член Укра╖нсько╖ асоц╕ац╕╖ письменник╕в, Сокальського районного л╕тоб’╓днання «Колос» ╕ Червоноградського м╕ського л╕тоб’╓днання «Трет╕й горизонт». Ма╓ багатий творчий доробок! ╤ ось вона представля╓ на суд читач╕в нову зб╕рку – «Мелод╕я буття» (Червоноград: Додаток до газети «Л╕тературний Червоноград», 2015 — 150 с.). У н╕й вм╕щено 250 в╕рш╕в. З-пом╕ж безл╕ч╕ тем, до яких небайдужа л╕тератор, передус╕м вид╕лимо духовну. Зрештою, циклом-розд╕лом духовних в╕рш╕в «Дорога до Бога» автор ╕ в╕дкрива╓ зб╕рку, а за еп╕граф взяла слова:
«До Бога, до Бога, до Бога Веде нас тернистий той шлях. Дорога, дорога, дорога В щоденних палких молитвах».
Вражаючими ╓ в╕рш╕ «Над╕юся на Бога», «До В╕чност╕», «Колись»… Окрем╕ строфи звучать, мов молитви. Пише вона ╕ про т╕ свят╕ м╕сця, де побувала, – «Дорога в Глиняни», «Крех╕в». Любов’ю ╕ щир╕стю пройнят╕ в╕рш╕, присвячен╕ рел╕г╕йним святам – «Р╕здво», «Вербна нед╕ля», «Великдень», «Преображення». Знайдемо у зб╕рц╕ ╕ так╕ рядки:
«Старенька церква ожива╓ — Блистить, мов сонце, золота. Хрестами, куполами ся╓ Любов воскреслого Христа».
Мабуть, тут ╕ образ Укра╖ни, що воскреша╓ться… Щодо розд╕лу «Мелод╕я буття», який дав назву вс╕й зб╕рц╕, то, насамперед, сл╕д сказати: тут часто зустр╕ча╓мо публ╕цистичн╕ в╕рш╕, але не позбавлен╕ л╕ричност╕, не шаблонн╕, пафосн╕ у кращому розум╕нн╕ цього слова. Над╕я й оптим╕зм н╕коли не полишають Мар╕ю Лобай. Це ще одна поетична риса манери ╖╖ письма. Вона ста╓ особливо приземленою, коли пише про щоденн╕ земн╕ турботи, порушу╓ животрепетн╕ проблеми, нагальн╕ питання, шукаючи в╕дпов╕д╕ на них. Так╕ твори в╕дразу знаходять сп╕врозум╕ння ╕ сп╕впереживання читача.
«Не кра╖на – сущий морок, Кожен с╕ть свою плете. Хто тут друг, а хто тут ворог? Де вороже, де святе?».
Автор спов╕ду╓ св╕тло ╕ добро. Хоч ╕ прощати вм╕╓ (як ╕стинна християнка), але безкомпром╕сна у сво╓му ставленн╕ до ворог╕в-антиукра╖нц╕в. Бог ╕ Укра╖на – понад усе! Для чимало╖ к╕лькост╕ в╕рш╕в Мар╕я Лобай взяла за еп╕графи слова Тараса Шевченка, чимало строф присвятила Великому Кобзарев╕. Воно й не дивно! «Жодна кра╖на св╕ту не створила такого злитого з народом поета, як Шевченко» (Анатол╕й Д╕маров). Можна сказати, що поетеса створила свою л╕тературну Шевченк╕ану. ╤ мова не про юв╕лей Кобзаря (200-л╕ття). Так╕ в╕рш╕ писала пост╕йно. ╥й вда╓ться зобразити яскрав╕, незабутн╕ образи – людини, дня, Укра╖ни.., нав╕ть дерев – «Липа», «Старий клен», «Дуб», «Бер╕зка», той же символ╕чний для нашого народу кущ калини – «Калина». 25 рок╕в свого трудового життя Мар╕я Лобай в╕ддала шахт╕ «Зар╕чна». Вс╕ляке доводилось бачити, проводжати в останню путь побратим╕в-г╕рник╕в… Зна╓ небезпеку шахтарсько╖ прац╕. Це не могло не позначитися на ╖╖ творчост╕. Пише про таке по-ж╕ночому щемливо, ╕нколи не чорнилом, а сл╕зьми:
«Скинула пух тополина. Хлопц╕ з╕ зм╕ни ╕дуть. Вдома чекають дружини, Щастя у мр╕ях прядуть. Ноч╕ в молитвах згасають, Дн╕ у турботах летять. Т╕льки шахтарочки знають, Як шахтаря зустр╕чать».
Симпат╕ю викликають в╕рш╕, присвячен╕ р╕дному краю, природ╕. Р╕дне слово, Укра╖на, ╕сторичн╕ та пол╕тичн╕ постат╕ минулого (зокрема – Степан Бандера, ╤ван Клим╕в-Легенда), зб╕рн╕ образи («Стр╕лець») – теж на в╕стр╕ пера Мар╕╖ Лобай. У нов╕й зб╕рц╕, як ╕ в попередн╕х, поетеса не залиша╓ться в╕дстороненою в╕д особистого, власних почутт╕в, емоц╕й, д╕литься з читачем найсокровенн╕шим. Це характерно для розд╕лу «Озонов╕ потоки». Не оминула вона й теми Майдану, болючих та разючих под╕й в Укра╖н╕ «постмайдан╕вського» пер╕оду. ╤стор╕я, под╕╖ динам╕чно зм╕нюються, але поетеса художн╕м словом прагне занотувати найважлив╕ш╕ мит╕. Однак (честь ╕ хвала!) не вда╓ться до банально╖ констатац╕╖ факт╕в та описовост╕. Зрештою, такого л╕тература не терпить. Все проходить через ╖╖ чуйне серце. Мар╕я Лобай багато займа╓ться з обдарованими д╕тьми, ╓ л╕тературним куратором поетичного гуртка «Джерельце» при С╕лецьк╕й загальноосв╕тн╕й школ╕. ╥╖ вихованц╕ друкуються у прес╕. Дехто з них уже навча╓ться у вишах, обрав гуман╕тарний проф╕ль. ╤, пов╕рте, такий виб╕р в╕дбувся не без участ╕ поетеси-наставника. А ╖╖ чар╕вн╕, глибокозм╕стовн╕ в╕рш╕ для д╕тей можуть стати темою окремо╖ розмови. Щоправда, у нов╕й зб╕рц╕, здавалося б, в╕рш╕ лише для дорослих. Ут╕м, ╕ найменший читач знайде тут для себе щось ц╕каве, повчальне. Варто наголосити: долаючи оп╕р матер╕алу (вражень в╕д пережитого, усв╕домленого та осмисленого, боляче сприйнятого…), без чого немислима л╕тературна творч╕сть, Мар╕я Лобай набира╓ все нових «оберт╕в» — кожен ╖╖ новий в╕рш, кожна ╖╖ нова зб╕рка стають все кращими.
Тарас ЛЕХМАН, Журнал╕ст
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2015 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15292
|