Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2015
╤ван ДЗЮБА: «МОЖЕ, САМЕ ТЕПЕР ФОРМУ╢ТЬСЯ ПОЛ╤ТИЧНА УКРА╥НСЬКА НАЦ╤Я, ПРО ЯКУ ВЕСЬ ЧАС ГОВОРИЛОСЯ»

╤ван Дзюба — знаний громадський ╕ пол╕тичний д╕яч, дисидент, автор прац╕ «╤нтернац╕онал╕зм чи русиф╕кац╕я», Герой Укра╖ни — в ╕нтерв’ю DT.UA под╕лився думками про укра╖нську пол╕тику та ╖╖ д╕яч╕в, рос╕йську пропаганду, причини невдач╕ Народного Руху та формування нац╕онально╖ самобутност╕ укра╖нц╕в.

— ╤ване Михайловичу, як ви оц╕ню╓те нин╕шню роботу Верховно╖ Ради, уряду? Чим останн╕й в╕др╕зня╓ться в╕д час╕в, коли ви були м╕н╕стром культури?
— ╤ тод╕, ╕ тепер наша влада не всевладна. Робить, що може, а може не все. Адже, кр╕м суб’╓ктивних якостей, ╓ об’╓ктивн╕ обставини. Про роботу «можновладц╕в» я знаю з╕ ЗМ╤. Якихось особистих спостережень не маю, пол╕толог╕чний чи економ╕чний анал╕з не в мо╖й компетенц╕╖. По можливост╕ я сам прислухаюсь до думок фах╕вц╕в. Не з ус╕ма уявленнями, що «ходять» у сусп╕льств╕, згоден. Наприклад, на╖вним або й прим╕тивним зда╓ться мен╕ погляд, який ус╕ б╕ди поясню╓ некомпетентн╕стю (вар╕анти — несумл╕нн╕стю, безв╕дпов╕дальн╕стю, корумпован╕стю тощо) м╕н╕стр╕в. Але ж м╕н╕стри зм╕нюються, а б╕ди залишаються. На зм╕ну некомпетентним (корумпованим ╕ т.д.) приходять т╕, хто закидав ╖м некомпетентн╕сть (корумпован╕сть ╕ т.д.), а пот╕м ╕ ╖х звинувачують за повним списком тих самих гр╕х╕в. ╤ ц╕й карусел╕ нема╓ к╕нця. ╤ не буде. Позаяк за вс╕м цим сто╖ть глибше й гр╕зн╕ше: загальний стан сусп╕льства — в р╕вн╕ самоврядування, в ефективност╕ економ╕ки, виробництва, в морал╕, культур╕, самоусв╕домленн╕…
Зв╕сно, особист╕ якост╕ можновладц╕в теж багато важать, але вони пох╕дн╕ в╕д «п╕дсумково╖» якост╕ сусп╕льства, яке ╖х обира╓ або з ними мириться.
— А щодо пол╕тично╖ д╕яльност╕ Президента Укра╖ни Петра Порошенка?
— «Оц╕нювати» ще рано. П╕дстави для розчарувань уже ╓, але над╕╖ ще залишаються.
— Ви зна╓те укра╖нських президент╕в (Кравчука, Кучму, Ющенка, Януковича). Можете охарактеризувати ╖хню пол╕тику, коли вони були на чол╕ держави?
— Не беруся «охарактеризувати пол╕тику» — треба писати щонайменше к╕лька статей. Можу т╕льки висловити деяк╕ суб’╓ктивн╕ враження. Леон╕д Макарович Кравчук був президентом у найтяжчий пер╕од утвердження незалежност╕, коли ф╕нанси ╕ господарство були на меж╕ колапсу, але поводився зважено. Зазнавав нападок з двох бок╕в — з боку нац╕онал-демократ╕в за сво╓ компарт╕йне минуле (а в цей час мудр╕ литовц╕ будували свою нац╕ональну державу п╕д проводом колишнього кер╕вника Компарт╕╖ Литви Бразаускаса); комун╕сти ж ╕ пророс╕йськ╕ сили нападали на Кравчука за «зраду» ╕ спроби домовлятися з «нац╕онал╕стами». Зрештою, разом вони й повалили Кравчука, який не наст╕льки дорожив особистою владою, щоб чинити спротив.
Леон╕д Данилович Кучма прийшов до влади як технократ, який не дуже знав, що то за кра╖на Укра╖на, але, вже ставши прем’╓ром, а пот╕м президентом, таки п╕знав ╖╖ з багатьма проблемами ╕ зробив в╕домий висновок: «Укра╖на — не Рос╕я». При ньому не чути було про «сепаратизм», хоч в╕н досить твердо протистояв загарбницьким нам╕рам Рос╕╖ (згадаймо конфл╕кт навколо Тузли) ╕, попри «багатовекторн╕сть» сво╓╖ зовн╕шньо╖ пол╕тики, взяв курс на сп╕впрацю з НАТО, але зд╕йснити його йому не довелося. Про пад╕ння його влади тут не м╕сце говорити.
Тим часом «Укра╖на без Кучми» не стала кращою. Велик╕ над╕╖ на В╕ктора Андр╕йовича не виправдалися. Багато говорив, але зробив мало. Може, найб╕льша його заслуга в тому, що «при ньому» таки запанувала свобода слова, яку вже не зм╕г придушити нав╕ть В╕ктор Янукович, якого в╕н фактично, в╕льно чи нев╕льно, прив╕в до влади. Януковичева ж найб╕льша «заслуга» перед Укра╖ною в тому, що в╕н зм╕г викликати сусп╕льне збурення, що вилилося в ╕сторичн╕ майдани ╕ в Революц╕ю г╕дност╕.
— На вашу думку, на що насамперед повинен звернути увагу В’ячеслав Кириленко у проведенн╕ державно╖ пол╕тики?
— Проблем тут накопичилося море, та головне, на м╕й погляд, — подолати ставлення до культури й мистецтва як чогось додаткового, чим можна пожертвувати.
— Верховна Рада ухвалила закон про заборону деяких рос╕йських ф╕льм╕в ╕ сер╕ал╕в, де ╓ пропаганда. Як вважа╓те, наск╕льки результативним в╕н може стати?
— Мабуть, деяк╕ виразно антиукра╖нськ╕ ф╕льми чи телепрограми сл╕д заборонити, але — як виняток. Загалом же прост╕ заборони, надто у сфер╕ ╕нформац╕╖, н╕коли не розв’язували проблеми, а ╕нколи давали й протилежний результат: посилювали ╕нтерес до забороненого. Важлив╕ше, мабуть, зосереджуватися на ╕ншому: чим ╕ як зам╕нити небажаний продукт (а ╕нколи це таки варто робити, нав╕ть виходячи з суто естетичних та етичних критер╕╖в — ст╕льки там низькопробного).
Тобто для розв’язання проблеми потр╕бн╕ р╕шуч╕ й п╕дтримуван╕ державою зусилля у створенн╕ багатого й повноц╕нного укра╖нського теле- ╕ к╕нопродукту та у його просуванн╕ до споживач╕в. Важливе й ╕нше: пост╕йний «мон╕торинг», профес╕йна посутня й естетична критика того позиченого (та й свого, зв╕сно) продукту. Ма╓ звучати голос тверезо╖ думки та об’╓ктивно╖ оц╕нки. Звичайно, виховання смак╕в аудитор╕╖ та ╖╖ оц╕ночного п╕дходу — справа тривалого часу, але без цього над╕йного результату не буде.
— Як можна д╕╓во боротися з рос╕йською пропагандою та брехнею у ╖хн╕х ЗМ╤?
— Боротися з брехнею «контрбрехнею» («альтернативною» брехнею) — марна справа. ╢дина альтернатива брехн╕ — достов╕рна ╕нформац╕я. На жаль, саме ╖╖ ми часто не бачимо й не чу╓мо. Згадайте, як вводили нас в оману переможними реляц╕ями з АТО ╕ якими прикрощами, соромом ╕ приниженнями це не раз зак╕нчувалося. ╤ тод╕ виходило, що саме ворожа сторона була ближчою до «правди факту».
А чи ма╓мо ми адекватне уявлення про соц╕альний склад прихильник╕в «сепаратизму», ╖хню ╕деолог╕ю та аргументац╕ю? Не т╕льки ж бандити й алкогол╕ки там ╕ не т╕льки рос╕йською збро╓ю вони послуговуються. ╤ полем╕ка з ними ма╓ вестися не лише збро╓ю. Для цього треба краще знати ╖х та ╖хню мотивац╕ю. Тод╕ й можна буде на брехливу пропаганду в╕дпов╕дати словом правди. Поки що це не завжди нам вда╓ться. Тим б╕льше, що ст╕ну упередженост╕ й ворожост╕ пробити дуже важко, а ╕нколи й неможливо.
— Прокоментуйте, будь ласка, ситуац╕ю з Над╕╓ю Савченко. До яких насл╕дк╕в у сусп╕льств╕ може призвести цей випадок?
— Фактичне викрадення ╖╖ ╕ незаконна депортац╕я в Рос╕ю, утримання в тюрм╕ й «шемяк╕нське» судилище — цин╕чний злочин пут╕нського режиму. Як це ганебно — могутня ╕мпер╕я на очах усього св╕ту хоче будь-що зламати волю й г╕дн╕сть одн╕╓╖ уярмлено╖ ж╕нки, а як н╕ — то позбавити ╖╖ здоров’я ╕ життя. Вбити. ╤ св╕т н╕чого не може зробити. Чому Пут╕н так затявся? Мабуть, тому, що бачить у Савченко символ укра╖нсько╖ непок╕рливост╕ ╕ не може змиритися з╕ сво╓ю поразкою перед ж╕нкою-символом.
Можна ск╕льки завгодно сперечатися про те, чи варто було Над╕╖ йти на це самозгубне голодування, на це добров╕льне жертвоприношення, яке в ╖╖ кат╕в виклика╓ т╕льки пароксизм лют╕, — але це ╖╖ р╕шення, ╕ вона ма╓ на нього право. Хоч, мабуть, ус╕м нам найб╕льше хочеться, щоб вона зберегла бодай залишки здоров’я ╕ повернулася в Укра╖ну. М╕льйони укра╖нц╕в, Верховна Рада, урядовц╕ просять ╖╖ припинити голодування.
Проте хоч би чим ╕ як зак╕нчилося ╓диноборство Над╕╖ з л╕л╕пут╕нським монстром, це ╓диноборство вже назавжди вв╕йшло в ╕стор╕ю, ╕ не т╕льки в ╕стор╕ю Укра╖ни, а й ╕стор╕ю людського подвижництва.
— Як гада╓те, чим в╕др╕зня╓ться патр╕отизм в╕д нац╕онал╕зму? З боку Рос╕╖ чу╓мо закиди, що звичайн╕ люди, як╕ люблять свою кра╖ну, — це фашисти...
— Ус╕ ц╕ поняття — «патр╕отизм», «нац╕онал╕зм», «фашизм» — належать до найб╕льш поперекручуваних ╕ затуманених через пропагандистськ╕ ман╕пуляц╕╖ й пол╕тичну темноту. Тому не варто перейматися терм╕нами, а краще придивитися уважно до того, на яке явище ╖х нал╕плено.
Т╕, хто не хоче змиритися з чужою незалежн╕стю й г╕дн╕стю, кричать про «нац╕онал╕зм» ╕ «фашизм» сво╓╖ жертви, а власну зажерлив╕сть ╕ шов╕н╕зм, часом ╕ фашизм, величають «патр╕отизмом». Коли ж говорити про р╕зницю м╕ж нац╕онал╕змом ╕ патр╕отизмом, то я радив би згадати думку В. Лен╕на про принципову р╕зницю м╕ж нац╕онал╕змом «велико╖», гноблячо╖ нац╕╖ ╕ нац╕онал╕змом нац╕╖ пригноблено╖, мало╖. В останньому, за словами Лен╕на, завжди ╓ загальнодемократичний зм╕ст, якого нема╓ в першому. Тобто виходить, оцей оборонний нац╕онал╕зм ╕ можна назвати патр╕отизмом. А загалом краще, повторю, не перейматися терм╕нами, а дивитися в суть. Я, наприклад, вол╕ю говорити про нац╕ональне самоусв╕домлення, нац╕ональну св╕дом╕сть, а не патр╕отизм чи нац╕онал╕зм, по можливост╕ уникаю цих терм╕н╕в на означення свого св╕тогляду — саме через шлейф сфальшованост╕, який за ними тягнеться.
— На вашу думку, у чому були причини поразки Народного Руху?
— Я би не говорив про поразку Руху. В╕н збурив укра╖нське сусп╕льство, без нього Укра╖на навряд чи здобула б державну незалежн╕сть. Але послаблення його рол╕, а пот╕м ╕ його деградац╕я ще потребують глибшого анал╕зу з боку ╕сторик╕в ╕ пол╕толог╕в. Що ж до мого суб’╓ктивного погляду, то можу вир╕знити к╕лька момент╕в.
Перший: Рух народжувався ╕ набирав силу як стих╕я протесту. Конструктивна енерг╕я була менше виражена, зокрема, й через недостатн╕сть у ньому квал╕ф╕кованих кадр╕в, потр╕бних для р╕зних сфер реального державотворення, а водночас ╕ через неготовн╕сть або нездатн╕сть адаптувати до сво╖х завдань лояльну частину спец╕в радянсько╖ доби та тих комун╕ст╕в (точн╕ше, член╕в КПУ), яким не зовс╕м чуж╕ були укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ ц╕нност╕. Звичайно, ╕д╕отське гасло «комуняку на г╕лляку» аж н╕як не було рух╕вським, але Рух не спром╕гся на тверде протистояння пол╕тично темним елементам у сво╖х власних лавах.
Другий: недостатньо широка соц╕альна база Руху. Мало були представлен╕ роб╕тництво ╕ селянство, ╕нженерно-техн╕чна ╕нтел╕генц╕я.
Трет╕й: патр╕отична ейфор╕я часто заважала бачити реальн╕сть. Мене, як одного з учасник╕в Руху, це непоко╖ло, ╕ свою сп╕вдопов╕дь на Установчому з’╖зд╕ Народного Руху Укра╖ни за перебудову (вересень 1989 р.) я розпочав з такого застереження: «Шановне товариство! М╕й виступ, як ╕ виступ Мирослава Поповича, якому я вдячний, досить дисонуватиме ╕з настро╓м, який пану╓ в ц╕й аудитор╕╖. Але я вважаю, що це потр╕бно, бо за межами цього залу ╓ величезн╕ простори Укра╖ни, ╕ на цих просторах не скр╕зь пану╓ така атмосфера, як у нас ╕з вами. ╤ якщо ми хочемо не просто розпалювати самих себе, а хочемо йти до людей ╕ працювати з ними, то нам ╓ про що подумати».
Це застереження не вс╕м сподобалося. Оск╕льки багатьом було легше «розпалювати самих себе», н╕ж ╕ти до ╕нших ╕ переконувати ╖х або хоча б вислухати. Так воно ╓ ╕ тепер, ╕ зв╕дси багато наших невдач ╕ втрат.
Четвертий момент. Слушно наголошуючи на нац╕онально-культурних вимогах, Рух, одначе, не розгорнув ╜рунтовно╖ соц╕ально-економ╕чно╖ програми (хоч самод╕яльних проект╕в чи прожект╕в не бракувало), не поставив на перше м╕сце захист соц╕альних ╕нтерес╕в труд╕вник╕в. Дуже швидко цей ╜андж дався взнаки, коли молода незалежна Укра╖на з╕ткнулася з тяжкими соц╕ально-економ╕чними проблемами, для розв’язання яких патр╕отична риторика була непридатна. Уже тод╕, виступаючи на Першому всесв╕тньому форум╕ укра╖нц╕в (серпень 1992 р.), я казав: «За цих умов актуальним ста╓ прагнення труд╕вник╕в до самозахисту, до орган╕зованих д╕й, що ставили б межу як для свавол╕ державно╖ адм╕н╕страц╕╖ та в╕домств, так ╕ розбо╓в╕ торговельно╖ та ╕нших маф╕й. Але б╕да наша, яка може виявитися фатальною, в тому, що демократичн╕ сили не створили н╕ теоретичних концепц╕й, н╕ тривких орган╕зац╕йних структур, як╕ б в╕дпов╕дали потреб╕ захисту конкретних соц╕альних ╕нтерес╕в труд╕вник╕в ╕ водночас узгоджували б цей захист ╕з процесом демократичного державотворення. Натом╕сть роль оборонц╕в трудового люду намагаються — ╕ не без усп╕ху — перехопити противники незалежно╖ демократично╖ Укра╖ни, поборники т╕╓╖ системи, яка протягом 70 рок╕в зд╕йснювала найжорсток╕шу в св╕т╕ експлуатац╕ю народу ╕ довела сусп╕льство до нин╕шнього стану. Вони ж цин╕чно вдягаються в одеж╕ захисник╕в демократ╕╖ та прав людини — т╕, хто ще вчора заганяв у тюрми за саму згадку про права людини».
На жаль ╕ на б╕ду, така ситуац╕я — в р╕зних видозм╕нах — трива╓ вже понад два десятил╕ття. У нас ╓ мало не вс╕ ознаки формально╖ демократ╕╖, але нам ╕ще далеко до соц╕ально╖ демократ╕╖.
— У чому поляга╓ головна проблема Укра╖нсько╖ державност╕?
— По-мо╓му, в тому, що в нас н╕коли не було ╓дност╕ (╓дино╖ нац╕╖, як у Польщ╕, Литв╕, Груз╕╖ та ╕нших). ╤ тепер нема╓. Хоча тепер ми, можливо, ближч╕ до не╖, н╕ж ран╕ше.
— Що зм╕нила Революц╕я г╕дност╕ та в╕йна з Рос╕╓ю?
— Саме тепер, напевне, форму╓ться, нарешт╕, та пол╕тична укра╖нська нац╕я, про яку весь час говорилося.
— Що необх╕дно зробити, щоб до влади в Укра╖н╕ прийшли, нарешт╕, люди, як╕ люблять В╕тчизну, а не себе в н╕й?
— Треба, щоб люди вибирали г╕дних, а не тих, хто б╕льше об╕ця╓ або й просто купу╓ голоси. А то в нас люди обурюються, що скр╕зь хабарники, а пот╕м ╕дуть на вибори, голосують за того, хто дав ╖м хабара, предметного чи завуальованого, ╕ вимагають в╕д уряду боротися з корупц╕╓ю. А кор╕нь корупц╕╖ в нас самих, а не в уряд╕.
╤ ще. По-мо╓му, не варто брати на в╕ру обивательську верс╕ю про те, що вс╕ без винятку пол╕тичн╕ д╕яч╕ й урядовц╕ — корупц╕онери або й запроданц╕, ╕ дов╕ри н╕хто не вартий. Компрометац╕я вс╕х ╕ вся — це найефективн╕ший спос╕б парал╕зувати сусп╕льну волю до добра. Серед пол╕тичних д╕яч╕в також були ╕ ╓ люди, як╕ люблять Укра╖ну ╕ хочуть працювати для не╖, — ╕нша р╕ч, що ╖м важко, зокрема, й тому, що ми мало ╖х п╕дтриму╓мо.
— Нац╕ональна ╕дея Укра╖ни — яка вона сьогодн╕?
— У добу кирило-мефод╕╖вц╕в ╕ Шевченка, а пот╕м п╕д час нац╕онально╖ революц╕╖ 1918–1920 рр. формулою укра╖нсько╖ ╕де╖ було: «Укра╖на без холопа ╕ без пана». Нин╕ це нав╕ть уже й не мр╕я. Хоча ╕мпульсу соц╕ально╖ справедливост╕ не витравити жодним безнад╕йним досв╕дом.
Чи живе зараз у сусп╕льн╕й св╕домост╕ нац╕ональна ╕дея ╕ яка вона? Не знаю. Адже нац╕ональна ╕дея — це не т╕ мудр╕ деф╕н╕ц╕╖ великовчених патр╕от╕в, яких (деф╕н╕ц╕й) не бракувало, а те, що реально об’╓дну╓ народ. Майдан оживив ╕дею справедливост╕ ╕ свободи, нашо╖ належност╕ до ╢вропи, а рос╕йська агрес╕я дала силу спротиву й пол╕тичному самобуттю. У цьому бачиться серед траг╕чних випробувань над╕я на майбутн╓.
— ╤ване Михайловичу, на вашу думку, яка м╕с╕я укра╖нського народу?
— М╕с╕я кожного народу (як ╕ кожно╖ людини) — бути собою. Всяке перевищення ц╕╓╖ м╕с╕╖ дуже небезпечне для решти св╕ту, та й для самого себе.

Олеся САВЕНКО
gazeta.dt.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15315

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков