Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2015
Юр╕й РИБЧИНСЬКИЙ: «БОГ ПРИДУМАВ РОС╤Ю, АБИ ПОКАЗАТИ ВСЬОМУ СВ╤ТУ, ЯК РОБИТИ НЕ ТРЕБА...»

Штрихи до портрета
22 ТРАВНЯ В╤ДОМОМУ УКРА╥НСЬКОМУ ПОЕТУ-П╤СНЯРУ ЮР╤Ю РИБЧИНСЬКОМУ ВИПОВНИЛОСЯ 70 РОК╤В
«Поет, драматург, сценарист, народний артист Укра╖ни, заслужений д╕яч мистецтв, багаторазовий лауреат фестивалю «П╕сня року» — це далеко не весь перел╕к творчих надбань та прагнень ц╕╓╖ надзвичайно талановито╖ людини, твори яко╖ вражають неповторн╕стю стилю, — говориться у прив╕танн╕ юв╕ляру, розм╕щеному на сайт╕ М╕н╕стерства культури Укра╖ни. — Юр╕й Рибчинський сп╕впрацював з композиторами, серед яких справжн╕ класики укра╖нсько╖ естради: В. ╤васюк, ╤. Поклад, ╤. Шамо, В. ╤ль╖н, М. Мозговий, О. Зу╓в, О. Злотник ╕ багато ╕нших.
Виконавцями його п╕сень ╓ Н╕на Матв╕╓нко, Ярослав ╢вдокимов, Назар╕й Яремчук, Василь З╕нкевич, Соф╕я Ротару, Ан╕с╕мови Любов ╕ В╕ктор, Натал╕я Бучинська, Натал╕я Могилевська, Руслана Лижичко, Павло З╕бров, Тамара Гвердцител╕, Валер╕й Леонть╓в та багато ╕нших. Поета по праву називають одним з основоположник╕в укра╖нсько╖ естрадно╖ п╕сн╕. Окр╕м естрадних п╕сень, Юр╕й ╢вгенович ╓ автором багатьох твор╕в, написаних для к╕но, мюзикл╕в, рад╕овистав. За п╕драхунками автора це близько трьох тисяч п╕сень. В╕та╓мо Юр╕я ╢вгеновича з юв╕ле╓м ╕ висловлю╓мо глибоку повагу та вдячн╕сть за його творч╕сть».

Юр╕й РИБЧИНСЬКИЙ: «БОГ ПРИДУМАВ РОС╤Ю, АБИ ПОКАЗАТИ ВСЬОМУ СВ╤ТУ, ЯК РОБИТИ НЕ ТРЕБА...»

Юр╕й Рибчинський став народним поетом Укра╖ни задовго до того, як йому оф╕ц╕йно присво╖ли це звання. Запитайте будь-кого, хто автор п╕сн╕ «Ой, лет╕ли дик╕ гуси», — ╕ почу╓те, що п╕сня народна. ╤ це, мабуть, найб╕льше визнання, коли п╕сню вважають народною. Окр╕м таланту поетичного, Юр╕й ╢вгенович ма╓ хист при╓много, в╕двертого сп╕врозмовника. Напередодн╕ 70-р╕ччя основоположника сучасно╖ укра╖нсько╖ п╕сн╕ розмовля╓мо про давн╕х друз╕в ╕ нових ворог╕в, про специф╕ку народно╖ ментальност╕ та про вм╕ння прощати.

— Юр╕ю ╢вгеновичу, така поважна дата — 70 рок╕в — вимага╓ гранд╕озного концерту...
— Боюся, це неможливо, поки на сход╕ в╕йна. Святкування було б неповноц╕нним без Тамари Гвердцител╕, Олександра Малин╕на… Почекаю. Ус╕ заходи перен╕с на ос╕нь.
— Згадалася ваша п╕сня «Свобода», яку викону╓ Тамара, — вона звучала ╕ п╕д час путчу у Москв╕, ╕ п╕д час революц╕╖ у Груз╕╖…
— ╤ тод╕, коли ╖╖ виконувала на сцен╕ театру Франка Наталя Сумська: ми ставили мюзикл «Б╕ла Ворона» (з якого, власне, п╕сня), а у Верховн╕й Рад╕ якраз п╕дписували Акт Незалежност╕.
— Тамара, мабуть, уже б╕льше 20 рок╕в живе у Москв╕. Сп╕лку╓тесь з нею про ситуац╕ю в Укра╖н╕?
— Н╕. Вже три роки не був у Москв╕, не ╖здив нав╕ть коли отримував нагороди на «П╕сн╕ року». А по телефону як сп╕лкуватися про так╕ реч╕? Я ж розум╕ю, що у КДБ╕стськ╕й кра╖н╕ в╕домих людей прослуховують. Для чого Тамару п╕дставляти. Я ╕ так знаю, на чи╓му вона боц╕.
— Колись вам неодноразово доводилося працювати з Йосипом Кобзоном. Як оц╕ню╓те його тепер╕шню повед╕нку, зокрема, в╕зити на Донбас?
— В╕н — хвора людина, ╕ Бог йому суддя. З тими, хто назива╓ укра╖нський г╕мн «нацистським», нав╕ть якщо вони були багато рок╕в мо╖ми друзями, сп╕лкуватися не маю про що. Ми посварилися ще п╕сля першого Майдану: сказав йому, що як пол╕тична особа ╕ншо╖ держави в╕н не ма╓ права аг╕тувати за Януковича ╕ втручатися у внутр╕шн╕ справи Укра╖ни. Кобзон завжди був «homo soveticus» ╕ залишиться таким. Т╕шиться, як дурень, тим, що можна сп╕вати комсомольськ╕ п╕сеньки ╕ бути актуальним. На здоров’я. Ми це вже пережили.
— Донеччина — не чужа для вас земля. Що скажете про специф╕ку рег╕ону ╕ чи вдасться нам повернути ц╕ земл╕ не лише в географ╕чному сенс╕, а й у ментальному?
— На Донеччин╕ народилася моя мама, там похован╕ д╕дусь з бабусею. Мама, до реч╕, вчилася в одн╕й г╕мназ╕╖ з Володимиром Сосюрою (в╕н також родом з Дебальцевого). Але це був початок ХХ стол╕ття. Донбас пово╓нний – це сотн╕ тисяч людей (в основному уголовник╕в), яких з усього Союзу зганяли працювати на шахти ╕ х╕м╕чн╕ заводи. Поступово там склалось крим╕нально-комун╕стичне братство.
Я — не Кассандра, щоб в╕щувати, чим зак╕нчиться конфл╕кт на Донбас╕… Але вважаю, що протистояння не припиниться, нав╕ть якщо Пут╕н забере зв╕дси сво╖х радник╕в ╕ солдат╕в. 75% тих, хто вою╓ зараз проти укра╖нсько╖ арм╕╖, – донбаськ╕. От уяв╕мо, що рос╕йськ╕ (як ╖х назвати?) дурн╕ з автоматами п╕дуть ╕ залишиться територ╕я, населена людьми, що воювали з «ки╖вською хунтою» (не лише чолов╕ки, а ц╕л╕ с╕м’╖ з д╕тьми). Як нам з ними сп╕лкуватися дал╕? Чи можна примусити людину стати укра╖нцем? Моя суб’╓ктивна думка, з якою багато хто не погодиться: Донбас – це ракова пухлина, яку треба видалити. Укра╖на не стане в╕д цього б╕дн╕шою. Уяв╕ть, ск╕льки рок╕в нам, зам╕сть того, щоб рухатися вперед ╕ будувати нову модель держави, доведеться вир╕шувати донбаське питання. Куди под╕ти м╕льйони людей, як╕ взяли до рук зброю ╕ п╕шли проти Укра╖нсько╖ державност╕?
— Якщо «видалити пухлину», то де гарант╕╖, що донбаський сценар╕й не повториться в ╕нших областях, що у Харков╕, наприклад, знову не актив╕зу╓ться «Оплот»? Так можна половину територ╕й втратити, а то й всю державу…
— Треба нормальний кордон зробити, врешт╕-решт! ╤ зброю, танки нашим хлопцям дати. Досить валяти дурня ╕ командувати: ст╕йте, обороняйте територ╕ю.
— Хочу пригадати вашу давню фразу про те, що н╕яко╖ незалежност╕ в Укра╖н╕ нема╓. Як гада╓те, ╖╖ дос╕ нема╓?
— Зараз здобува╓мо справжню незалежн╕сть в╕д Радянського Союзу та Рос╕╖ як його спадко╓мця. Наша в╕йна з «совком» довго в╕дкладалася. Якби не було Б╕ловезько╖ пущ╕, то в╕йна почалася б на 24 роки ран╕ше. На жаль, нема╓ тако╖ держави, яка б здобула незалежн╕сть без кров╕: в╕зьм╕ть хоч боротьбу ╤тал╕╖ проти австр╕як╕в час╕в Гар╕бальд╕ чи голландц╕в, як╕ визволялись в╕д ╕спанц╕в, чи американц╕в, як╕ здобули незалежн╕сть у в╕йн╕ з Великобритан╕╓ю.
Зараз рос╕яни под╕бн╕ до н╕мц╕в п╕сля Версальського договору (п╕сля поразки у Перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕ н╕мц╕ в╕дчували себе ошуканими ╕ потребували реваншу. — О. Г.). Вони переконан╕, що у них вкрали Укра╖ну, Груз╕ю, В╕рмен╕ю... А у кризах ╕ б╕дах звинувачують Америку чи бандер╕вц╕в. Це як у чолов╕ка, в якого особисте життя не склалося, винн╕ ус╕ навколо, окр╕м нього. А Пут╕н рос╕янам у цьому п╕д╕гру╓: не скажеш же 140-м╕льйонному народу, мовляв, ми — бездарн╕, ми все профукали ╕ пропили.
— Тобто коли культ Пут╕на впаде, наш╕ проблеми з сус╕дами н╕куди не зникнуть?
— Розв╕нчають культ Пут╕на, а що робити з культом Стал╕на? Це такий парадокс рос╕йсько╖ душ╕: любити садист╕в. Вони ж люблять Стал╕на, який замордував сво╖х людей б╕льше, н╕ж Г╕тлер ╓вре╖в. Обожнюють Петра ╤, який отримував насолоду в╕д катування людей ╕ ламання ╖м к╕сток. Петро вбив р╕дного сина, в╕друбав голову сво╖й кохан╕й Мар╕╖ Гам╕льтон, на к╕стках укра╖нц╕в зв╕в Петербург. Катерина ╤╤, хитра н╕мкеня, вбила свого чолов╕ка... А ╖х у Рос╕╖ називають «великими».
Зв╕сно, не об╕йшлося без пропаганди. Але рос╕яни в╕рять ╖й, бо хочуть в╕рити. Укра╖нц╕ ж чомусь н╕коли не мр╕яли про доброго царя, лиш про гетьмана, якого оберемо й якщо не буде справлятися, то скинемо. А рос╕йська рабська психолог╕я вимага╓ царя — жорстокого, але справедливого.
Зна╓те, як переклада╓ться слово «рос╕я» ╕з санскриту? «Поле для гри бог╕в». Завжди на ╖╖ територ╕╖ як╕сь б╕с╕вськ╕ ╕грища. Таке враження, що Бог придумав цю кра╖ну, аби показати на ╖╖ приклад╕ всьому св╕ту, як робити не треба. ╢ ще одна особлив╕сть: Рос╕я вигра╓ т╕льки т╕ в╕йни, в яких на не╖ нападають, а кожна ╕н╕ц╕йована ╕ програна нею в╕йна призводила до революц╕╖. У Перш╕й св╕тов╕й вона оголосила в╕йну Австро-Угорщин╕ ╕ фактично програла ╖╖, програла в╕йну в Япон╕╖, програш в Афган╕стан╕ спричинив розвал Союзу. На мою думку, Рос╕я н╕коли не розпочне в╕дкриту в╕йну проти Укра╖ни, бо це призведе до ╖╖ краху.
— Як ставитесь до того, що минулор╕ч СБУ знайшла докази того, що до передчасно╖ смерт╕ вашого друга Володимира ╤васюка причетн╕ сп╕вроб╕тники КДБ? Кажуть, ще п╕д час похорону ╤васюка ви стверджували, що його вбили...
— Я не м╕г цього говорити, бо ╓ людиною факт╕в, мен╕ потр╕бн╕ докази... Я можу зрозум╕ти, чому знищили Стуса, але не розум╕ю, нав╕що КДБ було ч╕пати Володю. Дуже добре його знав, це не була людина пол╕тики. Якщо його вбили, то, на мою думку, це могли зробити люди, як╕ свого часу керували Львовом. В╕н при╖хав у Льв╕в як асп╕рант мед╕нституту. Володя вже був популярний ╕ мав хорош╕ гонорари, але ще не був у сп╕лц╕ композитор╕в... А йому дали квартиру. Нечувано на т╕ часи. Пот╕м, мабуть, через це почали шантажувати. Я б шукав у цьому напрямку.
Верс╕я ╕з самогубством — це взагал╕ фантастика. З якого бодуна треба було ╖хати аж у Брюховицький л╕с, аби пов╕ситись? ╢сен╕н дов╕в, що для цього достатньо батаре╖. Кр╕м того, Володя за першою осв╕тою — медик, проходив крим╕нальну медицину, ╕ коли ми про це балакали, сам говорив, що пов╕шення — найг╕рша смерть. В╕н не залишив записки ан╕ сестр╕ Гал╕, ан╕ батькам. Володя був людиною с╕м’╖ ╕ н╕коли б не завдав такого горя р╕дним. Думаю, його вбили ран╕ше, пот╕м привезли у л╕с ╕ пов╕сили. Але, повертаючись до сво╓╖ першо╖ фрази, хочу бачити докази, винних ╕ покараних. Без цього ╕стор╕я н╕коли не буде закрита.
— Як ви гада╓те, чи повинн╕ митц╕ втручатися у пол╕тику? Ваш син, наприклад, — поет ╕ видавець ╢вген Рибчинський — минулор╕ч став народним депутатом. Не в╕дмовляли його в╕д цього кроку?
— Мо╓му сину 46 рок╕в, за осв╕тою — журнал╕ст, у творчост╕, б╕знес╕ в╕дбувся. В╕н — патр╕от сво╓╖ кра╖ни. ╤ ось настав той в╕к, що коли ма╓ш пол╕тичн╕ амб╕ц╕╖, треба ╖х реал╕зувати...
— Але, активно висловлюючи свою громадянську та пол╕тичну позиц╕ю, ╢вген побив горщики з багатьма творчими особистостями. Зокрема, заборонив приходити на сво╖ концерти Та╖с╕╖ Повал╕й...
— У житт╕ бува╓, що колишн╕ друз╕ стають ворогами або просто переходять у розряд знайомих...
— А ви сп╕лку╓теся з Та╖с╕╓ю? (П╕сня Юр╕я Рибчинського «Чар╕вна скрипка» тривалий час була в╕зит╕вкою сп╕вачки. — О. Г.)
— Сп╕лкуюся. Коли сталася б╕да з мо╖м приятелем ╤горем Покладом, я не мав достатньо кошт╕в, щоб йому допомогти (минулого року у композитора, який до цього перен╕с безл╕ч складних операц╕й, д╕агностували зараження кров╕. – О. Г.). Звернувся до ус╕х знайомих. Меладзе дуже допом╕г, Соф╕я Ротару в╕дгукнулася ╕, звичайно, при╖хав ╤гор Л╕хута й прив╕з на операц╕ю грош╕.
Я — не адвокат диявола ╕ не прокурор Бога, щоб засуджувати ╤горя чи Та╖с╕ю. Вони обрали св╕й шлях, а не м╕й чи мого сина. Моя суб’╓ктивна думка: Та╖с╕я зробила дурницю, коли п╕шла у Верховну Раду, не ╖╖ це справа. Вона волод╕╓ ун╕кальним вокалом, ╖╖ покликання бути сп╕вачкою.
— Ви не звинувачу╓те артист╕в, як╕ ╖здять заробляти в Рос╕ю?
— Порошенко, який ма╓ фабрики в Рос╕╖, чи наш╕ гастарбайтери, що ╖здять в Москву на зароб╕тки, не ╓ зрадниками Укра╖ни, правильно? То чому я маю скористатися тим, що хтось з в╕домих артист╕в сп╕ткнувся, топтати його ногами ╕ п╕аритися на цьому. Ось коли буде оголошено оф╕ц╕йно в╕йну м╕ж Рос╕╓ю та Укра╖ною ╕ припинено дипломатичн╕ в╕дносини, — тод╕ можна буде говорити б╕льш категорично.
— З ким ╕з артист╕в зараз сп╕впрацю╓те, кому пишете п╕сн╕?
— Пишу для Павла З╕брова, Олександра Пономарьова, Натал╕╖ Бучинсько╖. ╤ для наших молодих талант╕в — Ол╕ Жмур╕но╖, яка брала участь у «Голос╕ кра╖ни», Д╕ми ╢ременка, сп╕вака ╕ композитора Олекс╕я Сагаловського...
— Не горду╓те писати для молодих нев╕домих артист╕в?
— Навпаки! Я молодий доти, доки працюю з молодими композиторами ╕ виконавцями.

Олена ГУТИК
(«Високий замок»)

Дов╕дка «ВЗ»
Юр╕й Рибчинський народився 22 травня 1945 р. у Ки╓в╕. Мама була в╕йськовим л╕карем, батько — ф╕нансистом. Зак╕нчив ф╕лолог╕чний факультет ун╕верситету, в╕дслужив в арм╕╖. Як поет-п╕сняр сп╕впрацював з Володимиром ╤васюком, ╤горем Покладом, Миколою Мозговим, ╤горем Шамо, Геннад╕╓м Татарченком... Його п╕сн╕ виконують Н╕на Матв╕╓нко, Соф╕я Ротару, Тамара Гвердцител╕, Валер╕й Леонть╓в, Олександр Малин╕н, Наталя Могилевська... На п╕снях Юр╕я Рибчинського («Ой, лет╕ли дикi гуси», «Скрипка гра╓», «Тече вода, тече бистра вода», «Кленовий вогонь», «Мина╓ день, мина╓ н╕ч», «Виват, король!»...) виросло не одне покол╕ння.

Ще два штрихи...
Революц╕╖ — часи поет╕в. Як не дивно, в пер╕од ╢вромайдану ви, Юр╕ю ╢вгеновичу, взялися за прозу, а не поез╕ю.
— Усе св╕доме життя пишу або в╕рш╕, або п’╓си. Проте останн╕ под╕╖ в Укра╖н╕ змусили взятися за перо, щоб у в╕дкритому лист╕ до сусп╕льства висловити свою позиц╕ю. ╢вромайданн╕ под╕╖ виявили найголовн╕ше: ми не скористалися 1991 роком, тобто здобуттям незалежност╕, так, як треба було. На жаль, вибрали не ту модель держави ╕ йдемо нав╕ть не в той б╕к, що треба. В╕д того вс╕ наш╕ б╕ди й негаразди, невдоволен╕сть владою, тотальна корупц╕я, б╕дн╕сть та в╕дстал╕сть. Треба все починати спочатку.
2002 року я написав поему «По╖зд», де були м╕ркування щодо минулого ╕ майбутнього Укра╖ни. Ще тод╕ передбачав, що незалежн╕сть, яка д╕сталася нам без революц╕й, без в╕йн, без кров╕, не ма╓ вартост╕. А справжню незалежн╕сть отрима╓мо лише тод╕, коли за не╖ будемо ризикувати власним життям. Правда, мен╕ здавалося, що под╕╖ розгортатимуться, як сто рок╕в тому: п╕сля невдало╖ революц╕╖ 1905 року переможною стала революц╕я 1917-го, а у нас невдалою була революц╕я 2004 року, то справжн╓ повстання матимемо в 2017 роц╕. На к╕лька рок╕в помилився.
Передбачав справжню боротьбу за нашу незалежн╕сть. ╤ ми ╖╖ таки ма╓мо нин╕. Якщо говорити в╕дверто, то вс╕ ц╕ роки вдавано╖ незалежност╕ ми в сво╖й кра╖н╕ не були незалежними.
— У ваш╕й поем╕ «По╖зд» передана вбивча, але справедлива сутн╕сть нашого «незалежного» життя: «Лет╕в наш потяг. В╕тер в╕яв. Вставали в темряв╕ мости. ╤ Укра╖на, як пов╕я, П╕д вс╕ лягала по╖зди...».
— Понад 22 роки так воно ╕ було. ╤ за правл╕ння Леон╕да Кравчука, Леон╕да Кучми та В╕ктора Ющенка. Н╕чого не зм╕нив ╕ В╕ктор Янукович. Ми лягали п╕д американський, рос╕йський, ╓вропейський по╖зди. А мати св╕й власний шлях, свою г╕дн╕сть, бути не суб’╓ктом, а об’╓ктом ╕сторичних под╕й, жодного разу так ╕ не змогли. Завжди боролися за нас, а не ми за себе.
Не варто шукати крайн╕х, треба визнати власн╕ промахи ╕ помилки. Саме тепер проходимо ази, т╕ початков╕ класи навчання, як╕ ╕нш╕ кра╖ни пройшли сто ╕ б╕льше рок╕в тому.

Газета «Високий Замок»,
20 лютого 2014 р.

Юр╕ю ╢вгеновичу, як ви вважа╓те, Пут╕н нин╕ вич╕ку╓, спод╕ваючись на як╕сь проколи укра╖нсько╖ влади, чи обдуму╓ насл╕дки — тобто можлив╕ санкц╕╖ — сво╖х подальших крок╕в?
— Це запитання треба ставити Пут╕ну. Зв╕дки я знаю, що в нього там у голов╕? (Усм╕ха╓ться). Хоча рос╕йський президент уже давно показав, хто в╕н, що в╕н та який в╕н. ╤ нам не треба спод╕ватися, що Пут╕н раптом стане пухнастим, позитивним та полюбить Укра╖ну. Я думаю, що краще розраховувати на найб╕льш негативн╕ сценар╕╖ ╕ до них готуватися. Та молитися Богу, щоб ц╕ сценар╕╖ не були вт╕лен╕ у життя!
— Якщо уявити фантастичну р╕ч — вашу зустр╕ч ╕з Пут╕ним, що б ви йому сказали?
— ...Не знаю, розмовляв би я з ним чи не розмовляв би. Може, просто вбив би... (См╕╓ться). Зрештою, думаю, р╕ч не лише в Пут╕н╕. На жаль. Рос╕йський президент в╕ддзеркалю╓ те, про що багато рок╕в мр╕яла правляча ел╕та, яку в╕н сам же створив. Це — ╕ Сурков, ╕ Шойгу... Тому помиля╓ться той, хто дума╓: достатньо усунути Пут╕на — й усе зм╕ниться. Н╕! Треба усувати ц╕лий пласт ╕мперського мислення. Зна╓те, у 1991 роц╕ ми т╕шилися, що нарешт╕ стали державою, а для них, виявля╓ться, найб╕льшою катастрофою ХХ стол╕ття, як сказав Пут╕н, були не Перша св╕това в╕йна, не Друга св╕това, а, власне, розпад Радянського Союзу. Вони не сприйняли того факту, що те, що було награбовано Рос╕йською ╕мпер╕╓ю за багато в╕к╕в, раптом в╕д них «в╕д╕йшло». Тому в наших сус╕д╕в — ╕нше в╕дчуття ╕стор╕╖, ╕сторичного процесу, зв╕дси — й так╕ вчинки.
Газета «Експрес», 16 грудня 2014 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15325

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков