Версiя для друку Обговорити в форумi

Героям – слава!

24 травня у місті Соснівці на Львівщині, як і по всій Україні, пройшло вшанування Героїв України з нагоди Свята Героїв. Мешканці міста вітали оплесками своїх земляків... Низький уклін і слова вдячності були адресовані тим, хто повернувся з передової.
Соснівська громада зібралася біля пам’ятного знаку «Борцям за волю України» і разом з отцями – священиками храмів міста – молилася за наших захисників. Також отець Микола, отець Зеновій та отець Іван у своїх промовах звернулися до героїчних сторінок нашої історії, нагадали про підступність східного сусіда і закликали підтримати сучасних захисників і молитвою, і доброю справою. Ведуча заходу Тетяна Забава поетичними рядками розповіла присутнім про це свято.
…Раптом ловлю себе на думці: ще до недавнього часу День Героїв мав якийсь меморіальний характер, якщо можна так сказати. Так, ми згадували наших захисників, героїв давнини і минувшини, а зараз – вони реальні! Вони серед наших близьких і знайомих, вони – живі, поранені, скалічені, убиті! – вони – у нашому часі!.. День Героїв набув реального статусу! І ми, і вони розгублені, але не збиті з пантелику. Розгублені при зустрічі, при розмові. Але тверді у намірах перемогти цю війну! І воїни-захисники, і мирні мешканці тилу, які часто мають звання волонтера, а більшість – без нього – всі, ми всі працюємо на нашу перемогу!..
Свято Героїв у маленькій Соснівці завжди родинне, душевне. Без помпезності — куди нам.., і без фальші — куди вам... Так, ми плакали, ми молились і співали Гімн України, хвилиною мовчання вшановували загиблих, покладали квіти... Ми слухали виступи воїнів, які повернулися звідти. Солдат з Межиріччя Микола Валебний був у полоні. Йому важко було говорити про це, а людям ще важче слухати. Але ніхто — ні солдат, ні слухачі — не мали гадки, що Україна відступить. «Ми – на своїй землі, і ми будемо бити ворога, хоч як би він не казився!» — сказав Микола.
Завжди лунатиме наша пісня, бо вона – наш оберіг, наш бальзам. Ансамбль школи № 7 (директор — Ірина Мокрій) під керівництвом Інни Слободенюк виконав українські пісні, щоб звеселити серця усім присутнім і ще раз нагадати, що ми – українці – одна родина.
Депутат Соснівської міської ради Роман Стецик розповів про роботу соснівської організації «Самооборона», а також вручив квіти воїнам-захисникам, які прийшли з передової у відпустку. Їх представила громаді в. о. міського голови Соснівки Наталя Курінна. З трепетом і болем, і водночас з великою гордістю говорила пані Наталя про соснівчан-бійців. Низьким поклоном подякувала їм від імені всієї громади за мужність і героїзм. «Війна скоро закінчиться. Ми налагодимо щасливе життя. І ми завжди будемо вшановувати наших Героїв! Не тільки у цей день, а завжди, бо вони бережуть нас і майбутнє наших дітей!» — сказала Наталя Курінна.

Віра ОЛЕШ

Віра ОЛЕШ
ДИПТИХ ДО ДНЯ ГЕРОЇВ
* * *
День Героїв чи Свято Героїв…
Називайте, як хочеться вам.
Ось вони, разом з нами, всі поряд.
Всі знайомі і всі були там…
Хто назовсім вернувся,
Хто лиш у відпустку,
Бо ще треба бійців
На цю кляту війну!
І якось перед ними
Нам стояти незручно,
Бо ми, справді, усі
В неоплатнім боргу.
І надії на владу верховну
Все менше.
Лиш у спільних зусиллях
Перемогу куєм:
Вони там, у окопах
І зимних траншеях,
А тут волонтери!
І все у нас йде навзаєм!
Помагаєм, чим можем.
Хай тільки мине ця війна!
Переможемо ми, переможем!
Лиш на Бога і наших Героїв –
В нас надія одна!
* * *
Трохи змучений і несміливий,
Ніяковіючи, скраю стояв.
Мов вибачався сором’язливо,
Що воював і в полоні бував…
Громада його попросила сказати.
Він вийшов.
Схвильовано слово шукав,
Про те, як непросто
було їм стояти,
Про те, як їх ворог
 вогнем поливав!
І про полон говорив
Скупими скрипучими фразами,
Мов знов це прожив,
Аж дихалось всім через раз…
І раптом усіх здивував:
«Там також хороші є люди…
Та, що вже поробиш,
Такий непростий у нас час»…
Сказав, що збирався
 накласти на себе там руки.
Та дружина і син
 увижались щодня.
Тому він і вижив,
 пройшовши всі муки,
Бо знав –
тут чекає кохана – вона…
Він хвилювався.
Жінки всі ридали.
Й чоловікам некомфортно було.
Солдат не вагався:
«Стояти нам далі!
За кожне містечко, за кожне село!»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2015 > Тема "З потоку життя"