Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 05.06.2015
ЛЬВ╤В ПОЧУВ ДОНБАС

«ЛЕКЦ╤╥ СВОБОДИ» ДОНЕЦЬКО╥ ПРОФЕСОРКИ ОЛЕНИ СТЯЖК╤НО╥ ЛЬВ╤В’ЯНИ АПЛОДУВАЛИ СТОЯЧИ
«Я ХОЧУ ВИБАЧИТИСЯ ПЕРЕД УКРА╥НСЬКИМИ ПАТР╤ОТАМИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОР╤ЯХ ╤ В КРИМУ ЗА ╥ХНЮ «НЕВИДИМ╤СТЬ», ЗА МОВЧАННЯ, ЯКЕ ТРАНСЛЮ╢ТЬСЯ В ╢ВРОП╤ ╤ В УКРА╥Н╤ З ╥ХНЬОГО ПРИВОДУ...»

Для мене велика честь бути тут у пам’ять  про Олександра Кривенка, який там зна╓ все про помилки ╕ перспективи Укра╖ни. Думаю, в╕н там був щасливий п╕д час Майдану ╕ п╕сля нього, бо це була ╕стор╕я про св╕т для Укра╖ни. Пот╕м, коли сталася в╕йна, в╕дступ в арха╖ку був прогнозованим ╕ майже митт╓вим. Цив╕л╕зован╕сть змива╓ться дуже швидко. Трапилося прогнозоване – певна частина Укра╖ни знову стала тою, яку Олександр Кривенко не любив: вузьколобою, тр╕шки забиченою, тою, що стала кричати: «Роз╕пни! В╕друбай!». Це стало модно, це стало частиною можливост╕ створити кар’╓ру, н╕чого б╕льше не роблячи.
Моя позиц╕я говор╕ння – це травма ╕ провина. Провина – на першому м╕сц╕. Якщо перераховувати ╖╖ повн╕стю, часу не вистачить. Я думаю, що за 23 роки список провини у нас ус╕х приблизно однаковий. Щодо травми, ╖╖ результат – це нечутлив╕сть болю. Це не про те, що б╕ль не в╕дчутний, а про те, що н╕чого, кр╕м болю, нема╓.
Ще моя позиц╕я говор╕ння – це Донецьк, який я покинула вл╕тку минулого року, але в якому я живу ╕ сьогодн╕, не можу в╕дпустити ╕ не буду. ╤ Укра╖на як моя В╕тчизна, Батьк╕вщина, але поза концептом «Родины-матери».
Укра╖на для мене – це концепт дитини, яка мен╕ особисто н╕чого не винна.
Бо це я ╖╖ хот╕ла. Я хочу, щоб вона ходила, усм╕халася, була розумною ╕ щасливою. Якщо на стар╕сть вона мене любитиме, я буду рада. Якщо н╕ – ну то таке: «Лишь бы ей было хорошо».
Я рос╕йськомовна, але н╕хто ╕ н╕коли не заважав мен╕ говорити ╕ думати рос╕йською.
Я – ╕сторик, ╕ м╕й науковий ╕нтерес полягав у спроб╕ зрозум╕ти, що таке «радянська людина». Рок╕в п’ять тому я д╕йшла до ╕стор╕╖ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, ╕стор╕╖ окупац╕╖. Ця ╕стор╕я стала сьогодн╕ сучасн╕стю.
Я хочу говорити про свободу в╕д зла, але сама не ╓ в╕д нього в╕льною. Бо я не знаю, чи зможу я забути ╕ простити московський акцент укра╖нсько╖ в╕йни, яка вже б╕льше року «ака╓» ╕ вбива╓ укра╖нц╕в ╕ мою кра╖ну.
Отже, свобода в╕д зла як чесн╕сть – не спрацьову╓. Зло, на думку Августина Аврел╕я, не ма╓ онтолог╕чно╖ природи. Воно займа╓ м╕сця, як╕ ╓ порожн╕ми в╕д добра. Зло – як газ, як туман, як мла. Вона, в╕н, вони йдуть у душу пов╕льно ╕ непом╕тно, ╕ н╕хто точно не скаже, коли саме наступа╓ темрява.
Наприк╕нц╕ Х╤Х – на початку ХХ стол╕ття зло було в ╢вроп╕. Здавалося, що справа Дрейфуса, жвав╕ дискус╕╖ про протоколи с╕онських мудрец╕в – см╕шний побутовий н╕чого не вартий антисем╕тизм. Але це була згода ╢вропи на те, що пот╕м Ротшильд назве загально╓вропейською ╕де╓ю.
Г╕тлер прийшов з ╕де╓ю вбивати ╓вре╖в на п╕дготовлений ╜рунт. Люди були, може, ╕ не активними учасниками, але мовчазними сп╕вучасниками того, що в╕дбувалося, – ╕ французи, ╕ н╕мц╕, ╕ чехи, ╕ рос╕яни. ╤ укра╖нц╕. Р╕зн╕ рос╕йськомовн╕ й укра╖номовн╕ укра╖нц╕ були поганими «сво╖ми» для ╓вре╖в. На ╖хн╕х очах вбивали. ╥хн╕ми руками вбивали. Н╕хто не кинувся в╕дбивати ╓врея, бо вдавали, що це, справд╕, як╕сь «не т╕» люди, ╕ якщо ╖х позбутися – життя стане кращим.
Пот╕м, п╕сля в╕йни, ╓вре╖, як╕ вижили, повернулись до сво╖х будинк╕в. Вони вибачили ╕ виростили ц╕ле покол╕ння жидобандер╕вц╕в. Вони вибачили, але ми не просили прощення. ╤ в якомусь сенс╕ ми вбива╓мо по сьогодн╕.
Це — осад зла. Це — фундамент, на якому зроста╓ нове зло, нов╕ «не т╕» люди. ╤ коли мерзотник з камерою ╕з окупованих земель зн╕ма╓ свято «9 мая» в псих╕атричн╕й л╕карн╕, п╕дсм╕юючись над хворими, – ми не перегляда╓мо це в╕део чи перегляда╓мо так, в п╕в-ока, ми не пишемо в ООН, що це — злочин проти людства. Бо «так╕ вони вс╕ там – псих╕чно хвор╕».
Свобода в╕д зла у тому, щоб бути розумним, не посп╕шати грати у чуж╕ ╕гри, не п╕ддаватися на ман╕пуляц╕╖. Але якщо Саломея танцю╓ танець семи покривал, то кожен може стати ╤родом. Н╕чого, що це покривало – сепаратизм.
Сепаратизм, до реч╕, – образ мр╕╖. Хоча б рок╕в сто йому мало бути. Наш сепаратизм зм╕ню╓ образ мр╕╖ раз на два тижн╕, вжива╓ слова, яких не було у вжитку ще р╕к тому. Коли Саломея танцю╓, ╤род-Кремль зна╓: йому не перемогти в ц╕й в╕йн╕. Так, не перемогти. Але пос╕яти м╕нне поле – на роки, на десятил╕ття вперед. ╤ грати з сепаратизмом – це все, що в╕н може. Це для нього, для кремл╕вського ╤рода, – перше, фундаментальне покривало.
Друге – для наших пол╕тик╕в. ╥хня кар’╓ра втекла у Ростов. Вони залишились самотн╕ми, н╕чого для себе не зрозум╕ли. ╤ про себе. ╤ про Укра╖ну. ╤ тепер сепаратизм для них — така тема, що можна збирати врожай, н╕чого не роблячи. На жаль, ╕ т╕, й ╕нш╕, патр╕отичн╕, теж будуть грати. Бо одн╕ будуть боротися за федерал╕зац╕ю, в╕докремлення, республ╕ку, а ╕нш╕ – п╕дморгувати патр╕отам ╕ протистояти, протистояти, протистояти…
Трет╓ Саломе╖не покривало – для експертного середовища. Можна т╕льки уявити, ск╕льки науковц╕в захистять дисертац╕╖ про не╕снуючий сепаратизм. Такий соб╕ симулякр симулякра. Ну, не перша, зрештою, ╕стор╕я в експертному середовищ╕. «Молот в╕дьом» теж був симулякром симулякра. Але ж сталося так, що журнал╕сти грають у цю гру. Це — покривало для них теж. М╕сто Лейден у Н╕дерландах протистояло герцогов╕ Альб╕. Воно вир╕шило зруйнувати дамбу ╕ впустити море в м╕сто. Дамба годувала, але свобода була дорожчою. Вони зробили це. ╤ якщо б журнал╕ст при╖хав у Лейден, в╕н обов’язково знайшов би людей, як╕ симпатизували ╕спанськ╕й корон╕ ╕ були пап╕стами. ╤ можна було б про це написати. Бо це ж сенсац╕я. Нав╕що писати – ╕нше питання. Важливо, не важливо – Саломея танцю╓ ╕ тут.
Танцю╓ ╕ для самих сепаратист╕в, бо хто вони? Бандити, марг╕нали ╕ вбивц╕. Але в душ╕ вони хочуть, щоб це слово було. Бо це багато що поясню╓. Вони — страждальц╕ за бозна-що.
Наступне покривало – для ╢вропи. Сепаратизм ╢вропа розум╕╓. З╕тха╓ з розум╕нням принаймн╕. «От Шотланд╕я», «От ╤рланд╕я». Але наша ╕стор╕я не про Шотланд╕ю та ╤рланд╕ю. Вона – про Польщу 1939-го, про кра╖ни Балт╕╖ 1940-го, про Угорщину 1956-го ╕ про Прагу 1968-го. ╤ про Париж 1940-го теж. Згадати про це боляче. Сором! Шк╕ру здира╓ той сором, якими були вони, коли сталася та в╕йна. Сепаратизм заспокою╓. Бо мати стосунки ╕з повстанцями – це добре для ╢вропи.
Наступне покривало – для центрально╖ влади. От – зв╕льнен╕ територ╕╖. От треба в╕дновлювати м╕ст п╕д Красним Лиманом. Треба в╕дновлювати, але можна не квапитись. Бо «там же сепаратисти». П╕дморгнувши патр╕отам, можна забути про грош╕ на в╕дновлення, про м╕ста, як╕ потребують допомоги. Вголос не скажемо, але скориста╓мось.
Останн╓ покривало найтраг╕чн╕ше, бо робить ╤рода з дуже сов╕сних, дуже пристойних людей. Чолов╕к╕в переважно. Бо ось в╕н не на сход╕. ╤ йому дуже важко пояснити соб╕, що тут, може, в╕н ц╕нн╕ший, н╕ж там. ╤ це ось через цю важк╕сть «Чому я не на фронт╕» краще думати, що там сепаратисти, ╕ якщо вони хочуть в╕дд╕литися, то нехай. «Чи маю я вмирати за те, що хтось хоче жити окремо?». Бо я ж л╕берал, демократ ╕ добра людина.
 Кожен може стати ╤родом. ╤ це все було б н╕чого, якщо б танц╕ Саломе╖ не були про стриптиз чи с╕мейну пол╕тичну мелодраму. Але вони про в╕друбання голови ╤оана Хрестителя. Вони про розрубане т╕ло – Укра╖ну. Про в╕йну. Еф╕альт, син Евридема, показав персам тиловий обх╕д у Фермоп╕льську ущелину. Цар Леон╕д пав, ╕ перси зайняли значну територ╕ю Грец╕╖. Якщо б у ахемен╕д╕в було телебачення, то Еф╕альт м╕г сказати про себе, що в╕н виступав за Перську республ╕ку, за п╕вденно-зах╕дний ахемен╕стський округ. ╤ «л╕в╕» ╢гипту, ╕ «прав╕» Мало╖ Аз╕╖ з розум╕нням поставились би до цього, бо битва при Салам╕н╕ тривала м╕сяць, а при Платеях ще ц╕лий р╕к. Але греки називали реч╕ сво╖ми ╕менами, й Еф╕альта стратили як зрадника. То чому ми, знаючи, що на окупованих територ╕ях нема╓ ╕нформац╕йно╖ суб’╓ктност╕, сприйма╓мо голоси пол╕ца╖в, обличчя гауляйтер╕в ╕ паради зрадник╕в всерйоз? Чому ми не назива╓мо цих людей так, як ╖х сл╕д називати? Це — не свобода в╕д зла.
Але ╓ ╕ добр╕ новини.
Я знаю, у кого можна брати уроки свободи в╕д зла. Це — волонтери ╕ во╖ни. Там, де працю╓ш день ╕ н╕ч, бачиш б╕льше ╕ не ма╓ш сили до огульного зла. Там, де во╖ни, ╓ над╕я. В╕н каже: «Чего ты боишься? Что изменится? Наступление, не наступление. Если Россия сделает то, что хочет, не будет ничего. Мы победим. Чего ты боишься?».
Ще я буду брати уроки свободи в╕д зла у патр╕от╕в на окупованих територ╕ях. «Чого не по╖хали?». Це — перше запитання, яке СМЕРШ та НКВС ставили людям на окупованих територ╕ях. «Стал╕н в тоб╕ ╕ в мен╕ живий в╕чно». А вони, люди на окупованих, укра╖нськ╕ патр╕оти, см╕ються. Кажуть: «Ну добре, що не питають, чому не по╖хали киримли. Хоч тут все зрозум╕ло». Не по╖хали, бо багато причин. Але про одну ми не кажемо взагал╕. Вони не по╖хали, тому що це — наша, ╖хня укра╖нська земля. Вони не по╖хали, тому що не по╖хали литовц╕ ╕ латв╕йц╕, не по╖хали чехи. Вони повернулися нав╕ть з Сиб╕ру, ╕ все справдилося.
Патр╕оти на окупованих територ╕ях – це люди, в яких ╓ абонемент у сучасне гестапо – МГБ. Це — люди, на яких пишуть доноси ╕ як╕ живуть дуже важке життя. Там важко, а тут, з боку Укра╖ни, – насм╕шки ╕ прокльони. Зрештою, м╕сто назива╓ться СнежнОе, а не СнЕжное. Вони там працюють ╕з волонтерами, арм╕╓ю ╕ старими. Вони розмовляють ╕з тими, з ким би мали розмовляти ╕нш╕, – з отру╓ними наркотичною програмою «Russia-TV».
Вони там ╓. ╤ я хочу вибачитись перед ними. Насамперед, за те, що не змогла бути з ними разом. За те, що у сво╖х публ╕чних виступах завжди називала ╖х через кому: «Ну, ви зна╓те, вони там ╓, але…». Завжди хот╕ла сказати про тих обдурених, яких повно скр╕зь – в╕д Львова до Харкова. ╤ в Париж╕ й Л╕сабон╕ теж. Мо╓ потурання, моя кома призвела до того, що ╖х н╕би нема╓. Що мерзотники десь в тилу, в оч╕куванн╕ пиляння чергового бюджету називають ╖х оставленцами, пухлинами ╕ «вс╕ нормальн╕ вже по╖хали». Януш Корчак теж м╕г по╖хати, але в╕н був таким самим ненормальним ╕ загинув разом ╕з д╕тьми. Хочете, можна по-╕ншому. Ап╕╓ва дорога, апостол Петро. Назустр╕ч – Христос. ╤ каже: «Хутч╕ш, Петре, вс╕ нормальн╕ вже по╖хали».
Я хочу вибачитись перед укра╖нськими патр╕отами на окупованих територ╕ях ╕ в Криму за ╖хню «невидим╕сть», за те, що вони н╕би не ╕снують. За мовчання, яке транслю╓ться в ╢вроп╕ та Укра╖н╕ з ╖хнього приводу. Я щаслива, адже саме в них буду брати уроки свободи в╕д зла.
У хлопц╕в, як╕ два тижн╕ тому на ╜анку перед школою в Донецьку голосно обговорювали, чи буде правильним ╕ аеропорт, ╕ центральну площу назвати ╕менем К╕борг╕в.
Я буду вчитися свобод╕ в╕д зла у батьк╕в, як╕ тихенько малюють д╕тям маки ╕ кажуть, що це ╕ ╓ укра╖нська пам’ять про в╕йну, яко╖ не може бути б╕льше н╕коли. Так само робили в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Правда, малювали тризуб. ╤ все справдилось.
Я буду вчитися у продавчин╕, яка у магазин╕ кричить весело, св╕домо, з викликом: «Подходите! Наше, украинское завезли!».
╤ в маршрутника, який не бере рубл╕в. Мовляв, «хлопче, Укра╖на в нас тут, рубль не ходить».
╤ в легендарно╖ бабус╕, яка загляда╓ в оч╕ окупанта ╕ каже: «Сынок, ты откуда? Из Перми? Езжай домой!».
Я буду вчитися в Адольфа чи Фашика Донецького, який пише хрон╕ки «освобожденного от *** знает чего города», ╕ в хвилини в╕дчаю каже: «Харош страдать! Нам еще бурятов гнать и Членина валить!».
Я буду вчитися у Анф╕си, Олега ╕ у Дмитра, у яких зараз нема╓ ╕мен╕. Бо ╖м не можна його мати. ╥хн╓ ╕м’я – Укра╖на, воно пролуна╓ тод╕, коли там буде Укра╖на.
Я буду вчитися свобод╕ в╕д зла, яка довго терпить, милосердству╓, не шука╓ т╕льки свого, не раду╓ться чужому, яка все зносить, всього спод╕ва╓ться, все терпить ╕ н╕коли не переста╓. ╤ ╖хня любов до Укра╖ни н╕коли не переста╓. ╤ саме тому земл╕ окупован╕ н╕коли не перестануть бути Укра╖ною.
http://socportal.info/2015/05/30/l-viv-pochuv-donbas-lektsiyi-donets-koyi-profesorki-l-viv-yani-aploduvali-stoyachi.html

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15347

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков