Версiя для друку Обговорити в форумi

Від «кримнашу» – до «намкришу»...

Коли сьогодні на міжнародній арені говорять про Україну, найперше згадується війна на Донбасі, економічна криза та реформи. Питання Криму, яке донедавна було гострим і актуальним, поступово відходить на другорядний план, утримуючись «у фокусі» лише завдяки черговим офіційним заявам із закликами до Росії звільнити окупований півострів. Від України це вимагає постійних нагадувань світові про існування кримського виклику та проведення обговорень, як його подолати спільними зусиллями. Про те, як на питання Криму дивляться в США, що треба зробити для повернення півострова до складу України, в інтерв’ю «Укрінформу» розповіла провідний український експерт з кримського питання, представник Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталія Беліцер. Як науковець вона працює на цьому напрямі з початку повернення кримських татар на батьківщину в 1990-х роках. До США її запросили обговорити саме ситуацію навколо Криму.

УКРАЇНА МАЄ РОЗРОБИТИ СТРАТЕГІЮ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ

— Пані Наталіє, які сценарії повернення Криму є можливими сьогодні?
— У теоретичній площині існує кілька таких сценаріїв: суто військовим шляхом, виключно дипломатично-політичним шляхом із застосуванням економічно-соціальних важелів, а також комплексний підхід — сполучення різних методів.
Прихильники радикального шляху, тобто застосування військової сили, перебувають в очевидній меншості. Це — саме ті люди, які вважали, що на початку окупації треба було захищати Крим зі зброєю в руках, але очевидно, що зараз такий сценарій не буде підтриманий ні більшістю населення Україні, ні більшістю в Криму, ні міжнародною спільнотою. Тобто цей варіант дуже маловірогідний і навряд чи може мати успіх.
Повернення Криму виключно дипломатичними й політичними зусиллями, що ми бачимо сьогодні, — це тривалий шлях, який водночас має бути підкріплений додатковими важелями — суттєвим і невпинним збільшенням тиску на Росію. Потрібно, щоб Росія і росіяни відчули, що вже не в змозі утримувати далі анексований Крим як найбільш дотаційний регіон, який вони вважають «суб’єктом Російської Федерації». Зараз уже з’являються певні ознаки цього, але їх явно недостатньо.
У цьому зв’язку виникає дуже багато запитань і нарікань з приводу того, що Україна досі не має більш-менш розробленої, детально продуманої стратегії повернення Криму. Ми чули вже кілька разів, що РНБО скоро оприлюднить таку стратегію, але цього поки не сталося. Водночас, якщо аналітики і фахівці РНБО зараз працюють над цим, то не проводять будь-яких консультацій із незалежними експертами, що є не зовсім правильним, з моєї точки зору. Підготовка і вироблення такої важливої стратегії має відбуватися якщо не повністю в публічному просторі, то принаймні із залученням експертного потенціалу, військових фахівців, представників громадянського суспільства. Треба враховувати всі чинники, які сприятимуть поверненню Криму, і тільки тоді вироблення цілісної стратегії буде можливим.

ПРОУКРАЇНСЬКІ КРИМЧАНИ ГОТОВІ ТЕРПІТИ ЕМБАРГО З БОКУ УКРАЇНИ

— Які кроки для повернення Криму, на вашу думку, Україна могла би зробити вже зараз?
— Перш за все, на законодавчому рівні потрібно скасувати закон про вільну економічну зону, бо він не сприяє будь-якому сценарію повернення. Натомість він створює можливості для певних бізнес-кіл в Україні, які годуються з нього й не приносять жодної користі для населення Криму, а також дають можливість збагачуватися окупаційній владі на півострові. Сьогодні практично всі проукраїнські жителі Криму, передусім багато кримських татар, вимагають, щоб Україна припинила годувати окупаційну владу, яка, до речі, спрямовує більшу частину товарів з України на материкову Росію, не залишаючи їх на півострові.
До цієї схеми залучені не тільки продукти, а й будматеріали, постачання електрики й інше, що в більшості успішно перепродається завдяки значній різниці цін в Україні та РФ. Отже, головне сформульоване гасло проукраїнських кримчан: «Ми будемо терпіти, припиніть підтримувати окупаційну владу з території материкової України! Це сприятиме і прискорюватиме повернення Криму в Україну».
По-друге, потрібно внести зміни в деякі ініціативи виконавчої влади. Наприклад, ті люди, які залишились у Криму, але фактично є громадянами України, визнані нерезидентами з усіма негативними наслідками. Така норма також має бути переглянута, оскільки вона не сприяє збільшенню кількості прихильників України в анексованому Криму.
По-третє, порядок і режим перетину адміністративного кордону з півостровом потребує змін. Фахівці з питань безпеки стверджують, що поновлювати залізничне сполучення з Кримом надто небезпечно. Хоча теоретично можливо створити доволі потужний контроль на залізниці. Водночас не можна назвати вдалим існуючий напівлегальний перетин кордону автобусними сполученнями. Ми пам’ятаємо жахливі сцени під час зимового періоду, коли літні люди, інваліди, мами з маленькими дітьми мали проходити кілометри пішки.

БЕЗ АВАНТЮРИ З КРИМОМ НЕ БУЛО БИ І ДОНБАСУ

— Якщо всі необхідні законодавчі та виконавчі ініціативи будуть реалізовані, якими, на ваш погляд, мали би бути подальші кроки?
— Необхідно забезпечити максимально ефективний доступ до інформації з України, тобто потрібно позбавитися монопольного пропагандистського впливу російських ЗМІ в Криму. Тут може бути застосовано безліч підходів, у тому числі технологічних, щоб протиставляти кремлівській пропаганді українську точку зору.
Паралельно, звісно, Україні потрібно діяти більш активно в інформаційному плані на міжнародному рівні, бо зараз увага тих, хто хотів би підтримати Україну, зосереджена переважно на війні в Донбасі. Ми (громадянське суспільство — ред.) докладаємо багато зусиль, щоб у самій Україні питання Криму і, насамперед, його корінного народу — кримських татар — не було відсунуте на другорядні позиції. Ми закликаємо це робити журналістів, політиків, дипломатів.
Донбас — це наслідок Криму, наслідок того аншлюсу, що заохотив кремлівське керівництво відтворити кримський сценарій у південно-східній Україні. Це була велика спокуса і водночас великий прорахунок кремлівських аналітиків. Майже безкровна окупація Криму дала надію Путіну, і його, очевидно, запевняли в цьому, що російськомовне населення південно-східної України так само вітатиме російські війська. Тоді були сподівання, що ця частина України також стане суб’єктом Російської Федерації, як і Крим, і буде сухопутний коридор. Але цього не вийшло.

СОЦІОЛОГІЯ В КРИМУ НЕ ПРАЦЮЄ, ЯК І В РОСІЇ

— Як ви вважаєте, наскільки жителі Криму близькі або, навпаки, далекі від рішення повернутися до складу України?
— Думаю, що на сьогодні — ще досить далеко. Хоча такі тенденції певною мірою простежуються, але оцінити їх дуже важко — соціологія в Криму не працює. Ми знаємо деякі проекти, де опитування велося по телефону, в результаті яких з’явилася цифра, що 87% кримчан є абсолютно щасливими. Це — недостовірна інформація, і вже стає зрозумілим, що в самій Росії також неможливо соціологічними методами подати правдиву картину настроїв населення. Люди бояться.
У Криму у квітні працювала неформальна делегація з Туреччини, яка ознайомлювалась із ситуацією з кримськими татарами. На початку червня вони оприлюднили свій звіт, де у висновках, зокрема, зазначалося, що кримськотатарська спільнота переважно перебуває в стані не просто апатії, фрустрації або зневіри, а в стані жаху. Вони боялися розмовляти зі спостерігачами, реально відчуваючи загрозу репресій проти себе та членів сім’ї, оскільки окупаційна влада Криму намагалася не давати турецькій делегації ступити без супроводу жодного кроку. Це стосується не тільки кримських татар, а й усіх людей, які мають якусь проукраїнську позицію.
У Криму потрібен міжнародний моніторинг, зокрема, щодо порушень прав людини. Якщо будуть виграні перші судові позови, наприклад, у Страсбурзькому суді, це дасть надію на реальність повернення Криму, і буде суттєвим чинником.
Не менш важливими є також позитивні сигнали з боку України, що вона не забула і не забуде своїх громадян на півострові, і що вона вживає всіх можливих заходів, аби захистити їх, та розробляє реальну стратегію повернення Криму. Це потрібно, щоб уникнути стану безнадії серед проукраїнських кримчан.

У РОСІЇ НАВІТЬ ОПОЗИЦІЯ НЕ ХОЧЕ ВІДДАВАТИ КРИМ

— За деякими експертними прогнозами, Крим може повернутися до складу України тільки після повалення режиму Путіна. Як ви оцінюєте таку можливість?
— Насправді, далеко не тільки в Путіні справа, і це зазначають багато експертів. Якщо якимось чином його відсунуть від влади, залишається партія війни, партія яструбів, яка може взяти верх. Крім того, російське суспільство продовжує перебувати в жахливому стані через вплив пропаганди.
Мене також іноді дивує російська опозиція. Переважна більшість із них, включно з Ходорковським, Навальним, Яшиним, — усі стверджують, що Крим неможливо просто повернути Україні. Мовляв, треба це робити поступово або домовлятися про спільний протекторат над Кримом — це, звісно, викликає сильну негативну реакцію. Як можна в Європі ХХІ століття просто анексувати частину чужої території, а потім міркувати, яким чином робити спільні кроки, встановлювати спеціальні режими тощо?
Те, що Росія сама добровільно під тиском піде на повернення Криму, мабуть, є найменш вірогідним. Але така можливість є: населення Росії, зазомбоване пропагандою, має усвідомити, що країна доведе свою велич світові, якщо добровільно відмовиться від своїх амбіцій на Крим. Але, що важливо, росіяни не повинні сприймати це як свою поразку чи просто покарання за злочин — таким чином навряд чи можливо переломити настрої як в Росії, так і в Криму.
— Ви певний час були в Сполучених Штатах. Як американці сприймають проблему Криму?
— Усі, з ким я спілкувалася, сприймають дуже адекватно. Всі розуміють ситуацію, всі обурені поведінкою Росії. Багато хто також обурений позицією президента Обами, який чинить перешкоди для постачання Україні летальної зброї. Виступають за посилення санкцій. Експертні аналізи свідчать: неможливо таке забути, вибачити, потрібно вжити всіх заходів, щоб Крим був повернений.

Ярослав ДОВГОПОЛ
Вашингтон

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2015 > Тема "З перших уст"