Версiя для друку Обговорити в форумi

Хто такі «папєрєднікі», добре знає українське співтовариство. Це ті, хто завжди і в усьому винний. А приробила цьому слівцю «ноги» команда Януковича, яка навіть, коли давно вже перевалила за половину їхня каденція, стверджувала, що в усіх негараздах винна діяльність людей Віктора Ющенка, і це доходило до смішного. Теорія «папєрєдніков» і сьогодні залишається для Криму більш ніж актуальною.
Схоже, що навіть викорінивши з півострова останню прикмету, що нагадує про Україну, політики та місцеві ЗМІ не змінять своєї риторики, бо увесь негатив йтиме, як і сьогодні, від українських чиновників, котрі, хоч і посаджені нинішньою владою, але жили в Криму й за часів України і чимось там займалися.
Щойно переглянула телесюжет по І-му Кримському телеканалу, присвячений забезпеченню місцями малечі в дитсадочках. Працівник цього ж телеканалу, батько двох дітей, розповів, як проривався на прийом до тих, від кого залежала доля його дітлахів. На прийом потрапив з п’ятого разу, і був шокований манікюром і зверхністю двох дам, які сиділи в кабінеті, а ще більше тим, що кожну із них від праведного гніву «вдячних» батьків охороняло по ополченцю. Про це батькові пояснили, що бувають прецеденти, коли здоров’я цих дам, дійсно, під загрозою. А якщо, дійсно, в їхній поведінці щось не так, то це, звичайно, спадок України, хоча не пригадаю, щоб працівників дитячої дошкільної освіти раніше охороняла міліція. Втім, пролунав голос і незаангажованої людини. «Я б припинила говорити про український спадок, все залежить від відповідності людини своїй посаді і особистих якостей». Бо, скажімо, з українським «лихоліттям» аж ніяк не пов’язані ті процеси, що відбуваються сьогодні в команді «побєдітєлєй». Лише за весну-літо було звільнено міністра курортів і туризму Олену Юрченко, міністра транспорту Анатолія Цуркана, який став фігурантом карної справи, міністра майнових і земельних відносин Олександра Гордецького, міністра промислової політики Андрія Скринника, затриманого ФСБ, главу кримської податкової служби Миколу Кочанова, який намагався дати хабара працівникові ФСБ, та чимало інших високопосадовців. І небезпідставно всього за перше півріччя порушено 140 карних справ проти чиновників корупційного спрямування.
Днями зустріла завідувача одного з відділень сімферопольської 7-ї міської лікарні. На моє традиційне — як справи? — вона схопилася за голову і почала говорити, що такої агресивної некомпетентності не бачила і уявити собі не могла, хоча обіймає свою посаду ледь не 40 років. І ця жінка зовсім не ворог російської держави, вона — давня активістка російського руху, а під час «кримської весни» їздила підгодовувати тутешніх «беркутівців». Щоправда, ім’я того, хто руйнує нинішню кримську медицину, назвати вона так і не наважилася, лише показувала пальцем вгору. Його я почула від іншої лікарки з аналогічними звинуваченнями. Йшлося про «міністра охорони здоров’я» пана Могилевського. Рядові кримчани, розчаровані в «командє побєдітєлєй», просять прислати сюди московських чиновників, усвідомлюючи, що перемагати того, хто не чинить спротиву, і чорнуху у власних душах та некомпетентність, речі різні.
Особливо стурбовані ті, кому доводиться частенько звертатися у медичні заклади, і це не обов’язково хворі. Скажімо, школярі мають до початку навчального року підготувати довідки про стан свого здоров’я. Без цього і в школу не пустять. А на безкоштовний медичний прийом уже стоїть черга до кінця серпня. Отже, звертаються батьки з дітьми за платними послугами. Три найелементарніші аналізи для дитини в найдешевшому із платних медичних закладів, що почали множитися у геометричній прогресії, обійдуться у 800 рублів.
Наразі безкоштовна страхова медицина реально дедалі частіше і глибше залізає у кишені споживачів її послуг. Кожен безкоштовний аналіз — це три печатки, купа підписів та різна документація. Лікарі скаржаться, що все менше часу можуть приділяти хворим, він марнується на заповнення різних паперів. І хоч вважається, що термінова медична допомога безкоштовно надається кожному, життя показує, що не все так просто.
Коли «швидка допомога» прибула до моєї 96-річної матері, яка потерпала від гіпертонічного кризу, тиск їй виміряли лише після того, як ми надали паспорт громадянина Росії та страховий поліс. А як бути тим, хто з різних причин ще не має цих документів? Кримській «владі» добре відомо про трагічну долю двох матерів, що не встигли обзавестися належними документами і померли під час пологів. Їхні рідні так і не одержали права на «материнський капітал», хоча всі вони — корінні кримчани й одержали російське громадянство. Тож родина мала запланувати все заздалегідь, у тому числі смерть матері, аби дитина не зазнала дискримінації. Й оскаржити це рішення відповідних органів неможливо, бо людський фактор у російському законодавстві не враховується.
Це відчувають усі і всюди. Хочете перереєструватися в колишньому «Укртелекомі», що став «Кримтелом», ведіть власника номера, навіть якщо йому 100 років, або ж надавайте довідку, завірену нотаріусом, а вартість послуги — 1200 рублів. Те ж саме і в «Крименерго», а ще потрібна купа паперів, враховуючи документи на житло, довідку з податкової інспекції, свідчення про справність електролічильника тощо. До «Кримгазу» взагалі не підступитися, і з першого штурму перереєструватися практично неможливо.
Прикметно, що при цьому народ не обурюється, це він робить лише вдома під ковдрою. Легально негативні емоції може викликати лише те, вину за що легко перекласти на «папєрєдніков». Народне невдоволення організовано спрямовується на україномовні дороговкази, синьо-жовті таблички на деяких установах та абсолютно безневинні написи — «Дякуємо за чисті узбіччя!».
Одним з громовідводів стала назва кінотеатру, що в центрі Сімферополя, — імені Шевченка. Йому збираються повернути назву, яку він мав за часів Російської імперії. І тут сталося зовсім несподіване: запротестували й ті, хто всі ці роки був затятим ворогом української державності, — комуністи. Їхня фракція в сімферопольській міськраді в особах Степана Кіскіна та Віктора Шкляренка розцінила це як «наступ націоналістичного шовінізму та намагання розділити кримчан за національною ознакою». В заяві депутати запитують: «Невже боротьба з українським поетом є важливішою за кричущі проблеми ЖКГ, від яких потерпає місто?». І це вже не перша ситуація, коли комуністи виступають проти нинішнього режиму, виявляючи солідарність з українцями, хоча ще недавно були ярими апологетами Росії. Внаслідок цього галасливі ЗМІ вже готові зарахувати їх до табору українських націоналістів, які сьогодні в Криму поза законом.
А переважна більшість кримчан сміливістю не вирізняється. Особливо яскраво це проявилося під час перепису. Більше за інших здивували кримські татари, для яких завжди було принциповим саме визначення національності. Згідно з останнім переписом, 44 996 осіб назвалися просто татарами, 4% яких визначили рідною мовою просто татарську. А українці і того менше — лише 3%.
І все ж таки кількість кримчан, які вважають себе українцями навіть за цих умов, сягає майже 350 тисяч осіб. І це друге «призове» місце після росіян. Дуже шкода, що їхні долі поза увагою як чужої, так і рідної держави. Невже цими людьми має опікуватися лише заборонена в Україні компартія?

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2015 > Тема "Резонанс"