Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 10.07.2015
МИНУЛЕ ╤ СУЧАСН╤СТЬ У СПОГАДАХ АКАДЕМ╤КА МИХАЙЛА СЕЛ╤ВАЧОВА «П╤СЛЯ В╤ЙНИ»

Пам’ять

╤м’я доктора мистецтвознавства, професора, почесного академ╕ка АН вищо╖ школи Укра╖ни Михайла Сел╕вачова добре в╕домо в св╕т╕. У вересн╕ 2003 року завдяки мо╖й мам╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕ я особисто познайомився з Михайлом Романовичем. Ця зустр╕ч в╕дбулася в Ки╓в╕, у Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ художник╕в Укра╖ни на урочистих зборах, присвячених врученню В╕р╕ Ро╖к м╕жнародного ордена Миколи Чудотворця першого ступеня «За примноження добра на земл╕».
Прив╕тати ╖╖ з ц╕╓ю нагородою прийшло багато в╕домих д╕яч╕в культури, в тому числ╕ М. Сел╕вачов. Час минав, але творча сп╕впраця ╕ дружба м╕ж видатним ученим ╕ майстринею народно╖ вишивки не переривалася. Вона писала йому листи, надсилала матер╕али про свою творч╕сть. Як згаду╓ сам академ╕к, у нього з╕брався сол╕дний арх╕в, пов’язаний з ╕м’ям В╕ри Ро╖к.
Час ╕де, ╕ я гадаю, що тепер можна передати цей арх╕в у Музей ╤вана Гончара або Музей укра╖нського народного мистецтва в Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕. Але, звичайно, цю пропозиц╕ю може розглянути т╕льки сам Михайло Романович, ╕ йому видн╕ше, як вчинити з арх╕вом.
У 2005 роц╕ киянка ╢вген╕я Шудря випустила в св╕т зб╕рник «Подвижниц╕ народного мистецтва» п╕д редакц╕╓ю М. Сел╕вачова. У ньому ╓ стаття про В╕ру Ро╖к ╕, як я знаю, Михайло Романович дуже допом╕г ╢вген╕╖ Стефан╕вн╕ в п╕дготовц╕ цього матер╕алу.
Незадовго до мамино╖ смерт╕ М. Сел╕вачов побував у Польщ╕ ╕, знаючи, що В╕ра Серг╕╖вна збира╓ наперстки, прив╕з зв╕дти для ╖╖ колекц╕╖ сувен╕р, присвячений Грюнвальдськ╕й битв╕. В╕н збирався вручити його в Нац╕ональн╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. В. Вернадського на закритт╕ персонально╖ виставки В╕ри Серг╕╖вни у вересн╕ 2010 року. Не склалося... Але наперсток був переданий мен╕ ╕ тепер збер╕га╓ться в мамин╕й колекц╕╖.
Минув час. Навесн╕ нин╕шнього року в╕дкриваю свою електронну поштову скриньку ╕ з задоволенням бачу нову зв╕стку в╕д Михайла Сел╕вачова. Це запрошення на презентац╕ю 18 травня в Ки╓во-Печерському ╕сторико-культурному запов╕днику його мемуар╕в «П╕сля в╕йни». Я в╕дразу згадав, що в 2013 роц╕ Михайло Романович просив мене д╕знатися, чи ╓ в кримських, зокрема в ялтинських, арх╕вах дан╕ про долю його родич╕в — Мар╕╖ Солянко та Олени Сел╕вачово╖. Я сумл╕нно виконав прохання, але, на жаль, в арх╕вах н╕чого не знайшов, про що ╕ пов╕домив йому.
Через стан свого здоров’я ╕ велик╕ труднощ╕ при перетин╕ створених кордон╕в я не зм╕г бути присутн╕м на презентац╕╖. Але пройшло зовс╕м небагато часу, ╕ я отримав книгу спогад╕в з дарчим написом автора: «Вадиму Михайловичу Ро╖ку на спогад про чудов╕ часи, осяян╕ присутн╕стю незабутньо╖ В╕ри Серг╕╖вни». ╥╖ передала мен╕ правнучка Катерини Скаржинсько╖ — ╤рина Вадим╕вна, яка живе в Ки╓в╕.
Книга у мене в руках, ╕ насамперед приверта╓ увагу присвята видання стор╕ччю батьк╕в автора — Романа та Н╕ни Сел╕вачових. ╤ це просто чудово: д╕ти н╕коли не повинн╕ забувати сво╖х батька ╕ мат╕р!
Ц╕каво, що майбутн╕й професор 34 роки прожив на територ╕╖ Ки╓во-Печерсько╖ лаври ╕, звичайно, особливий вплив на його доросл╕шання ╕ св╕тогляд зд╕йснили особлива атмосфера запов╕дника, його арх╕тектура ╕ музейники. От ╕ спогади, природно, починаються з Лаври (1950-1960 рр.). А всього книга склада╓ться з дванадцяти розд╕л╕в.
Читаючи перший розд╕л, в╕дразу розум╕╓ш, який сл╕д залишила Лавра в житт╕ Михайла Сел╕вачова. Я ловив себе на думц╕ про те, ск╕льки сп╕льного в автора мемуар╕в ╕ у мо╓╖ мами. От в╕н дуже тепло розпов╕да╓ про те, що його мама Н╕на Серг╕╖вна дружила з багатьма науковими сп╕вроб╕тниками запов╕дника, особливо з Музою Як╕вною Куницькою. ╤ моя мама також дружила з нею, знала ╖╖ дочок ╤рину та Оксану. Пригадую, як у серпн╕ 2005 року на в╕дкриття персонально╖ виставки В╕ри Ро╖к в Музе╖ укра╖нського народного декоративного мистецтва на територ╕╖ Лаври прийшло багато колишн╕х ╕ нин╕шн╕х наукових сп╕вроб╕тник╕в запов╕дника, серед них — ╕ Муза Куницька.
Дружила В╕ра Серг╕╖вна з Любов’ю Корж, добре знала художника Михайла Дерегуса. Знаходжу на стор╕нках книги багато й ╕нших знайомих мен╕ завдяки мам╕ видатних особистостей ╕ в╕домих ╕мен: ╤ван Гончар, Петро Гончар, Н╕на Матв╕╓нко, Михайло С╕корський, ╤рина Коцюбинська — дочка письменника Михайла Коцюбинського, Олесь Федорук, Георг╕й Нарбут, Дмитро Степовик, Адр╕ана Вялець, Василь Щербак, Тетяна Радз╕╓вська, Володимир Прядка, Ра╖са Чугай, Борис Бутник-С╕верський, ╢вген Путря, В╕тал╕й Ханко, Людмила Лисенко та ╕нш╕. ╢ в цьому перел╕ку льв╕в’янин Василь Глинчак, який створив чудовий документальний ф╕льм про Героя Укра╖ни В╕ру Ро╖к «А на тих рушниках Укра╖на моя», презентац╕я якого в╕дбулася в липн╕ 2008 року в С╕мферопол╕.
Дуже ц╕кав╕ розд╕ли, в яких розпов╕да╓ться про роботу М. Сел╕вачова в ╤нститут╕ мистецтвознавства, фольклору та етнограф╕╖ ╕м. М. Рильського, де, власне, мама ╕ познайомилася з ним. Михайло Романович багато подорожував за кордоном, де, насамперед, бував у музеях, храмах, монастирях. Вважаю, що цей розд╕л особливо приверне увагу читач╕в книги.
Для мене ж, звичайно, найдорожчий розд╕л «Капище серця». У передмов╕ до нього автор, зокрема, пише: «Тим часом ум╕щую к╕лька здеб╕льшого вже друкованих ран╕ше нарис╕в, присвячених видатним особистостям, як╕ осв╕тлювали й м╕й житт╓вий шлях». Серед них — художник ╕ музикант Георг╕й Ткаченко, народна майстриня Мар╕я Примаченко, к╕норежисер ╕ письменник Микола Шудря та ╕нш╕.
╢ в цьому ряду ╕ стаття про мою маму «З когорти мироносиць ╕ подвижниць», опубл╕кована в газет╕ «Кримська св╕тлиця» 20 кв╕тня 2012 року. ╤ я дуже вдячний автору за те, що в сво╖х мемуарах в╕н згаду╓ В╕ру Серг╕╖вну як св╕тлу ╕ дуже р╕зноб╕чну особист╕сть.
Михайло Сел╕вачов пров╕в величезну роботу з вивчення родоводу сво╖х предк╕в, ц╕каво розпов╕в про них, п╕дготував сп╕льно з О. Хлестовим вражаюче за детал╕зац╕╓ю «Родов╕дне древо». Книга «П╕сля в╕йни» — просте, правдиве радянське минуле ╕ наша сучасна д╕йсн╕сть.
Спогади читаються легко ╕ з великим ╕нтересом. На мою думку, видання буде дуже корисним у робот╕ музе╓знавц╕в, мистецтвознавц╕в, ╕сторик╕в, художник╕в ╕ народних майстр╕в. Вся наша родина в╕та╓ Михайла Романовича з виходом у св╕т ц╕╓╖ чудово╖ книги ╕ бажа╓ йому нових творчих усп╕х╕в.

Вадим РО╥К


2003 р╕к, м. Ки╖в. Михайло Сел╕вачов — л╕воруч б╕ля В. С. Ро╖к

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15555

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков