Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи

Його можна було б назвати простим, енергійним і навіть симпатичним чоловіком. І назвала б, якби не частка його вини у тих смертях, стражданнях і горі, яких зазнала Україна. І хоча вбивцями ми вважаємо тих, хто безпосередньо натискає на курок або заносить ніж, зрозуміло кожному: без старань Сергія Аксьонова української трагедії могло б і не статися.
Це він ще за півроку до Майдану заявляв у ЗМІ про якихось міфічних фашистів, а його однодумці виводили на вулиці усіх залежних від влади бюджетників з антифашистськими гаслами під антифашистські марші. Важко було збагнути, що все це означає. Такими ж незрозумілими були і слова, що зірвалися якось із вуст пана Аксьонова у прямому ефірі: «Звичайно, що у Криму немає ніяких фашистів, але я про них говорив і говорити буду!».
Лише потім стало зрозуміло: наступ на Україну готувався заздалегідь, і російські спецслужби працювали у тісному контакті із місцевими проросійськими силами. Тож тисячі смертей, каліцтва, зруйноване житло, розірвані і розсварені сім’ї — все це має прямий стосунок до ініціаторів «крымской весны».
Щодо передчасних смертей, то тут не поставлено крапку і сьогодні. Про це, зокрема, можна було дізнатися із більш як тригодинної зустрічі пана Аксьонова із кримськими журналістами та громадськими діячами, що транслювалася у прямому ефірі. І це навіть за тих умов, що присутніми на зустрічі були лише люди надійні і перевірені, котрі, за винятком одиниць, найбільше, що собі дозволяли, це покритикувати вже звільнених зі своїх посад міністрів та поклопотатися, чи пан Аксьонов не має гідних соратників і все змушений робити сам.
І все ж таки дівча, що працює на одному з російських телеканалів, молоде і зелене, не витримало. Кореспондентка згадала про медицину, мовляв, голосуючи за приєднання до Росії, люди і гадки не мали, що, аби здати найпростіший аналіз крові, доведеться чекати місяцями. До розмови приєднався і присутній у студії медпрацівник. У кількох фразах він розповів історію онкохворої людини, яку із онкодиспансера, куди та звернулася, направили до дільничного лікаря, а потім ще 18 днів вона мусила чекати прийому онколога у своїй поліклініці. Людина померла, бо в подібних ситуаціях важливий не лише кожен день, а й кожна година.
В Україні в онкодиспансер міг звернутися кожен, прямо з вулиці, і одразу ж потрапляв на консультацію, так само, як і той, кого направляв лікар. Людина могла негайно пройти обстеження, що для більшості ставало першим етапом у боротьбі за їхнє життя. Судячи з опублікованого в «Крымской правде» матеріалу, де відповідає на запитання громадян «міністр» охорони здоров’я Олександр Могилевський, онкохворих тепер взагалі не жалують.
 Ось що розповідає, зокрема, Любов Іванівна з Алупки «міністру». «У нас медицинское обслуживание считается бесплатным. У отца пошли метастазы, ему нужно сделать УЗИ, КТ и сдать специальный анализ. В Ялте его бесплатно нигде не сдашь, томографии тоже нет. Платный анализ мы уже сделали, а на КТ нам дали направление в больницу Семашко, но там очередь подойдет только в декабре».
Думаю, це звернення оприлюднене не випадково. Воно послужило приводом похвалитися тим, що в поточному році в деяких лікарнях Криму з’явиться нова медтехніка. Але сама вона не лікує. І що до того конкретному хворому, чиє життя вже перебуває у критичній фазі?
Відомо, що в Росії відбулася ціла низка самогубств онкохворих людей, жорстко обмежених у знеболювальних засобах. Вони просто не витримували страждань. Так же рідна влада турбувалася, щоб вони не стали наркоманами. Сьогодні нібито вжито певних заходів на законодавчому рівні, що мають полегшити останні дні хворих.
До Аксьонова теж були цілком конкретні прохання: не переступати через людські долі і не намагатися зробити в Криму за рік все те, що робилося в Росії упродовж восьми років. Але «глава» Криму, здається, так нікого і не почув. Він говорив про ту ж саму медтехніку, яку буде закуплено на взятий у Росії кредит, та нахваляв пана Могилевського, який «не побоялся, смело пошел в министры», і якого кримські медики порівнюють із стихійним лихом.
Тут залишається лише додати, що таки краще б він злякався, як би це зробила на його місці кожна адекватна, виважена людина, бо то було б на користь медицині і людям. Та пан Аксьонов мислить іншими категоріями, в руслі «Песни о буревестнике»: «Безумству храбрых поем мы славу»!
Серед хоробрих і «безумных» — й інші міністри та чиновники найвищого рангу, у шести з яких вистачило хоробрості і на те, аби стати учасниками різних сумнівних ситуацій, а то й зацікавити своєю діяльністю і ФСБ. До пори до часу пана Аксьонова це не хвилювало, навіть навпаки — він вихвалявся своєю об’єктивністю, тим, що кара спіткає кожного, хто на те заслуговує, незважаючи на посаду. Та після четвертого чи п’ятого звільнення своїх поплічників, серія яких почалася після приїзду до Криму глави уряду РФ Дмитра Медведєва, раптом схаменувся, бо міністри-корупціонери — це ж і його особисте недопрацювання. І скільки б «глава» Криму не скаржився, що за 35-45 тисяч компетентні фахівці на такі посади не підуть, зрозумів, що цим навряд чи викликає до них особливе співчуття.
Дійшло до того, що пан Аксьонов вирішив створити «спеціальну комісію із забезпечення захисту прав осіб, що обіймають державні посади в Республіці Крим, посади державної громадянської служби РК і муніципальної служби в Криму». А на словах заявив: «Никто не позволит издеваться над должностными лицами, а то появились некоторые деятели, которые приехали с материка и рассказывают о том, что крымчане — бестолковые и идиоты. Чтобы вы понимали, что это была заказная работа, которая была направлена на то, чтобы очернить имидж республики».
Не подобається те, що відбувається, і «голові Державної Ради» пану Константинову. «После того, как я прочитал в СМИ, что мы — самая коррумпированная команда за историю Крыма, мне захотелось написать заявление...». Та заяву про звільнення він так і не написав, бо, на його думку, «та команда, которая сейчас работает, самая чистая и честная из всех, которые я видел в Крыму». І справа зовсім не в чиновниках, а в тім, що «сам мир не идеален».
«Мы не позволим незаконно задерживать, проводить какие-то следственные действия» — акомпонував йому пан Аксьонов. А за новоствореною комісією застеріг право контролювати і роботу слідчих органів. Це вже було занадто і за межами будь-якого правового поля, про що і нагадали «главі» присутні в студії журналісти, котрі вважали, що звинувачувати або виправдовувати має таки суд, а не якась там комісія. (До слова, після термінового візиту до «білокам’яної» Аксьонову свою комісію довелося скасувати)...
І тут пан Аксьонов зовсім розхвилювався, припустивши, що так 90% чиновників опиняться в тюрмі. А вони ж — «команда победителей» і робили «крымскую весну». І, ймовірно, мав рацію, бо вже під прицілом громадськості були і його заступники М. Шеремет та М. Янакі. Першого звинувачували у створенні штучної структури при «Чорноморнафтогазі» на чолі з тещею, а другого — у розформуванні та привласненні майна державних санаторіїв за участі своєї матері.
І, дійсно, — «как не порадеть родному человечку»? Пан Аксьонов вважає таку ситуацію цілком нормальною, коментуючи її у відповідь на закиди журналістів, яких бентежить той факт, що надто вже багато у владних структурах з’явилося його родичів. Він заявив, що ці люди, у тому числі і батько, який прибув із Молдови, «не должны терять перспективу карьерного роста» лише тому, що вони — чиїсь родичі. Хоча куди вже зростати Аксьонову-старшому, якому у кращому разі — під 70...
Хтось намагався торкнутися питання пропаганди й агітації, на яких зациклена сьогодні Росія. І навіть давав поради, на якій темі можна було б спекулювати, пропагуючи переваги перебування Криму в складі Росії. І таки дійсно спекулювати, бо йшлося про те, як «нова вітчизна «ощасливила» вчителів-україністів, надавши їм можливість безкоштовно одержати нову спеціальність. Оскільки, по-перше, не безкоштовно, а за великі гроші і з власної кишені, а по-друге, то не велике щастя, якщо у тебе відбирають твій фах, якому присвячені довгі роки життя, а тобі у зрілому віці пропонують усе починати з нуля, та ще й не за покликанням душі, а тому, що голод — не тітка.
Але тема пропаганди пана Аксьонова не надихнула, він відбувся кількома абстрактними фразами. Хоча, як показав інший приклад, технікою словоблуддя володіє-таки непогано, особливо коли потрібно обходити гострі кути.
На запитання, чи все сьогодні гаразд з міжнаціональними стосунками, він закликав показати йому хоча б одну протестну акцію, що відбувається з цього приводу. А де ж їй взятися, якщо в Росії все це суворо заборонено? Навіть коли ліквідовували ринок на вул. Козлова у Сімферополі, розлучивши підприємців з їхнім недешевим товаром, людей швидко охолодило зауваження «міністра» Д. Полонського щодо несанкціонованості їхньої протестної акції і можливих наслідків. А сам той факт, що підприємці не зраділи, коли їх позбавили робочих місць, що годували сім’ї 20 років, було названо результатом провокацій з боку «посыльных от Яценюка», що «мутят воду». Ну, звичайно ж, кому, як не Яценюку, потрібна сімферопольська барахолка.
До речі, очікувала, що тема так званого наведення порядку знайде своє відображення у багатогодинній розмові. Та не знайшла. Нікого не зацікавило й те, як жити за нинішніх цін людям, котрі одержують менше, ніж той «мізер» у 45 тисяч, за який заманити до влади вдається лише тих, хто, за словами Аксьонова, вже перейшов через штрафбати, і то ненадовго.
Створюється враження, що ця тема взагалі сьогодні є офіційно забороненою, бо інакше б журналісти не змовчали ні про 150-рубльову черешню та шовковицю на оптовому ринку, ні про 90-рубльову моркву в благодатному Криму в розпал літа. А тут — ні пари з вуст. І, дійсно, у «банановій» Республіці Крим тепер — сезон бананів, вони подешевшали вдвічі і є єдиною доступною літньою втіхою для тих, чиї статки не сягають навіть «жалюгідних» міністерських.

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

ПУТІН ХОЧЕ «ЗЛИТИ» АКСЬОНОВА І КО?

Радник Президента України, нардеп з «Блоку Петра Порошенка», екс-глава Ради міністрів Криму Сергій Куніцин прогнозує, що президент Росії Володимир Путін звільнить теперішнє «керівництво» окупованого Криму. Про це С. Куніцин заявив в ефірі Радіо «Свобода».
«Я думаю, що все йде до того, що вони будуть усунені. І вони реально недооцінюють, з ким вони мають справу з Москви. У керівництві Росії сьогодні співробітники КДБ і ФСБ. І цілком очевидно, що, якщо проаналізувати історію, зрадників ніколи і ніде не любили», — зазначив він.
За його словами, нинішні так звані «спікер» Володимир Константинов і «прем’єр» Сергій Аксьонов спочатку не були чисті на руку. «І те, що сьогодні відбувається, — рік хлопчакам дали побалуватися, вони набрали там свої команди, команди, дійсно, корумповані, крадуть на всі боки... Я знаю, що доповідали про корупцію. На що, наскільки мені відомо, перша особа в Росії говорила: ну, вони ж нам Крим на блюдечку принесли — нехай «покерують»... А все йшло до того, що ці люди управляти не здатні. І, врешті-решт, зараз ФСБ, правоохоронні органи, в яких «першу скрипку грають» не кримчани, просто почали ламати корупційні схеми, заарештовувати міністрів. І все ближче підбираються до «перших керівників» республіки», — вважає С. Куніцин.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2015 > Тема "Резонанс"