Версiя для друку Обговорити в форумi

Що посієш, те й пожнеш...

Освіта – це та сфера кримського життя, яка стала зазнавати значних змін одразу після анексії. Співробітники Українського незалежного центру політичних досліджень та інформаційно-дослідного центру «Інтеграція та розвиток» нещодавно оприлюднили результати моніторингу кримської освіти і з’ясували, які саме зміни відбулися за останній рік. Автори цього дослідження Юлія Тищенко та Олег Смирнов в інтерв’ю для «Крим.Реалії» розповіли, скільки кримських учнів наразі вивчає українську і кримськотатарську мову, що трапилося з учителями цих предметів, і як Росія прищеплює кримським учням державну ідеологію.
– Розкажіть про ваше дослідження. Коли воно проводилося, і чому ви вирішили взятися за цей моніторинг?
Юлія Тищенко: Ідея проекту виникла практично одразу після процесів, пов’язаних з анексією. Ми побачили, що, незважаючи на те, що освіта – дуже інертна сфера, в Криму зміни в ній стали відбуватися дуже швидко.
Ми робили моніторинг з перших літніх місяців до кінця року. Ми змогли зібрати статистику, якої в той момент не було в публічному просторі. Ми змогли відстежити процеси в Криму, які відбуваються в освіті. Зокрема, сфокусували увагу на викладанні рідними мовами, на те, що відбувається з вчителями, підручниками, зі зміною програм. І закінчили до кінця року.
Олег Смирнов: Незважаючи на те, що сфера освіти вважається консервативною, «стара-нова» влада Криму бачила у сфері освіти певну загрозу. Тому що учні – це те покоління, яке виросло в українських реаліях. Я пам’ятаю своє спілкування зі студентами в університеті, коли я там викладав. У переважній більшості молоді люди називали своїми іменами те, що відбувається. Вони говорили, що не уявляють, як можна народитися, жити, виховуватися в одній країні, і раптом одним махом стати громадянами іншої країни.
Я думаю, що всі зусилля були спрямовані на цю сферу, щоб максимально попрацювати з молодим поколінням, щоб була можливість спиратися не тільки на пенсіонерів, а й спробувати досить швидко ідеологічно придушити шкільну освіту через різні форми роботи. Це робилося таким чином, щоб знайти або зростити аудиторію для підтримки.
Ми почали відстежувати ситуацію з найперших днів. З часом ці спостереження переросли в системну роботу. Але спочатку ми спостерігали за окремими випадками, коли до вчителів української мови в школах почали ставитися по-хамськи, незважаючи на те, що хтось із них пропрацював у школі більше тридцяти років. І раптом увесь колектив ставав проти і виживав цих людей. Багато викладачів просто були змушені виїхати. Хто не поїхав, того погнали на перенавчання на російську філологію. А якщо не хочеш, йди.
Все літо ми спілкувалися з учителями історії та української мови, яких поставили в становище, коли треба перенавчатися і викладати все по-новому. Філологічний та історичний блоки взяли на себе весь удар різких змін.
– А які джерела ви використовували у моніторингу?
Ю.Т.: Це — люди, з якими ми спілкувалися, і відкриті джерела.
О.С.: Це — документи, які виставлені на сайті Міністерства освіти Російської Федерації, Міністерства освіти Криму. Навіть більше не міністерства, а КРІППО (Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти – прим. авт.), який веде всю методичну роботу.
– Які саме аспекти освіти в Криму вами вивчалися?
О.С.: Це — освіта українською мовою, вивчення української мови. Інший великий блок – кримськотатарська мова. Великий окремий блок – викладання гуманітарних дисциплін: історії та суспільствознавства. У них сама структура викладання відрізняється від української.
Вивчали виховну роботу, організовуючи яку, можна впливати і на вчителів, і на учнів. Також нами досліджувалися можливості вступу та перспективи здобуття вищої освіти в кримських, російських та українських вишах.
Ю.Т.: Одним із сюжетів було оцінювання знань. У Росії діє п’ятибальна система, відповідно в Криму ми бачимо ті ж самі процеси. За великим рахунком, це — теж частина освітнього процесу та частина серйозного впливу на те, що може відбуватися в системі отримання знань.
Ми намагалися подивитися на різні гуманітарні дисципліни. Вже називалася історія і суспільствознавство.
– Напевно, географія теж...
Ю.Т.: Географія меншою мірою, більшою мірою історія. Там досить значні відмінності від українського курсу. Справа навіть не тільки в змісті цієї історії, справа в послідовності викладання тих чи інших дисциплін. Зрозуміло, що історія України різко перестала викладатися. Мені здається, що ще було б об’єктивно непогано більш глибоко подивитися на процес викладання історії та гуманітарних дисциплін, зокрема, щодо того, що сьогодні вкладається дітям. Наприклад, ми бачили у позаурочній роботі масу лекцій, яких в Україні ніколи не було. З’явилася така тематика, як «боротьба з екстремізмом». Відбувається насадження дуже специфічного російського дискурсу. У такому специфічному, міжнаціональному регіоні, як Крим, на мій погляд, це насадження не сприяє культурі добросусідства і міжкультурній комунікації.
– Що за минулий рік відбулося з освітою Криму в плані її якості? Рівень освіти впав, зріс чи збереглися колишні показники?
О.С.: Для того, щоб з’ясувати це, треба робити більш тривалі виміри. Вивчати ситуацію на початку навчального року, в середині, в кінці і порівнювати з якимись групами інших дітей. Я не думаю, що сьогодні з якоюсь точністю можна говорити про зміну якості.
Ми можемо зараз говорити про її наповнення новим змістом і можемо припускати, до чого це може призвести. А яким чином сьогодні це відбувається, складно сказати.
Ю.Т.: За наповненням уже зараз видно в плані вивчення української та кримськотатарської мови, що кількість дітей, які братимуть участь в олімпіадах з вивчення мови, різко скоротилася. Практично вона зведена до нульових показників.
О.С.: Викладання кримськотатарською та вивчення кримськотатарської мови залишилося приблизно на тому ж рівні. Воно не розширюється, тому що проводилась певна робота. Незважаючи на те, що в Конституції Криму, ухваленій після анексії, були заявлені три державні мови, ставлення до вивчення мов зовсім інше – можна сказати неконституційне. Влітку проводилась певна робота з батьками через вчителів і директорів шкіл, які просто відмовляли батьків писати заяви на вивчення рідної мови дитиною. Вони мотивували це тим, що жодних перспектив для дитини не буде в цьому суспільстві і це не потрібно.
Ю.Т.: Більшою мірою це стосувалося української мови.
О.С.: Але й кримськотатарської теж. Був певний підйом у людей, і очікувалося, що буде більше заяв, і це буде впливати. Здавалося, що оскільки мова визнана державною, то можна буде розширити мережу освітніх установ. Цифри говорять, що все залишилося на тому ж рівні в плані кількості дітей і шкіл, які вивчають кримськотатарську мову. Але є певні обмеження. Припустимо, у старших класах освіта рідною мовою вестися не може. Це — загальноросійська практика.
А якщо говорити про українську мову, тут дуже різкі зміни! Тому що сьогодні фактично залишилася тільки одна школа, це близько 1900 дітей, і дуже мала кількість класів або груп дітей, які вивчають українську мову.
– А у вас є більш докладні статистичні відомості, що стосуються вивчення української та кримськотатарської мов?
Ю.Т.: Так, є. У вересні 2014 року було 4 з 7 шкіл, в яких навчання велося українською мовою. За інформацією на січень 2015 року, залишилася тільки одна така школа в Ялті. Освіту там здобувають 1990 учнів. Це — приблизно один відсоток від загальної кількості учнів Криму.
Ці відомості було складно знайти в публічному просторі. Вся статистика – це терра інкогніта. Усього в Криму зараз навчається 184 тисячі дітей. З них кримськотатарською навчаються 4895, 1990 – українською, і близько 177 тисяч дітей навчаються російською.
У Криму і без того була достатньо русифікована освіта, а зараз і того, що було, не залишилося. Були різні паралелі з навчанням українською, але тепер ми цього не спостерігаємо.
– А що в підсумку сталося з учителями української мови? Одразу після анексії Міністерство освіти Криму оголосило, що забезпечить їхню перекваліфікацію. Сталося це в результаті?
Ю.Т.: Ця перекваліфікація відбувалася. Вчителів перенавчали в основному на викладання російської мови і літератури. По-моєму, таких вчителів було близько трьохсот у Криму. Зараз дуже складно сказати точно, скільки людей залишилися викладати інші предмети, а скільки пішли.
Але зафіксовані випадки, коли дуже знакові вчителі покинули територію Криму. В основному це викладачі української мови.
О.С.: Важко говорити про якусь статистику. Вони поїхали в різні регіони України. Я знаю таких, які просто залишилися без роботи. Вони не змогли ні працювати в цій системі, ні виїхати кудись.
Ю.Т.: З викладанням історії також були курси перенавчання. Адже українські та російські програми з викладання історичних періодів дуже сильно відрізняються.
О.С.: Перенавчання проводилося з усіх предметів, тому що відмінності в програмах є. Крім того, окремою темою є те, як сьогодні розподіляється навантаження на вчителів. Вони всі кажуть, що від їхнього навантаження залежить оплата їхньої праці. Сьогодні є базова ставка, вона мінімальна, і на неї взагалі прожити неможливо. Все інше заробляється різними видами робіт, які додатково оплачуються. Це — розробка уроків, позакласна, позашкільна робота. Це — будь-яка участь у вебінарах тощо. Вчителі кажуть, що в підсумку навантаження зросло в рази.
– Ви сказали, що для російської влади було принципово реформувати освіту, щоб виховати лояльну до себе молодь. А наскільки активно в кримських школах зараз насаджується нова ідеологія?
Ю.Т.: Значно насаджується. Причому це виявляється у викладанні практично всіх гуманітарних предметів, починаючи від сучасних віршів про Крим, який повернувся куди потрібно, і закінчуючи трактуванням тих чи інших подій у курсі історії. З’являються дуже специфічні речі, пов’язані з інтерпретацією Конституції Росії з приводу свобод, які гарантуються.
Заміряти ставлення дітей до цього надзвичайно складно. Ви просто не зможете це зробити в умовах, які є. Але запитання в дітей, безумовно, можуть виникати. Дійсно, на 180 градусів змінилося те, що їм говорили до цього.
О.С.: Вивчення рідного краю Криму звелося до вивчення подій березня 2014 року. І це все, що є з історії Криму. І підкреслюється, що це завжди була територія Росії, і зараз відбулося якесь логічне завершення.
Ю.Т.: У позакласній освіті додалася велика кількість російських тем, зокрема, екстремізм, тероризм, військовий дискурс. До цього діти з цим не стикалися: ні на власні очі, ні у викладанні. В Україні цього дискурсу не було. Як на це реагуватимуть діти, що вони будуть відчувати і як інтерпретувати події, сказати складно. Якщо помножити подібного типу уроки на ту пропаганду, яка сьогодні є в Криму, то можна з певною мірою сказати, що буде складно відокремлювати раціональні речі від ірраціональних. Система освіти на це значною мірою спрямована.
О.С.: Викладачі кажуть, що такий вплив сильніший у молодших класах. Старшокласники – це люди з уже сформованою думкою. Мені розповідали про різні випадки, що сталися під час обговорення якихось тем на уроках того ж суспільствознавства. Коли заходить мова про систему управління держави, діти досить критично налаштовані. Іноді вчителі не знають, як реагувати, тому що в аудиторії сидять різні діти. А враховуючи ту атмосферу доносів, яка створюється за останній рік, вчителі бояться реагувати на вільне виявлення своєї думки учнем, яка не збігається з офіційною версією.
– Наскільки складно вчителям та учням дався перехід від дванадцятибальної до п’ятибальної системи оцінювання знань?
Ю.Т.: Діти та вчителі вже звикли до більш диференційованої системи оцінювання. Якщо згадати п’ятибальну систему оцінювання, то фактично це ще сталінські практики. У самому російському неофіційному дискурсі дається більше негативних оцінок цій системі.
Плюс цей перехід на п’ятибальну систему нівелює перехід на Болонську систему. Тому потенційно це може звужувати можливості.
Але єдиний державний іспит в Росії проводиться не за п’ятибальною системою. Там якраз інша оцінка знань, і тут теж досить дивна дихотомія виявляється.
– Цього року Міністерство освіти і науки України повідомило про те, що не визнає видані в Криму атестати про закінчення школи російського зразка. Для отримання українського шкільного диплома кримським випускникам тепер потрібно додатково складати іспити екстерном. У зв’язку з цим вступити до українських вишів їм стало досить складно. Як ви оцінюєте систему вступу, запропоновану кримчанам українським міністерством?
Ю.Т.: Відносно кримських випускників має бути ухвалене політичне рішення. Поки, дійсно, існує ситуація, яка не сприяє вступу кримчан до ВНЗ України. По-моєму, тільки 12 тисяч осіб зможуть скористатися можливістю вступу.
І сама процедура складна, і ситуація транспортної блокади теж оптимізму не додає, а, скоріше, навпаки. Складно собі уявити шістнадцятирічну дитину, яка кілька разів виїжджає, проходячи всі ці кордони. Це — і страшно, і дорого.
Міністерство освіти України ввело дистанційне навчання. Але навчальні заклади, які надають таку послугу, не розраховані на ту кількість людей, яка стала звертатися за здобуттям дистанційної освіти.
Цього року, швидше за все, ми не побачимо навіть тієї кількості абітурієнтів з Криму, яка була в минулому.
О.С.: У нинішній ситуації, це — справа кожної сім’ї, кожної дитини і кожного батька – вирішити для себе і скористатися тими можливостями, які є. Я знаю велику кількість сімей, які відправили своїх дітей в інші міста України, щоб вони могли отримати український атестат і тут же вступати. Звичайно, це важке рішення для дитини, але такі випадки є. Є сім’ї, які можуть скористатися запропонованою процедурою. А хтось не зможе виїхати навіть з фінансових причин. Сьогодні з’їздити туди-назад – це дві тисячі гривень.
– Кримська шкільна освіта інтегрувалася в російську систему? Чи цей процес ще не завершений?
Ю.Т.: Візуально це сталося. Певна кількість рішень ухвалюється, проводяться спеціальні заходи, перенавчання вчителів, заміна підручників. До речі, всі українські підручники вилучені зі шкіл. За різними легендами, частина з них виїхала на Донбас, частина десь захована.
О.С.: Був навіть наказ міністерства про передачу підручників до Луганська.
Ю.Т.: До речі, в Луганськ приходять і російські підручники. Є свідчення того, що якщо у вчителя знайдуть український підручник, у нього можуть виникнути проблеми.
О.С.: Це було до початку навчального року, а до сьогоднішнього дня вже, напевно, не залишилося жодних українських підручників. Всі зрозуміли, що це небезпечно.
Ю.Т.: Тобто візуально це перевлаштування відбулося.
О.С.: Але ми живемо в глобальному світі, і якщо територію повністю не відрізати від комунікацій, то люди будуть бачити, що відбувається. Наскільки я знаю систему освіти України, останніми роками багато робилося для розвитку критичного мислення. І сподіваюся, що ці навички у кримських учнів залишаться...

Іван ПУТІЛОВ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2015 > Тема "З потоку життя"