"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2015 > Тема "Крим - наш дім"
#32 за 07.08.2015
Юзефа Мишковська, голова Товариства поляк╕в Криму: «ПРАД╤Д М╤Й БУВ ШЛЯХТИЧЕМ»
Навесн╕ цього року Товариство поляк╕в Криму в╕дсвяткувало юв╕лей – 20-р╕ччя з дня заснування. Хоча «в╕дсвяткувало» — сказано, напевне, надто гучно: разом з ус╕м сусп╕льством кримськ╕ поляки переживають ус╕ негаразди нин╕шнього дня. Проте рук не опускають, орган╕зовують гурткове вивчення польсько╖ мови, ╕стор╕╖, в╕дзначають польськ╕ нац╕ональн╕ й рел╕г╕йн╕ свята, самотужки ремонтують оф╕с товариства у С╕мферопол╕. ╤ як т╕льки управляться з ремонтом, тод╕ й в╕дсвяткують по-справжньому, бо юв╕лейний р╕к ще ж не зак╕нчився! Так вийшло, що день народження польського товариства у березн╕ майже зб╕гся у час╕ з ╕менинами його нин╕шнього оч╕льника – Юзефи Йосип╕вни Мишковсько╖. Тож свято таки було – домашн╓, родинне, душевне, чого так мало зараз довкола. ╤ прикметно, що прийшли прив╕тати ╕менинник╕в не лише етн╕чн╕ поляки, а й, наприклад, наша читачка-«св╕тличанка» Лариса Данилейченко, яка теж бере активну участь у д╕яльност╕ ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, вивча╓ польську мову ╕ вже встигла з допомогою товариства побувати у Польщ╕. Пан╕ Ларису читач╕ повинн╕ були запам’ятати за ╖╖ ориг╕нальн╕ подарунки наш╕й редакц╕╖ на 20-р╕ччя «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Спод╕ва╓мося, Лариса Васил╕вна ще под╕литься з нами сво╖ми враженнями ╕ в╕д по╖здки до Польщ╕, ╕ про свою участь у робот╕ польського товариства розпов╕сть, ╕ про польське свято на кримськ╕й вулиц╕, яке, не сумн╕ва╓мося, таки в╕дбудеться! А поки що хочемо ближче познайомити читач╕в з пан╕ Юзефою Мишковською, оч╕льницею Товариства поляк╕в Криму. Це ╕нтерв’ю було записане ще рок╕в два тому, пода╓мо його у переклад╕ укра╖нською з незначними скороченнями.
Юзефа Мишковська, голова Товариства поляк╕в Криму: «ПРАД╤Д М╤Й БУВ ШЛЯХТИЧЕМ»
— Зв╕дки Ви родом, пан╕ Юзефо, хто Ваш╕ батьки? — Я народилася в с╕м’╖ ╕нтел╕гент╕в у 1937 роц╕ на Под╕лл╕, у В╕нницьк╕й област╕. Колись це була польська територ╕я. Народилася в м╕стечку Ян╕в, станц╕я Холоневськ — за пр╕звищем мого прапрад╕да. Саме в╕н колись побудував цю станц╕ю. Прад╕д був шляхтичем. Тата заарештували через те, що в╕н у документах не вказав «соц╕альний стан дружини». У той час забирали майже вс╕х поляк╕в знатного роду. Батька забрали в 1937 роц╕, а в 1940-му розстр╕ляли. Я народилася через дек╕лька м╕сяц╕в. Дуже було тяжко, тому що мама була у в’язниц╕, а мене в╕двезли на Под╕лля. Бабуся нас виховувала до 1948 року. Пот╕м мамин дядько при╖хав у Ян╕в ╕ забрав нас ус╕х: мою бабусю, маму й нас двох — мене й брата — у Черн╕вц╕. — Ви пам’ята╓те початок в╕йни? — Я дуже добре пам’ятаю такий випадок. У наш╕й в╕тальн╕ стояв великий ст╕л, ╕ бабуся обклала цей ст╕л матрацами й подушками й нас туди ховала ╕з братом, боялася, що коли будуть кул╕, то вони через ст╕нку можуть пройти. А подушки, вона думала, в╕д куль захистять, ╕ куля не потрапить н╕ в кого. Коли повернулася мама, вона н╕де не могла влаштуватися на роботу через те, що в паспорт╕ була пом╕тка: ЧСВН — «член семьи врага народа». Тод╕ вс╕ поляки вважалися «ворогами народу». А ще пам’ятаю, як бабуся з кухн╕ до нас приб╕гла й кричить: «Див╕ться, див╕ться, д╕ти, як н╕мц╕ т╕кають!». Нав╕ть бачила, як вони в п╕дштанниках через в╕кна вистрибували й т╕кали. Це був 1944-й р╕к. — У Черн╕вц╕ Ви пере╖хали коли? — У 1948 роц╕. Там мам╕ зробили новий паспорт. До 1957 року ми жили п╕д маминим д╕вочим пр╕звищем — Здинська. Тому що ╕накше не можна було. П╕д цим пр╕звищем жили й училися в школ╕. А коли в 1957 роц╕ мама була реаб╕л╕тована, а батько — посмертно, нам дали квартиру. Бабуся померла в 1959 роц╕. А ми вже з мамою дал╕ жили. — У школу Ви де ходили? — Перший клас зак╕нчила у В╕нниц╕, а дал╕ ходила у Черн╕вцях в укра╖нську школу. — Тобто Ви укра╖нську мову добре зна╓те? — Звичайно. Пот╕м я три роки вчилася у Львов╕ в школ╕ моделювання. А пот╕м ще чотири роки в Хмельницькому пол╕техн╕чному на конструктора-технолога швейного виробництва. — Як Ви потрапили до Криму? — Випадково. Я другий раз вийшла зам╕ж. Батьки чолов╕ка жили в Криму. А в╕н працював на П╕вноч╕ в Нижн╓вартовську, ╕ мене туди в╕дв╕з. Але його мама дуже хот╕ла, щоб ми при╖хали сюди й жили з нею. Я, коли приходила на базар, купувала все гарне, все смачне. Я звикла до гарного. А його мама увесь час лаялася... От подруга мен╕ й говорить: «Що ти терпиш, вона увесь час тебе ла╓?». Я купила соб╕ будиночок у 1984 роц╕. — Як╕ залишилися враження в╕д пере╖зду до Криму? — Як т╕льки мама в 1957 роц╕ була реаб╕л╕тована, не було жодного року, щоб вона не возила нас до Ялти, Алушти, у Гурзуф. Ми Крим знали з дитинства. А там я випадково познайомилася з майбутн╕м чолов╕ком. — Чи важко було знайти в Криму польське товариство? — Так, непросто. Я була членом Товариства поляк╕в у Черн╕вцях. А коли сюди при╖жджала, дуже хот╕ла дов╕датися: чи ╓ таке товариство у С╕мферопол╕? Ходила до церкви ╕ запитувала у людей — н╕хто не знав. Тод╕ я пом╕стила оголошення в газету. Мен╕ зателефонували — ╕з того часу, тобто з 1995 року, я — член Кримського товариства поляк╕в. Коли я прийшла, там майже не було «чистокровних» поляк╕в. Було багато член╕в, але дуже мало хто знав добре мову. ╤ мене в╕дразу голова попросила, щоб я була заступником. Я без мови не можу. Люблю сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в. Я хот╕ла навчити ╖х, допомогти ╖м. Тому що я знаю ╕стор╕ю Польщ╕, добре знаю польську мову. — Чи було у Вас коли-небудь бажання повернутися до Польщ╕? — У Польщу нас хот╕ли забрати ще в 1957 роц╕. Але справа в тому, що мама весь час чекала батька. Вона не знала, що його майже в╕дразу розстр╕ляли. У Львов╕ мамин╕ двоюр╕дн╕ сестри були забран╕ прямо з ун╕верситету в 1951 роц╕. ╤ вони 10 рок╕в в╕дбували в ГУЛАГу. Був якийсь м╕жнародний суд, в╕дпустили вс╕х поляк╕в. Коли вони вже при╖хали в Польщу, влаштувалися на роботу, там зам╕ж вийшли, хот╕ли й нас забрати. Але мама не хот╕ла. Як мама в 1969 роц╕ померла, вони вс╕ мене хот╕ли забрати, тому що я була одна. Але я не захот╕ла ╖хати, бо тут могили: бабусина, д╕дуся, мамина. Тут ╕ брат, ╕ дво╓ плем╕нник╕в ще. А до Польщ╕ я щороку ╖жджу, нав╕ть два-три рази на р╕к. — Ви п╕дтриму╓те контакти з╕ сво╖ми родичами в Польщ╕? — Звичайно. У мене не т╕льки родич╕, у мене п╕в-Польщ╕ друз╕в. Тому що я така людина. Я можу ╖хати в електричц╕, ╕ як почую польську мову — в╕дразу знайомлюся. Для мене поляки — це все! — Тобто Ви такий об’╓днуючий ланцюжок м╕ж кримськими поляками й Польщею? — Так. Ще ╕з Черн╕вцями я дружу. — Ск╕льки член╕в у польському товариств╕ С╕мферополя? — 816 ос╕б. Зараз ми саме здавали документи — ми раз у к╕лька рок╕в ус╕х член╕в перепису╓мо й в╕дправля╓мо в консульство, а консульство в╕дправля╓ в Польщу. А по всьому Криму близько 6 тисяч поляк╕в. — Чим живе громада й наск╕льки активн╕ ╖╖ учасники? — Вс╕ польськ╕ свята в╕дзнача╓мо: Дн╕ незалежност╕, Шопена, М╕цкевича, Конституц╕╖, польського прапора, Р╕здво й Великдень. — Ви пам’ята╓те, що Ваша бабуся готувала на свята? — На Р╕здво завжди варилася кутя. Готувався «оплатек» — це таке б╕леньке т╕сто тонюс╕ньке. Готувалися капуста тушкована, риба фарширована. Пот╕м ще компот ╕з сухофрукт╕в, квасоля з цибулею ╕ пир╕жки. Обов’язково, щоб було дванадцять страв. ╤ тут я намагаюся так робити. На Р╕здво — хто що приносить, усе готу╓мо. — Ви вм╕╓те готувати традиц╕йн╕ страви? — Аякже! Я з п’яти рок╕в уже вм╕ла готувати — ╕ супчики р╕зн╕, ╕ борщ ум╕ла варити. ╤ млинц╕ з кабачк╕в робила. Я вс╕ польськ╕ страви вм╕ю готувати. — Ви себе вважа╓те рел╕г╕йною людиною? — Звичайно, тому що мене виховали на рел╕г╕╖. У нас дуже гарний костьол у Черн╕вцях ╓, я увесь час туди ходила, я й виросла в костьол╕. — Тут Ви теж ходите в костьол? — Так, ходжу, але не дуже часто, тому що не можу слухати — тут не правлять службу польською мовою. — От у Вашому товариств╕ 800 член╕в. А ск╕льки людей беруть у ньому активну участь? — Ви зна╓те, у нас дуже мало м╕сця, ╕ тому ми збира╓мося по 40-50 ос╕б. Якщо б╕льш╕ свята, то в╕дзнача╓мо в б╕бл╕отец╕ ╕м. Франка. Тод╕ багато приходить: ╕ 200, ╕ б╕льше. — Коли Ви переселилися в Черн╕вц╕, як у поляк╕в складалися стосунки з м╕сцевими жителями? — Нас добре приймали. Ворожнеч╕ жодно╖ не було. Навпаки, укра╖нц╕ якось тягнуться до поляк╕в, а поляки — до укра╖нц╕в. — Як м╕сцеве населення сприйняло при╓днання зах╕дних територ╕й до Радянського Союзу? — Жахливо! Я нав╕ть була св╕дком. Маленькою ще була. Але це не в 1940-му, тод╕ я ще там не жила. Я в 1949-му бачила, як дво╓ хлопц╕в вийшли з костьолу, ╕ ╖х прямо на брук╕вц╕ розстр╕ляли. Вони були проти радянсько╖ влади. Моя мама дуже просила знайти м╕сце, де татова могила. Нам п╕сля реаб╕л╕тац╕╖, у 1957 роц╕, прийшли документи ╕з Приволзького в╕йськового округу, м╕ста Куйбишева. У мого другого чолов╕ка в Куйбишев╕ були друз╕. Я його попросила, ╕ ми по╖хали туди. Знайшли якийсь арх╕в, там стелаж╕, папки, зошити, л╕тн╕й в╕йськовий серед усього цього. В╕н подивився, вийняв такий блокнот великий, почав шукати ╕ знайшов. Татовий номер був 1041. Там було написано: Мишковський Йосип ╤ванович. Р╕к народження — 1915. Причина смерт╕ — серцева недостатн╕сть... Нам розпов╕ли, як це було. От повну машину привозять, повн╕с╕ньку. Вивантажують цих людей, вони виходять ╕ копають яму у св╕й зр╕ст. Викопали яму, ╖х зв╕дти не випускають... розстр╕люють... При╖жджа╓ ╕нша машина, ╖х змушують засипати вбитих ╕ копати яму вже соб╕. ╤ так дал╕ й дал╕... У 1940 роц╕ так розстр╕ляли близько 3 тисяч поляк╕в. — Ваше ╕м’я щось означа╓? — Це — святий Йосип. Мама розпов╕дала — коли тата 25 грудня о 4 годин╕ ранку забирали, саме п╕сля Р╕здва, в╕н, ╕дучи, поц╕лував маму в жив╕т ╕ сказав: «Якщо буде д╕вчинка (тод╕ ж нев╕домо було, хто народиться), назви Юзею»... http://www.iofc.org/uk/yuzefa-myshkivska#sthash.AvpxhAL5.dpuf
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2015 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15700
|