Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 21.08.2015
ЧОМУ РОЗПАВСЯ СРСР?

Уроки ╕стор╕╖
Ц╤ РОЗДУМИ в╕домого кримського письменника, публ╕циста Ореста Корсовецького, якого «Кримська св╕тлиця» пом’янула на початку серпня з нагоди 90-р╕ччя, написан╕ ще 1999 року, в╕дразу п╕сля президентських вибор╕в. Майже 57% громадян проголосували тод╕ за другий строк повноважень Л. Кучми, вибравши, як тод╕ вважалося, шлях демократичних реформ. Однак майже 37%, себто 10 м╕льйон╕в громадян, виявили ностальг╕ю за комун╕стичним есесер╕вським минулим. Отже, писав тод╕ О. Корсовецький, громадська думка виявила, що наше сусп╕льство все ще перебува╓ у стан╕ розколу, поляризац╕╖, ма╓ надм╕рно пол╕тизований конфронтац╕йний характер, зумовлений у переважн╕й б╕льшост╕ не ст╕льки, безперечно, ╕дейними переконаннями, ск╕льки затяжною кризою управл╕ння економ╕кою та зубож╕нням громадян. Вибори показали, що ╕дея «л╕вого реваншу», себто реан╕мац╕╖ Радянського Союзу, ще ма╓ прихильник╕в. Тобто 10 м╕льйон╕в громадян так ╕ не усв╕домили причин, як╕ зумовили його катастроф╕чний розпад. А виявлення цих причин ма╓ дуже важливе значення: щоб в╕рним шляхом вийти за обр╕╖ нелегкого сьогодення, треба зробити належн╕ висновки з минулого, глибоко осмислити його хиби, що привели СРСР до катакл╕зму.
Давайте спробу╓мо через призму цих сл╕в поглянути на т╕ процеси, що в╕дбуваються сьогодн╕ в стан╕ нашого п╕вн╕чного сус╕да-агресора, де й дос╕ ностальгують ╕ марять ╕мперсько-есесер╕вськими химерами. ╤стор╕я, кажуть, повторю╓ться — особливо, якщо не робити висновк╕в з ╖╖ урок╕в...

Орест КОРСОВЕЦЬКИЙ
ЧОМУ РОЗПАВСЯ СРСР?

Чому розпався СРСР? На це запитання ╕ дос╕ пол╕тологи не дали вичерпно╖ та одностайно╖ в╕дпов╕д╕, бо виявляють не одну, а клубок причин, ╕ робота ще не завершена.
Розглянемо найб╕льш досл╕джен╕. В основу ц╕╓╖ публ╕кац╕╖ беру навчальний пос╕бник для студент╕в вищих навчальних заклад╕в «Укра╖на: шлях до себе (проблеми сусп╕льно╖ трансформац╕╖)», авторами якого ╓ доктор ф╕лософських наук В. Крем╕нь та доктор ╕сторичних наук В. Ткаченко, а також книгу «Феномен укра╖нсько╖ мови» доктора ф╕лолог╕чних наук П. Кононенка та кандидата ф╕лософських наук Т. Кононенка. ╤нш╕ джерела зазначую в текст╕.
Отож: у чому причини розвалу СРСР?
Перша. Жовтневий переворот 1917 року, як в╕домо, в╕дбувся п╕д гаслом ╕ спод╕ваннями «св╕тово╖ революц╕╖». Спод╕ванки на не╖ в перш╕ пореволюц╕йн╕ роки також зазнали поразки. Але не знищили дощенту. Вся наступна ╕стор╕я СРСР — це безперервне титан╕чне готування п╕дтримати ╖╖ збройною силою. Мало воно ту позитивну роль, що СРСР зм╕г, щоправда з допомогою союзник╕в, недавн╕х ╕дейних ворог╕в, переможно протистояти фашистськ╕й Н╕меччин╕, але подальше нарощування збройно╖ сили з метою т╕╓╖ ж «св╕тово╖ революц╕╖» призвело до катастрофи народного господарства. Радянський Союз надсадився в╕д непосильного гону озбро╓нь. За даними академ╕ка Арбатова, на ╖хн╓ створення працювало 65% промисловост╕, на що вид╕лялися велетенськ╕ кошти не «ск╕льки можна», а «ск╕льки потр╕бно», що все б╕льше й б╕льше перепомповувало ╖х у в╕йськову та важку промислов╕сть за рахунок добробуту громадян кра╖ни. Вже у 1988 роц╕ прир╕ст доход╕в на душу населення припинився. Зате територ╕я в╕йськових дислокац╕й, баз, пол╕гон╕в, аеродром╕в, порт╕в осягала 42 млн. га. Якби ╖х звести докупи, це було би 2/3 територ╕╖ Укра╖ни! Найпотужн╕ший у св╕т╕ в╕йськово-промисловий комплекс, найб╕льша у св╕т╕ арм╕я, 700 тисяч прац╕вник╕в тогочасного КДБ вимагали таких г╕гантських кошт╕в, що, врешт╕-решт, СРСР надвередився.
Друга причина, що нездоланно виринала з першо╖, — це пост╕йно невисокий ступ╕нь достатк╕в трудящих, що привело ╖х до ц╕лковито╖ знев╕ри у владущу ел╕ту.
З одного боку — безконечн╕ деф╕цити всього найнеобх╕дн╕шого, основного для нав╕ть невибагливого добробуту, неск╕нченн╕ черги. Ось що згадував 1 грудня 1973 року В. Молотов про свою д╕яльн╕сть на посту голови Раднаркому (Ф. Чу╓в, «Сто сорок бесед с Молотовым»): «Ведь тогда мы выколачивали из рабочих последние жилы, жилы тянули. А из крестьян — у кого какая собственность есть... Как хочешь тянись, только выколачивай... Не хотели закупать импортные продукты. Не пошли на это. Потому что для войны нужно было оборудование, металл... В первую очередь».
З ╕ншого боку, хоч як це та╖лося, неможливо було сховати чи хоч добре маскувати усе, чим користувалася державна та парт╕йна бюрократ╕я: спецприв╕ле╖, спецрозпод╕льники, спецпайки, спецдач╕, спецл╕карн╕, спецсанатор╕╖, спец╕альн╕ мисливськ╕ уг╕ддя, нав╕ть... в╕тряки, що мололи вирощен╕ на спецнивах старовинн╕ сорти пшениц╕ та жита для вип╕чки хл╕ба за старовинними рецептами у печах, складених за в╕ками усталеними селянськими традиц╕ями, в той час, як селяни змушен╕ були ╖здити в м╕сто ╕ ставати в черги за хл╕бом. А так зване «лечебное питание», тобто копчен╕ ковбаси та шинки, що в останн╕ роки Союзу, коли все те щезло з крамниць, готувалися в ута╓мничених спеццехах!
Ясна р╕ч, що зд╕йснення влади в таких умовах вимагало величезних затрат не лише на в╕йськово-промисловий комплекс, а й на г╕гантський репресивний апарат.
Сусп╕льство було под╕лено на пролетар╕в (роб╕тник╕в), союзник╕в (найб╕дн╕ше селянство), попутник╕в (середняк╕в), ворог╕в («куркул╕» та протестанти) та ╕нтел╕генц╕ю, яку звали «гнилою» та ще й д╕лили на буржуазну ╕ радянську (теж «гнилу»?). Нав╕ть культура була под╕лена на «буржуазну» ╕ «соц╕ал╕стичну». На ц╕й основ╕ роздмухувався антагон╕зм, що в надзвичайних масштабах розширювало ворожнечу ╕ внутр╕шн╓ шпигунство, в результат╕ чого м╕льйони громадян ставали донощиками, п╕днев╕льними чи добров╕льними. Такого сусп╕льства, в якому вс╕ воювали проти вс╕х, пишучи доноси, кер╕вн╕й верств╕ не треба було боятися. А на кожен провал у виконанн╕ план╕в знаходилися «вороги народу», «агенти св╕тового ╕мпер╕ал╕зму», «шк╕дники», для яких були тюрми, концтабори.
Головними рисами 80-х рок╕в стали хрон╕чний деф╕цит усього, небувале зростання т╕ньово╖ економ╕ки, корумпованих клан╕в, маф╕озних утворень, розкрадання й спекуляц╕я, ╕ м╕льйони людей д╕йшли висновку: дал╕ так жити неможливо. Назвою славетного к╕ноф╕льму ц╕ слова стали поширюватися лавинопод╕бно по всьому СРСР. В╕ра в комун╕стичну парт╕ю зруйнувалася.
Зверн╕мо увагу ще на одну верс╕ю, третю.
На закритому зас╕данн╕ Верховно╖ Ради СРСР 17-18 червня 1991 р. голова КДБ СРСР В. Крючков говорив: «Звичайно, причини важкого становища СРСР мають, насамперед, внутр╕шн╕й характер. Але не можна не сказати ╕ про те, що в цьому напрям╕ активно д╕яли ╕ д╕ють певн╕ зовн╕шн╕ сили».
З ц╕╓╖ точки зору сьогодн╕ не може не вражати досл╕дження ф╕нського вченого Сеппо Ремеса, опубл╕коване ще 1990 року, що використовувало думки багатьох заруб╕жних ╕ радянських пол╕толог╕в. Да╓ться прогноз ось на яке найближче економ╕чне майбутн╓ СРСР: «розвиток економ╕ки в напрям╕ до хаосу», «збалансован╕сть ринку послаблю╓ться ╕ породжу╓ гострий деф╕цит, що по╓дну╓ться з╕ стр╕мкою ╕нфляц╕╓ю», «зроста╓ натуральний обм╕н як м╕ж п╕дпри╓мствами, так ╕ м╕ж громадянами, що ста╓ буденним», «неминуче посилення територ╕ального протекц╕он╕зму всередин╕ кра╖ни, впровадження митниць (можливо, ╕ неоф╕ц╕йних), в╕дбудуться з╕ткнення м╕ж областями внасл╕док спалах╕в економ╕чних в╕дносин. Дедал╕ б╕льша частина продукц╕╖ реал╕зу╓ться в обх╕д оф╕ц╕йних канал╕в. ╤нфляц╕я виклика╓ страйков╕ рухи ╕ натуральний обм╕н, ламаючи залишки виробничо╖ дисципл╕ни... тощо — економ╕ка ╕ сусп╕льство входять у штопор». Все це, за прогнозом С. Ремеса, зумовить «абсолютну в╕дмову в╕д соц╕ал╕зму: переведення в приватну власн╕сть майже всього державного майна, повалення влади комун╕стично╖ парт╕╖, безумовну в╕дмову в╕д статусу велико╖ держави, широкомасштабну конверс╕ю, становлення Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ як нового центру влади зам╕сть Радянського Союзу».
Досв╕д нашого сьогодення не може, певна р╕ч, не навести на думку про сплановану наперед стратег╕ю ╕ тактику, засновану на якнайпильн╕шому вивченн╕ ╕ врахуванн╕ в╕дзначених вище ╕сторичних реал╕й.
Мають п╕дставу ╕ верс╕╖, що надсадн╕ для СРСР перегони у продукуванн╕ озбро╓нь ум╕ло провокувалися з далеких стор╕н. Президент США Д. Буш перемогу в «холодн╕й в╕йн╕», мабуть, немарно приписував надзвичайно високозатратним ╕н╕ц╕ативам Р. Рейгана щодо створення оборонних систем у космос╕ (СО╤), тяжкопосильних нав╕ть для бюджету Сполучених Штат╕в, а тому оповитих густенними туманами облуди. Перш╕ «усп╕хи» СО╤, як визнала адм╕н╕страц╕я Б. Кл╕нтона в 1993 роц╕, були майстерно переданою в СРСР фальшивкою, одначе радянськ╕ л╕дери п╕ймалися на цей гачок, поклавши соб╕, що в╕дставання неприпустиме. Як виявилося перегодом, ╕стор╕я поглумилася над радянськими л╕дерами: СРСР на той час мав набагато сьогочасн╕ш╕ косм╕чн╕ системи...
Не можна не взяти до уваги ╕ визнання М. Горбачова, зроблене 1992 року в газет╕ «Правда»: «Тепер можна сказати, що все, що в╕дбувалося у Сх╕дн╕й ╢вроп╕ за останн╕ роки, було б неможливим без зусиль з боку папи ╕ т╕╓╖ велетенсько╖ рол╕, яку в╕н в╕д╕грав на св╕тов╕й арен╕... Коли я був з ним, я зрозум╕в, що папа також в╕д╕грав роль...».
Четверта з най╕стотн╕ших причин — безглузда нац╕ональна пол╕тика в СРСР з середини 30-х рок╕в.
У роки громадянсько╖ в╕йни, враховуючи потужн╕ нац╕ональн╕ рухи народ╕в царсько╖ ╕мпер╕╖, Лен╕н вибрав тактику створення союзу н╕бито р╕вноправних народ╕в, пол╕тики «корен╕зац╕╖», в тому числ╕ й укра╖н╕зац╕╖. На цьому фундамент╕ було створено СРСР, що давав певн╕ гарант╕╖ нац╕онального визначення народ╕в.
У 1919 р. послан╕ Петербургом у радянський уряд Укра╖ни Г. Петровський, В. Затонський, Д. Ману╖льський у зверненн╕ до укра╖нського народу проголосили: «У трудов╕й школ╕... укра╖нська мова стане могутн╕м ╕ д╕╓вим способом визволення укра╖нських мас в╕д темряви ╕ неуцтва». Трет╕й з’╖зд Рад затвердив декрет про допуск укра╖нсько╖ мови на р╕вних правах з рос╕йською у державних установах ╕ закладах. Четвертий з’╖зд — декрет про обов’язкове викладання укра╖нознавчих дисципл╕н укра╖нською мовою в учительських сем╕нар╕ях та на усяких курсах. Раднарком — про запровадження укра╖нсько╖ мови як навчального предмета в школах ╕ як мову к╕но, курс╕в для службовц╕в. Нин╕ мало хто зна╓ ╕ те, що в к╕нц╕ 1924 року було ухвалено п’ятир╕чний план нац╕онального буд╕вництва Червоно╖ арм╕╖ з р╕дними мовами нац╕ональних частин.
Все це, як виявилося, була тактика. Стратег╕я — ╕ншою. «Укра╖н╕зац╕я» була данайським даром, себто троянським конем. В╕домий рос╕йський досл╕дник ╢. Анисимов у робот╕ «Теополитика» («Родина», 1982, № 12) так визначив це: «Бацили ╕мпер╕╖ в╕дродились у скислому суп╕ революц╕╖». ╤деолог╕я «Москви — третього Риму», тобто «захисту православних християн у всьому св╕т╕», зам╕нилася ╕деолог╕╓ю «захисту трудящих мас ус╕х нац╕ональностей» з... ╓диною державною мовою, що ╓, по сут╕, одним ╕ тим же. В умовах стал╕нського режиму в нац╕ональн╕й пол╕тиц╕ п╕д лозунгом мес╕анського ╕нтернац╕онал╕зму рос╕йськ╕ ╕мперськ╕ тенденц╕╖ знову накочуються шквальною хвилею. Було знищено культурн╕ автоном╕╖, закрито нац╕ональн╕ заклади культури й осв╕ти, ╖хн╕ д╕яч╕ зазнали жахливих репрес╕й. Знову в╕дродилася теор╕я ун╕кально╖ мес╕ансько╖ рол╕ Рос╕╖. Створювалися умови, в яких бути нерос╕янином ставало незручно, соромно, а то й небезпечно. Нац╕ональн╕ культури все б╕льше набували форми фасадност╕, за чим ховалося в╕дречення в╕д нерос╕йського нац╕онального, його в╕дмирання. До середини 20-х рок╕в публ╕кувалися в СРСР художн╕ й науков╕ твори 194 мовами. Перепис 1959 року засв╕дчив уже 108 мов. Себто зникло 86.
Державною ухвалою було дозволено батькам в╕дмовлятися в╕д вивчення ╖хн╕ми д╕тьми не рос╕йсько╖ чи ╕ноземно╖, а р╕дно╖ мови. Тобто заохочувалася зневага нерос╕ян до самих себе. Так в нац╕ональних республ╕ках вирощувалося сусп╕льство нац╕ональних мутант╕в.
Ус╕ сфери сусп╕льного життя — економ╕чну, пол╕тичну, ╕деолог╕чну, соц╕альну, психолог╕чну — все гр╕зн╕ше зд╕ймали вали нац╕онального невдоволення. Прагнення до нац╕онального самозбереження ставало ╕сторичною об’╓ктивною реал╕╓ю. Та ще в 1973 роц╕ на урочистому зас╕данн╕, присвяченому 50-р╕ччю СРСР, Л. Брежн╓в твердив, що «нац╕ональне питання в тому вигляд╕, в якому воно д╕сталося нам в╕д минулого, вир╕шено повн╕стю, вир╕шено остаточно ╕ безповоротно». Це твердження було закр╕плено в преамбул╕ до Конституц╕╖ СРСР ╕ в прийнят╕й ХХV╤╤ з’╖здом КПРС програм╕ парт╕╖: «Нац╕ональне питання, яке залишилося в╕д минулого, в Радянському Союз╕ усп╕шно розв’язане».
╤ т╕льки 20 вересня 1989 року п╕дсумковий документ пленуму ЦК КПРС забив на сполох: «Нац╕ональне питання в Радянському Союз╕ набуло останн╕м часом винятково╖ гостроти». Та було вже п╕зно...
Як пересв╕дчу╓мося, широко розповсюджуваний певними силами м╕ф про те, що СРСР розвалили всього три нетверез╕ пол╕тики Б. ╢льцин, Л. Кравчук та С. Шушкевич, розрахован╕ на людей з дуже нерозвиненим ╕нтелектом. Справжн╕ причини мають глибоченне кор╕ння.
Новоствореним незалежним державам д╕сталася дуже тяжка спадщина, ╕ мало хто усв╕домлював та й усв╕домлю╓ нин╕, що г╕гантський спалах над╕й з утворенням незалежних суверенних республ╕к заклав ╕ вкрай небезпечну м╕ну спов╕льнено╖ д╕╖, тому романтичний пер╕од здобуття незалежност╕ вже чи не через р╕к почав зм╕нюватися на розчарування ╕ знев╕ру. Досв╕дчена бюрократ╕я з╕ спритними «т╕ньовиками» вчинила «тиху прихватизац╕ю», розтягнувши державне майно в липуч╕ руки. Пекучою стала потреба боротьби проти маф╕озних ╕ корумпованих груп, паразитизму, соц╕ально╖ поляризац╕╖.
╤стор╕я засв╕дчу╓, що спроби зм╕нити основи економ╕чного, соц╕ального та культурного життя без в╕дпов╕дно╖ зм╕ни успадкованого духовного коду населення, його усталено╖ ментальност╕ завжди породжувала у нього духовний дискомфорт. Не можна ╕гнорувати того, що ми вийшли к╕лькапокол╕нними духовними спадко╓мцями радянського сусп╕льства з його ментальн╕стю, звичками, особливо старше покол╕ння. Потр╕бн╕ належна просв╕тницька робота, належний розвиток осв╕ти, науки й культури, п╕дготовка належних кадр╕в для науком╕стко╖ нац╕онально╖ промисловост╕, державного апарату та Збройних Сил, створення належного законодавства ╕ його неухильного виконання. Треба покласти край пол╕тичним ╕грищам, що дестаб╕л╕зують сусп╕льство, поляризують його ╕ св╕домо спрямовують до хаосу. Особливо це стосу╓ться Верховно╖ Ради.
В╕дом╕ сили все ще намагаються нав’язати нам усв╕домлення меншовартост╕ ╕ того, що Укра╖на — це м╕ф, що укра╖нц╕в не було, нема й не буде. Дух реваншу та реставрац╕╖ ще дуже вчува╓ться. 3амаскованим його виявом останн╕м часом усе настирлив╕ше звучить заклик до створення «слов’янського» союзу держав ╕, ясна р╕ч, замовчу╓ться, що цим зневажаються польська, б╕лоруська, ╓врейська, кримськотатарська, румунська, молдовська та ╕нш╕ нац╕ональн╕ меншини в Укра╖н╕, а на територ╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ — ц╕л╕ неслов’янськ╕ народи. Цим нац╕ональне питання лише загостриться.

«Кримська св╕тлиця»
за 10 грудня 1999 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15769

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков