Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2015 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 04.09.2015
З ЖУРБОЮ РАД╤СТЬ ОБНЯЛАСЬ...

В╕длуння свята

Дуже прикро, що цього року не встиг на в╕йськовий парад, але все ╕нше побачив, ╕ загалом атмосферу двадцять четвертого укра╖нського Дня Незалежност╕ в╕дчув. Перше, що подумав: зовн╕ столиця ста╓ все б╕льше й б╕льше проукра╖нською. Багато нац╕онально╖ символ╕ки, маса д╕вчат у вишиванках ╕ з в╕ночками, а чолов╕к╕в — у в╕йськових, захисних одностроях. Траплялися м╕ж ними й поранен╕, ╕нколи нав╕ть з видимими ознаками ╕нвал╕дност╕. Скор╕ш за все, вже ком╕сован╕. Але попри все, форму так╕ хлопц╕ не зн╕мають — носять ╖╖ з горд╕стю. Згадав, що в дитинств╕ бачив багато ф╕льм╕в, де позитивний герой радянсько╖ доби, хоч ╕ на «гражданц╕», але ходить у г╕мнастерц╕ або у шинел╕. ╤ це виглядало круто, бо одразу видно: перед тобою не якийсь там шмаркач, а справжн╕й мужчина, колишн╕й фронтовик! Те ж саме й зараз. Ось т╕льки за в╕ком нин╕шн╕ захисники Укра╖ни вже ц╕лком можуть бути мо╖ми синами... До реч╕, не так вже й мало зустр╕чалося людей з чубами-«оселедцями». Це — студенти, пластуни, члени козацьких орган╕зац╕й, секц╕й бойового гопака, учасники АТО... Отож ╕ кажу, що нин╕шн╕й Ки╖в зовн╕ вигляда╓ нав╕ть патр╕отичн╕ше, н╕ж Льв╕в, — в╕дроджу╓ться помалу козацька слава! Мабуть, Ки╖в 1917 року виглядав под╕бним чином. Але ж тод╕шн╕ укра╖нц╕ згодом або загинули в боях за незалежн╕сть, або ж… ем╕грували ╕ розчинилися в ╕нших кра╖нах. Тепер усе це у нас ╓ знову, ми повол╕ в╕дтворили свою нац╕ональну суть. Не кожн╕й нац╕╖ це вда╓ться, а у нас вийшло! Так що 24 серпня у мене була зайва нагода порад╕ти за Батьк╕вщину.

УКРА╥Н╤ СП╤ВЧУВА╢ ВЕСЬ СВ╤Т

На майдан╕ Незалежност╕ звернув увагу на велику виставку малюнк╕в з прив╕таннями ╕ побажаннями для киян ╕ б╕йц╕в АТО. ╥х пост╕йно малювали — причому як д╕ти, так ╕ доросл╕. На деякий час вив╕шували на стендах, а пот╕м волонтери зн╕мали ╖х ╕ пакували в окрем╕ ящики, як╕ завтра повезуть на сх╕д. На п╕дход╕ пост╕йно були все нов╕ й нов╕ творч╕ роботи — прив╕тати наших захисник╕в хот╕лося ус╕м! Ц╕каво було проанал╕зувати — хто пише, з яко╖ кра╖ни, ╕ чого бажа╓ рядовим громадянам ╕ захисникам Укра╖ни. Ось бачу напис польською мовою: «Polska z wami!». Поляки не комплексують, пишуть лише р╕дною мовою, прив╕тань в╕д них досить багато. Помилки в текстах роблять люди, так чи ╕накше причетн╕ до Укра╖ни. Наприклад, восьмир╕чна Ем╕не з С╕мферополя написала: «В╕тання з Криму героям АТО! Ч-и-ка╓мо на вас». Помилки припустився хтось з одесит╕в, написавши: «Одесса-мама с вам╕». ╤ це говорить, з одного боку, про те, що Укра╖ну люблять як укра╖номовн╕, так ╕ рос╕йськомовн╕ громадяни, а з ╕ншого, — про те, що до польського р╕вня мовно╖ монол╕тност╕ нам ще дуже далеко. Така вже ╕сторична м╕с╕я Укра╖ни – стояти на меж╕ двох св╕т╕в (а тому мати риси як Сходу, так ╕ Заходу), але водночас традиц╕йно захищати ╢вропу в╕д варвар╕в. ╤ якщо в 1917-1919 роках св╕т цього ще не розум╕в, вважаючи нас частинкою Рос╕╖, то тепер б╕льш╕сть кра╖н сприймають Укра╖ну як незалежну державу.
Про це й написи на малюнках говорили. Наприклад, на одному ╕з стенд╕в я побачив прив╕тання воякам АТО в╕д турка, а на сус╕дньому – в╕д курда (з нашим синьо-жовтим ╕ ╖хн╕м червоно-б╕ло-зеленим прапорами!) ╕ подумав, що вони там, у Туреччин╕, не дуже й ладять м╕ж собою, але й одн╕, ╕ друг╕ знають Укра╖ну ╕ шанують ╖╖. Дуже багато було прив╕тань в╕д б╕лорус╕в. Наприклад: «Спасибо за ваше мужество и веру. Белорусы», тр╕шки менше в╕д ╕зра╖льтян. Траплялися прив╕тання ╕ в╕д рос╕ян: «Я из Сибири. Люблю Киев. Люблю Украину! Желаю всем мира!!! Людмила». Або ось таке категоричне: «Россия с Украиной! Слава Украине! Россия будет без Путина!». А ось знову побажання з прикрими помилочками: «Бажаю мира Укра╖н╕. ╤ нижче приписано: «От Филиппа з Франц╕╖». А вт╕м, чого я приск╕пуюсь? Як для француза, то зовс╕м непогано написано.

ПЕРЕВЕРНУТИ ПРАПОР?

Укра╖нц╕ не були б сам╕ собою, якби не ризикнули подискутувати ╕ посперечатися нав╕ть п╕д час найб╕льшого нац╕онального свята. На Соф╕йськ╕й площ╕ були розм╕щен╕ державн╕ прапори, вивезен╕ як з окупованого Криму, так ╕ з зони АТО. Про це говорять написи п╕д деякими прапорами, наприклад: «В╕йськово-морський прапор окремого спец╕ального загону боротьби з п╕дводними в╕йськово-диверс╕йними силами та засобами противника. Моряки-спецпризначенц╕ вивезли св╕й в╕йськово-морський прапор з тимчасово окуповано╖ територ╕╖ Криму. У подальшому п╕д цим прапором заг╕н виконував бойов╕ завдання поблизу Мар╕уполя…». Або таке: «Прапор з району бойових д╕й на Луганщин╕. Цей обгор╕лий прапор було знайдено п╕д час бо╖в у селищ╕ Поб╓да (Новоайдарський район Лугансько╖ област╕). Волонтери зняли його з╕ спалено╖ бронемашини сил АТО». На ╕ншому прапор╕ детально виписан╕ побажання Пут╕ну (нецензурно, тому я ╖х не наводжу), а внизу приписано: «Русский бандеровец, майор… такий-то». Так що нашого полку прибува╓ пост╕йно, ╕ чимало рос╕ян уже використовують знання, набут╕ у в╕йськових училищах СРСР, воюючи за Укра╖ну. Ц╕каво, що на деяких групових фото укра╖нський прапор тримають жовтим кольором догори, голубим донизу. А дал╕ ц╕лий стенд на цю тему, п╕дписаний так: «Пане Президенте, як╕ треба аргументи, щоб сл╕пий побачив, а глухий почув? Нижче наводяться аргументи на користь того, що прапор вигляда╓ «енергетичн╕ше» ╕ краще моб╕л╕зу╓, коли вода не гасить сонце, а голубий кол╕р знаходиться п╕д жовтим». Звернув увагу, що близько 25% присутн╕х (тобто кожен четвертий укра╖нець) палко п╕дтриму╓ ╕дею «перевернутого» прапора. Коли ╕нш╕ казали, що зм╕на прапора не на час╕, то ╖х п╕дводили до стенду, де ╓ групов╕ фотограф╕╖ б╕йц╕в добровольчих батальйон╕в саме з таким прапором. А ще була велика карта укра╖нських земель з написом: «Укра╖нцю! Б╕льш ан╕ пяд╕ земл╕ ворогу!». Тут також верхня частина Укра╖ни (п╕вн╕ч) зафарбована в жовтий кол╕р, а нижня (п╕вдень) — у голубий.

КРИМ, ДОНЕЧЧИНА ╤ ЛУГАНЩИНА МР╤ЮТЬ ПРО ДЕОКУПАЦ╤Ю

Дуже багато прив╕тань в╕д б╕женц╕в, як╕ тепер живуть в Ки╓в╕ або ж при╖хали на день-два до столиц╕. Бо це саме вони пишуть: «Луганськ – Укра╖на!», «Донецьк – Укра╖на!», «Крим – серце Укра╖ни». В одному з лист╕в автор нав╕ть не пол╕нувався згадати основн╕ м╕ста окупованого п╕вострова. Наводжу цей урочистий перел╕к: «Керчь, Феодосия, Судак, Ялта, Саки, Евпатория, Джанкой, Красноперекопск, Армянск, т. е. Крым – это Украина!». Частина текст╕в присвячена тому, щоб розбудити пасивних укра╖нц╕в. Мовляв, не думайте, що коли ви живете далеко в╕д Донбасу, то в╕йна н╕коли не прийде у ваш д╕м. На одному з плакат╕в було написано: «Тут м╕г би бути аеропорт». Сенс напису зрозум╕лий: якби не зупинили ворога п╕д Донецьком, то довелося б воювати в Ки╓в╕.
На великих екранах, встановлених б╕ля стели, пост╕йно з’являються фото тих геро╖в, як╕ воюють в зон╕ АТО. Хто ж це назн╕мав ст╕льки? Одн╕ обличчя зникають, на ╖хньому м╕сц╕ вже ╕нш╕ фотограф╕╖… О-о, та це дуже хороша ╕дея! По-перше, у випадку чого – добра пам’ять залишиться, а по-друге, фото людей у в╕йськов╕й форм╕ ╕ коротеньк╕ в╕деосюжети таки надихають ╕нших. Принаймн╕ тисяч╕ молодих людей таким чином отримують вже далеко не совкове виховання. Схоже, Ки╖в усе впевнен╕ше ста╓ загальновизнаною столицею укра╖нства, в╕дбираючи пальму першост╕ у Львова.

КРИМЧАНИ, УЧАСНИКИ ╢ВРОМАЙДАНУ, ДОС╤ БЕЗ ЖИТЛА

…Здаля побачив укра╖нський прапор з написом на ньому «Бахчисарай». Тримав його колоритний кримський татарин з сивою бор╕дкою, рок╕в п╕д ш╕стдесят. Я п╕д╕йшов ближче, ми розговорилися. Виявилося, що звати його Сервер Аб╕була╓в, у Бахчисара╖ в╕н залишив родину ╕ хорошу трик╕мнатну квартиру в центр╕ м╕ста. Ще наприк╕нц╕ 2013 року по╖хав на Майдан виборювати волю, шукати правду, але п╕сля окупац╕╖ Криму «зеленими чолов╕чками» вже не м╕г повертатися назад. З такими, як в╕н, нова влада тепер не церемониться. Спочатку вимушеному переселенцю дали м╕сце у приватному готел╕ (зда╓ться, у Димерському район╕), але згодом власник готелю поставив немолодого учасника ╢вромайдану перед нелегким вибором: або платити за проживання, або… забиратися геть. Щоб платити, треба десь працювати та ще й при цьому непогано заробляти. А Сервер Аб╕була╓в — ╕нвал╕д, у нього проблеми з хребтом ╕ з ногою… Так що готель в╕дразу в╕дпав. Тепер ночу╓ на вокзал╕, ходить по р╕зних ╕нстанц╕ях, але поки безусп╕шно.
Поки я розмовляв, до нас п╕д╕йшли ще к╕лька кримчан. Виявилося, що проблеми з житлом мають ус╕. Вир╕шують ╖х у р╕зний спос╕б: хтось живе у друга, хтось у подруги... Але держава самоусунулася в╕д вир╕шення проблеми. Звичайно, у чиновник╕в завжди знайдуться як╕сь аргументи. Наприклад, у молодого кримського татарина Тимура Кунаф╕на паспорт згор╕в п╕д час пожеж╕ на Майдан╕. Йому без документ╕в узагал╕ складно. Мен╕ було дуже прикро усв╕домлювати, що Укра╖на часом непогано прилаштову╓ родини сепаратист╕в, батьки яких дос╕ воюють у склад╕ ополчення проти ЗСУ, але н╕чого не робить для тих, хто виборював для не╖ волю.

ГЕРОЯМ СП╤ВЧУВАЮТЬ, АЛЕ Р╤ВЕНЬ ДОПОМОГИ НЕДОСТАТН╤Й

Сьогодн╕, коли писав статтю, знайшов у соцмережах коротку зам╕тку п╕д назвою: «ОТКАЗЫВАЮСЬ ОТ НАГРАД». У н╕й прочитав таке:
«Я, Николов Михаил Михайлович, позывной «Лермонтов», начальник штаба добровольческого 46-го отдельного батальона специального назначения «Донбасс-Украина», отказываюсь от Ордена «За мужество», от медали за взятие Лисичанска,
от ордена Богдана Хмельницкого, к которому меня представили несколько недель назад, а также от всех памятных знаков, значков, грамот и прочих украшений, связанных с Иловайским котлом, которыми нас планируют щедро одарить к его годовщине.
Причина моего решения – мой боевой товарищ Скачков Андрей, «Сэм», штурмовик 2-й штурмовой роты батальона «Донбасс», с которым я имел честь сражаться и делить подвал российского плена, и который уже год как остается в неволе.
Принимать награды, пока мой товарищ не видит неба, мне не позволяет совесть и гордость. В моей голове не укладывается, как мы уже подбиваем итоги, награждаем себя за отданные территории, даже ведем с оккупантами мирные переговоры, а на той стороне, в подвале, томится Сэм – в одиночестве, оставленный и забытый…».
Забува╓мо геро╖в? О-о, як це типово… ╤ як прикро, що Майдан зак╕нчився саме таким результатом.
Пригадав, що тод╕, 24 серпня, на Майдан╕ до кримчан пост╕йно п╕дходили р╕зн╕ люди. Сп╕вчували, тиснули руки, давали р╕зноман╕тн╕ поради, але… н╕чим сутт╓вим не могли допомогти. Мен╕ вдалося нав╕ть зробити фото, коли Олесь Шевченко, у минулому пол╕тв’язень ╕ депутат Верховно╖ Ради, потиснув руки ус╕м «нев’╖здним» до Криму кримчанам, що символ╕чно збилися у невеличкий гурт. Це ж саме зробив ╕ його побратим по УРП. Картинка зворушувала, але й вищезгадан╕ д╕яч╕ мало що могли запропонувати. Сказали, що питання з житлом вир╕шиться тод╕, коли «владу в╕зьмемо у сво╖ руки». А я подумав: ну, куди вже б╕льше «у сво╖»? Нин╕шн╕й президент пройшов у першому тур╕. За нього голосувала вся Укра╖на. Що, може, незабаром Ярош стане президентом? Як би його не поважали у певних середовищах, але за радикалом ╕ нац╕онал╕стом вся Укра╖на не п╕де. Тож, схоже, доведеться розраховувати лише на себе, на п╕двищену самоорган╕зац╕ю мас. У нас що – сепаратист╕в нема в Ки╓в╕? Кажуть, ╖х у столиц╕ не менше 15%. У Харков╕, Одес╕, Микола╓в╕ значно б╕льше. Ось де незайманий квартирний фонд! П╕дселяти туди б╕женц╕в з Донбасу ╕ Криму — аж поки господар╕ квартир не прозр╕ють, не в╕дчують на власн╕й шкур╕, що «русская весна» на укра╖нськ╕й територ╕╖ — це ╕сторичне неподобство, ╕ що в╕йна н╕коли не принесе н╕ комфорту, н╕ процв╕тання. Наголошую: не виганяти ╖х з квартир, не пропонувати переселитися у милу серцю Лугандон╕ю, а лише п╕дселити ╖м людей, як╕ боролися за краще майбутн╓ Укра╖ни.
Скажете, нин╕шня влада на таке не п╕де, та й Зах╕д не п╕дтрима╓? Ну, зв╕сно, це ж порушення прав людини… А зраджувати сво╖х – це не порушення? Чому у полум’яного революц╕онера Яценюка статки вже перевалили за м╕льярд, а кримчани, як╕ привели його до влади, бомжують у столиц╕? Чому я, прагнучи продовжити життя «Кримсько╖ св╕тлиц╕» бодай в електронному вигляд╕, «моб╕л╕зувався» наст╕льки, що вже трет╕й м╕сяць живу на хл╕б╕ й картопл╕? Може, укра╖нцям варто моб╕л╕зуватися р╕вном╕рн╕ше? Ось так╕ невесел╕ думки трохи затьмарювали загалом непогане свято – 24-ту р╕чницю Незалежност╕ Укра╖ни.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2015 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15856

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков