"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Душі криниця"
#37 за 11.09.2015
«...╤ НА ЗЕМЛ╤ ТАТАРСЬК╤Й ЖОДНОГО ТАТАРИНА»
Поет ╕ час
Ц╕ сьогодн╕ вже легендарн╕ рядки 1974 року написав великий поет драматично╖ дол╕ Борис Чичибаб╕н:
Как непристойно Крыму без татар. Шашлычных углей лакомый угар, заросших кладбищ надписи резные, облезлый ослик, движущий арбу, верблюжесть гор с кустами на горбу, и все кругом — такая не Россия.
Тод╕ висл╕в «как непристойно Крыму без татар» був на кшталт подвигу, бо в розум╕нн╕ влади под╕бний посил автора дор╕внював злочину... Борис Чичибаб╕н (справж-н╓ пр╕звище — Полушин) народився 9 с╕чня 1923 року в укра╖нському м╕ст╕ Кременчук у с╕м’╖ оф╕цера. Школу в╕н зак╕нчив у Чугу╓в╕ Харк╕всько╖ област╕, вступив на ╕сторичний факультет Харк╕вського ун╕верситету, але навчання перервала в╕йна. У листопад╕ 1942 року юнака призвали до арм╕╖, в╕н служив солдатом 35-го запасного стр╕лецького полку в Грузинськ╕й РСР. З липня 1943-го аж до перемоги — механ╕к ав╕априлад╕в у р╕зних частинах Закавказького в╕йськового округу. П╕сля в╕йни навчання в Харк╕вському ун╕верситет╕ продовжилось, але вже на ╕нш╕й спец╕альност╕ — ф╕лолога. Однак навчання Борису завершити не вдалось. У червн╕ 1946 року Чичибаб╕на заарештували ╕ засудили за антирадянську аг╕тац╕ю. Причиною арешту були в╕рш╕ — крамольна блазн╕вська сп╕ванка з рефреном «Мать моя посадница», де були так╕ рядки:
Пропечи страну дотла, Песня-поножовщина, Чтоб на землю не пришла Новая ежовщина!
Сл╕дство тривало майже два роки, вирок — п’ять рок╕в табор╕в, як╕ Чичибаб╕н в╕дбував у Вяттаб╕ К╕ровсько╖ област╕. До Харкова Чичибаб╕н повернувся вл╕тку 1951-го. Тривалий час був р╕зноробочим, п╕дсобним роб╕тником у Харк╕вському театр╕ рос╕йсько╖ драми, пот╕м зак╕нчив бухгалтерськ╕ курси ╕ працював бухгалтером домоуправл╕ння. Тут в╕н познайомився з паспортисткою Мат╕льдою Федор╕вною Якубовською, яка стала його дружиною. Наприк╕нц╕ 1950-х рок╕в Чичибаб╕н продовжу╓ працювати бухгалтером (в автотаксомоторному парку), але поступово заводить знайомства в середовищ╕ м╕сцево╖ л╕тературно╖ ╕нтел╕генц╕╖. 1958 року з’явля╓ться його перша публ╕кац╕я в товстому журнал╕ «Знамя» — ╕ це, зв╕сно, усп╕х. На початку 1960-х рок╕в поет довгий час живе в Москв╕ на квартир╕ дисидент╕в Юл╕я Дан╕еля та Лариси Богораз, виступа╓ в л╕тературному об’╓днанн╕ «Маг╕страль». ╤ вже через к╕лька рок╕в його в╕рш╕ публ╕куються у в╕домому «Новому св╕т╕», в харк╕вських та ки╖вських виданнях. Чичибаб╕н знайомиться з такими в╕домими д╕ячами культури, як поет Саму╖л Маршак, письменник ╤лля Еренбург, критик ╕ л╕тературознавець В╕ктор Шкловський. Поступово викристал╕зовуються й основн╕ теми його творчост╕. Сказати «дисидентськ╕» — означа╓ сказати мало. Його «гн╕в ╕ смуток» викликають «державн╕ хами», як у в╕рш╕ 1959 року «Клянуся на прапор╕ веселому». До громадянсько╖ л╕рики примика╓ вже зовс╕м р╕дк╕сна в п╕сляво╓нн╕й радянськ╕й поез╕╖ тема сол╕дарност╕ та сп╕вчуття пригнобленим народам Радянсько╖ ╕мпер╕╖ — кримським татарам, ╓вреям, прибалт╕йцям. Ц╕ мотиви по╓днуються у Чичибаб╕на з любов’ю до Рос╕╖ ╕ рос╕йсько╖ мови, схилянням перед Пушк╕ним ╕ Толстим, а також ╕з син╕вською прихильн╕стю до р╕дно╖ Укра╖ни. На початку 1970-х рок╕в у самвидав╕ з’явилась зб╕рка в╕рш╕в Чичибаб╕на, укладена л╕тературознавцем Леон╕дом П╕нським, з рук в руки передаються магн╕тофонн╕ записи з квартирних читань поета. «В╕дх╕д ╕з дозволено╖ л╕тератури... був в╕льним моральним р╕шенням, неголосною, але твердою в╕дмовою в╕д само╖ можливост╕ фальш╕», — написав про це п╕зн╕ше ф╕лософ Григор╕й Померанц. 1973 року Бориса Чичибаб╕на виключають з╕ Сп╕лки письменник╕в СРСР. В╕н вже перебува╓ в пол╕ зору орган╕в... 1974-го поета викликають до КДБ. Йому довелось п╕дписати документ про те, що якщо в╕н продовжить поширювати самвидав╕вську л╕тературу ╕ читати в╕рш╕ антирадянського зм╕сту, проти нього порушать справу. Чичибаб╕н практично опинився на довг╕ роки в╕длученим в╕д широкого читача... Кримська ╕ кримськотатарська складова поез╕╖ Бориса Чичибаб╕на — це «Кримськ╕ прогулянки», «Чорне море», «╢ селище в Криму. Назива╓ться воно Кацивел╕», «Ще нещодавно ти з╕ мною...», «М╕сяць минув ╕ р╕к, десять мине ╕ сто...», «Херсонес», «Пам’ят╕ Гр╕на», «На могил╕ Волошина», «Чуфут-Кале татарською означа╓ «╤удейська фортеця», «С. Славичу», «Судацьк╕ елег╕╖», «Феодос╕я», «Дельф╕н елег╕я», «Щовечора я у сво╖й молитв╕...», «Коктебельська ода», «Спогад». Ц╕ в╕рш╕, створен╕ поетом у 1960-1980 роках, прямо або поб╕чно пов’язан╕ з Кримом. «Крим я люблю, як кажуть, з першого погляду ╕ на все життя, люблю, як люблять його вс╕ або багато людей, як╕ пишуть в╕рш╕ ╕ люблять поез╕ю. У мене багато в╕рш╕в про Крим, ╕ сказати про те, чому, за що ╕ як я його полюбив ╕ люблю, сказати про це прозою краще ╕ б╕льше, н╕ж сказано в цих в╕ршах, я не зум╕ю», — так написав Чичибаб╕н в одному з лист╕в. Доктор ф╕лолог╕чних наук, професор Ад╕ле Ем╕рова ╜рунтовно вивчила кримськ╕ сюжети в творчост╕ Бориса Чичибаб╕на, зробивши надбанням громадськост╕ цю стор╕нку його б╕ограф╕╖. Ем╕рова умовно д╕лить кримськ╕ в╕рш╕ Чичибаб╕на на два тематичних цикли: «Ф╕лософське осмислення буття» ╕ «Татарський Крим». Умовний цикл в╕рш╕в поета «Татарський Крим» представлений в╕ршами «Кримськ╕ прогулянки», «Судацьк╕ елег╕╖» ╕ «Чорна пляма». Фраза «Как непристойно Крыму без татар», мабуть, — кв╕нтесенц╕я цього циклу. У в╕рш╕ «Кримськ╕ прогулянки» л╕ричним геро╓м ╓ сам автор, ╕ авторська позиц╕я виражена ц╕лком недвозначно:
...Улочками кривыми в горы дышал и лез. Думал о Крыме: чей ты, кровью чужой разбавленный? Чьи у тебя мечети, Прозвища и развалины? ..Люди — на пляж, я — с пляжа, там у лесов и скал, «Где же татары?» — спрашивал, все я татар искал.... Шел, где паслись отары, Желтую пыль топтал. «Где ж вы, — кричал, — татары?» Нет никаких татар... Родина оптом, так сказать, Отнята и подарена, — И на земле татарской Ни одного татарина.
Ця ж тема розвива╓ться у друг╕й частин╕ циклу «Судацьк╕ елег╕╖»:
Мне с той землей не быть накоротке, она любима, но не богоданна. Алчак-Кая, Солхат, Бахчисарай... Я понял там, чем стал Господень рай после изгнанья Евы и Адама. Как непристойно Крыму без татар! Шашлычных углей лакомый угар, Заросших кладбищ надписи резные, Облезлый ослик, движущий арбу, Верблюжесть гор с кустами на горбу, И все кругом — такая не Россия.
1987 року, п╕сля двадцятир╕чного в╕длучення поета в╕д л╕тератури, пише професор Ад╕ле Ем╕рова, журнал «Новий св╕т» з╕брався видати доб╕рку його в╕рш╕в, зокрема й «Судацьк╕ елег╕╖». У в╕дпов╕дь на прохання критика ╤рини Роднянсько╖ зм╕нити рядок «Как непристойно Крыму без татар» Чичибаб╕н написав: «Без татар Крим — не Крим, несправжн╕й Крим, не той Крим, який бачив ╕ який описав, ╕ в який на все життя закохався Пушк╕н, який бачили ╕ любили Толстой ╕ Чехов, Ахматова ╕ Цв╓та╓ва, Паустовський, Пришв╕н, Серг╓╓в-Ценський; це якийсь штучний, екзотичний, спец╕ально для курортник╕в ╕ турист╕в придуманий ╕ зроблений запов╕дник... Вони (татари) були споконв╕чним м╕сцевим населенням на ц╕й земл╕, вони були народом, який пустив кор╕ння в цю землю, обжив ╖╖, одухотворив ╖╖ назвами г╕р, селищ, м╕фолог╕╓ю, пам’яттю, в╕рою, мр╕╓ю, вони стали ╕ були душею Криму. ╤ коли цю душу штучно, насильно вилучили з т╕ла ╕ т╕ло залишилося без живо╖ душ╕, але з яко╖сь т╕нню ╖╖, з якимось кровоточивим сл╕дом ╖╖, з пам’яттю про не╖, — татар нема╓, а татарськ╕ назви залишилися, — це не лише траг╕чно, сумно, страшно, але в цьому ╓ щось несправжн╓, накинуте, неприродне, ганебне, непристойне». Незважаючи на спротив поета, цей рядок був зам╕нений на такий: «Я шел тропою горестей и кар». ╤ т╕льки в наступних виданнях знайшла первинний вигляд: «Как непристойно Крыму без татар»... Справжн╓ визнання прийшло до Бориса Чичибаб╕на вже в постперебудовний час. 1990 року за книгу «Дзв╕н» його удосто╖ли Державно╖ прем╕╖ СРСР. А через чотири роки, 15 грудня 1994 року, поет Борис Чичибаб╕н помер. «Помер найкращий поет Рос╕╖», — сказав колега ╕ друг Булат Окуджава, а п╕зн╕ше написав так╕ в╕рш╕:
Ускользнул от нас Борис, а какой он был прекрасный! Над судьбою мы не властны хоть борись — хоть не борись. И глядит издалека, улыбается и плачет... Время ничего не значит. Перед ним века, века...
Гульнара БЕК╤РОВА, кримський ╕сторик, член Укра╖нського ПЕН-клубу http://ua.krymr.com
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15889
|