Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 11.09.2015
ЧОМУ БУРХЛИВЕ ЧОРНЕ МОРЕ?

Легенди нашого краю

А скажи, ти бачив море,
Чорне море неозоре?
Бачив невгамовн╕ хвил╕,
Норовист╕, легкокрил╕,
Що вирують ╕ клекочуть,
Н╕би вистрибнути хочуть?
А з якого ж воно дива
Неспок╕йне ╕ бурхливе?
Нагостри, м╕й друже, вуха,
╤ про це легенду слухай.

I
Колись в Криму
казковий велет жив.
З двома синами жив ╕ не тужив.
Був сильний ╕ см╕ливий.
 Без хвальби
В╕н м╕г з кор╕нням виривать дуби.
Не славивсь силою. Була
У вернидуба чар╕вна стр╕ла.
З чист╕с╕нького золота вона,
Вся в д╕амантах, справд╕ —
 чар╕вна!
Лиш велет знав
одну ╕з та╓мниць:
Стр╕ла та╖ла чудод╕йну м╕ць.
Як випускалась з лука, оп╕сля
Кип╕ли води, плавилась земля.
Де прол╕тала, там одразу всл╕д
Живе все гинуло,
не залишивши й сл╕д.
Страшна то була зброя,
 чи не так?
Хвалити Бога, велет — не хижак,
Стр╕лу вогненну р╕дко в руки брав,
Бо зичив людям (╕ соб╕!) добра.
Не воював за меж╕ в╕н н╕ з ким,
Але й бер╕г в╕д ворог╕в св╕й Крим.
А вор╕женькам снилася стр╕ла,
Вс╕ земл╕ щоб загарбать
 помогла.
Наш велетень, премудра
 голова,
╥╖ у п╕дземелл╕ заховав.

II
Проживши на ц╕м св╕т╕ сотню л╕т,
Почав збиратись велет
 на той св╕т.
╤ дн╕, ╕ ноч╕ думалось йому:
Страшенну зброю
 передать кому?
Синам — не можна:
 надто запальн╕,
Не втримаються —
 отже, буть в╕йн╕.
Кому ж ╕ще? Нема таких, нема...
Зажерливих не одиниц╕ — тьма!
Злоб╕ людськ╕й нема╓ дна ╕ меж.
Ну що з╕ злих, ненаситних
 в╕зьмеш?
Дорвуться до стр╕ли
 та знищать св╕т,
╤ зникне геть ╕ цв╕т, ╕ з нього пл╕д.
╤ тут сплива на думку р╕шенець:
Сховать у мор╕ — ╕ б╕д╕ к╕нець!
Син╕в покликав, наказав умить:
— Негайно п╕дземелля
в╕д╕мкн╕ть!
В╕зьм╕ть стр╕лу оту, що золота,
╤ киньте в море — хай вже не л╕та!
Нехай лежить в глибинах
 до тих п╕р,
Як навчимося ц╕нувати мир.
Тод╕ стр╕лу нащадки в╕днайдуть,
Служитиме не злу ╖╖ могуть.

III
╤дуть брати через степи.
Кругом — сади, де не ступи.
Поля видн╕ються здаля...
Прегарна тут була земля!
Аж ось ╕ моря синьота,
До нього стежка поверта.
Куди не глянь, пов╕рте,
Хоча ╕ був легенький штиль,
Стор╕нки хвиль, стор╕нки хвиль
Перегорта╓ в╕тер!
А син╕ гори небеса
Вершинами торкають.
Така краса, така краса —
Якого ╖м ще раю?!!
Земля своя тут, не чужа,
Ов╕яна красою...
╤ розлучатись стало жаль
З стр╕лою чар╕вною.
Каже менший: — Чу╓ш, брате,
А нав╕що викидати
Нам у воду оцю зброю?
Спадко╓мц╕ ж ми з тобою!
Я стр╕лою без мороки
П╕дкорив би Крим вп╕вока!
Старший брата взяв на кпини:
— Що там Крим! Ус╕ кра╖ни!
Мали б золота багато.
Н╕, не будем викидати!
╤ брати стр╕лу сховали,
Там, де в горах перевали.
Але батько взнав про змову
╤ в те м╕сце послав знову:
«У щонайб╕льшу глибину
Жбурн╕ть ╖╖, бо проклену!».
Украй засмучен╕ брати, —
Як не верти, як не крути, —
Поплентались до моря враз,
Щоб виконать отой наказ.
Нарешт╕ чар╕вна стр╕ла
У глибоч╕нь морську лягла.
Що зчинилось! Хвил╕ б╕л╕
Потемн╕ли, закип╕ли.
Море гн╕валось на подив:
«Хто посм╕в у мо╖ води
Кинуть щось на дно глибоке,
Замахнувся на м╕й спок╕й?».
Ось з якого, друже, дива
Чорне робиться бурхливим.
То виру╓, то клекоче:
Кинуть, бач, на берег хоче
Смертоносну гр╕зну зброю,
Що та╖ться п╕д водою.
Дуже хоче, та не може:
Видно, воля на те Божа...

Василь ЛАТАНСЬКИЙ
с. Пруди в Криму

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15892

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков