Версiя для друку Обговорити в форумi

Народився 1924 року в селі Гелетинцях на Хмельниччині в сім’ї хлібороба. Шести років осиротів, забрали його до себе родичі, яким за харч та сяку-таку одежину доводилось відробляти, пасучи худобу. Захопившись поезією ще в школі, особливо «Кобзарем» геніального Шевченка, складав віршовані казки та ілюстрував їх власними малюнками. Навчився грати на сопілці, гітарі та скрипці...
Зазнав тяжкого гніту неволі на рідній землі, окупованій гітлерівцями. Після визволення села пішов на фронт. Брав участь у боях за Чехословаччину, Польщу... Був поранений, має нагороди. І лише в повоєнні роки закінчив середню школу і заочно — філологічний факультет Львівського університету. Все життя навчав дітей української мови й літератури в школі свого села Гелетинці.
Минали роки, і світ побачили книжки Григорія Храпача для юних: «Струмок», «Хто відгадає?», «Ластів’ята», «Коли ім’я гарне» та інші. А казка «Нерозумний ослик» перекладена дванадцатьма мовами народів світу. Його поезії приваблюють тим, що, народившись ніби з дитячої уяви, роблять дива — далі її розвивають. У них ненав’язливо оповідається про радість від праці, про щастя багато вміти і знати.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ
с. Пруди в Криму

СТРУМОК

— Хлюп та хлюп,
кльок та кльок, —
Розспівався нам струмок, —
Я біжу, біжу, біжу,
Людям добре послужу!
Ми схилилися над ним:
— Як послужиш ти і чим?
— Я ввіллюся в річку Буг,
Щоб турбінам дати рух,
Щоб електрика дійшла
Аж до вашого села.
Хлюп та хлюп,
кльок та кльок! —
Отакий-то наш струмок.

ВЕСЕЛКА

Межею, де пшениця
Та гречка-медівниця,
Іде веселка, з броду
Несе джерельну воду.
Ячмінь торкає вуса:
— Вже досхочу нап’юся!

ГЛІД

Край дороги глід, глід,
Бородатий глід, глід.
В діда ягоди червоні!
Ми підставили долоні
Ще й подолки раз, раз:
— Пригощайте нас, нас!
Глід сміється бородатий:
— І самі могли б нарвати!

ЗАГАДКИ

* * *
Ой котилось коло,
Коло-покотьоло,
Всіх ласкаво гріло,
Цілий день світило.
А під вечір коло,
Коло-покотьоло
Дуже натомилось —
Спати покотилось. (Сонце)
* * *
Що воно за дивна птиця?
Світла денного боїться.
Дзьоб гачком, великі очі,
І не спиться їй щоночі.
— Ху-ху-ху! —
кричить, співа.
Відгадали? Ні? (Сова)
* * *
Йшла зоряниця,
Красна дівиця,
Через покоси,
Гублячи сльози...
Місяць дивився
І засмутився.
Сонечко встало —
Слізки зібрало. (Роса)
* * *
Скрипу, скрипу —
Вже мандрує.
Жартома, а чи всерйоз
Геть шибки всі замурує
Білим сріблом дід... (Мороз)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2015 > Тема ""Джерельце""