Версiя для друку Обговорити в форумi

Продовжуючи тему, розпочату в минулому числі «КС», поміркуймо над тим, що може зробити його успішним. Туризм, скажете ви, і матимете рацію. Справді, Крим має всі можливості стати однією з провідних туристичних принад світу. Ми вже відзначали неповторність і унікальність півострова, де на порівняно невеликій території існує кілька кліматичних зон, величезне розмаїття притаманних лише йому ландшафтів – це і солончаки Перекопу, і широкі, продувані всіма вітрами степи, і Кримські гори з їхніми загадковими печерами, що тягнуться на десятки кілометрів, з їхніми яйлами, дзюркотливими річками і грайливими водоспадами, з їхніми густими лісами, з розкішними парками і ботанічними садами, що збігають схилами до самого моря. А що вже море! Поривчасто-грайливе, в обрамленні стрімких вапнякових урвищ та золотих піщаних пляжів Тарханкута, впокорено-тихе, закуте в граніт бухт білокам’яного Севастополя, набережних красуні Ялти, загрозливо вилискуюче в похмурих лабіринтах підземель Балаклави, грізно-ревливе, запінене під хижими скелями Карадагу, воно вабить нас, мов магніт, пустотливо нашіптуючи обіцянки неймовірних пригод і тієї волі, до якої підсвідомо прагнемо упродовж цілого життя.
О, Крим! Важко писати про нього, не збиваючись на ліричний лад, та, повертаючись до його перспектив у сенсі індустрії туризму, маємо визнати, що за умов розумного підходу вони цілком обнадійливі. Я не маю наміру тішити читача, як те робив колись невдалий «президент» Криму Юрій Мєшков чи як те робить сьогоднішня кримська «влада», запевняючи, що ще трохи — і вся Європа потягнеться до Криму, аби вдихнути кондовий дух законсервованого совка. А проте, зробивши акцент саме на унікальності, неповторності півострова, його природи, його історії, його фольклору, ми впевнено зможемо конкурувати з кращими курортами Середземномор’я. Щоправда, для цього доведеться залучити великі інвестиції, привабити великий бізнес – безвідносно, український чи іноземний, розчистивши перед ним завали вітчизняного законодавства, в ідеалі, оголосивши Крим вільною економічною зоною на кшталт Гонконгу. І тут кримськотатарська автономія була б вельми доречною, адже, крім реального самоврядування, яке, безсумнівно, було б зацікавлене в розвитку півострова, що дозволило б акумулювати прибутки, вкладати їх не деінде, а саме на його території, Крим набув би, нарешті, чітких етнічних рис на світовій туристичній мапі. Погодьтесь, що то є визначальним елементом у такій особливій індустрії, як туризм.
Справді, їдучи до Вірменії, турист очікує на власні очі побачити знамениті хачкари, попити вірменського коньяку, послухати тужливу мелодію дудука, прилетівши до Греції, сподівається побачити колиску еллінської цивілізації, посидіти в затінку старовинних портиків, де знаходили колись прихисток від спеки безсмертні олімпійці, послухати місцевих пісень, посмакувати місцевими стравами, поринути в неповторний колорит місцевого життя, привезти звідти сувеніри, які притаманні саме тим краям. Чи відчуває той особливий колорит сьогоднішній кримський турист? Чи поїде європеєць або, скажімо, японець до Криму, аби саме там придбати все ті ж матрьошки, оренбурзькі хустини, розцяцьковані дерев’яні булави, гуцульські бартки, не кажучи вже про знамениті футболки з характерним образом мочителя в сортирах? Відповідь легко передбачити. Те ж саме стосується кухні. Те ж саме стосується фольклору. Цього року, скажімо, в Міжводному відбувся етнофестиваль народів Росії, де були представлені етноколективи з двадцяти восьми її регіонів. Чи варто казати, що це було цікаво туристам, власне, як і місцевим мешканцям? Але ж Крим міг би запропонувати і власний продукт. Місцеві і міжнародні етно-, кіно-, джаз-, рок-фестивалі, культурні, спортивні події мають стати неодмінним елементом життя курортного Криму, значно продовжуючи коротший, на жаль, ніж на тому ж Середземномор’ї, сезон.
Прихід серйозного капіталу цілком спроможний все те реалізувати, кардинально змінивши уявлення про Крим — заповідник совка з його малопривабливою забудовою, з пансіонатами-курниками, з лоточниками на пляжі та туалетами з поліпропіленової мішковини уздовж нього. Зміна обличчя Криму не повинна нікого лякати. Навпаки, просторі сучасні готельні комплекси, з басейнами на відкритому повітрі, зі спортивними та ігровими майданчиками, з аквапарками мають з’явитися там, де ще є вільна земля для забудови, скажімо, в північно-західному Криму чи на Керченському півострові. В районах тісної забудови Південнобережжя, там де це можливо з міркувань безпеки від землетрусів і оповзнів, новобудови будуть рости вгору, адже брак придатної для того землі, її дороговизна диктуватиме саме цей шлях. Це треба усвідомлювати, аби не зриватися на гвалтовний крик, як те буває нині і в самій столиці, коли панікують через те, що багатоповерхівки нібито псують навколишню архітектуру, цілісне сприйняття пейзажу. Не лукавмо, ми ж цілком прихильно сприймаємо ті ж багатоповерхівки і на Золотому Узбережжі Австралії, і в Ріо, до якого так і не доїхав нащадок турецького підданого, і в Картахені Індійській (на фото унизу: Золотий Берег, Австралія, пляж Копокабана, Ріо-де-Жанейро, Картагена Індійська, Колумбія).
Звісно, і Севастополь, і Ялта, і Євпаторія мають добре впізнаваний образ, і я не закликаю руйнувати його докорінно. Історична частина міста може залишатися незмінною, але коли вибирати між впізнаваністю, скажімо, задрипаних ялтинських фавел, окраїнних нетрів Севастополя чи тієї ж Євпаторії, найхарактернішою ознакою яких є архітектурні викидні совкової доби чи й зовсім недавніх часів, сором’язливо огороджених де іржавою плетенкою, а де триметровими парканами з нештукатуреного ракушняка, і сучасною забудовою, яка, до слова, через десяток років стане не менш пізнаваною і характерною, то вибір приходить сам собою. Крим може і повинен змінитися на краще, стати по-справжньому гарним, зручним, принадним.
Туристична галузь, попри всю її важливість, не єдина перспектива Криму. Керченський залізорудний басейн, руди якого, крім заліза і марганцю, містять ванадій, фосфор, сірку, кальцій, арсен і низку інших елементів, багатюще родовище мергелів під Бахчисараєм, кил Українки й Інкерману, мінеральні солі Сасик-Сиваша, вапняки, в тому числі й мармурові, є цінною сировиною для металургійної, хімічної, будівельної промисловості, а родовища газу вже сьогодні забезпечують потреби півострова.
А ще ж є й такі традиційні галузі, як вівчарство, садівництво, виноробство. Не забуваймо, що кримські вина славляться далеко за його межами! Розвинутий туризм, безперечно, вдихне нове життя і в них, зробить їх успішними, високоприбутковими, дозволивши відродити не лише прибережні, а й внутрішні регіони Криму.
Пишучи ці рядки, мені подумалось, що в сьогоднішній нашій скруті, коли Крим анексовано, коли наш вплив на нього зведено ледь не до нуля, хтось може прирівняти цю мою статтю до знаменитої промови великого Комбінатора про NewVasyuky. В тому щось є. Але дозвольте спитати, чи не спадала вам часом думка про те, що безсмертні Ільф та Петров насправді потішалися в тій ситуації не стільки над симпатичним пройдисвітом Остапом, скільки над безвольністю, бездіяльністю плебсу, його схильністю, сидячи по шию в багні, влаштовувати тим часом шахові турніри чи, сказати б на сьогоднішній день, розфарбовувати в національні кольори набережні, замість того, щоб змінити ганебні реалії? Наважусь запевнити шановного читача, що без великої мрії, яка сухою мовою прагматиків іменується планом, досягти чогось справді великого в жодному разі неможливо. Не сахаймося мрій. Важлива деталь лише в тому, щоб мрія не залишалася просто мрією. Нашу мрію треба дієво втілювати в життя. Крок за кроком. Щоденно. Так, як роблять те зараз хлопці і дівчата на Перекопі. Лише за такої умови вона стане реальністю.
Дієвість означає, окрім усього, наполегливу працю. Це лише нікчемні фіглярі, аби потішити вівцювату публіку, розпатякують, що тупим америкосам багатство впало, мов манна небесна. Але ж досить лише трохи напружити мізки, аби зрозуміти, що добробут нації, тим більше багатство, ніколи не падає з неба. Воно досягається тяжкою, часом виснажливою, працею. Саме так досягала свого добробуту Америка, саме так піднімалися з повоєнних руїн Німеччина й Японія, саме так йшла до економічного успіху Південна Корея. Саме так, не одними лише флешмобами чи мегамаршами у вишиванках, і нам треба відроджувати наш Крим, нашу Україну. Працьовитість, гідність, толерантність одне до одного і, безперечно, любов до свого краю – ось запорука успіху, запорука того, що оновленому Криму бути. Спитаєте, до чого тут ще й гідність і толерантність? Ось вам насамкінець невеличкі спостереження австралійської пари, Линдел та Пітера Астонів, які в 1996-1998 роках жили в Японії, на борту своєї яхти, переходячи від одного порту до іншого: «Японці працюють шість днів на тиждень, маючи лише кілька коротких свят на рік…». «Японська культура дуже відрізняється від нашої, і пожити там було чудовим досвідом. Архітектура та історія старої Японії сповнені хвилювання і пригод. Їхнє пізнання, пізнання підвалин мови допоможе вам зрозуміти, де перебуває сьогодні Японія. Уявіть собі, ви забули ваш гаманець в автобусі і хтось вискакує з нього і біжить з тим гаманцем за вами, щоб повернути його. Ми могли спокійно залишати наше суденце відкритим у кожному порту, і діти перебували у безпеці на вулицях у нічний час. Все це виникає з почуття національної гордості, заснованої на культурі минулого». Я впевнений, що наша культура, наша національна гордість нічим не гірша за японську, але для того, щоб туристи, які знову заповнять наш Крим, могли почуватися так само, як Линдел та Пітер в Японії, нам треба наполегливо працювати над тим вже сьогодні, чи не так, панове?
У наступній публікації ми поміркуємо про шляхи повернення Криму…

Валентин БУТ

МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ НЕ СТОСУЮТЬСЯ КРИМУ

Мінські домовленості взагалі ніяк не стосуються Криму, тому що тут взагалі нічого обговорювати. Про це повідомляє Міністерство інформаційної політики України на своїй сторінці в Facebook. Таким чином у відомстві прокоментували слова канцлера Німеччини Ангели Меркель про «відновлення суверенітету України, але без Криму».
«Анексія Криму є грубим порушенням міжнародного права та Статуту ООН і, на відміну від російської агресії на Донбасі, Росія анексувала цю територію, а Путін визнав, що це була спецоперація російських військ. Тому жодного торгу про «самовизначення» не може бути, оскільки спочатку була військова окупація регулярними частинами армії РФ, а вже потім так званий «референдум» (росіяни в Криму взагалі не мають права на «самовизначення», оскільки це положення ООН стосується лише корінних народів, що не мають своєї країни)», — говориться в повідомленні.
Відповідно до Статуту ООН агресія не може бути виправдана жодними міркуваннями будь-якого характеру: політичного, економічного, військового чи іншого, і є злочином проти світу.
«Жодні територіальні або інші досягнення, набуті в результаті агресії, ніколи не можуть бути визнані або легалізовані», — зазначають у відомстві.
«Переговорів Заходу з Російською Федерацією щодо Криму не може бути, оскільки вони б стали порушенням Статуту ООН. Є тільки одна вимога — звільнити окуповану територію», — додали в міністерстві.
УНІАН

КРИМ БУДЕ ПІД САНКЦІЯМИ ДО ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНІ

Вашингтон залишить санкції щодо окупованого Росією Криму доти, доки той не буде повернуто Україні. Про це заявила помічник Державного секретаря США з питань Європи й Євразії Вікторія Нуланд.
«Кримські санкції залишаться доти, доки триває його окупація», — сказала Нуланд, виступаючи у вашингтонському Фонді Маршала.
Разом з тим, за її словами, США впевнені, що доповідь про причини катастрофи Boeing на сході України підтвердить їхню позицію з питання винних у цій трагедії.
«Ми розраховуємо, що Нідерланди оприлюднять результати розслідування через тиждень або десять днів. Ми впевнені, що те, що сказав держсекретар Керрі через три дні після атаки, підтвердиться в плані того, хто відповідальний за цей напад і за озброєння, які були при цьому задіяні», — сказала Нуланд.
Вона також підкреслила, що винні мають бути притягнуті до суду, що надзвичайно важливо не тільки для України, а й для міжнародної системи.

НЕ ПОВЕРНУВШИ ДОНБАС, МИ НЕ ПОВЕРНЕМО КРИМ

Президент України Петро Порошенко назвав малодушними тих, хто в обмін на мир пропонує віддати Росії частину Донбасу та Крим.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив, виступаючи перед військовими на навчально-методичних зборах у військовому інституті Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
«Оті малодушні, які зараз пропонують побудувати мур і залишити це ворогу, а зрештою йти до Європи, помиляються. Не повернувши Донбас, ми не повернемо Крим. Якщо ми не будемо забезпечувати потужну, глобальну, світову солідарність навколо України, якщо ми не будемо мати твердих, добре озброєних, високопрофесійних, високопатріотичних збройних сил, Україна програє», — сказав президент.
Разом з цим, звертаючись до офіцерів, Глава держави закликав їх зрозуміти самим і пояснити іншим, що «ми воюємо не лише за Донеччину і Луганщину, ми боронимо усю країну». «Завдання — не лише повернути Донбас, завдання — повернути всю землю, захоплену агресором», — наголосив П. Порошенко.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 09.10.2015 > Тема "Резонанс"