Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 16.10.2015
СВ╤ТЛАНА АЛЕКС╤╢ВИЧ: «В УКРА╥Н╤ В╤ДЧУВА╢ТЬСЯ ДУХ НАЦ╤╥, ЩО В╤ДРОДИЛАСЯ»

Лауреатом Нобел╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури 2015 року стала письменниця з Б╕лорус╕ Св╕тлана Алекс╕╓вич, про що оголосили минулого тижня в Нобел╕вському ком╕тет╕ у Стокгольм╕. Прем╕я (розм╕ром близько 960 тисяч американських долар╕в) присуджена за «╖╖ пол╕фон╕чн╕ тексти, пам’ятник страждань ╕ мужност╕ у наш час». Св╕тлана Алекс╕╓вич – автор книг-досл╕джень «У в╕йни не ж╕ноче обличчя», «Цинков╕ хлопчики» ╕ «Чорнобильська молитва».
Народилася в Укра╖н╕, в ╤вано-Франк╕вську, у 1948 роц╕, згодом ╖╖ родина пере╖хала до Б╕лорус╕. В╕д початку 2000-х С. Алекс╕╓вич живе в Зах╕дн╕й ╢вроп╕, а у фаворити Нобел╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури потрапила в 2013 роц╕, коли вийшла ╖╖ книга «Час секонд-хенд».
На початку травня Св╕тлана Алекс╕╓вич дала ╕нтерв’ю Рад╕о «Свобода». Пропону╓мо його уваз╕ читач╕в.
– Власн╕ внутр╕шн╕ обмеження, звичайно, в радянський час ╕ в мене теж були, ╕ я теж не могла як╕сь реч╕ прийняти, оск╕льки ц╕лий пласт св╕тово╖ в╕йськово╖ л╕тератури пройшов повз мене. Суть радянського розум╕ння в╕йськового протистояння була такою: «в╕йна – б╕да», а екзистенц╕йн╕ питання в╕дсутн╕. Про них вперше, ╕ то не зовс╕м до к╕нця, у в╕дкрит╕й манер╕ заговорив Василь Биков. Ми в ц╕лому були дуже прив’язан╕ до свого часу, ╕ знадобилося пожити у стан╕ хоча б духовно╖ нап╕всвободи (в як╕й ми дос╕ вс╕ живемо), щоб як╕сь реч╕ я зрозум╕ла й змогла сказати. Щоб я зрозум╕ла: людина – ╕ страшна, ╕ прекрасна, ╕ незрозум╕ла; зло – ╕ яскраве, ╕ хиже; в╕йна – страшний, але дуже яскравий ╕ дуже р╕зний св╕т, ╕ людина в цьому св╕т╕ теж дуже р╕зна. Якби у мене було у 1980-т╕ роки сьогодн╕шн╓ в╕дчуття часу, напевно, частково ╕ншим було б ╕ розум╕ння в╕йни. Але ╕ 30 рок╕в тому я зробила все, що змогла.
– Як Ви оц╕ню╓те радянську л╕тературу про в╕йну? Чому не написано великого рос╕йського роману про велику в╕йну, як Ви вважа╓те?
– Я думаю, позначилося обмеження ╕дей радянського часу. Стал╕н потужним ковпаком л╕г на нашу св╕дом╕сть – ╕, як з’ясову╓ться, цей ковпак дос╕ притиска╓ ╕ нов╕ покол╕ння, ╕ володар╕в, ╕ масову св╕дом╕сть. Ми бачимо, що почина╓ться нове в╕дродження Стал╕на. ╤, звичайно, наше уявлення про св╕т було сильно звужене, св╕т д╕лився т╕льки на жертв ╕ кат╕в, а св╕т насправд╕ куди складн╕ший.
Якщо подивитися, що д╕╓ться сьогодн╕ в Укра╖н╕, то там половина людей – заручники, як╕ опинилися в ситуац╕╖ окупац╕╖. Я бачила оч╕ б╕женц╕в, св╕т для них похитнувся. Ц╕ле покол╕ння старих радянських людей в╕д ╕нфаркт╕в та ╕нсульт╕в сьогодн╕ помира╓, ╖хн╕й св╕т абсолютно зруйнувався.
Ми були парал╕зован╕ ц╕╓ю картиною чорно-б╕лого св╕ту, нав╕ть кращ╕, нав╕ть найталановит╕ш╕ люди. Як казав, зда╓ться, Всеволод Гаршин або Леон╕д Андре╓в, для нас в╕йна – б╕да, а в╕йна насправд╕ – це безумство. Я вже належала до покол╕ння, якому вдалося вирватися з чорно-б╕лого сприйняття в╕йни. Для нас, звичайно, в╕йна ставить величезну к╕льк╕сть екзистенц╕альних питань: людина залиша╓ться сам на сам з думкою про те, що вона може вбити ╕ншу людину. У чому справедлив╕сть в╕йни, яка в╕дносн╕сть ц╕╓╖ справедливост╕? Один ╕з мо╖х геро╖в сказав: «Я написав запов╕т, щоб, коли я помру, мо╖ медал╕ не ховали з╕ мною, як це зробили з мо╖ми однополчанами, а в╕днесли б ╖х до церкви. Адже й я вбивав». Це — ╕нший, екзистенц╕альний р╕вень розум╕ння в╕йни.
На жаль, екзистенц╕альна рефлекс╕я в наш╕й культур╕ в╕дсутня – це стосу╓ться ╕ таб╕рно╖ теми, ╕ стал╕нсько╖ теми, ╕ в╕йни, особливо партизансько╖ в╕йни, чесна книга про яку ще не написана. Розум╕╓те, великий роман можливий, т╕льки якщо в його основу ляжуть особист╕, екзистенц╕йн╕ питання – природи людсько╖, в╕дносин ╕з космосом. Коли порушуються питання не про те, хто такий Стал╕н, а про те, що таке людина. Ц╕ питання були для нас у радянський пер╕од закритими. Ось я дивлюся на св╕тову л╕тературу: вони були ближч╕ до цих питань, вони були в╕льн╕ш╕. Можливо, тому молодь тепер чита╓ Ремарка, а не чита╓ Юр╕я Бондарева, хоча «Гарячий сн╕г» – для свого часу дуже талановита р╕ч. Але час зараз вирвався у загальний прост╕р, у сп╕льне бажання зрозум╕ти людину: нав╕що взагал╕ все це, хто вона, що вона? А ми знову зачинилися в якусь мушлю, в абсолютно внутр╕шню соц╕альн╕сть.
– Як Ви вважа╓те, чому останн╕ми десятил╕ттями впав ╕нтерес до теми Друго╖ св╕тово╖? Чому н╕хто з Вашого покол╕ння письменник╕в-метр╕в чи б╕льш молодих л╕тератор╕в не звертався до ц╕╓╖ теми всерйоз?
– Тому що наша пострадянська культура живе в закритому стан╕. Ми не вийшли у в╕дкритий св╕т, ми не впустили в себе св╕т. У цьому закритому стан╕ ми не можемо набути зв’язк╕в з новими молодими людьми, тому що ц╕ молод╕ люди належать ╕ншому св╕ту. А закритий стан культури народжу╓ так╕ ж абсолютно закрит╕, герметичн╕ книги, вони не ц╕кав╕ н╕ зовн╕шньому св╕ту, н╕ молодим читачам.
– А чому пострадянськ╕ сусп╕льства (насамперед, я маю на уваз╕ рос╕йське та б╕лоруське, ╕ значно менше укра╖нське сусп╕льство) «не впустили в себе св╕т»? Влада винна, народ винен, сусп╕льн╕ умови так склалися – в чому причина, як Ви ╖╖ бачите?
– Найскладн╕ша проблема, що у нас залишилася в╕д радянського часу, – це, звичайно, св╕дом╕сть людини. ╤ влада, ╕ ел╕та, ╕ сусп╕льство виявилися нездатними побудувати нову державу, обжити нов╕ ╕де╖, як це зробили наш╕ сус╕ди – та ж Балтика, т╕ ж Чех╕я ╕ Польща... Там ел╕та потихеньку робить свою роботу, вона виробля╓ нов╕ ╕де╖. Як мен╕ сказав один польський режисер, «ваша ел╕та поб╕гла до залишк╕в з╕ столу ол╕гарх╕в, а у нас ол╕гархи хочуть, щоб ми ╖х запросили до свого столу» – художник у цих св╕тах пос╕да╓ зовс╕м ╕нше м╕сце. Коли я раптом чую в╕д в╕домого рос╕йського театрального д╕яча: не соромно оголошувати по телев╕зору, що у тебе в л╕таку сто╖ть золотий ун╕таз, в╕н же зароблений... Або коли в╕дома журнал╕стка каже: у людини з грошима – особливий запах, це — особлива людина, оск╕льки ╖╖ грош╕ мають якусь енерг╕ю, силу... Я уявляю, якби сказала вона це де-небудь у Франц╕╖ – ╖й би завтра н╕хто руки не подав!
Нема╓ моральних правил, нема╓ моральних закон╕в, ╓ закони понять, закони маф╕╖, закони випадково нахапаних в╕зант╕йських або якихось ще ╕дей. Нема╓ потужного ядра ел╕ти, яке б генерувало нов╕ ╕де╖. Все це насмикано, все це досить прим╕тивно. Нехай грош╕ з кишень сиплються, але все одно люди з такими поняттями чуж╕ св╕ту, см╕шн╕ у зовн╕шньому св╕т╕, все одно вони викликають страх, а не повагу.
– Ви згадали про Укра╖ну. У ц╕й кра╖н╕ зараз ╕накше в╕дзначають дати, пов’язан╕ ╕з зак╕нченням Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в ╢вроп╕. Як Ви ставитеся до цих спроб?
– Укра╖нц╕, справд╕, хочуть почати нове життя, ╕, справд╕, ╓ небезпека, що чиновник знову зжере укра╖нську революц╕ю. Але зараз народ налаштований р╕шуче, можливо, тому, що в╕д час╕в Помаранчево╖ революц╕╖ виросло нове покол╕ння. В Укра╖н╕ в╕дчува╓ться дух часу, в╕дчува╓ться дух нац╕╖, що в╕дродилася, яка не хоче, щоб ╖╖ затягував рос╕йський вир. Я хот╕ла б в╕рити, що ╖м це вдасться, що не вдасться рос╕йському середньов╕ччю, яке сьогодн╕ почалося, затягнути укра╖нц╕в у стар╕ часи. Дуже б хот╕лося спод╕ватися.

Андр╕й ШАРИЙ
* * *
Св╕тлана Алекс╕╓вич звинуватила Рос╕ю у вторгненн╕ в Укра╖ну. Про це вона заявила на прес-конференц╕╖ в М╕нську, йдеться у репортаж╕ б╕лоруського видання Рад╕о «Свобода». «Це — окупац╕я, це — ╕ноземне вторгнення», — заявила Св╕тлана Алекс╕╓вич на прес-конференц╕╖.
Письменниця сказала, що Б╕лорусь — ╖╖ р╕дна кра╖на, р╕дна земля, але р╕дною вона також вважа╓ Укра╖ну. Вона згадала сво╖х бабусю ╕ маму — укра╖нок. Вона з╕зналася, що плакала, коли бачила на Майдан╕ фотограф╕╖ убитих п╕д час под╕й у центр╕ Ки╓ва в лютому 2014 року. «Я люблю добрий рос╕йський св╕т, гуман╕тарний рос╕йський св╕т, але я не люблю рос╕йський св╕т Бер╕╖, Стал╕на ╕ Шойгу», — сказала л╕тераторка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16056

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков